Постанова № 124924751, 04.02.2025, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/15851/24

№ провадження 3/208/685/25

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 лютого 2025 р. м. Кам`янське

Суддя Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Кузнєцова А.С.,

за участю:

секретаря судового засідання: Грищенко О.Л.,

прокурора: Іщенка А.О.,

особи, відносно якої порушено питання притягнення до адміністративної відповідальності: ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу у відношенні:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , уродженки смт.Липова Долина Сумської області, громадянки України, останнє місце роботи Департамент соціальної політики Кам`янської міської ради головний спеціаліст Дніпровського управління соціального захисту населення департаменту соціальної політики КМР, яка зареєстрована та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ознаками скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП

ВСТАНОВИЛА:

Департаментом стратегічних розслідувань Управління стратегічних розслідувань в Дніпропетровській області Національної поліції України відносно ОСОБА_1 порушено справу за протоколами про адміністративне правопорушення № 1447 від 28.11.2024 р. за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , звільнившись 05.05.2021 року з посади головного спеціалістаДніпровського управліннясоціального захистунаселення департаментусоціальної політикиКМРта відповідно припинивши діяльність, пов`язану з виконанням функцій місцевого самоврядування, будучи згідно з п.п. «в» п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції» суб`єктом декларування, а також, відповідно до примітки до статті 172-6 КУпАП будучи суб`єктом правопорушення за цією статтею, у порушення вимог абз. 2 ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» несвоєчасно та без поважних причин подала декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2021 рік, (після звільнення), а саме - 02.02.2024 року о 20 год. 36 хв, тобто з порушенням встановленого законодавством строку для подачі такої декларації, чим вчинила адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачене частиною 1 статті 172-6 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 (роз`яснено права, передбачені ст. 63 Конституцією України, ст. 268 КУпАП) не оспорювала викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини. Просила суворо не карати та призначити покарання у вигляді мінімального штрафу, передбаченого частиною 1 статті 172-6 КУпАП.

Прокурор Іщенко А.О. в судовому засіданні просив притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, піддати її адміністративному стягненню та призначити покарання у вигляді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за внутрішнім переконанням в сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, - прихожу до наступних висновків.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є, зокрема, повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин справи. Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 11.06.2004 р. №11 «Про окремі питання, що виникають при застосуванні судами положень ст. 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення», де зазначено, що згідно зі ст. 245 КУпАП суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має своєчасно, всебічно, повно й об`єктивно з`ясувати обставини справи і вирішити її в точній відповідності із законом.

Частиною 1 статті 172-6 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Згідно примітки до цієї статті суб`єктом правопорушень за статтею 172-6 КУпАП є особи, які відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» зобов`язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. У відповідності до вимог п. 1 ст. 1 ЗУ «Про запобігання корупції» правопорушення, пов`язане з корупцією - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 призначено на посаду головного спеціалістаДніпровського управліннясоціального захистунаселення департаментусоціальної політикиКМРтаприсвоєно 12ранг посадовоїособи місцевогосамоврядування (копія наказу №35-ос від 15.01.2020).

Відповідно до ч.5 ст.5 Закону України «Про державну службу» на державних службовців поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції».

Згідно п.9 абз.1 ч.1 ст.8 Закону України «Про державну службу» державний службовець зобов`язаний додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції.

ОСОБА_1 , будучи державним службовцем, відповідно до пп.«в» п.1 ч.1 ст.3, ч.1 ст.65-1 Закону України «Про запобігання корупції» є суб`єктом декларування та суб`єктом відповідальності за корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення.

Відповідно до ст.68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Згідно з абз.16 ч.1 ст.1 Закону № 1700-VII суб`єкти декларування -особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а" і "в" пункту 2, пункті 4 частини першої статті 3 цього Закону, інші особи, які зобов`язані подавати декларацію відповідно до цього Закону.

Приміткою до ст.172-6 КУпАП встановлено, що суб`єктами правопорушень у цій статті (крім правопорушень, визначених частинами другою та третьою цієї статті, у частині неповідомлення або несвоєчасного повідомлення про суттєві зміни у майновому стані) є особи, які відповідно до частин першої та другої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» зобов`язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Відповідно до абз.2 ч.2 ст.45 Закону № 1700-VII особи, які припинили діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншу діяльність, зазначену у підпунктах "а", "в"-"ґ" пункту 2 частини першої статті 3, зобов`язані до 1 квітня наступного року після року припинення діяльності подати в установленому частиною першою цієї статті порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік.

Згідно з п.2-7 р. XIII «Прикінцеві положення» Закону № 1700-VII встановлено, що з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану» здійснення заходів фінансового контролю, передбачених розділом VII цього Закону (зокрема подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування), відновлюється у повному обсязі та здійснюється у порядку та строки, визначені цим Законом (у тому числі з урахуванням особливостей, встановлених частинами сьомою - чотирнадцятою статті 45 цього Закону).

Закон України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану» набрав чинності 12.10.2023 року.

Так згідноп.2-7розділу ХШ"Прикінцевіположення"Закону -особи,які у2022-2023роках неподали деклараціюособи,уповноваженої навиконання функційдержави абомісцевого самоврядування,відповідно достатті 45цього Закону,і кінцевийстрок дляподання якихнастав додня набраннячинності ЗакономУкраїни "Провнесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самовря;дування, в умовах воєнного стану", подають такі декларації не пізніше 31 січня 2024 року. Суб`єкти декларування, зазначені у частинах сьомій - чотирнадцятій статті 45 цього Закону, подають відповідні декларації у строки, встановлені частинами сьомою - чотирнадцятою статті 45 цього Закону, якщо відповідні декларації не було подано раніше.

Так, відповідно до Наказу директора департаменту №113 «ос» від 05.05.2021 року ОСОБА_1 звільнено з посади з 05.05.2021 року у зв`язку з переведенням.

ОСОБА_1 подала декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2021 рік (після звільнення) 02.02.2024 року о 20 год. 36 хв., шляхом заповнення відповідної форми на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції.

Згідно з Додатком «Послідовність дій користувача «Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, які вчинила ОСОБА_1 , доданого до матеріалів справи (а.с.38-40), ОСОБА_1 , в порушення вимог ч.1, ч.2 ст. ст.45 Закону № 1700-VII, подала щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2021 рік 02.02.2024 року, тобто після закінчення передбаченого законодавством строку.

Статтею 62 Конституції України встановлено презумпцію невинуватості. Обов`язок встановлення всіх обставин умовного правопорушення та доведення вини особи покладається на сторону обвинувачення. Всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Оскільки диспозиція ч. 1 ст. 172-6 КУпАП передбачає відповідальність за несвоєчасне подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування саме без поважних причин, тому суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу. Відповідно до вимог ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала або свідомо припускала настання цих наслідків. Згідно з п. 2 роз`яснень Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Щодо притягнення до адміністративної відповідальності за окремі правопорушення, пов`язані з корупцією» вих. № 223-943/0/4-17 від 22.05.2017 року, під поважними причинами слід розуміти неможливість особи подати вчасно декларацію у зв`язку з хворобою, перебуванням особи на лікуванні, внаслідок стихійного лиха (повені, пожежі, землетрусу), технічних збоїв офіційного веб-сайту Національного агентства з питань запобігання корупції, витребуванням відомостей, необхідних для внесення в декларацію, перебуванням (триманням) під вартою тощо.

За переконанням суду, зібрані Департаментом стратегічних розслідувань Управління стратегічних розслідувань в Дніпропетровській області Національної поліції України матеріали та прокурором, який приймав участь в розгляді справи, - належним чином доведено наявність в діях ОСОБА_1 умислу за несвоєчасне подання декларації, що проявлено в особистій безвідповідальності. Жодних поважних причин несвоєчасного подання декларації не встановлено. Так, ОСОБА_1 була попереджена про необхідність та строки подання декларації після звільнення, знаходилась на території України, що не заперечувалось і самою ОСОБА_1 , а отже мала можливість своєчасно подати декларацію.

