Рішення № 124911040, 03.02.2025, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2025 року ЛуцькСправа № 140/11692/24

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Шепелюка В.Л., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудлайф Плюс» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фудлайф Плюс» (далі ТзОВ «Фудлайф Плюс», позивач) звернулось з позовом до Одеської митниці (далі митний орган, відповідач) про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів від 04.07.2024 №UA500020/2024/000094/2, від 04.07.2024 №UA500020/2024/000092/2.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ввезення товарів на митну територію України відбулося на підставі зовнішньоекономічного контракту, зокрема №PD2108112024 від 08.11.2024, укладеного між ТзОВ «Фудлайф Плюс» та компанією експортером NORTH PARCIFIC SEAFOODS щодо ввезення товару ««Риба свіжоморожена-морожений минтай, б/г, б/п, б/х розмір 300-700 гр., без будь-якої теплової кулінарної обробки, без вмісту харчових добавок, спецій, солі та приправ, інших домішок, не консервований, без вмісту ГМО, зона вилову FAO67- 910 картонних ящиків. Вага нетто вантажу без врахування крижаної глазурі 24952 кг. Дата виробництва 05/03/2024 08/03/2024.» (далі - товар №1), та контракту №05112021 від 05.11.2021, укладеного між ТзОВ «Фудлайф Плюс» та експортером компанією ESS FOOD, щодо ввезення товару ««Свинина морожена обвалена триммінг свинини заморожений 60% (обрізь), без будь-якої обробки, без вмісту харчових добавок, спецій, солі, приправ, та інших домішок, не консервований, без вмісту ГМО 990 картонних ящиків. Вага 26947,8 кг. Дата виробництва 06/03/2024 12/04/2024» (далі- товар №2).

За умовами зовнішньоекономічних контрактів у продавець зобов`язується продати, а покупець купити товар вказаний у інвойсі. Товар поставляється партіями на умовах FCA, EXW. CPT, CIP (ІНКОТЕРМС 2010).

Позивач з метою декларування товару подав відповідачу митні декларації (далі- МД): №24UA500020006228U7, №24UA500020006204U1.

При цьому, під час митного оформлення до кожної з декларацій митному органу було подано достатню кількість документів для завершення митного оформлення за першим методом.

Однак, Одеською митницею щодо товару №1 було винесено рішення про коригування митної вартості товарів №UA500020/2024/000094/2 та складено картку відмови у прийнятті митої декларації №UA500020/2024/000231, щодо товару №2 було винесено рішення про коригування митної вартості товарів №UA500020/2024/000092/2 та складено картку відмови у прийнятті митої декларації №UA500020/2024/000228.

Позивач вважає, що Одеська митниця належним чином не обґрунтувала числове значення скоригованої ним митної вартості товару. У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати іншої митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваного товару слід наводити пояснення щодо зроблених коригувань, та зробити порівняльний аналіз, чи з точно такими ж характеристиками товар ввозився на митну територію України за митною декларацією, що наведена представниками митниці. Кожна зовнішньоекономічна операція містить свої унікальні умови, сторони вправі впроваджувати систему знижок та дисконтів, що надає право ввозити товар на митну територію України за нижчою вартістю. Для надання будь-якому товару визначення «аналогічний» слід провести деталізацію та навести співставлення по певних категоріях, зокрема, розмір ввезений креветок, якість, країна походження, наявність глазурі, чи її відсутність, тощо. Зі сторони Одеської митниці жодної перелічених вимог виконано не було. При цьому, подані документи не містили розбіжностей, а тому твердження митного органу, викладені в оскаржуваних рішеннях, щодо розбіжностей є надуманими та безпідставними і відповідно ніяким чином не впливають на визначення митної вартості за першим методом.

З наведених підстав позивач просив позов задовольнити повністю.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 04.11.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

У відзиві на позовну заяву від 20.11.2024 представник відповідача позовні вимоги заперечила та у їх задоволенні просила відмовити. Стверджує, що митний орган правомірно прийняв оскаржені рішення. Відповідач посилається на норми частини п`ятої статті 54 Митного кодексу України (далі МК України), відповідно до яких митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, письмово запитувати від декларанта встановлені статтею 53 МК України додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості. Вказує, що під час здійснення митного контролю за митними деклараціями було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення документах і за результатами проведеного опрацювання виявлено ряд розбіжностей. Встановлено, що основні документи, що підтверджують заявлений рівень митної вартості, подані не в повному обсязі, складові митної вартості не можна вважати такими, що є документально підтвердженими та піддаються обчисленню, а тому митну вартість товару скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості.

