Рішення № 124928286, 30.01.2025, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/481/25

Справа №754/9547/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

30 січня 2025 року Деснянський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді Скрипки О.І.

при секретарі Моторенко К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УНІКА» (далі по тексту ПрАТ «СК УНІКА») звернулося до суду з позовом до відповідача про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що 26.11.2021 року між страховою компанією та ОСОБА_2 було укладено договір № 030114/4605/0000090 добровільного страхування транспортного засобу «Рено», д.н.з. НОМЕР_1 .

14.07.2022 року в м.Києві сталась ДТП за участю автомобіля «Шкода», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням відповідача, та автомобіля «Рено», д.н.з. НОМЕР_1 , внаслідок чого було пошкоджено застрахований автомобіль. Згідно постанови Голосіївського районного суду м.Києві від 11.10.2022 року, ДТП сталась внаслідок порушення відповідачем ПДР України.

Як зазначає позивач, на підставі заяви потерпілої особи, договору добровільного страхування транспортного засобу та згідно ЗУ «Про страхування» було складено стразовий акт та визначено розмір страхового відшкодування в розмірі 163 725,27 грн. Цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована в ТзДВ «СК «Кредо» згідно полісу № ЕР 208022166 з лімітом відповідальності страховика в розмірі 130 000,00 грн., розмір франшизи - 2600,00 грн. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 27.02.2023 року стягнуто з ТзДВ «СК «Кредо» на користь позивача 127 400,00 грн., що дорівнює ліміту відповідальності страховика за вирахуванням франшизи. Відтак, різниця між фактичним розміром шкоди і відшкодованою шкодою складає 36 325,27 грн.

Посилаючись на викладені обставини, позивач просить задовольнити його вимоги та стягнути з відповідача суму завданих збитків в розмірі 36 325,27 грн., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028,00 грн. та витрати на професійну правову допомогу в розмірі 8000,00 грн.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м.Києва від 25.07.2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, до суду подав заяву про розгляд справи без участі представника, у якій позовні вимоги підтримав.

Відповідачу судом надсилалася копія позовної заяви з копіями доданих документів, повістки з викликом у судове засідання та роз`яснено право подати в зазначений строк письмові пояснення з приводу визнання позовних вимог чи заперечення проти позовних вимог з посиланням на докази, якими вони обґрунтовуються.

Відповідач з поясненнями чи запереченнями щодо позовних вимог до суду не звертався, в судове засідання не з`явився з невідомих причин, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Оскільки відповідач про розгляд справи повідомлявся належним чином, відзив на позовну заяву не подав та не повідомив причини його неподання, а також те, що зі сторони позивача не надходило заперечень щодо розгляду справи в порядку заочного провадження, суд вважає можливим розглянути спір відповідно до ст.ст. 280-282 ЦПК України та на підставі матеріалів справи постановити заочне рішення.

Враховуючи, що сторони по справі в судове засідання не з"явились, відповідно до ст.247 ч.2 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши письмові матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовна заява підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, 26.11.2021 року між страховою компанією та ОСОБА_2 було укладено договір № 030114/4605/0000090 добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО», а саме транспортного засобу «Рено», д.н.з. НОМЕР_1 .

14.07.2022 року о 21.49 год. на перехресті вул.Конєва - вул.Ломоносова в м.Києві ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Шкода», д.н.з. НОМЕР_2 , порушив вимоги п.п.10.1, 10.4 ПДР України, на регульованому перехресті під час повороту ліворуч не надав перевагу в русі транспортному засобу «Пежо», д.н.з. НОМЕР_1 , який рухався в зустрічному напрямку руху, в результаті чого здійснив зіткнення з останнім, що призвело до їх механічних пошкоджень.

Постановою Голосіївського районного суду м.Києва від 11.10.2022 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, у вигляді штрафу в розмірі 850,00 грн.

В результаті вказаної ДТП було пошкоджено забезпечений транспортний засіб «Рено», д.н.з. НОМЕР_1 .

