Рішення № 124918770, 30.01.2025, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/14742/24

Провадження № 2/638/1272/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

30 січня 2025 року м. Харків

Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Щепіхіної В. В.,

за участю секретаря - Луценко Д. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харків в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариствакомерційний банк«ПриватБанк» до ОСОБА_1 простягнення заборгованостіза кредитнимдоговором,-

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі позивач) звернулось до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_1 (далі відповідач) заборгованості за кредитним договором у розмірі 252073,42 грн та судових витрат у розмірі 3028,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, щовідповідно до укладеного договору № б/н від 06.09.2007 року ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 59773,41 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 9,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 05.09.2014 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник, ОСОБА_2 помер, що підтверджується документом про смерть від 11.02.2020 року. На виконання вимог ч. 3 ст. 1281 ЦК України позивачем 08.12.2021 року була направлена претензія кредитора до Десятої харківської державної нотаріальної контори, та 10.01.2022 року отримана відповідь Сьомої харківської державної нотаріальної контори, в якій зазначалось, що претензію кредитора переслано до Шостої харківської державної нотаріальної контори, за місцем заведення спадкової справи. Спадкоємцем померлого позичальника є відповідач ОСОБА_1 . 09.07.2024 року до спадкоємців позичальника було направлено лист-претензію, згідно яких позивач пред`явив свої вимоги, але ніяких дій не було виконано. Станом на дату смерті заборгованість позичальника перед банком за кредитним договором № б/н від 06.09.2007 року становить 252073,42 грн, яка складається з наступного: 35213,51 грн заборгованість за кредитом; 172926,31 грн заборгованість за відсотками; 14046,89 грн заборгованість з комісії; 29886,71 грн заборгованість з пені.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 14.08.2024 року відкрито провадження в цивільній справі та прийнято рішення про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 04.11.2024 року витребувано з Шостої Харківської державної нотаріальної контори: інформацію із спадкового реєстру щодо заведення спадкової справи після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у разі заведення спадкової справи завірені належним чином копії матеріалів спадкової справи.

Представник позивача АТ КБ «ПриватБанк» Дубовик В. В. належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився. Направив до суду заяву про те, що АТ КБ «ПриватБанк» позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити та не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, в судові засідання не з`явилася, про наявність поважних причин своєї неявки в суд не повідомила, заяви про відкладення судового засідання відповідач не надала, відзиву на позов не направила.

Оскільки відповідач належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, не з`явилася у судове засідання без поважних причини, не направила до суду відзив на позовну заяву, а позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд постановив проводити заочний розгляд справи на підставі ст. 281 ЦПК України.

З урахуванням наведеного, а також відповідно до положень частини 1 статі 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

На підставі частини 2 статті 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою всіх учасників справи, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановив наступне.

Предметом позову в даній справи є стягнення кредитної заборгованості з особи, яка не була стороною кредитного договору, з підстав виникнення такого обов`язку в силу вимог ст. 1282 ЦК України.

Таким чином дослідження підлягає два питання, перше щодо обґрунтованості вимог в частині наявності кредитної заборгованості спадкодавця, підстав її виникнення, розрахунку, тощо, та друге питання щодо дотримання кредитором порядку пред`явлення вимоги до спадкоємця, передбаченого ст. 1281 ЦК України.

Частинами 1, 2 статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичнихо сіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобовязані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частинами 1-4 ст. 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинствоздійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обовязків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.Кожна сторона несе ризик настання наслідків, повязаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій

Згідно ч.ч. 1,2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обовязком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Статтею 43 ЦПК України серед іншого визначено, що учасники справи зобовязані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та обєктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Частиною 1 статті 76 ЦПК Українипередбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 77 ЦПК Україниналежними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з положень ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивач надає банківські послуги відповідно до Закону України «Про банки та банківську діяльність» на підставі ліцензії Національного банку України від 05.10.2011 року № 22, виданої Публічному акціонерному товариству комерційному банку «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк».

