Вирок № 124921409, 30.01.2025, Болградський районний суд Одеської області

30.01.2025

Справа № 497/1116/24

Провадження № 1-кп/497/48/25

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.01.2025 року Болградський районний суд Одеської області у складі:

головуючого слідчого судді ОСОБА_1

секретаря ОСОБА_2

за участю прокурора: ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 (доставленого в судове засідання під вартою),

захисника ОСОБА_5 ,

потерпілого ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Болграда обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023162270000758 від 23.12.2023 року відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Болград Одеської області, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, який не працює, одружений, утриманців не має, раніше не судимий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України,

ВСТАНОВИВ:

22.12.2023 року приблизно о 23:30 годині, більш точний час судом не встановлений, ОСОБА_4 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, у кухонному приміщенні за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_2 , вступив у сварку з побутових причин зі своїм сватом (батьком чоловіка дочки) ОСОБА_6 , в ході якої вони негативно висловлювались на адресу один одного.

Під час зазначеної події, ОСОБА_4 , діючи з прямим умислом, спрямованим на протиправне позбавлення життя ОСОБА_6 , з мотивів особистих неприязних відносин, що виникли під час сварки, бажаючи помститись ОСОБА_6 за його висловлювання, які він вважав образливими для себе, передбачаючи можливість настання суспільно-небезпечних наслідків у результаті своїх дій та бажаючи їх досягнення, тримаючи у правій руці ніж, наніс ним ОСОБА_6 почергово два удари в область живота та один удар в область грудної клітки зліва, тобто у життєво важливі частини тіла, чим спричинив йому тілесні ушкодження у виді: сліпого колото-різаного поранення живота в ділянці мезогастрію ліворуч, яке проникає в черевну порожнину з пошкодженням великого сальника, тонкого кишечника, печінки, що супроводжувалось кровотечею в черевну порожнину (500 мл)і зовнішньою кровотечею; сліпого колото-різаного поранення передньої поверхні грудної клітки зліва в ІІІ міжребір`ї по середньо-ключичній лінії, яке проникає в ліву плевральну порожнину, що супроводжувалось кровотечею в ліву плевральну порожнину (20 мл), зовнішньою кровотечею та проникненням повітря в ліву плевральну порожнину; сліпого не проникаючого колото-різаного поранення у VІІІ міжребір`ї по серединно-ключичній лінії зліва, яке сліпо закінчується в м`яких тканинах, що супроводжувалось зовнішньою кровотечею, які по критерію небезпеки для життя в момент спричинення та за ступенем тяжкості у сукупності відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.

Виконавши всі дії, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, ОСОБА_4 свій прямий умисел на протиправне спричинення смерті ОСОБА_6 не закінчив з причин, які не залежали від його волі, через те, що потерпілому ОСОБА_6 вдалося втекти з місця події, після чого йому своєчасно було надано кваліфіковану медичну допомогу, внаслідок чого його життя було врятовано.

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України, за кваліфікуючими ознаками закінчений замах на вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті людині, якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від її волі.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні свою провину у вчинені злочину, не визнав та показав, що 22.12.2023 року знаходячись у себе вдома, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, посварився зі своєю дружиною. В цей час до нього до дому прийшов його сват ОСОБА_6 та без попередження наніс йому декілька ударів по обличчю, на його слова зупинитися, не реагував. Через деякий час ОСОБА_6 продовжував наносити йому удари в різні частини тіла руками та ногам, та поволок його на кухню, де взявши за ворот куртки почав душити його цим одягом. Знаходячись в такому стані, він відчуваючи загрозу свому життю, схопив ніж, який перебував на кухонному столі наніс ним ОСОБА_6 декілька ударів, куди саме, та їх кількість не пам`ятає. Після цього ОСОБА_7 вийшов на вулицю, та виходячи за ним, він побачив свого сусіда ОСОБА_8 , до якого в машину сів ОСОБА_6 , розуміючи, що той надасть допомогу ОСОБА_6 , то зайшов назад до будинку. Вину у пред`явленому обвинуваченні не визнає, а вважає, що його дії мають кваліфікуватися як перевищення мір необхідної оборони.

Потерпілий ОСОБА_6 суду показав, що 22.12.2023 року ввечері, подзвонив його син з Болгарії та повідомив, що його діти, які знаходяться в будинку ОСОБА_4 плачуть. Прийшовши до будинку ОСОБА_4 , який є його сватом, а діти їх онуками, побачив, що останній знаходиться в стані алкогольного сп`яніння, б`є свою дружину ОСОБА_9 , яка лежить на підлозі, і для зупинення його дій він наніс ОСОБА_4 два удари в обличчя. Його дружині та дітям він наказав збиратися та піти з ним поки ОСОБА_4 в агресивному стані. Хвилин 10-15 вони збиралися, а в цей час він розмовляв по телефону зі своїм сином, зайшовши на кухню, він відчув удар ножем, який наніс йому ОСОБА_4 , він почав перешкоджати ОСОБА_4 , а той продовжував наносити йому ще декілька ударів в область живота та грудини, навіть тоді коли він вийшов з кухні намагався вийти з будинку, а ОСОБА_4 виходив за ним. Вийшовши на вулицю, він побачив сусіда ОСОБА_8 , сів до його машини з проханням відвести до лікарні, де він втратив свідомість.

Вина ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому діяння підтверджується показами свідків:

- свідок ОСОБА_10 допитана в судовому засіданні 30 липня 2024 року суду показала, що є дружиною ОСОБА_4 . З ними проживали їхні двоє онуків, оскільки батьки цих дітей (а саме їх донька та зять) знаходилися в Болгарії. 22.12.2023 року ввечері у неї з чоловіком, який перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, виникла сварка, діти почали плакати та подзвонили своїм батькам. Під час сварки, вона впала на підлогу, і не змогла піднятися, а її чоловік не міг її підняти, оскільки був у стані алкогольного сп`яніння. Коли прийшов ОСОБА_7 , побачивши її на підлозі, а ОСОБА_4 сидячим на дивані біля неї, завдав йому декілька ударів в обличчя. В цей час вона взяла дітей та пішли в кімнату, та що відбувалося між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 вона не бачила. Вона вийшла з кімнати, коли ОСОБА_6 вже вийшов на вулицю, куди вийшов і ОСОБА_4 , після цього зайшла назад до будинку.

- свідок ОСОБА_8 допитаний в судовому засіданні 21 жовтня 2024 року суду показав, що він проживає по сусідству з ОСОБА_4 та працює таксистом. 22.12.2023 року пізно майже перед комендантською годиною віно приїхав додому, і побачив, що з двору ОСОБА_4 вийшов ОСОБА_6 , який тримався за живіт, і був в крові, за ним вийшов ОСОБА_4 та його дружина ОСОБА_9 , яким він наказав повернутися до будинку, а ОСОБА_6 терміново завіз до лікарні, де останній втратив свідомість.

- свідок ОСОБА_11 допитаний в судовому засіданні 11 грудня 2024 року суду показала, що 22.12.2023 року ввечері приблизно в 23:00 йому подзвонив ОСОБА_12 , син ОСОБА_6 і попросив піти до ОСОБА_4 подивитися, що за сварка відбувається. Він прийшов та побачив ОСОБА_9 яка сварилася зі своїм чоловіком ОСОБА_4 , та яка повідомила йому, що приходив ОСОБА_6 , але вже пішов.

Крім показів свідків, вина ОСОБА_4 підтверджується наступними дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами:

- витягом з ЄРДР про те, що 23.12.2023 року до Болградського РВП ГУНП в Одеській області від чергового лікаря Болградської ЦРЛ надійшло повідомлення про те, що до лікарні госпіталізовано ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з тілесними ушкодженнями у вигляді двох проникаючих колото-різаних поранень черевної порожнини та одного колото-різаного поранення грудної клітини, що відносяться до тяжких тілесних ушкоджень (ЄО № 4103 від 23.12.2023), цей факт зареєстровано в ЄРДР за № 1202316227000758 від 23.12.2023 року (Т.1 а.с.91);

- рапортом чергового РВП ОСОБА_13 про отримання 23.12.2023 року заяви (повідомлення) від органів охорони здоров`я про звернення за медичною допомогою чоловіка з ножовим пораненням (Т.1 а.с.92);

- рапортом т.в.о.інспектора дотримання прав людини Болградського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_14 від 23.12.2023 року відповідно до якого 23.12.2023 року о 05:33 години в порядку ст.208 КПК України було доставлено затриманого ОСОБА_4 та під час візуального огляду виявлені тілесні ушкодження у вигляді садна на лобі, на лівій щоці, сліди крові з носа, гематома на губах. Зі слів затриманого вказані тілесні ушкодження він тримав від ОСОБА_6 під час бійки. О 06:59 годині було здійснення конвоювання затриманого до медичного закладу Болградської ЦРЛ (а.с.93);

- протоколом огляду місця події від 23.12.2023 року та фото таблицею до нього, з яких встановлено, що працівниками поліції було проведено в присутності двох понятих з фото-фіксацією, огляд домоволодіння АДРЕСА_2 , в ході якого виявлено та вилучено речові докази, в тому числі: ніж кухонний з дерев`яною рукояткою з нашаруванням речовини бурого кольору на клітку, та зроблено змиви речовини бурого кольору з вхідної двері житлового будинку та біля домоволодіння на ґрунті (а.с.95-108);

- висновком експерта №33 від 08.02.2024 року з якого встановлено, що 23.12.2023 року експертом було розпочато експертизу тілесних ушкоджень ОСОБА_10 , дружини обвинуваченого, та зроблено висновок, що тілесні ушкодження могли утворитися 22.12.2023 року, вони відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості. Даний висновок підтверджує покази потерпілого ОСОБА_6 , що метою його прибуття до вказаного домоволодіння став конфлікт між подружжям ОСОБА_15 , про який йому повідомили діти, попросили його прийти та допомогли жінці. Він намагався зупинити протиправні дії ОСОБА_4 та саме це стало приводом бійки між ними (а.с.110-111);

- протоколом №255 медичного огляду для встановлення фату вживання психоактивної речовини та стану сп`яніння від 23.12.2023 року, який підтверджує факт перебування ОСОБА_4 на момент огляду в стані алкогольного сп`яніння. Тестування проводилося о 02:45 годині за допомогою Алкофора, результат склав 2,27%о (Т.1 а.с.112);

- висновком експерта №34 від 22.01.2024 року, відповідно до якого судовим експертом ОСОБА_16 на підставі постанови слідчого СВ Болградського ВП ОСОБА_17 22.01.2024 року була проведена судово-медична експертиза ОСОБА_4 , у якого виявлені тілесні ушкодження у вигляд синця на обличчі в ділянці чола ліворуч, поверхнева забійна рана на волосяній частині голови в правій тім`яній ділянці по центру, садно на обличчі на червоній облямівці верхньої губи по центру, чотири садна на передній поверхні шиї в нижній частині, синець в лівій дельтовидній ділянці по передній поверхні, синець в середній третині лівого плеча по зовнішній поверхні та інші ушкодження, які могли утворитися 22.12.2023 року та відносяться до легких тілесних ушкоджень (Т.1 а.с.113-114). Дані ушкодження підтверджують покази як обвинуваченого ОСОБА_4 так й покази потерпілого ОСОБА_6 , про те, що між ними виник 22.12.2023 року конфлікт, в результаті якого обвинувачений отримав легкі тілесні ушкодження;

- протоколом затримання особи від 23.1.22023 року, з якого вбачається, що ОСОБА_4 о 02 годині 30 хвилин 23.12.203 року було затримано в порядку ст.208 КПК України, який підозрювався на момент затримання у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, під час затримання у нього були вилучені речи, в які він був вдягнений на момент вчинення протиправних дій (Т.1 а.с.115-117);

- протоколом огляду місця події від 23.12.2023 року та фототаблиці до нього який встановлено, що працівниками поліції в приміщенні хірургічного відділення КНП «Болградська ЦРЛ» в присутності двох понятих, при фото-фіксуванні, під час проведення слідчої дії було вилучено чоловічий светр, спортивні штани, джинсові брюки, розрізана чоловіча майка, труси з носками (Т.1 а.с.118-126).

- постановою старшого слідчого СВ ОСОБА_18 від 23.11.2023 року правову кваліфікацію кримінального правопорушення у досудовому розслідуванні № 12023162270000758 від 23.12.2023 року з ч.1 ст.121 КК України змінено на ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України (Т.1 а.с.128-129);

- постановою заступника начальника СВ Болградського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_19 від 23.11.2023 року, вилучені під час огляду місця події в с.Табаки та в приміщенні лікарні, а також під час затримання обвинуваченого, майно та речі визнані в даному кримінальному провадженні речовими доказами (Т.1 а.с.134-137), на які ухвалою слідчого судді від 27.12.2023 року по справі №497/3024/23, провадження №1-кс/497/1071/23, №1-кс/497/1069/23 та №1-кс/497/1070/23 накладено арешт (Т.1 а.с.138-139, а.с.140-141, а.с.142-143);