ПрАТ «СК «УНІКА» на підставі заяви потерпілої особи, на виконання умов договору № 030114/4605/0000090 від 26.11.2021 року, згідно звіту СОД ОСОБА_3 про визначення вартості матеріального збитку вих. № 35519 від 12.08.2022 року, було складено страховий акт № 3965898506 від 26.08.2022 року, на підставі чого було здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 163 725,27 грн. згідно платіжного доручення № 041293 від 29.08.2022 року та бухгалтерської довідки № 023849 від 29.08.2022 року.

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована в ТзДВ «СК «Кредо» згідно полісу № ЕР 208022166 з лімітом відповідальності страховика в розмірі 130 000,00 грн., розмір франшизи - 2600,00 грн.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 27.02.2023 року стягнуто з ТзДВ «СК «Кредо» на користь позивача 127 400,00 грн., що дорівнює ліміту відповідальності страховика за вирахуванням франшизи.

Вказана сума перерахована позивачу відповідно до платіжного доручення № BKLN43O78Q18U.1 від 03.04.2023 року.

Відтак, різниця між фактичним розміром шкоди, сплаченим позивачем на виконання умов договору страхування, і відшкодованою шкодою складає 36 325,27 грн.

Згідно з частинами першою та другою статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно пункту 1 частини першої статті 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно з вимогами статті 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За правилом пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України, реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Відповідно до статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) викладений правовий висновок, відповідно до якого відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди».

Отже, майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком (франшиза, втрата товарної вартості, страховий ліміт).

Згідно з правовою позицією, викладеною в Постанові Верховного Суду України від 10.02.2016 року у справі № 6-2878цс15, відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

При цьому за змістом ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

За змістом ст. 1194 ЦК України в системному зв`язку зі ст. 993 цього Кодексу та ст. 27 Закону "Про страхування" можна дійти висновку про те, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди в межах різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Таким чином, аналізуючи зібрані по справі докази в світлі наведених правових норм, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача, оскільки під час судового розгляду судом встановлено, що позивачем свої зобов`язання за договором № 030114/4605/0000090 від 26.11.2021 року виконано належним чином та в повному обсязі. Відтак, з урахуванням сплати ТзДВ «СК «Кредо» частини виплаченого страхового відшкодування відповідно до ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», саме відповідач має сплатити різницю між фактичним розміром шкоди і лімітом відповідальності свого страховика згідно полісу № ЕР 208022166, що становить 36 325,27 грн. Вказану суму необхідно стягнути з урахуванням вимог ст.1194 ЦК України, на яку посилається позивач в обґрунтування своїх вимог.

У рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Коробов проти України» (заява № 39598/03 від 21 липня 2011 року) суд вказав, що при оцінці доказів, суд, як правило - застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумцій факту.

Європейський суд з прав людини також вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Згідно ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду наведеного, даючи оцінку наданим доказам в їх сукупності, суд вважає, що вищевикладене є достатніми та вичерпними підставами для задоволення позову.

Оскільки суд задовольняє позовні вимоги, то відповідно до ст.141 ЦПК України стягує з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028,00 грн.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 та ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Разом з тим, ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Статтею 30 ч. 3 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», визначає, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Судом встановлено, що 01.11.2023 року між ПрАТ «СК «УНІКА») та ФОП ОСОБА_4 було укладено договір доручення № 1 ВНМ на правові (юридичні-консультативні) послуги. 02.11.2023 року між Адвокатським бюро «Білий» та ФОП ОСОБА_4 було укладено договір про надання правової допомоги № 2/23ю та додаток 1 до цього договору.

Відповідно до акту (звіту) прийому-передачі наданих послуг № 1/32773від 05.12.2023 року до Договору про надання правової допомоги № 2/23ю від 01.11.2023 року, загальна вартість робіт адвоката Білого В.С. склала 8000,00 грн.

Зважаючи на викладене, враховуючи характер виконаної представником позивача роботи, незначну складність справи, робіт, ціну позову, суд вважає, що заявлений стороною розмір витрат на правничу допомогу є невиправдано завищеним. У зв`язку з наведеним суд стягує з відповідача на користь позивача 3 000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 263-268, 273, 280-284, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП на запит суду не надано, на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» (ідентифікаційний код 20033533) шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 36 325,27 грн., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028,00 грн. та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 3000,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя: