Рішення № 124927252, 14.01.2025, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/491/24

н/п 2/953/168/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2025 року Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Бородіної Н.М.,

за участю секретаря Максимовської Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного Товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» про стягнення безпідставно збережених коштів, -

встановив:

Позивач, ОСОБА_1 , звернулась у суд з позовом до відповідача, АТ КБ «ПриватБанк» в якому просить стягнути безпідставно отримані кошти в розмірі 25056,69 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у провадженні Київського районного суду м. Харкова перебувала справа №953/15393/20 за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 20.02.2023 року по справі №953/15393/20, у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором було відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного суду від 31.08.2023 року по справі №

953/15393/20, апеляційну скаргу АТ КБ "Приват Банк" було задоволено частково, Рішення Київського районного суду м. Харкова від 20 лютого 2023 року змінено та викладено мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.

Так, Постановою Харківського апеляційного суду від 31.08.2023 року по справі №953/15393/20 встановлено, що ОСОБА_1 фактично на рахунок АТ КБ «ПриватБанк» вклала 69877.5 грн. та фактично використала 44820,81 грн

Оскільки, у заяві позичальника від 07.07.2010 процентна ставка не зазначена, банк незаконно нараховував проценти за кредитом. Таким чином, АТ КБ "ПриватБанк" були підстави для списання коштів виключно на погашення тіла кредиту.

Оскільки відбулося безпідставне списання коштів відповідачем з рахунку позивача у розмірі 25056,69 грн. (69877,50 грн. 44820,81 грн.), вказані кошти є безпідставно набутими та підлягають стягненню з банку на підставі ст. 1212 ЦК України.

Відповідач АТ КБ «Приватбанк» у поданому відзиві проти заявлених вимог заперечував. В обґрунтування поданих заперечень зазначив, що між сторонами існували договірні зобов`язання, на які положення ст. 1212 ЦК України не розповсюджуються. Крім того, проценти за договором від 07.07.2010р. передбачені Умовами та Правилами надання банківських послуг , а також тарифами та узгоджені у довідці від 07.07.2010р., підписаної ОСОБА_1 , яка не була надана під час розгляду цивільної справи №953/15393/20, у зв`язку із великим обсягом документів і розшуком її в архівах банку.

Поданий відповідачем відзив, із доказами в його обґрунтування, подані під час підготовчого провадження.

Відповідно доч.1ст.189ЦПК Українизавданням підготовчого провадженняє ,в томучислі з`ясуваннязаперечень протипозовних вимог; визначенняобставин справи,які підлягаютьвстановленню,та зібраннявідповідних доказів; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

З урахуванням наведеного, з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, відзив із доказами в обґрунтування заперечень підлягають прийняттю та врахуванню під час розгляду даної справи.

Судом ухвалами відкрито провадження у справі, справа призначена до судового розгляду.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

У вересні 2020 року ПАТ «КБ «ПРИВАТБАНК (далі Банк) звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №б/н від 07.07.2010 року у розмірі 56155.62 грн станом на 03.09.2020 справа №953/15393/20.

РішеннямКиївського районного суду м. Харкова від 20 лютого 2023 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що в ході судового розгляду позивачем не доведено факту отримання ОСОБА_1 картки із встановленим кредитним лімітом саме 07.07.2010 на підставі підписаної ОСОБА_1 . Анкети-Заяви, тому стягнення боргу в сумі 44820,81 гривень - заборгованості за тілом (простроченим) кредиту, є необґрунтованим та недоведеним. Надані позивачем розрахунки заборгованості також неможливо вважати доказом надання відповідачу кредитних коштів, оскільки розрахунок сум заборгованості за кредитом та відсотками не є підтвердженням руху коштів на картковому рахунку. Крім того, розрахунок заборгованості відповідачки за договором № б/н від 07.07.2010 здійснений із дати 24.03.2014, а не із дня, коли ОСОБА_1 нібито отримала кредитну картку та уклала кредитний договір із Банком. Тобто наданий розрахунок жодним чином не підтверджує, що ОСОБА_1 07.07.2010 отримала кредитну картку, на яку було встановлено кредитний ліміт.