- ухвалою слідчого судді від 25.12.2023 року по справі №497/3024/23, провадження №1-кс/497/1068/23, до ОСОБА_4 було застосовано (обрано) запобіжний захід у вигляді тримання під вартою (Т.1 а.с.158-160);

- висновком експерта №71 (судово-медична імунологічна експертиза) складеного 11 січня 2024 року на підставі постанови слідчого, з якого вбачається, що кров ОСОБА_4 відноситься до групи О з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В за ізосерологічною системою АВО, а кров ОСОБА_6 відноситься до групи В з ізогемаглютиніном анти-А за ізосерологічною системою АВО (Т.1 а.с.162-163);

- висновком експерта №65 від 25.03.2024 року, відповідно до якого було досліджено светр та футболка, які належать ОСОБА_6 , ніж та ручка з клинком ножа та зроблено підсумки, що на светрі та футболці виявлені плями бурого кольору та пошкодження, які утворені клинком кухонного ножа, наданого на експертизу, що не виключає можливість заподіяння колото-різаних пошкоджень на одязі клинком даного ножа (Т.1 а.с.165-177);

- висновком експерта №631 від 22.04.2024 року проведеного на підставі постанови слідчого, з якого встановлено, що на светрі та футболці потерпілого ОСОБА_6 , що були вилучені 23.12.2023 року під час огляду приміщення хірургічного відділення Болградської ЦРЛ знайдена кров людини, при встановленні групової належності якої виявлені антигени В і Н, властиві групі крові ОСОБА_20 з ізогемаглютиніном анти-А з супутнім антигеном Н за системою АВО, тобто може належати потерпілому ОСОБА_6 (Т.1 а.с.179-182);

- висновком експерта №173 від 12.02.2024 року проведеного на підставі постанови слідчого, яким підтверджено, що на курці, спортивних брюках на парі гумових тапочок підозрюваного ОСОБА_4 виявлена кров людини, але на курці та спортивних брюках не виключає походження крові як ОСОБА_4 так й ОСОБА_6 (Т.1 а.с.186-189);

- висновком експерта №84 від 24.01.2024 року, який підтверджує, що на ватному тампоні зі змивом з лівої руки підозрюваного ОСОБА_4 , на дерев`яній паличці знайдена кров людини, антигени якої не виключають походження крові потерпілого ОСОБА_6 (Т.1 а.с.191-193);

- висновком експерта №12 від 25.01.2024 року (судово-медична цитологія) підтверджено, що в піднігтьовому вмісті зрізів нігтьових пластинок обох рук затриманого ОСОБА_4 знайдена кров та ядровмісмісні епітеліальні клітини (Т.1 а.с.195-196).

-висновком судово-медичногоексперта №2від 06.02.2024року,встановлено,що у ОСОБА_6 були виявленітілесні ушкодження: сліпе колото-різане поранення живота в ділянці мезогастрію ліворуч, яке проникає в черевну порожнину з пошкодженням великого сальника, тонкого кишечника, печінки, що супроводжувалось кровотечею в черевну порожнину (500 мл) і зовнішньою кровотечею; сліпе колото-різане поранення передньої поверхні грудної клітки зліва в ІІІ міжребір`ї по середньо-ключичній лінії, яке проникає в ліву плевральну порожнину, що супроводжувалось кровотечею в ліву плевральну порожнину (20 мл), зовнішньою кровотечею та проникненням повітря в ліву плевральну порожнину; сліпе не проникаючого колото-різаного поранення у VІІІ міжребір`ї по серединно-ключичній лінії зліва, яке сліпо закінчується в м`яких тканинах, що супроводжувалось зовнішньою кровотечею, які могли утворитися 22.12.2023 року по критерію небезпеки для життя в момент спричинення та за ступенем тяжкості у сукупності відносяться до тяжких тілесних ушкоджень;

- висновком експерта №СЕ-19/115-24/5613-БД від 22.04.2024 встановлено, що на ножі (об`єкт №4) виявлено клітини з ядрами без домішки крові людини та встановлено їх генетичні ознаками, які збігаються з генетичними ознаками зразка букального епітелію потерпілого ОСОБА_6 (Т.1 а.с.224-229); тобто це є знаряддям вчинення злочину;

- висновком судово-психіатричного експерта №90 від 01.02.2024 року, встановлено що ОСОБА_4 є осудною особою (Т.1 а.с.241-248);

- постановою керівника Болградської окружної прокуратури ОСОБА_21 від 12.02.2024 року продовжено строк досудового розслідування до 23.03.2024 року (Т.2 а.с.1-3), подальшому строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні продовжувався ухвалою слідчого судді від 18.03.2024 року по справі № 497/3024/23, провадження №1-кс/497/232/24 до 23 травня 2024 року (Т.2 а.с.7-8);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 07.05.2024 року та записом відео фіксацією до нього, який також досліджений судом, проведеного з участю потерпілого ОСОБА_6 за місцем події, відповідно до якого потерпілий розповів та показав при яких обставинах було вчинено ОСОБА_4 протиправні дії відносно нього (Т.2 а.с.14. а.с.15).

Наведені вище докази узгоджуються між собою щодо фактичних обставин вчинення ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч.2 ст. 15, ч.1 ст. 115 КК України, і в суду відсутні підстави ставити під сумнів їх належність, допустимість і достатність. Зазначені докази не містять суперечностей і не викликають сумнівів щодо їх достовірності, в своїй сукупності викривають обвинуваченого у вчиненні даного інкримінованого злочину, і їх можливо взяти судом до уваги при ухваленні судового рішення.

Належність та допустимість письмових доказів у судовому засіданні не спростовано, докази сторони обвинувачення були у встановленому порядку відкриті. Вимоги ст.ст. 92, 93 КПК виконано, а тому вони можуть бути оцінені судом в порядку ст. 94 КПК та покладені в основу вироку.

Оцінюючи доводи обвинуваченого та його захисника про те, що ОСОБА_4 вчинив умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень у разі перевищення меж необхідної оборони (ст.124 КК України) суд приходить до наступного.

Частина 1 статті 115 КК України передбачає відповідальність за умисне вбивство без кваліфікуючих ознак, тобто за умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині. А ч.2 ст.15 КК України визначає закінчений замах на відповідний злочин.

З об`єктивної сторони даний злочин характеризується діянням у вигляді посягання на життя іншої людини, наслідком у вигляді смерті людини та причинним зв`язком між указаним діянням та наслідком, а із суб`єктивної сторони - умисною формою вини (прямим або непрямим умислом) коли винний усвідомлює суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно-небезпечні наслідки у вигляді смерті іншої людини й бажає або свідомо припускає її настання.

Для кваліфікації злочину за ст. 124 КК заподіяння тяжкого тілесного ушкодження повинне бути вчиненим з метою захисту правоохоронюваних інтересів від суспільно небезпечних посягань або затримання злочинця і доставлення його відповідним органам влади. Не може кваліфікуватися за ст. 124 КК заподіяння особі, яка вчинила посягання, тяжкого тілесного ушкодження з метою помсти самочинної розправи.

Згідно із ч.1 ст. 36 КК України необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту (ч.3 ст. 36 КК України).

До критеріїв визначення правомірності необхідної оборони належать: наявність суспільно небезпечного посягання, його дійсність та об`єктивна реальність, межі захисних дій, які б не перевищували меж необхідності, а шкода особі, яка здійснює посягання, не перевищувала б ту, яка для цього необхідна.

У разі коли визначальним у поведінці особи було не відвернення нападу та захист, а бажання спричинити шкоду потерпілому (розправитися), такі дії за своїми ознаками не становлять необхідної оборони, вони набувають протиправного характеру і мають розцінюватися на загальних підставах.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06 вересня 2018 року в справі № 739/1412/16-к.

Питання про наявність умислу вирішується з огляду на сукупність всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховується кількість, характер і локалізація поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінка винного до, під час і після злочину, його взаємини з потерпілим, що передували події, а також спосіб вчинення злочину, засоби та знаряддя злочину. Спосіб відображає насамперед причинний зв`язок між діяннями і наслідками. Певна залежність між способом і метою вчинення тих чи інших діянь виявляється в тому, що спосіб і засоби вчинення злочинів обираються особою відповідно до поставленої цілі. Ціль є передумовою усвідомлення особою результатів і наслідків своїх діянь, що проявляє свою конкретизацію в способі вчинення діянь.

З висновку експертизи №34 від 22.01.2024 року, у ОСОБА_4 були виявлені тілесні ушкодження, які за своєю тяжкістю відносяться до категорії легких (т.1 а.с.113-114).

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину не визнав, зазначаючи, що умислу на вбивство ОСОБА_6 не мав, останній перший накинувся на нього та душив, а він захищаючись наніс йому ножем тілесні ушкодження.

Але ці покази спростовуються медичним висновком висновком експерта №34 від 22.01.2024 року медичного огляду ОСОБА_22 у якого виявлені легкі тілесні ушкодження, зокрема в області ділянки шеї лише чотири садна на передній поверхні шиї в нижній частині, що спростовує його версію загрози його життю, шляхом удушення з боку ОСОБА_23 .

З урахуванням конкретних обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність наявності акту суспільно небезпечного посягання зі сторони потерпілого ОСОБА_6 й відсутність необхідності захисту у обвинуваченого ОСОБА_24 , у поведінці останнього було не відвернення нападу та захист, а бажання спричинити шкоду потерпілому (розправитися), про що свідчать дії ОСОБА_24 (кількість ударів), якими він спрямовував знаряддя злочину (ніж) безпосередньо у місце розташування життєво важливих органів потерпілого (грудну клітину, черевну порожнину), наслідки його діяння у виді тяжких тілесних ушкоджень та тільки своєчасне надання кваліфікованої медичної допомоги не призвело до тяжких наслідків у вигляді смерті потерплої особи, тому суд дійшов висновку про те, що такі дії за своїми ознаками не становлять необхідної оборони, натомість ними доведена винуватість ОСОБА_4 в умисному протиправному заподіянні смерті ОСОБА_6 . Також суд зазначає наступне.

Для розмежування умисного вбивства із умисним тяжким тілесним ушкодженням, що може спричинити смерть необхідно встановити ставлення винного до наслідку у вигляді смерті. При цьому потрібно враховувати те, що винний може вчинити умисне вбивство як з прямим, так і з непрямим умислом.

Якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання, то йдеться про вчинення нею відповідних діянь із прямим умислом.

Якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачала його суспільно небезпечні наслідки і хоча не бажала, але свідомо припускала їх настання, то має місце вчинення відповідних діянь з непрямим умислом.

У разі вчинення діяння із непрямим умислом, особа хоч і не бажає настання суспільно небезпечних наслідків, однак припускає їх настання.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14 вересня 2021 року в справі № 381/1869/18.

У цьому кримінальному провадженні ОСОБА_4 стверджує, що не бажав настання смерті ОСОБА_6 , а лише захищався, проте спричинення ножових проникаючих ударів у грудну клітку та черевну порожнину створює безпосередню загрозу настання наслідку у вигляді смерті людини. Такий характер, локалізація тілесних ушкоджень, знаряддя, якими вони заподіяні, вказують на наявність у обвинуваченого умислу на спричинення смерті потерпілому. Кількість ударів ножом у життєво важливі органи, поведінка ОСОБА_4 до і після вчинення злочину підтверджують наявність у діях ОСОБА_4 складу злочину, передбаченого ч.2 ст.15 ч.1 ст. 115 КК України.

В силу наведеного суд відхиляє доводи сторони захисту про неправильну кримінально-правову кваліфікацію дій ОСОБА_4 .

Отже, аналізуючи та оцінюючи всі докази в їх сукупності з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд вважає вину обвинуваченого ОСОБА_4 доведеною, а його дії правильно кваліфікованими за ч.2 ст.15, ч.1 ст. 115 КК України, за ознаками:

- закінчений замах на вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від її волі.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує тяжкість скоєного кримінального правопорушення, яке закон класифікує як особливо тяжкий злочини, обставини при яких було вчинено злочин, особу ОСОБА_4 , а саме те, що він офіційно не працює, утриманців не має, позитивно характеризується, на обліку у лікаря нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, але зловживає спиртними напоями, після чого стає агресивним, раніше судим не був.

Разом з цим, суд також враховує, що ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Однак, обвинувачений посягнув на невід`ємне природне право людини, яке охороняється і захищається державою - право на життя, яким знехтував. І зрештою, вину у скоєному кримінальному правопорушенні так і не визнав, намагався своїми показами ввести суд в оману, що вказує на байдужість до вчиненого, до наслідків злочину у вигляді можливої смерті людини, яка не настала завдяки своєчасно наданої медичної допомоги, той факт, що він навіть не викликав швидку допомогу, хоча потерпілий є батьком чоловіка його дочки, тобто не сторонньою особою, відсутності у нього будь-якого каяття.

