Ухвала суду № 124915372, 31.01.2025, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/7399/23

провадження № 1-кс/753/274/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" січня 2025 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві заяву захисника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про відвід судді Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_5 у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 62021100010001101, за обвинуваченням ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 362, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 354 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Дарницького районного суду м. Києва перебуває вказане кримінальне провадження, яке розглядається під головуванням судді ОСОБА_5 .

Захисником ОСОБА_3 - адвокатом ОСОБА_4 подано заяву про відвід судді ОСОБА_5 , яка мотивована наступним. Так, постановляючи ухвалу від 26.06.2023 про відмову у задоволені клопотання сторони захисту про закриття кримінального провадження, суддя ОСОБА_5 відмовив у врахуванні висновків Верховного Суду, що викладені у постанові від 03.04.2023 по справі № 367/1335/21, провадження № 51-2448 км 22 в якій викладено висновок щодо застосування положень п. 10 ч. 1 ст. 284, ч. 6 ст. 284, ч. 6 ст. 36, ст. 219 КПК України та відхилив доводи сторони захисту та висновки викладені у вказаній постанові Верховного Суду за тотожних обставин щодо необхідності закриття кримінального провадження.

Враховуючи вказану позицію судді ОСОБА_5 , було заявлене клопотання про закриття кримінального провадження з інших підстав. Проте відмовляючи у задоволені вказаного клопотання суддя ОСОБА_5 надав протилежні мотиви відмови, ніж ті, що були висловлені в попередній ухвалі, врахувавши позицію Верховного Суду викладену у постанові від 09.09.2024 справа № 759/7254/22 провадження № 51-532кмо24, яка не є релевантною. При цьому у рішенні від 26.06.2023 суддя відмовився застосовувати висновки Верховного Суду викладені у постанові від 03.04.2023, аргументуючи це неможливістю ретроактивного застосування норм. У той же час, в ухвалі від 20.12.2024 він послався на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 09.09.2024, застосувавши його ретроактивно до тих же обставин та у тій же справі. Ця вибірковість у використанні судової практики, на думку заявника, ставить під сумнів об`єктивність судді ОСОБА_5 та вказує на його упередженість по відношенню до сторони захисту, свідчить про вибіркове використання правових норм та позицій Верховного Суду для обґрунтування заздалегідь прийнятого рішення. Наведене демонструє суб`єктивний підхід судді ОСОБА_5 під час розгляду вказаної справи та вказує на те, що й надалі його рішення будуть не об`єктивними та ухвалюватимуться на користь сторони обвинувачення за будь-яких обставин, що створює у незалежного спостерігача обґрунтоване враження упередженості судді ОСОБА_5 .

З посиланням на практику ЄСПЛ вказує, що між суб'єктивною та об`єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об`єктивні побоювання щодо його безсторонності, з точки зору стороннього спостерігача (об`єктивний критерій), а й може бути пов`язана з питанням його або її особистих переконань (суб`єктивний критерій). Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб`єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об`єктивної безсторонності.

Вважав, що викладені у вказаній заяві обставини об`єктивно свідчать про наявність обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді ОСОБА_5 .

В поданій до суду заяві захисник ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_9 просив провести розгляд заяви про відвід за його відсутності, при цьому зазначив, що подану заяву підтримує в повному обсязі та додатково просить врахувати інші обставини, які вказують на упередженість судді ОСОБА_5 . А саме зазначив, що згідно висновків Громадської ради доброчесності суддя ОСОБА_5 ухвалював рішення обумовлені політичними мотивами, а також повідомив недостовірні відомості у декларації доброчесності. Крім того, розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42014100020000046 від 24.02.2014 за фактом, зокрема, прийняття судами завідомо неправосудних рішень, з метою незаконного переслідування учасників руху «Автомайдан» під час масових акцій протесту у період з листопада 2013 року по лютий 2014 року, під час якого проводиться перевірка законності дій судді ОСОБА_5 . При цьому до складу слідчої групи слідчих Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України входить ОСОБА_10 (змінено по батькові з ОСОБА_11 ), який на разі є захисником ОСОБА_3 і саме він здійснював досудове розслідування, зокрема і у кримінальному провадженні № 42014100020000046 від 25.02.2014, у якому збиралися зокрема і докази винуватості судді ОСОБА_5 , що створює непереборний конфлікт інтересів, який може вплинути на здатність ОСОБА_5 нейтрально оцінювати аргументи та докази у справі його клієнта ОСОБА_3 та свідчать про можливість особистих мотивів помсти або негативного ставлення судді ОСОБА_5 до нього, ОСОБА_9 та його клієнта.

Крім того, оскільки справа про порушення ПДР суддею ОСОБА_5 - перевищення встановленої швидкості руху під час керування автомобілем, стала також предметом розгляду його доброчесності, то існує обґрунтоване припущення, що суддя може мати мотив для помсти патрульній поліції як органу, оскільки нею здійснено фіксацію цього порушення судді. Це створює ризик упередженого ставлення судді під час розгляду справ, щодо інспекторів патрульної поліції, та може негативно вплинути на об`єктивність його рішень. А з урахуванням того, що всі обвинуваченні у кримінальному провадженні №62021100010001101 являються співробітниками патрульної поліції, то існує ризик, що суддею ОСОБА_5 через бажання помсти патрульній поліції, яка виступала у ролі фіксатора порушення вчиненого суддею ОСОБА_5 , можуть бути винесені незаконні та несправедливі рішення.

Вважав, що наведені обставини свідчать про те, що суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості, що передбачено положеннями п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України.

