Рішення № 124912487, 29.01.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2025 року № 640/17793/22

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лиска І.Г., розглянув у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві, у якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про відмову у зарахуванні періоду роботи з 02.09.1991 по 03.09.1992, 04.10.1992 по 20.05.1992, з 20.05.1993 по 30.01.2003 до страхового стажу ОСОБА_1 ;

- зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві зарахувати періоди роботи з 02.09.1991 по 03.09.1992, 04.10.1992 по 20.05.1992, з 20.05.1993 по 30.01.2003 до страхового стажу ОСОБА_1 та провести перерахунок пенсії;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у зарахуванні ОСОБА_1 до страхового стажу на пільгових умовах один місяць служби за три в період перебування в АТО/ООС з 01.02.2015 по 30.06.2015, з 01.07.2015 по 31.12.2015, з 01.01.2016 по 28.02.2017;

- зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період безпосередньої участі в АТО/ООС з 01.02.2015 по 30.06.2015, з 01.07.2015 по 31.12.2015, з 01.01.2016 по 28.02.2017 з розрахунку один місяць служби за три місяці служби та провести перерахунок пенсії;

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що у квітні 2022 року звернувся із заявою щодо призначення пенсії за вислугу років. Проте, листом від 30.06.2022 №2600-0310-8/74404 позивачу було відмовлено в призначенні пенсії, оскільки відомості про трудову діяльність позивача не підтверджені відповідними довідками та зарахувати в страховий стаж період з 02.09.1991 по 03.09.1992, 04.10.1992 по 20.05.1992, з 20.05.1993 по 30.01.2003 немає можливості. Позивач вважає таку відмову протиправною, тому звернувся з даним позовом до суду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Від Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла адміністративна справа №640/17793/22 на виконання Закону України № 2825-IX від 13 грудня 2022 р. «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду».

Протоколом автоматизованого розподілу судових справ між суддями цю справу передано на розгляд судді Лиска І.Г.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався, про відкриття провадження у справі був проінформований шляхом направлення тексту ухвали про відкриття провадження у справі на офіційну електронну адресу.

Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з частиною другою статті 175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне:

ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 та перебуває на обліку в ГУ ПФУ в м. Києві.

Згідно з дублікатом трудової книжки серії НОМЕР_3 , що належить позивачу, вбачаються наступні періоди роботи позивача:

За обліками кадрів Служби безпеки України наявна трудова діяльність до зарахування на військову службу у СБУ:

02.09.1991 - 03.09.1992 помічник вихователя дошкільного закладу № 186 Ленінського РВНО м. Донецька;

04.10.1992 - 20.05.1993 менеджер по рекламі малого колективного підприємства "Терра-Прес";

20.05.1993 - 30.01.2003 секретар народного суду Ленінського району м. Донецька;

19.05.2003 - 20.01.2004 на обліку в Куйбишевському районному центрі зайнятості;

20.01.2004 - 22.03.2004 медичний реєстратор реєстратури військово-медичної служби ВМУ (ГМЦ) ДЗ УСБ України в Донецькій області (наказ УСБУ в Донецькій області від 20.01.2004 № 12-ос);

22.03.2004 - 19.04.2004 медичний реєстратор реєстратури військово-медичної служби ВМУ (ГМЦ) ДЗ УСБ України в Донецькій області (наказ УСБУ в Донецькій області від 24.03.2004 № 62-ос);

20.04.2004 - 08.07.2009 медичний реєстратор реєстратури військово-медичної служби ВМУ (ГМЦ) ДЗ УСБ України в Донецькій області (наказ УСБУ в Донецькій області від 15.04.2004 № - 76-ос).

Відповідно до рішення відповідача викладеному у листі від 30.06.2022 №2600-0310-8/74404 позивачу було відмовлено в призначенні пенсії, оскільки відомості про трудову діяльність позивача не підтверджені відповідними довідками та зарахувати в страховий стаж період з 02.09.1991 по 03.09.1992, 04.10.1992 по 20.05.1992, з 20.05.1993 по 30.01.2003 немає можливості.

У спірному рішенні зазначено, що страховий стаж особи становить 17 років 7 місяців 23 дні. За доданими документами до страхового стажу не зараховано: всі періоди трудової діяльності відповідно до дубліката трудової книжки НОМЕР_3 від 02.09.1991 по 30.01.2003, оскільки відомості про трудову діяльність позивача не підтверджені відповідними довідками.

Для зарахування до страхового стажу вищевказаних періодів трудової діяльності та періоду навчання необхідно надати уточнюючі довідки, визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993 №637.

Не погоджуючись з позицією відповідача та вважаючи його рішення протиправним, позивачка звернулась до суду з даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку викладеному вище, суд виходить з наступного.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», від 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закон №1058).

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону №1058 починаючи з 01.01.2018 право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 4 ст. 24 вказаного Закону страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

До набрання чинності Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» спірні правовідносини регулював Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі Закон № 1788).

Положеннями ч. 1 ст. 56 вказаного Закону було передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до ст. 62 Закону 1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється КМУ.

Згідно з п.п. 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Зазначені норми права вказують на те, що першочергово страховий стаж встановлюється на основі трудової книжки і лише в разі її відсутності або відсутності записів у трудовій книжці трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач надав відповідачу дублікат трудової книжки НОМЕР_3 .

Всі періоди трудової діяльності відповідно до дубліката трудової книжки НОМЕР_3 не зараховані відповідачем до страхового стажу. В рішенні відповідача зазначено про те, що відомості про трудову діяльність позивача не підтверджені відповідними довідками.

Відповідно до п.п. 5.1, 5.2, 5.3 розділу 5 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, у редакції, чинній на час оформлення дубліката трудової книжки (далі - Інструкція) особа, яка загубила трудову книжку (вкладиш до неї), зобов`язана негайно заявити про це власнику або уповноваженому ним органу за місцем останньої роботи. Не пізніше 15 днів після заяви, а у разі ускладнення в інші строки власник або уповноважений ним орган видає працівнику іншу трудову книжку або вкладиш до неї (нових зразків) з написом "Дублікат" в правому верхньому кутку першої сторінки.

Дублікат трудової книжки або вкладиш до неї заповнюється за загальними правилами. У розділи "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження" і "Відомості про заохочення" при заповненні дубліката вносяться записи про роботу, а також про нагородження і заохочення за місцем останньої роботи на підставі раніше виданих наказів (розпоряджень).

Якщо працівник до влаштування на це підприємство вже працював, то при заповненні дубліката трудової книжки в розділ "Відомості про роботу" у графу 3 спочатку вноситься запис про загальний стаж його роботи до влаштування на це підприємство, який підтверджується документами.

Загальний стаж роботи записується сумарно, тобто зазначається загальна кількість років, місяців, днів роботи без уточнення, на якому підприємстві, в які періоди часу і на яких посадах працював у минулому власник трудової книжки. Після цього загальний стаж, підтверджений належно оформленими документами, записується по окремих періодах роботи в такому порядку: у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу; у графі 3 пишеться найменування підприємства, де працював працівник, а також цех (відділ) і посада (робота), на яку було прийнято працівника. Запис у дублікаті трудової книжки відомостей про роботу за сумісництвом та за суміщенням професій провадиться за бажанням працівника.

Якщо з поданих документів видно, що працівник переводився на іншу постійну роботу на тому ж самому підприємстві, то про це робиться відповідний запис.

Після цього у графі 2 записується дата звільнення, а у графі 3 - причина звільнення, якщо у поданому працівником документі є такі дані.

У тому разі, коли документи не містять повністю зазначених вище даних про роботу у минулому, у дублікат трудової книжки вносяться тільки ті дані, що є у документах.

У графі 4 зазначаються найменування, дата і номер документа, на підставі якого проведено відповідні записи у дублікаті. Документи, що підтверджують стаж роботи, повертаються їх власнику. Власник або уповноважений ним орган зобов`язаний сприяти працівникові в одержанні документів, які підтверджують стаж його роботи, що передував влаштуванню на це підприємство.

Суд наголошує на тому, що визначальним для вирішення цього спору є те, що інформація, зазначена в такому документі, як дублікат трудової книжки, є достатньою для встановлення періодів трудової діяльності позивача.

Суд зауважує, що при цьому будь-яких зауважень з боку відповідача щодо записів, зроблених в дублікаті трудової книжки, не висловлено.