Активне сприяння розкриттю злочину як обставина, що пом`якшує покарання, означає добровільну допомогу слідству будь-яким чином: повідомлення правоохоронним органам або суду фактів у справі, надання доказів, інших відомостей про власну кримінальну діяльність чи діяльність інших осіб, викриття інших співучасників, визначення ролі кожного з них у вчиненні злочину, надання допомоги в їх затриманні, видача знарядь і засобів вчинення злочину, майна, здобутого злочинним шляхом. Тому, беззаперечно, воно має бути активним, тобто певним чином ініціативним. До такого висновку дійшов 7 квітня 2021 р. Верховний Суд складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у справі№ 263/15605/17.

Верховний Суд у постанові від 30 жовтня 2018 року у справі №559/1037/16-к (провадження № 51-3612км18) вказав, що основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім. Щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести кримінальну відповідальність за вчинене, а також зазначена обставина має знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.

Тому судом не встановлено обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченому.

До обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_4 суд відносить вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння.

Враховуючи тяжкість скоєного ОСОБА_4 кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, відсутність обставин, які пом`якшують покарання та наявність однієї обставини, що обтяжує його покарання, а також думку потерпілого, який не наполягав на суровому покаранні, суд вважає, що за спрямованістю поведінки, обвинуваченому необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі, оскільки, на думку суду, виправлення обвинуваченого можливе лише в умовах його ізоляції від суспільства з реальним відбуванням покарання і можливості застосування до обвинуваченого положень ст.ст. 69,75 КК України суд не вбачає. Тому, з урахуванням наведених обставин справи, враховуючи поведінку обвинуваченого як в момент так і після скоєного злочину, особу ОСОБА_4 , саме таке покарання є необхідним та буде достатнім для його виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень зі сторони обвинуваченого.

Справедливість покарання полягає насамперед у тому, що воно має відповідати загальнолюдським цінностям, моральним устоям суспільства, переконувати громадян у правильності судової практики.

Цивільний позов в даному кримінальному провадженні не заявлявся.

Процесуальні витрати в кримінальному провадженню відсутні.

Долю речових доказів суд вирішує в порядку ст.100 КПК України.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили, суд вважає необхідним залишити у вигляді тримання під вартою.

Керуючись ст.ст. 368,373-374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст. 15, ч.1 ст. 115 КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком 7 (сім) років.

Строк відбуття покарання обчислювати з моменту затримання, тобто з 23 грудня 2023 року з 02 годині 30 хвилина.

Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили залишити у вигляді тримання під вартою.

Арешт накладений на тимчасово вилучене майно ухвалами слідчого судді Болградського районного суду Одеської області від 27.12.2023 року по справі №497/3024/23, провадження №1-кс/497/1071/23, №1-кс/497/1069/23 та №1-кс/497/1070/23 - скасувати.

Речові докази по справі, а саме:

- кухонний ніж з дерев`яною рукояткою (знаряддя злочину); чоловічий светр сірого кольору з нашаруванням речовини темно-бурого кольору та порізами; розрізану чоловічу майку синього кольору з нашаруванням речовини бурого кольору - знищити;

- змив речовини бурого кольору з вхідної двері; змив речовини бурого кольору з плями виявленої біля домоволодіння №32; зразки нігтьових платин з обох рук; зразки букального епітелію на ватну палицю; змиви з обох рук на ватну палицю - залишити в матеріалах кримінального провадження;

- кухонний ніж з полімерною рукояткою; рукоятку ножа та деформований клинок ножа; брюки прямого крою, трикотажні, спортивного зразку сірого кольору; резинові тапці типу «крокси» чорного кольору; куртку тканинну - повернути обвинуваченому (засудженому) ОСОБА_4 ;

- чоловічий светр сірого кольору; спортивні штани синьо-сірого кольору; чоловічі джинсові брюки синього кольору; чоловічі труси та шкарпетки - повернути потерпілому ОСОБА_6 .

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Одеського апеляційного суду через Болградський районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення,

Копія вироку підлягає негайному врученню після його проголошення обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право на отримання в суді його копії.

Суддя ОСОБА_1