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договір та інші правочини.

Відповідно до укладеного договору № б/н від 06.09.2007 року ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 59773,41 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 9,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 05.09.2014 року.

Відносини, пов`язані з укладанням та виконанням кредитного договору регулюються параграфом 2 глави 71 ЦК України. Так, відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Позивачем на підтвердження своїх позовних вимог надано розрахунок заборгованості за договором № DN81AR03110057 від 06.09.2007 року, укладеного між позивачем та ОСОБА_2 , станом на 22.07.2024 року. Відповідно до вказаного розрахунку відповідач має перед позивачем заборгованість, в загальному розмірі 252073,42 грн.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з вказаною нормою Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо, безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

За змістом пункту 5.6 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженогопостановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

З урахуванням того, що у наданих до позовної заяви матеріалах відсутні виписки з особового рахунку ОСОБА_2 та саме рух коштів відповідно, суд вважає, що позивач не довів належними та допустимими доказами факт того, що ОСОБА_3 дійсно отримав грошові кошти у вигляді кредиту, а також наявність у ОСОБА_2 заборгованості у розмірі, вказаному у розрахунку, як про це зазначає позивач. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц.

Розрахунок заборгованості в даному випадку не є первинним документом банку, отже є не належним доказом використання відповідачем кредитних коштів.

Окрім того, щодо дотримання порядку предявлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців вбачається наступне.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 11.02.2020 року Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), ОСОБА_2 (боржник) помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 11.02.2020 року складено відповідний актовий запис № 2225.

02.12.2021 року позивачем АТ КБ «ПриватБанк» була направлена претензія кредитора в порядку ст. 1281 ЦК України до Десятої харківської державної нотаріальної контори, відповідно до якої просить повідомити: чи заводилася спадкова справа після померлого боржника; включити кредиторські вимоги АТ КБ «ПриватБанк» в спадкову масу, про що зробити запис в книзі обліку спадкових справ; повідомити спадкоємців померлого про наявність заборгованості перед Банком у розмірі 829960,96 грн; також надати інформацію стосовно звернення з заявою про прийняття або відмову від прийняття спадщини, видачу свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям померлого боржника; відомості про осіб, які подали заяву про прийняття або відмову від прийняття спадщини після смерті боржника, а також які вже прийняли спадщину.

Згідно з листом Сьомої харківської міської державної нотаріальної контори щодо направлення претензії за належністю № 2228/02-14 від 15.12.2021 року Сьома харківська міська державна нотаріальна контора направила за належністю претензію кредитора АТ КБ «ПриватБанк» до спадкоємців померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 до Шостої Харківської міської державної нотаріальної контори.

Листом Шостої харківської державної нотаріальної контори від 28.12.2021 року № 4735/02-14 АТ КБ «ПриватБанк» повідомлено, що претензія кредитора до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 , яка була перенаправлена Сьомою харківською міською державною нотаріальною конторою за належністю, зареєстрована в Журналі реєстрації вхідних документів 28.12.2021 за вх. № 3120/02-14, і долучена до матеріалів спадкової справи № 467/2020. Також повідомлено, що свідоцтва про право на спадщину на цей час нікому не видавалися.

Судом було досліджено копію спадкової справи, витребуваної судом. Так відповідно до заяви ОСОБА_1 , яка зареєстрована в книзі обліку та реєстрації спадкових справ № 1173, спадкова справа № 467/2020, 29.07.2020 року, спадкоємцем за законом є її син, він же син спадкодавця, - ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , після відкриття спадщини і не встиг її прийняти . Цим повідомляє, що згідно ст. 1276 ЦК України право на прийняття належної йому частки спадщини вона приймає.

Також в спадковій справі міститься копія ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова про витребування доказів в межах цивільної справи № 638/1167/23 за позовом Акціонерного товариства Комерціний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості у розмірі 339 169,27 грн за кредитним договором № б/н від 06.09.2007.

Отже судом встановлено, що в провадженні судді Дзержинського районного суду м. Харкова Штих Т. В. перебуває цивільна справа № 638/1167/23 за позовом Акціонерного товариства Комерціний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості у розмірі 339 169,27 грн за кредитним договором № б/н від 06.09.2007.

Вказаною ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 16.05.2023 року по справі № 638/1167/23 задоволено клопотання АТ КБ «ПриватБанк» та витребувано від Шостої Харківської державної нотаріальної контори копію спадкової справи, заведеної після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Як вбачається з ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 20.12.2023 року по справі № 638/1167/23 копія витребуваної спадкової справи надійшла до суду 08.06.2023 року.

04.07.2024 року позивачем АТ КБ «ПриватБанк» було направлено лист-претензію до ОСОБА_1 про необхідність сплати заборгованості за кредитним договором в розмірі 252073,42 грн. Позивач у вказаному листі-претензії посилається на ч. 3 ст. 1281 ЦК України, яка викладена наступним чином: «Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги»

Проте відповідно до вимог ч. 3 ст. 1281 ЦК України якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.

Отже, аналіз вказаної норми ЦК України дає підстави для висновку, що строки пред`явлення кредиторами вимог до спадкоємців є обмежувальними (преклюзивними), тобто їх пропущення припиняє права кредиторів, у зв`язку з чим ці строки не призупиняються, не перериваються й не поновлюються.

Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 14 квітня 2018 року у справі № 14-53цс18 та від 11 березня 2019 року у справі 759/12484/15-ц.

Також, як зазначив Верховний Суд у своїй постанові від 18 вересня 2019 року у справі №640/6274/16-ц, при вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника, для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини: чи пред`явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1282 ЦК України, оскільки у разі пропуску таких строків, на підставі частини четвертої статті 1281 ЦК України кредитор позбавляється права вимоги; коло спадкоємців, які прийняли спадщину; при дотриманні кредитором строків, визначених статтею 1282 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, встановити дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини); при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України.

Відомостей коли саме банку стало відомо про наявність спадкоємця (відповідача по справі) ОСОБА_1 не надано, тому суд виходить з того, що позивач дізнався про такі відомості 08.06.2023 року (від дати, коли до Дзержинського районного суду у справі № 638/1167/23 надійшла копія спадкової справи, заведеної після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ).

Частина 3 статті 1281 ЦК України визначає якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.

Таким чином, починаючи з 08.06.2023 року почав спливати шестимісячний строк пред`явлення вимог кредитора до спадкоємця боржника. З вказаного періоду та протягом шести місяців від вказаної дати вимоги до спадкоємця боржника не пред`являлись, іншого позивачем не доведено.

Згідно ст. 1282 ЦК спадкоємці зобовязані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного в спадщину. Кожен зі спадкоємців зобовязаний задовольнити вимоги кредитора особисто в розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобовязані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі.

Разом з тим положення зазначеної норми застосовуються у випадку дотримання кредитором норм ст. 1281 ЦК щодо строків пред`явлення ним вимог до спадкоємців. Недотримання цих строків, які є присічними (преклюзивними), позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців.

Отже, встановлені ст. 1281 ЦК строкице строки, в межах яких кредитор, здійснюючи власні активні дії, може реалізувати своє субєктивне право.

В даному випадку суд вважає, що позивачем пропущено строк передбачений ст. 1281 ЦК України, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог до спадкоємця ОСОБА_1 .

Враховуючи викладене з`ясувавши повно, всебічно та об`єктивно обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності та взаємозв`язку, суд вважає що позовні вимоги до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 6, 15, 16, 25, 1281, 1282ЦК України, ст.ст. 12, 13, 78, 81, 89, 141, 263-265, 280-282 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарженняякщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення відповідачу необхідно подати протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Щепіхіна В. В.