З урахуванням вищевикладеного, суддя приходить до переконання про наявність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Міжнародні стандарти протидії корупції зобов`язують держави вживати заходи для встановлення у своєму національному законодавстві відповідальності за вчинення корупційних діянь. Це закріплено, зокрема, у Главі ІІ «Кримінальної Конвенції про боротьбу з корупцією» від 27.01.1999 року, Главі ІІ Додаткового протоколу до неї від 15.05.2003 року, Главі ІІІ «Конвенції ООН проти корупції» від 31.10.2003 року, що ратифіковані Верховною Радою України 18.10.2006 року та є обов`язковими для України. В рішенні від 08.10.2005 року скарга № 8812/02 у справі «Wypych v. Poland» Європейський суд з прав людини відхилив скаргу члена місцевої ради в Польщі, який відмовився подати свою майнову декларацію, стверджуючи, що визначений законодавством обов`язок розкривати деталі його фінансового та майнового стану порушував статтю 8 Європейської конвенції про права людини. Європейський суд з прав людини схвалив оприлюднення та інтернет-доступ до декларацій, вважаючи, що "широка громадськість має правомірний інтерес в тому, щоб пересвідчитися, що місцева політика є прозорою, а інтернет-доступ до декларацій робить доступ до такої інформації дієвим та простим", "без такого доступу цей обов`язок не матиме практичного значення або реального впливу на міру поінформованості громадськості".

Враховуючи вищевказане, правопорушник підлягає адміністративній відповідальності, підстав, що виключають адміністративну відповідальність згідно ст. 17 КУпАП не встановлено, терміни притягнення до адміністративної відповідальності не закінчилися.

Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та для запобігання вчинення нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами. Відповідно до ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника (вік, соціальне положення, майновий стан), ступінь його вини, відношення до скоєного адміністративного правопорушення, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. Так, ОСОБА_1 за місцем проживання характеризується виключно позитивно, має сім`ю (чоловіка, доньку), жодного разу не притягувалась до адміністративної та кримінальної відповідальності.

Пом`якшуючою обставиною є щире каяття ОСОБА_1 , обтяжуючих обставин, визначених ст. 35 КУпАП,не встановлено.

Крім того, суддею враховується, що відповідно до роз. ІV Національної антикорупційної стратегії, схваленої Указом Президента України від 21.10.2011 р. № 1001/2011, одним з основоположних принципів діяльності із запобігання і протидії корупції є невідворотність відповідальності за вчинення корупційних правопорушень, оскільки ці правопорушення несуть негативні наслідки, які можуть виявитися у підриві авторитету органів місцевого самоврядування та зашкодити суспільним інтересам, то таке правопорушення не може бути вказане як малозначне.

Приймаючи до уваги вищезазначене, враховуючи обставини справи, дотримуючись принципу співвідношення між тяжкістю вчиненого адміністративного правопорушення та заходом державного примусу, вважаю за необхідне застосувати до порушника ОСОБА_1 адміністративне стягнення в виді штрафу у розмірі п`ятидесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 850 гривень, як такого, що буде достатнім для виправлення правопорушника, а також в повній мірі забезпечить запобігання вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, та повністю відповідатиме меті його застосування.

Крім того, згідно ст. 40-1 КпАП України судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом. Згідно п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення дорівнює 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет на 2025 рік" з 1 січня 2025 р. розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб дорівнює 3028 гривні.

Таким чином, розмір судового збору належний до сплати при притягненні правопорушника до адміністративної відповідальності дорівнює 605,60 гривень.

На підставі викладеного, ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, керуючись ст. ст. 279, 280, 283, 284 КпАП України, суддя, -

ПОСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , визнати винуватою у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятидесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює грошовій сумі в розмірі 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок (розрахунковий рахунок UA618999980313070106000004573, отримувач коштів ГУК у Дн-кiй обл/м.Кам`янське/21081100, МФО 899998, ЄДРПОУ 37988155, банк отримувача Казначейство України (ЕАП).

На підставі ч.1 ст.307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення правопорушнику постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

На підставі ст.308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч.1 ст.307 КУпАП, постанова буде направлена до відділу державної виконавчої служби для примусового виконання.

У порядкупримусового виконанняпостанови простягнення штрафуза вчиненняадміністративного правопорушеннястягнути подвійнийрозмір штрафу,який становить 1700 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,РНОКПП НОМЕР_1 ,судовий збір на користь держави в сумі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок (отримувач коштів - ГУК у м. Києві/м. Київ 22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, кодкласифікації доходів бюджету22030106).

Постанова в порядку провадження по справах про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови шляхом подання до Дніпровського апеляційного суду через Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

Згідно ч. 1 ст. 287 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 КУПАП, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим.

Суддя А. С. Кузнєцова