В судовому засіданні ОСОБА_12 заяву про відвід, подану адвокатом ОСОБА_4 та заяву ОСОБА_9 підтримав у повному обсязі та просив відвести суддю ОСОБА_5 від розгляду вказаного кримінального провадження.

Суддя ОСОБА_5 та інші учасники судового провадження не з`явилися, про місце, дату та час розгляду заяви повідомлені належним чином, проте їх неявка не перешкоджає розгляду заяви про відвід.

Вивчивши наявні в розпорядженні суду матеріали поданої заяви та кримінального провадження, суд приходить до наступних висновків.

Пунктом 4 частини 1 статті 75 КПК України передбачено, що суддя не може брати участь у кримінальному провадженні, за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.

Поняття «інші обставини, які викликають сумнів у його неупередженості», є оціночними, використання яких залежить від правосвідомості особи, яка їх застосовує та з`ясовує їх сутність, виходячи зі свого внутрішнього переконання.

Практика Європейського Суду з прав людини свідчить, що право на безсторонній суд включає як об`єктивні, так і суб`єктивні елементи.

Об`єктивний критерій безсторонності полягає в тому, щоб встановити, чи існували при розгляді справи факти, які ставлять під сумнів незалежність судді. Стосовно об`єктивної неупередженості у справі «Фей проти Австрії» ЄСПЛ вказав, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об`єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості. Мова йде про ту довіру, яку суди у демократичному суспільстві повинні апріорно викликати в учасників цивільного процесу. Крім наведених об`єктивними обставинами, що можуть свідчити про упередженість суду, у практиці ЄСПЛ визнавались такі: члени суду, що мали розглядати справу, вже брали участь у ній у іншій процесуальній ролі, наприклад, прокурор, адвокат, суддя у суді нижчої інстанції тощо («П`єрсак проти Бельгії»); суддя, що бере участь у справі про оспорювання законодавчих нормативних актів раніше висловлювався з цього приводу як консультант («Прокол проти Люксембургу»); наявність дискреційних повноважень у одного із суддів, що розглядають справу у колегіальному складі («Дактарас проти Литви»); участь судді у прийнятті законодавчих або підзаконних нормативних актів, на основі яких потім виноситься судове рішення («Макгоннелл проти Сполученого Королівства») тощо. Так, у справі «Деміколі проти Мальти» було визнано порушення об`єктивного критерію неупередженості суду, адже до складу Палати представників Мальти, яка розглядала справу заявника, входили два члени, що раніше піддавалися критиці у статті заявника, яка мала відношення до справи, а тому фактично мали особисту заінтересованість у справі.

Разом з тим, таких чи побідних відомостей, які би свідчили про упередженість судді, у заяві про відвід наведено не було.

Суб`єктивний критерій безсторонності полягає у відсутності упередженості або тенденційності в поведінці судді при розгляді конкретної справи. За загальним правилом існує презумпція особистої безсторонності доти, доки не доведено інше. Суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Якщо з`являються сумніви щодо цього, то для відводу судді в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї із сторін у справі. У кожній окремій справі слід визначати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Мироненко і Мартиненко проти України).

При цьому враховується думка сторін, однак вирішальними є результати об`єктивної перевірки. Суб`єктивними обставинами, за наявності яких можна зробити висновок про невідповідність суду вимогам неупередженості є, наприклад, висловлювання голови суду по суті правової проблеми у засобах масової інформації до свого головування у судовому органі, покликаному вирішити справу («Сандер проти Сполученого Королівства»); нереагування судді на расистські висловлювання присяжних («Ремлі проти Франції») тощо. Так, у рішенні у справі «Бушемі проти Італії» було визнано порушення суб`єктивного критерію неупередженості суддів, адже голова суду, в якому мала розглядатися справа, у пресі вжив висловлювання, які натякали на негативну оцінку заявника, ще до того, як суд під його головуванням повинен був винести рішення у справі.

У заяві про відвід не наведено фактів, які би доводили, що суддя ОСОБА_5 особисто зацікавлений у ході справи, не зазначено будь-яких його прихильностей чи уподобань стосовно однієї із сторін у справі. Не встановлено таких обставин і судом при розгляді вказаної заяви.

Непогодження з процесуальними рішеннями головуючого само по собі не може бути підставою для відводу судді. Заперечення проти ухвал, які не підлягають самостійному оскарженню, можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Наявність негативного висновку Громадської ради доброчесності не є підставою для відводу судді від розгляду кримінального провадження, оскільки такі висновки підлягають оцінці Вищою кваліфікаційною комісією суддів України при проведенні відповідних процедур.

Також є надуманими твердження щодо помсти фактично всім працівникам патрульної поліції, як про це фактично йдеться у поданій заяві, через притягнення судді ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Не свідчить про наявність підстав для відводу судді ОСОБА_5 і розслідування кримінального провадження № 42014100020000046 на той час слідчим ОСОБА_10 .

Так, згідно правил ст. 62 Конституції України, не можна виходити з припущень, а лише з належних доказів, які підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, за умов усунення всіх суперечностей, що мають місце та відсутності будь-яких сумнівів у тому, що вина обвинуваченої особи доведена.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 КК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Відповідно до положень ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

При цьому будь-якого статусу у кримінальному провадженні № 42014100020000046 суддя ОСОБА_5 не має, крім того ОСОБА_9 участі у вказаному провадженні не приймає.

З огляду на викладене, провівши ретельну перевірку наявнсоіт підстав для відводу судді ОСОБА_5 , суд вважає, що відомостей про наявність законних сумнівів щодо упередженості суді ОСОБА_5 у вказаному кримінальному провадженні №62021100010001101 - не подано.

Керуючись ст. ст. 75, 369-371 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви захисника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про відвід судді Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_5 у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 362, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 354 КК України, - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя