Рішення № 124914958, 04.02.2025, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

04 лютого 2025 року м. Рівне№460/15674/24

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі відповідач), у якому просить:

визнати протиправним і скасувати рішення відповідача від 12.12.2024 №956160161968 про відмову у перерахунку позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів»;

зобов`язати відповідача здійснити позивачу починаючи з 01.01.2024 перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 92% суддівської винагороди, зазначеної у довідці від 05.12.2024 №03-45/7933/24, виданої Північно-західним апеляційним господарським судом, враховуючи фактично виплачені суми.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Рівненській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів». На виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13.03.2024 у справі №460/1106/24, залишеного без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.10.2024, Північно-західний апеляційний господарський суд 05.12.2024 виготовив та видав позивачу довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №03-45/7933/24 станом на 01.01.2024. 06.12.2024 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Рівненській області, на обліку в якому перебуває, із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання на підставі зазначеної вище довідки Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.12.2024 №03-45/7933/24. За принципом екстериторіальності (визначення в автоматичному режимі Пенсійного органу, що вирішує питання про обчислення щомісячного довічного грошового утримання), надані позивачем документи передані для розгляду та прийняття рішення про призначення/відмову в призначенні пенсії Головному управлінню Пенсійного фонду України в Донецькій області. Проте, 12.12.2024 відповідач прийняв рішення №956160161968 про відмову у перерахунку щомісячного довічного утримання судді у відставці, у зв`язку із відсутністю законних підстав. Зазначив, що у 2024 році відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» встановлено мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01.01.2024 у розмірі 2102,00 гривні, тобто на рівні січня 2020 року. Так як базовий розмір посадового окладу судді залежить від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то з 2021 року перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці не проводиться. Позивач вважає протиправним і таким, що підлягає скасуванню, рішення про відмову в перерахунку щомісячного довічного утримання судді у відставці, що порушує гарантоване державою право на належне пенсійне забезпечення.

Ухвалою від 25.12.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Відповідачу встановлено строк для подання відзиву.

Відповідач подав відзив, у якому заперечив проти позовних вимог. Зокрема, зазначив, що відповідно до статті 144 Закону України № 1402 з 27.12.2023 підлягає перерахунку щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищого господарського суду України, Вищого адміністративного суду України, яким призначено щомісячне довічне грошове утримання відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів». Відповідно до частини четвертої статті 142 Закону № 1402 перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання здійснюється у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Також відповідач повідомив, що починаючи з січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, становить 2102,00 грн, тобто на рівні січня 2020 року. Отже, прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, не змінено. Оскільки базовий розмір посадового окладу судді залежить від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то з 2021 року перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді не проводиться. Враховуючи вищевикладене, відповідачем прийнято рішення № 956160161968 від 12.12.2024 про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, оскільки відсутні підстави для проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Ухвалою від 20.01.2025 відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про залучення до участі у справі другого відповідача.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши усі обставини справи, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив та врахував таке.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи із суддівської винагороди судді Північно-західного апеляційного господарського суду станом на 07.07.2023.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 20.12.2023 у справі №460/26574/23, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.03.2024, Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити дії задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області при вирішенні питання про обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 10.07.2023, яка полягає у незарахуванні до стажу роботи на посаді судді, який дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці періодів: проходження строкової військової служби з 07 листопада 1980 року по 08 грудня 1981 року - 1 рік 27 днів; участі в бойових діях під час служби на території Демократичної Республіки Афганістан з 09 грудня 1981 року по 24 грудня 1982 року, що, з розрахунку 1 місяць служби дорівнює 3 місяцям служби в діючій армії, разом становить 3 роки 1 місяць 15 днів; половини строку навчання в Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського з 01 вересня 1984 року по 30 червня 1988 року - 1 рік 11 місяців; час роботи стажером старшого слідчого прокуратури міста Рівного, стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді, з 01 серпня 1988 року по 31 липня 1989 року, - 1 рік; період роботи в прокуратурі міста Рівного з 01 серпня 1989 року по 31 травня 1995 року 5 років 10 місяців.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Рівненській області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді ОСОБА_1 починаючи з 10.07.2023, виходячи із 92% від суддівської винагороди та загального стажу роботи на посаді судді 41 рік 24 дні, зарахувавши додатково до стажу роботи на посаді судді, який дає право на призначення та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, періодів: проходження строкової військової служби з 07 листопада 1980 року по 08 грудня 1981 року - 1 рік 27 днів; участі в бойових діях під час служби на території Демократичної Республіки Афганістан з 09 грудня 1981 року по 24 грудня 1982 року, що з розрахунку 1 місяць служби дорівнює 3 місяцям служби в діючій армії разом, становить 3 роки 1 місяць 15 днів; половини строку навчання в Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського з 01 вересня 1984 року по 30 червня 1988 року - 1 рік 11 місяців; час роботи стажером старшого слідчого прокуратури міста Рівного, стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді, з 01 серпня 1988 року по 31 липня 1989 року, - 1 рік; період роботи в прокуратурі міста Рівного з 01 серпня 1989 року по 31 травня 1995 року 5 років 10 місяців.

Рішення суду набрало законної сили 08.03.2024.

Згідно з рішенням ГУ ПФУ в Рівненській області 956160161968 від 14.03.2024 щомісячне довічне грошове утримання судді ОСОБА_1 починаючи з 01.03.2024 обчислюється виходячи із 92% суддівської винагороди та стажу роботи на посаді 41 рік 0 місяців 24 дні.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 13.03.2024 у справі №460/1106/24, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.10.2024, позов ОСОБА_1 до Північно-західного апеляційного господарського суду про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій задоволено повністю.

Визнано протиправною відмову Північно-західного апеляційного господарського суду у видачі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді Північно-західного апеляційного господарського суду у відставці ОСОБА_1 із зазначенням базового розміру посадового окладу судді, який працює на відповідній посаді, яку займав до звільнення у відставку, виходячи з розміру прожиткового мінімуму на одну особу з розрахунку на місяць для працездатних осіб, який визначений абзацом 4 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 01.01.2024 у розмірі 3028,00 грн.

Зобов`язано Північно-західний апеляційний господарський суд виготовити та надати ОСОБА_1 , судді Північно-західного апеляційного господарського суду у відставці, довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із зазначенням базового розміру посадового окладу судді, який працює на відповідній посаді, яку ОСОБА_1 займав до звільнення у відставку, виходячи з розміру прожиткового мінімуму на одну особу з розрахунку на місяць для працездатних осіб, який визначений абзацом 4 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 01.01.2024 у розмірі 3028,00 грн.

На виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13.03.2024 у справі №460/1106/24 Північно-західний апеляційний господарський суд 05.12.2024 виготовив та видав позивачу довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №03-45/7933/24 станом на 01.01.2024.

06.12.2024 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Рівненській області із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання на підставі зазначеної вище довідки Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.12.2024 №03-45/7933/24.

За принципом екстериторіальності (визначення за випадковістю Пенсійного органу, що вирішує питання про обчислення щомісячного довічного грошового утримання), надані позивачем документи передані для розгляду та прийняття рішення про призначення/відмову в призначенні пенсії Головному управлінню Пенсійного фонду України в Донецькій області, який 12.12.2024 прийняв рішення №956160161968 про відмову у перерахунку щомісячного довічного утримання судді у відставці, у зв`язку із відсутністю законних підстав. Зазначив, що у 2024 році відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» встановлено мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01.01.2024 у розмірі 2102,00 гривні, тобто на рівні січня 2020 року. Так як базовий розмір посадового окладу судді залежить від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то з 2021 року перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці не проводиться.

Вважаючи протиправним рішення про відмову у перерахунку щомісячного довічного утримання судді у відставці, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 126 Конституції України встановлено, що суддя може бути звільнений з посади виключно з підстав, визначених цією статтею.

Однією з підстав звільнення судді відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 126 Конституції України є подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.

Згідно із статтею 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Статус судді у відставці регулюється нормами Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII).

У преамбулі Закону №1402-VIII з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин закріплено, що він визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

Статтею 4 Закону №1402-VIII визначено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Відповідно до частини першої статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

За частиною 2 цієї правової норми суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Відповідно до частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII, яка згідно з рішенням Конституційного Суду України №4-р/2020 від 11 березня 2020 року діє в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року №1774-VIII, базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

У рішенні від 08 квітня 2016 року №4-рп/2016 у справі №1-8/2016 Конституційний Суд України вкотре зазначив, що конституційний принцип незалежності суддів забезпечує важливу роль судової влади в механізмі захисту прав і свобод людини і громадянина та є запорукою реалізації права на судовий захист, передбаченого частиною першою статті 55 Основного Закону України; положення Конституції України стосовно незалежності суддів, яка є невід`ємним елементом статусу суддів та їх професійної діяльності, пов`язані з принципом поділу державної влади та обумовлені необхідністю забезпечувати основи конституційного ладу й права людини, гарантувати самостійність і незалежність судової влади; гарантії незалежності суддів як необхідні умови здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом встановлені у базових законах з питань судоустрою, судочинства, статусу суддів, мають конституційний зміст і разом з визначеними Основним Законом України складають єдину систему гарантій незалежності суддів та повинні бути реально забезпечені; конституційний статус судді дає підстави ставити до судді високі вимоги і зберігати довіру до його компетентності та неупередженості, передбачає надання йому в майбутньому статусу судді у відставці, що також є гарантією належного здійснення правосуддя.

У рішенні від 03 червня 2013 року №3-рп/2013 у справі №1-2/2013 Конституційний Суд України зазначив, що будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя та права людини і громадянина на захист прав і свобод незалежним судом, оскільки призводить до обмеження можливостей реалізації цього конституційного права, а отже, суперечить частині першій статті 55 Конституції України.

У рішенні від 04 грудня 2018 року №11-р/2018 у справі №1-7/2018 (4062/15) Конституційний Суд України вказав, що обов`язок держави щодо забезпечення фінансування та належних умов для функціонування судів і діяльності суддів, закріплений у статті 130 Конституції України, є однією з конституційних гарантій незалежності суддів. Системний аналіз положень Конституції України свідчить про те, що ними встановлено обов`язок держави забезпечити належні умови праці та фінансування для суддів, а отже, сформувати та законодавчо закріпити таку систему фінансування, в тому числі розмір винагороди суддів, яка гарантуватиме їх незалежність. Така позиція Конституційного Суду України збігається з приписами Європейської хартії щодо статусу суддів від 10 липня 1998 року, у підпункті 6.1 пункту 6 якої зазначено, що суддям, які здійснюють суддівські функції на професійній основі, надається винагорода, рівень якої встановлюється з тим, щоб захистити їх від тиску, спрямованого на здійснення впливу на їх рішення, а ще загальніше на їх поведінку в рамках здійснення правосуддя, тим самим підриваючи їх незалежність і безсторонність. Зменшення органом законодавчої влади розміру посадового окладу судді призводить до зменшення розміру суддівської винагороди, що, у свою чергу, є посяганням на гарантію незалежності судді у виді матеріального забезпечення та передумовою впливу як на суддю, так і на судову владу в цілому.

Відповідно до ст. 7 «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09 листопада 2023 року №3460-IX в Україні установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб станом 01.01.2024 на рівні 3028,00 гривні.

Разом з тим, відповідач у спірному рішенні зазначив, що суддівська винагорода для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці враховується виходячи із прожиткового мінімуму на рівні 2102,00 грн.

При цьому, відповідач у спірних правовідносинах не врахував, що визначені Конституцією України та спеціальним законодавчим актом (Законом №1402-VIII) гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.

Конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації, як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Окреслену правову позицію стосовно гарантій незалежності суддів було висловлено у низці рішень Конституційного Суду України, зокрема від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, від 01 грудня 2004 року №19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005, від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, від 03 червня 2013 року №3-рп/2013, від 04 грудня 2018 року №11-р/2018.

При вирішенні цього спору суд виходить із того, що виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону №1402-VIII. Норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть.

Цей висновок узгоджується із змінами до Конституції України, внесеними Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02 червня 2016 року №1401-VIII (далі - Закон №1401-VIII), що набрали чинності з 30 вересня 2016 року.

Конституція України у редакції Закону №1401-VIII вперше містить положення, які закріплюють спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що розмір винагороди встановлюється законом про судоустрій.

З цією конституційною нормою співвідносяться норми частини першої статті 135 Закону №1402-VIII, які дають чітке розуміння, що єдиним нормативно-правовим актом, яким повинен і може визначатися розмір суддівської винагороди є закон про судоустрій.

Розмір суддівської винагороди визначено у статті 135 Закону №1402-VIII, який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання (означену в преамбулі) є законом про судоустрій в розумінні частини другої статті 130 Конституції України.

Відповідно до частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII (яка згідно з Рішенням Конституційного Суду №4-р/2020 від 11 березня 2020 року діє в редакції Закону №1774-VIII) базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Тому, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, безпосередньо залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно статті 46 Конституції України визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження тощо, наведено у Законі України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року №966-XIV (далі - Закон №966-XIV).

Відповідно до статті 1 Закону №966-XIV прожитковий мінімум є вартісною величиною достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

Отже, наведеною правовою нормою закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, відносно яких визначається прожитковий мінімум.

Статтею 4 Закону №966-XIV передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Законом №966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.

При цьому судді вказаним Законом не віднесені до соціальної демографічної групи населення стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.

Натомість статтею 7 Законів №1082-ІХ, №1928-ІХ, №2710-IX, від 09 листопада 2023 року №3460-IX «Про Державний бюджет України» на відповідний рік разом із встановленням на 01 січня 2021, 2022, 2023, 2024 років прожиткових мінімумів, у тому числі, для працездатних осіб в розмірі 2270,00 грн, 2481,00 грн, 2684,00 грн, 3028,00 грн відповідно, був введений такий новий вид прожиткового мінімуму, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, розмір якого становить 2102,00 грн.

До 2021 року для розрахунку базового розміру посадового окладу застосовувався прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлювався на 01 січня відповідного календарного року, як це передбачено статтею 135 Закону №1402-VIII.

Зміни до Закону №1402-VIII в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди станом на дату виникнення спірних правовідносин (січень 2024 року), а також до Закону №966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися, тож законні підстави для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди, відсутні.

Для спірних правовідносин спеціальними є норми статті 135 Закону №1402-VIII, які у часі прийняті раніше, мають пріоритет стосовно пізніших положень Закону №1928-ІХ.

Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України від 18 червня 2020 року №5-рп(II)/2020, до судів різних видів юрисдикції ставиться вимога застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): закон пізніший має перевагу над давнішим (lex posterior derogat priori) закон спеціальний має перевагу над загальним (lex specialis derogat generali) закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.

Водночас, Закон №3460-IX фактично змінив складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону №1402-VIII.

Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 10 листопада 2021 року по справі №400/2031/21 вказав, що Законом України «Про прожитковий мінімум» не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру судді». При цьому судді також цим Законом не віднесені до соціальної демографічної групи населення стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватись окремо.

Окрім того, Верховний Суд України, зауважував що Закон України «Про державний бюджет» не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні ( виняткові) норми.

Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів. Тобто у національному законодавчому полі існує колізія положень трьох нормативно-правових актів рівня закону, подолати яку можливо застосувавши загальний принцип права «спеціальний закон скасовує дію загального закону». Такий підхід використовується у випадку конкуренції норм, коли на врегулювання суспільних відносин претендують загальні та спеціальні норми права.

Отже, за таким правовим підходом, при конкуренції норм необхідно застосовувати правило пріоритетності норм спеціального закону, тобто Закону №1402-VIII, а положення Закону №966-XIV вважати загальними нормами.

На такий аспект законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у рішеннях від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).

Таким чином, Законом №1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, оскільки вказана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій. Тому відповідач неправильно визначився із розрахунковою величиною посадового окладу, застосувавши в розрахунку іншу величину, відмінну від тієї, що визначена спеціальним законом, що й стало підставою для відмови у видачі довідки про суддівську винагороду.

Тому, заміна відповідачем при обчисленні складових суддівської винагороди гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди прожиткового мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2024 року (3028,00 грн), на іншу розрахункову величину, яка Законом №1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді 2102,00 грн) на підставі абзацу 5 статті 7 Закону №1928-ІХ є протиправною.

Вказана правова позиція узгоджується із практикою застосування норм матеріального права Верховним Судом та його висновками викладеними у постановах від 10 листопада 2021 року у справі №400/2031/21 та від 30 листопада 2021 року у справі №360/503/21.

Верховний Суд у постанові від 13.09.2023 у справі №240/44080/21 сформулювати такі правові висновки у спірних правовідносинах: Законом України "Про судоустрій і статус суддів" закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України "Про судоустрій і статус суддів"; зміна Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" складової для визначення базового розміру посадового окладу судді, є порушенням гарантії незалежності суддів.

Відтак, оскільки з 01.01.2024 підвищився розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 3028,00 грн, на виконання Рівненського окружного адміністративного суду від 13.03.2024 у справі №460/1106/24 Північно-західний апеляційний господарський суд 05.12.2024 виготовив та видав позивачу довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №03-45/7933/24 із врахуванням розміру прожиткового мінімуму при обчисленні посадового окладу та доплати за вислугу років станом на 01.01.2024.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що відповідач, відмовивши позивачу у перерахунку довічного грошового утримання на підставі виданої на виконання рішення суду довідки про складові суддівської винагороди із врахуванням базової величини - розміру прожиткового мінімуму на одну особу з розрахунку на місяць для працездатних осіб, який визначений абзацом 4 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 01.01.2024 у розмірі 3028,00 грн, діяв неправомірно.

Окрім цього, суд враховує, що п. 6 Розділу IV Перерахунок щомісячного довічного грошового утримання органами, що призначають щомісячне довічне грошове утримання Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці територіальними органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 №3-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 р. за №200/14891, передбачено, що перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, на підставі довідки про суддівську винагороду / довідки про винагороду судді Конституційного Суду України, надісланої відповідним органом (без звернення судді у відставці, судді Конституційного Суду України), або за зверненням судді у відставці, судді Конституційного Суду України.

Суд встановив, що позивачу надано довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №4-35/0463 від 23.04.2024, видану Північно-західним апеляційним господарським судом на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13.03.2024 у справі №460/1106/24, залишеного без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.10.2024, за формою, передбаченою додатком 2 до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України №3-1 від 25.01.2008, відповідно до якої станом на 01.01.2024 його суддівська винагорода, яка враховується при призначенні щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, склала 299772,00 гривень (у тому числі посадовий оклад 166540,00 гривень, доплата за вислугу років (80%) 133232,00 гривень.

Отож, довідка Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.12.2024 №03-45/7933/24 є підставою для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання Пенсійним органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що оскаржене рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 12.12.2024 №956160161968 про відмову у перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є протиправним та підлягає скасуванню.

При цьому, суд враховує, що ГУ ПФУ в Рівненській області уже перераховувало щомісячне довічне грошове утримання позивача на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 20.12.2024 у справі №460/26574/23, яким було зобов`язано такий орган здійснити перерахунок та виплату довічного грошового утримання судді починаючи з 10.07.2023, виходячи із 92% від суддівської винагороди та загального стажу роботи на посаді судді 41 рік 24 дні, зарахувавши додатково до стажу роботи на посаді судді, який дає право на призначення та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, періодів: проходження строкової військової служби з 07 листопада 1980 року по 08 грудня 1981 року - 1 рік 27 днів; участі в бойових діях під час служби на території Демократичної Республіки Афганістан з 09 грудня 1981 року по 24 грудня 1982 року, що з розрахунку 1 місяць служби дорівнює 3 місяцям служби в діючій армії разом становить 3 роки 1 місяць 15 днів; половини строку навчання в Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського з 01 вересня 1984 року по 30 червня 1988 року - 1 рік 11 місяців; час роботи стажером старшого слідчого прокуратури міста Рівного, стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді, з 01 серпня 1988 року по 31 липня 1989 року, - 1 рік; період роботи в прокуратурі міста Рівного з 01 серпня 1989 року по 31 травня 1995 року 5 років 10 місяців.

Відтак, право на обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 виходячи із 92% суддівської винагороди, враховуючи загальний стаж роботи на посаді судді, встановлене судовим рішенням та не підлягає доказуванню.

За сукупністю наведеного, суд вважає, що з метою належного захисту порушених прав та інтересів позивача слід зобов`язати відповідача здійснити ОСОБА_1 починаючи з 01.01.2024 перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 92% суддівської винагороди, зазначеної у довідці від 05.12.2024 №03-45/7933/24, виданої Північно-західним апеляційним господарським судом, враховуючи фактично виплачені суми.

Частиною першою статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В ході судового розгляду відповідач не виконав процесуального обов`язку доказування та не довів правомірності оспорюваних дій та оскарженого рішення. Позовні вимоги ґрунтуються на приписах чинного законодавства, відповідають обставинам справи, а тому підлягають задоволенню.

Враховуючи результати судового розгляду справи, документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору суд присуджує на користь позивача відповідно до частини першої статті 139 КАС України.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 12.12.2024 №956160161968 про відмову у перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити ОСОБА_1 починаючи з 01.01.2024 перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 92% суддівської винагороди, зазначеної у довідці від 05.12.2024 №03-45/7933/24, виданої Північно-західним апеляційним господарським судом, враховуючи фактично виплачені суми.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області витрати по сплаті судового збору у сумі 968,96 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 04 лютого 2025 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл. Соборна, 3, м. Слов`янськ, Краматорський р-н, Донецька обл., 84122, ЄДРПОУ/РНОКПП 13486010)

Суддя Н.О. Дорошенко