Суд зауважує, що у дублікаті трудової книжки позивача НОМЕР_3 дійсно наявні записи про роботу з 02.09.1991 по 03.09.1992, 04.10.1992 по 20.05.1992, з 20.05.1993 по 30.01.2003, де позивач працював на різних посадах. Дублікат трудової книжки містить відомості про дату прийняття і звільнення позивача з роботи, а також номер і дату видачі відповідних наказів.

Всі записи в трудовій книжці позивача виконані послідовно, не містять суперечливих відомостей про періоди страхового стажу та узгоджуються між собою.

Відповідач не ставить під сумнів достовірність записів, внесених до дубліката трудової книжки позивача, а вказує лише на відсутність уточнюючих довідок з місця роботи.

Водночас відповідачем не враховано того факту, що визначальним для вирішення питання про призначення пенсії є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці чи наявності додаткових підтверджуючих документів.

З огляду на викладене, слід дійти висновку, що відповідачем протиправно не було зараховано до трудового стажу позивача періоди трудової діяльності відповідно до дубліката трудової книжки НОМЕР_3 .

Системний аналіз положень ст.64 Закону №1058, Порядку № 637 та Порядку № 22-1 дає підстави для висновку, що при зверненні особи із заявою про призначення пенсії, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, зокрема у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи. Для підтвердження трудового стажу приймаються відповідні довідки, виписки із наказів та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Таким чином, відповідач, у разі наявності розбіжностей у документах, відсутності даних, чи відсутності окремих документів у архівних установах, наділений повноваженнями, для підтвердження стажу роботи особи, звертатися із відповідними листами, запитами до підприємств, установ, організацій, з метою отримання певної інформації, в тому числі, уточнюючих довідок, архівних документів що містять відомості про періоди роботи, характер праці, встановлений мінімум трудоднів тощо.

В свою чергу, відповідачем не надано суду будь-які докази звернення з приводу надання інформації щодо спірних періодів роботи позивача.

Суд зазначає, що сумніви пенсійного органу щодо вказаної роботи позивача не можуть нівелювати відомості трудової книжки, та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею трудового стажу.

Щодо позовних вимов в частині визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у зарахуванні ОСОБА_1 до страхового стажу на пільгових умовах один місяць служби за три в період перебування в АТО/ООС з 01.02.2015 по 30.06.2015, з 01.07.2015 по 31.12.2015, з 01.01.2016 по 28.02.2017 суд зазначає наступне.

Ключовими питаннями є зарахування при призначенні (перерахунку) його пенсії періоду проходження служби на пільгових умовах, а саме один місяць служби за три місяці.

Подібні правовідносини та норми права, які їх регулюють, вже були предметом розгляду у Верховному Суді і у постановах від 05.06.2018 у справі № 348/347/17, від 30.07.2019 у справі №346/1454/17, від 02.04.2020 у справі № 185/4140/17 (92-а/185/282/17), від 16.06.2020 у справі № 185/7049/16-а та від 18.01.2023 у справі № 1.380.2019.003739 Верховний Суд, зазначив наступне:

«Статтею 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни.

Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Частиною четвертою вказаної статті Закону передбачено види військової служби, до яких, і зокрема, віднесено й військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період.

Статтею 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення» або на пенсію за віком на пільгових умовах до набрання чинності Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі і час проходження строкової військової служби, які зараховуються до пільгового стажу, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Статтею 57 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено пільги по обчисленню стажу за час перебування у складі діючої армії, та встановлено, що час служби зараховується до стажу роботи на пільгових умовах, у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсії за вислугою років військовослужбовцям.

Пунктом 2.3 розділу 2 Положення №530 передбачено, що час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції зараховується на пільгових умовах - один місяць служби за три.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що зазначена служба підлягає зарахуванню до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці(аналогічна позиція висловлена у постанові ВС від 21.03.2023 по справі № 160/6146/19).

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Позивач надав суду довідку видану Службою Безпеки України від 24.01.2022 №11/6-148 Про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпечення її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.

Отже періоди участі позивача у АТО/ССО з 01.02.2015 по 30.06.2015, з 01.07.2015 по 31.12.2015, з 01.01.2016 по 28.02.2017 повинні бути зараховані йому до страхового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці, тому позовні вимоги в частині зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду в місті Києві зарахувати періоди проходження військової служби по мобілізації, та в зоні АТО/ССО належить задовольнити.

Щодо позовних вимоги про зобов?язання Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві зарахувати періоди роботи з 02.09.1991 по 03.09.1992, 04.10.1992 по 20.05.1992, з 20.05.1993 по 30.01.2003 до страхового стажу ОСОБА_1 та провести перерахунок пенсії та зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період безпосередньої участі в АТО/ООС з 01.02.2015 по 30.06.2015, з 01.07.2015 по 31.12.2015, з 01.01.2016 по 28.02.2017 з розрахунку один місяць служби за три місяці служби та провести перерахунок пенсії, то в цій частині позов задоволенню не підлягає, з огляду на таке:

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.3 ст.2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов`язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.

Втручання суду в повноваження суб`єкта публічної влади можливе лише тоді, якщо судом буде встановлено, що в адміністративній процедурі фізична (юридична) особа виконала всі приписи законодавства, а суб`єкт владних повноважень у відповідь необґрунтовано й незаконно не вчинив належну дію чи не ухвалив необхідне рішення.

Тобто, враховуючи вищевказані норми чинного законодавства, вищевказані позовні вимоги не можуть бути задоволені у спосіб, обраний позивачем, тому суд вважає, за необхідне зобов`язати повторно розглянути заяву позивача про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.4 ч.1 ст.115 ЗУ №1058 .

Тому позов належить задовольнити частково.

Відповідно до ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідач не довів суду, що спірне рішення він прийняв правомірно, тому позов належить задовольнити частково.

Витрати по сплаті судового збору здійснюються відповідно до ст.139 КАС України.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати, пов`язані із наданням професійної правничої допомоги в орієнтованому розмірі 14000,00 грн.

Статтею 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (частина перша). До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої).

Згідно статті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина перша). За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина друга). Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина третя). Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта). Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина п`ята). У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста). Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома).

Відповідно до частини дев`ятої статті 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Суд наголошує, що стаття 134 КАС України не виключає права суду перевіряти дотримання позивачем вимог частини п`ятої статті 134 щодо співмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Верховний Суд в додатковій постанові від 12.09.2018 (справа № 810/4749/15) вказав, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Також Верховний Суд у постанові від 22.12.2018 (справа № 826/856/18) зазначив, що розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відтак, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

У справі/West Alliance Limited проти України Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі Ботацці проти Італії, заява № 34884/97, п.30). У пункті 269 рішення у цій справі Судом зазначено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою.

Згідно пункту 4 частини першої статті першої Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 05.07.2012 №5076-VI (далі Закон №5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Отже, договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону №5076-VI).

Інші види правової допомоги види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону №5076-VI).

Статтею 19 Закону №5076-VI визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до статті 30 Закону №5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем подано: ордер на надання правової допомоги, копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Дослідивши надані позивачем документи та враховуючи наведені норми права, суд дійшов висновку, що розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на оплату послуг адвоката в даному випадку не є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (послугами).

Суд зазначає, що позивачем не надано до суду акту виконання наданих послуг та квитанції про оплату послуг, а також договору про надання правової допомоги. Таким чином, суд не може встановити факту оплати позивачем отриманих послуг представником позивача.

З огляду на надані суду документи, суд, зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача судових витрати по сплаті правової допомоги.

Зважаючи, що позов підлягає частковому задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути судовий збір у розмірі 496,00 грн на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

в и р і ш и в:

Адміністративний позов - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про відмову у зарахуванні періоду роботи з 02.09.1991 по 03.09.1992, 04.10.1992 по 20.05.1992, з 20.05.1993 по 30.01.2003 до страхового стажу ОСОБА_1 .

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у зарахуванні ОСОБА_1 до страхового стажу на пільгових умовах один місяць служби за три в період перебування в АТО/ООС з 01.02.2015 по 30.06.2015, з 01.07.2015 по 31.12.2015, з 01.01.2016 по 28.02.2017.

Зобов`язати повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про зарахування періоду роботи з 02.09.1991 по 03.09.1992, 04.10.1992 по 20.05.1992, з 20.05.1993 по 30.01.2003 до страхового стажу та зарахування до страхового стажу на пільгових умовах один місяць служби за три в період перебування в АТО/ООС з 01.02.2015 по 30.06.2015, з 01.07.2015 по 31.12.2015, з 01.01.2016 по 28.02.2017.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві на користь ОСОБА_1 , сплачений ним судовий збір у розмірі 496 (чотириста дев`яносто шість) грн 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лиска І.Г.