Постановою Харківського апеляційного суду від 31 серпня 2023 року рішення Київського районного суду м. Харкова від 20 лютого 2023року- змінено, в частині мотивів відмови в задоволені позову.

В Постанові апеляційний суд зазначив, що ОСОБА_1 звернулась до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала Анкету-заяву від 07.07.2010. У заяві позичальника від 07.07.2010 процентна ставка не зазначена.

Даними банківської виписки по картковому рахунку за договором підтверджується, що ОСОБА_1 отримала кредит шляхом встановлення кредитного ліміту на кредитну картку.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами у визначеному розмірі, наданий банком Витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із ОСОБА_1 кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Враховуючи транзакції за випискою по рахунку ОСОБА_1 , за винятком тих надходжень та списань, які не були погоджені сторонами та умови яких відсутні в підписаній анкеті-заяві, з 31.08.2010, ОСОБА_1 фактично вклала 69877.5 грн та фактично використала 44820,81 грн, а тому суд дійшов висновків про відсутність підстав для стягнення заборгованості у визначеному банком розмірі відсутні.

За недоведеністю АТ КБ «Приватбанк» наявності заборгованості розрахованої відповідно до погоджених між сторонами умов договору за кредитною карткою отриманою згідно Анкети заяви від 07.07.2010, у позові відмовлено.

Відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже обставини встановлені у цивільній справі №953/15393/20 не підлягають доказуванню.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

За змістом частини 1 статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 2 статті 11, частин 1, 2 статті 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися вiд певної дiї, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з частинами 1, 2 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Загальна умова частини 1 статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Якщо ж зобов`язання не припиняється з підстав, передбачених статтями 11, 600, 601, 604-607, 609 ЦК України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов`язання). Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не є безпідставним.

Тобто коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 06.11.2019 у справі № 243/1919/17 у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України.

Суд звертає увагу, що вказаними судовими рішенням встановлено, що анкета-заява від 07.07.2010 містить дані про оформлення ОСОБА_1 платіжної картки кредитка «Універсальна» з кредитним лімітом 1000 гривень.

Постановою Харківського апеляційного суду від 31 серпня 2023 року встановлено, що між сторонами укладений кредитний договір № б/н від 07.02.2010 року та ОСОБА_1 отримані кредитні кошти, тобто спірні правовідносини між позивачем та відповідачем в межах даної справи носять саме договірний характер.

Крім того, в частині нарахування та стягнення за відсотками за кредитним договором судом у справі№953/15393/20 відмовлено за недоведеністю.

Натомість банком під час розгляду даної справи надана довідка про умови кредитування з використанням платіжної картки «кредитка Універсальна», підписана ОСОБА_1 07.07.2010р. Згідно вказаної довідки передбачено умови нарахування процентів та їх розмір. Не надання вказаної довідки під час розгляду цивільної справи №953/15393/20, не є підставою для позбавлення права банку надання доказів під час розгляду даної справи.

Отже, оскільки спірний кредитний договір № б/н від 07.07.2010 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 у встановленому законом порядку недійсним не визнавався, наданими документами передбачається узгодження між сторонами нарахування процентів за користування ОСОБА_1 кредитними коштами, підстави для застосування до спірних правовідносин положень частини 1 статті 1212 ЦК України відсутні.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновків про відмову в задоволені позовних вимог у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.3,4,10, 12,13, 89, 263, 264, 265, ЦПК України, -

вирішив:

В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» (01001, м.Київ, вул.Грушевського,1Д, код 14360570) про стягнення безпідставно збережених коштів відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Харківського апеляційного суду, через суд першої інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи.

Повний текст виготовлено 16.01.2025р.

Суддя Бородіна Н.М.