Також представник відповідача вважає, оскільки Одеська митниця діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, тому вимога позивача про стягнення на його користь судових витрат суперечить статті 139 КАС України.

У клопотанні просить розгляд справи здійснювати в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 21.11.2024 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін.

Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази встановив такі обставини.

Як слідує з матеріалів справи, ввезення товарів на митну територію України відбулося на підставі зовнішньоекономічного контракту, зокрема №PD2108112024 від 08.11.2024, укладеного між ТзОВ «Фудлайф Плюс» та компанією експортером NORTH PARCIFIC SEAFOODS щодо ввезення товару №1, та контракту №05112021 від 05.11.2021, укладеного між ТОВ «Фудлайф Плюс» та експортером компанією ESS FOOD, щодо ввезення товару №2.

За умовами зовнішньоекономічних контрактів у продавець зобов`язується продати, а покупець купити товар вказаний у інвойсі. Товар поставляється партіями на умовах FCA, EXW. CPT, CIP (ІНКОТЕРМС 2010)

З метою митного оформлення вказаних товарів позивач через декларанта подав до Одеської митниці відповідно до положень ст. 264 Митного кодексу України МД №24UA500020006228U7, 24UA500020006204U1, а також інші документи, на підставі яких товар був куплений та доставлений до митного кордону України.

Для підтвердження дійсної митної вартості товару позивачем у відповідності до ст. 53 МК України було подано:

- щодо товару №1 (сертифікат якості FZN48043 від 29 березня 2024 року, пакувальний лист від 29 березня 2024 року; рахунок-фактура №FZN48043 від 29 березня 2024 року; коносамент №MEDUVD647909 від 29 березня 2024 року; міжнародний ветеринарний сертифікат від 27 березня 2024 року; сертифікат про походження товару від 29 березня 2024 року; банківський платіжний документ про сплату за товар від 29 березня 2024 року; документ, що підтверджує вартість перевезення від 02 липня 2024 року; страховий поліс №9607872000452; доповнення до контракту від 10 листопада 2023 року; доповнення до контракту від 01 грудня 2023 року; контракт №PD2108112023 від 08 листопада 2023 року; внутрішній договір (контракт) комісії №30112023 від 30 листопада 2023 року; договір про надання послуг митного брокера від 19 січня 2024 року; договір (контракт) про перевезення від 19 січня 2024 року; інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну від 02 липня 2024 року; декларація виробника від 29 березня 2024 року; лист відправника від 10 травня 2024 року; лист відправника від 03 липня 2024 року; лист ТзОВ «МШК Україна» №10/06 від 10 червня 2024 року; специфікація №48043 від 29 березня 2024 року; акт про невідповідність товарів відомостям, зазначеним у документах, необхідних для здійснення їх митного контролю; експортна митна декларація №AES X20240319476501.

- щодо товару №2 (сертифікат якості від 23 квітня 2023 року; пакувальний лист від 23 квітня 2024 року; рахунок-проформа 3900382420 від 23 квітня 2024 року; коносамент CMCNDRNI86/20 14 червня 2024 року; коносамент CAN0791033 від 30 квітня 2024 року; автотранспортна накладна 9260 від 27 червня 2024 року; міжнародний ветеринарний сертифікат №101067 від 23 квітня 2024 року; сертифікат про походження товару від 31 травня 2024 року; акт про проведення огляду (переогляду) товару від 01 липня 2024 року; картка відмови у прийнятті митної декларації; страховий поліс №236619 від 06 червня 2024 року; страховий поліс №236620 від 26 червня 2024 року; контракт №05112021 року від 05 листопада 2021 року; доповнення до контракту від 31 грудня 2021 року; договір про надання послуг митного брокера; інформація про позитивні результати державних видів контролю №11612301 від 01 липня 2024 року; декларація про походження товару від 23 квітня 2024 року; декларація країни відправлення від 30 квітня 2024 року).

Вважаючи, що митна вартість ввезених товарів не підтверджена, митним органом було направлено письмові вимоги про надання додаткових документів, зокрема, Одеською митницею було запропоновано надати договори із третіми особами, пов`язані з договорами (угодами, контрактами) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором; 3) виписки з бухгалтерської документації; 4) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. 6) транспортні документи (договір, рахунки тощо).

В свою чергу, не погоджуючись із вимогою митного органу ТзОВ «Фудлайф Плюс» подало повідомлення про надання додаткових пояснень у яких товариство надав спростування усім сумнівам митного органу.

Оскільки документи, що були подані на вимогу митного органу, не усувають вищезазначені невідповідності, а інші додаткові документи не надано, тому відповідач прийняв оскаржувані рішення №UA500020/2024/000094/2 №UA500020/2024/000092/2 від 04.07.2024.

В оскаржуваних рішеннях митний орган зазначив наступне.

У графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів від 04.07.224 №UA500020/2024/000094/2 зазначено такі відомості.

1. П. 1 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що буле фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов?язаних із пакуванням. Згідно п.6.2. зовнішньоекономічного договору (контракту) від 08.11.2023 №PD2108112023 вартість тари та пакувального матеріалу включена у вартість товару. Проте, у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.

2. Відповідно до рахунок-фактура (інвойс) від 29.03.2024 №FZN48043 оплата за товар складає: 30% передоплати перед відправленням і 70% за 15 днів до прибуття в Клайпеду, також надано лист відправника б/н від 10.05.2024 в якому вказано, що вірні умови оплати 30% передоплати перед відправленням і 70% за 15 днів до прибуття в порт Констанца. Проте до митного оформлення надано банківський платіжний документ від 29.03.2024 на 100% передплату.

3. Надана до митного оформлення копія митної декларації країни відправлення №AES: X20240319476501 від 19.03.2024 передує рахуноку-фактурі (інвойс) від 29.03.2024 №FZN48043 та коносаменту №MEDUVD647909 від 29.03.2024.

Також повідомлено, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товарів.

04.07.2024 митним органом отримано лист уповноваженої особи про надання додаткових пояснень та документів з повідомленням, що додаткові документи надаватись не будуть.

Отже, декларантом не подані усі документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ.

У графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів №UA500020/2024/000092/2 від 04.07.2024 зазначено наступні відомості.

У зв`язку зі спрацюванням профілів ризику системи управління ризиками 105-2 та 106-2 щодо можливого заниження митної вартості товарів та тим, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме:

1. П. 1 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якшо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Згідно п.6.2. зовнішньоекономічного договору (контракту) від 08.11.2023 №PD2108112023 вартість тари та пакувального матеріалу включена у вартість товару. Проте, у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.

2. Відповідно до рахунок-фактура (інвойс) від 29.03.2024 №FZN48043 оплата за товар складає: 30% передоплати перед відправленням і 70% за 15 днів до прибуття в Клайпеду, також надано лист відправника б/н від 10.05.2024 в якому вказано, що вірні умови оплати 30% передоплати перед відправленням і 70% за 15 днів до прибуття в порт Констанца. Проте до митного оформлення надано банківський платіжний документ від 29.03.2024.

3. Надана до митного оформлення копія митної декларації країни відправлення №AES: X20240319476501 від 19.03.2024 передує рахунку-фактурі (інвойс) від 29.03.2024 №FZN48043 та коносаменту №MEDUVD647909 від 29.03.2024.

Крім того, Одеська митниця видала картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500020/2024/000231, №500020/2024/000224, відповідно до яких відмовлено у митному оформленні товарів у зв`язку із прийняттям митницею рішень про коригування митної вартості товару.

За допомогою інформації, отриманої за результатами здійснення митного контролю із зазначенням номерів відповідних митних декларацій, яка міститься у спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), АСМО «Інспектор» встановлено, що рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим та становить:

(МД) №24UA500020006228U7 по товару № 1 є більшим та становить 2,03 дол. США/кг (МД від 22.03.2024 № UA UA209160/2024/003166, МД від 15.04.2024 №UA UA806030/2024/229, МД від 16.04.2024 № UA UA209160/2024/004183, ) ніж заявлено декларантом 1,6678 дол. США/кг.

(МД) №24UA500020006204U1 по товару № 1- становить 3,09 дол. США/кг нетто (МД від 07.11.2023 №UA205140/2023/93962), ніж заявлено декларантом 2,21 дол. США/кг нетто.

Товар, який надійшов на адресу позивача, було випущено у вільний обіг за митними деклараціями (МД) №24UA500020006265U8 від 04.07.2024, №24UA500020006254U4 від 04.07.2024, за умови забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X МКУ.

Сплату різниці митних платежів за митною вартістю, визначеною декларантом, та митною вартістю, визначеною митним органом, при митному оформленні товарів забезпечено фінансовою гарантією у розмірі 425 156,87 грн. (73 672,17 + 351 484,70) шляхом внесення коштів на відповідний рахунок митного органу.

При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Статтею 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини першої статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частинами першою - третьою статті 52 цього ж Кодексу заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Як передбачено частинами другою - третьою статті 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частинами першою - третьою статті 54 вказаного Кодексу визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої, п`ятої, шостої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. Декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митного органі. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.

Згідно з частинами першою, другою статті 57 вказаного Кодексу передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

За приписами частин першої, другої статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

На думку суду, виходячи із встановлених обставин справи та досліджених доказів, відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості товарів, з огляду на таке.

Судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару, а саме: товар №1 «Риба свіжоморожена- морожений минтай, б/г, б/п, б/х розмір 300-700 гр., без будь-якої теплової кулінарної обробки, без вмісту харчових добавок, спецій, солі та приправ, інших домішок, не консервований, без вмісту ГМО, зона вилову FAO67- 910 картонних ящиків. Вага нетто вантажу без врахування крижаної глазурі 24952 кг. Дата виробництва 05/03/2024 08/03/2024; товар №2 «Свинина морожена обвалена триммінг свинини заморожений 60% (обрізь), без будь-якої обробки, без вмісту харчових добавок, спецій, солі, приправ, та інших домішок, не консервований, без вмісту ГМО 990 картонних ящиків. Вага 26947,8 кг.».

Декларант визначив митну вартість товару за ціною договору/контракту, яка зазначена у рахунку-фактурі (інвойсі).

Як зазначалося вище, на підтвердження обґрунтованості заявленої у митних деклараціях митної вартості та обраного методу її визначення разом з деклараціями декларант надав митному органу документи, які посвідчують підстави придбання товару, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування, а саме:

- щодо товару №1 (сертифікат якості FZN48043 від 29 березня 2024 року, пакувальний лист від 29 березня 2024 року; рахунок-фактура №FZN48043 від 29 березня 2024 року; коносамент №MEDUVD647909 від 29 березня 2024 року; міжнародний ветеринарний сертифікат від 27 березня 2024 року; сертифікат про походження товару від 29 березня 2024 року; банківський платіжний документ про сплату за товар від 29 березня 2024 року; документ, що підтверджує вартість перевезення від 02 липня 2024 року; страховий поліс №9607872000452; доповнення до контракту від 10 листопада 2023 року; доповнення до контракту від 01 грудня 2023 року; контракт №PD2108112023 від 08 листопада 2023 року; внутрішній договір (контракт) комісії №30112023 від 30 листопада 2023 року; договір про надання послуг митного брокера від 19 січня 2024 року; договір (контракт) про перевезення від 19 січня 2024 року; інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну від 02 липня 2024 року; декларація виробника від 29 березня 2024 року; лист відправника від 10 травня 2024 року; лист відправника від 03 липня 2024 року; лист ТзОВ «МШК Україна» №10/06 від 10 червня 2024 року; специфікація №48043 від 29 березня 2024 року; акт про невідповідність товарів відомостям, зазначеним у документах, необхідних для здійснення їх митного контролю; експортна митна декларація №AES X20240319476501.

- щодо товару №2 (сертифікат якості від 23 квітня 2023 року; пакувальний лист від 23 квітня 2024 року; рахунок-проформа 3900382420 від 23 квітня 2024 року; коносамент CMCNDRNI86/20 14 червня 2024 року; коносамент CAN0791033 від 30 квітня 2024 року; автотранспортна накладна 9260 від 27 червня 2024 року; міжнародний ветеринарний сертифікат №101067 від 23 квітня 2024 року; сертифікат про походження товару від 31 травня 2024 року; акт про проведення огляду (переогляду) товару від 01 липня 2024 року; картка відмови у прийнятті митної декларації; страховий поліс №236619 від 06 червня 2024 року; страховий поліс №236620 від 26 червня 2024 року; контракт №05112021 року від 05 листопада 2021 року; доповнення до контракту від 31 грудня 2021 року; договір про надання послуг митного брокера; інформація про позитивні результати державних видів контролю №11612301 від 01 липня 2024 року; декларація про походження товару від 23 квітня 2024 року; декларація країни відправлення від 30 квітня 2024 року).

Суд вважає, що відсутні підстави ставити під сумнів заявлену декларантом за першим методом митну вартість спірних товарів, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні ознаки підробки або розбіжності щодо вартості товару, та документи містять достатньо відомостей щодо ціни товару.

Суд також звертає увагу, що в порядку частини третьої статті 53, пункту 2 частини п`ятої статті 54 МК України відповідач має право запитувати від декларанта лише ті документи, які необхідні для підтвердження заявленої митної вартості.

Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення митної вартості товару. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Разом з тим, повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх, передбачених статтею 53 МК України, документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнівів щодо достовірності наданої декларантом інформації.

Такий висновок щодо застосування норм статей 53, 54 МК України Верховний Суд зробив в ряді постанов, зокрема в постановах від 27.03.2020 (справа № 540/2605/18), від 06.05.2020 (справа № 140/1713/19), від 21.10.2021 (справа № 420/4820/19).

В оскаржуваних рішеннях відсутнє належне обґрунтування того, що виявлені митним органом розбіжності у поданих декларантом документах впливають на митну вартість товарів, та суд вважає, що розбіжності, про які зазначено у цих рішеннях про коригування митної вартості товару, не можуть впливати на митну вартість товару та не могли бути правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта.

Щодо наведених у рішеннях розбіжностей у поданих документах суд зазначає наступне.

Твердження відповідача про наявність розбіжностей стосовно того, що згідно п.6.2. зовнішньоекономічного договору (контракту) від 08.11.2023 №PD2108112023 вартість тари та пакувального матеріалу включена у вартість товару. Проте, у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.

Пунктом 6.2 контракту передбачено, що вартість тари та пакувального матеріалу включена у вартість товару.

Отже, за умовами контракту від 08.11.2023 №PD2108112023 ціна товару включає в себе вартість упаковки та пакування.

Пунктом 2 Контракту №05112021 вартість товару включає в себе вартість пакування та маркування, тобто сторонами зовнішньоекономічної операції погоджено, що вартість маркування та упаковки входить до вартості товару, тому окремо виділяти такі складові немає необхідності. Експортер самостійно формуючи рахунок-фактуру на партію товару закладає вартість пакування та маркування у загальну вартість товару.

У зв`язку з чим згідно з положеннями підпункту «в» пункту 1 частини десятої статті 58 МК України ці витрати не додаються до ціни, що фактично сплачена за товар, при визначені митної вартості.

Аналогічна правова позиція була висловлена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22.01.2019 року у справі

№815/6794/17 та у справі №160/8775/18 від 18.12.2019 року, що враховує суд в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України.

Відповідно до Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України, у разі поставки товару у зворотній тарі у графі МД 37 «Процедура митної декларації» має бути зазначено ZZ32, в той час як у вказаній графі митних декларацій, поданих Декларантом, зазначено ZZ00 (тара не зворотна та вартість входить у ціну товару), що свідчить про відсутність особливостей переміщення товару, визначених цим Класифікатором. При цьому жодних спеціальних умов щодо пакування товару, інвойсами, наданими не передбачалось.

З поданих до митного оформлення документів вбачається відсутність додаткових витрат на упаковку чи використання пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із упакуванням (упаковка включена у ціну товару), а відтак витрати на пакування не є складовими митної вартості та не підлягають додаванню позивачем з метою визначення митної вартості товару, та не можуть вплинути на правильність визначення митної вартості.

Таким чином, в даному випадку вартість пакування не є витратами, які понесені покупцем, у зв`язку з чим не є такими, що додатково включаються у митну вартість товару.

У рахунку-фактурі №FZN48043 від 29.03.2024 визначено 30 % передоплата та 70 % перед відправленням з порту Клайпеда. До митного оформлення долучено лист про зміну умов оплати, вірними визначено 30% передоплати перед відправленням та 70% за 15 дів до прибуття в порт Констанца.

Суд зауважує, що з компанією NORTH PARTIFIC SEAFOODS позивач співпрацює з 08.11.2023,що підтверджується контрактом №PD2108112023, після виставлення експортером рахунка-фактури 29.03.2024 ТзОВ «Фудлайф Плюс» вирішено провести повну оплату. Як стверджує позивач, в усному порядку уповноваженими особами компаній було погоджено, що оплата проводитиметься на умовах 100% передоплати.

Таким чином, за постачання товарів за рахунком-фактурою №FZN48043 зобов`язання виконано у повному обсязі, підтвердженням цього є надана платіжна інструкція в іноземній валюті. Сплачена сума 115792,95 доларів США узгоджується з тією сумою, що вказана у рахунку-фактурі FZN48043.

З приводу подання до митного оформлення експортної митної декларації №AES X20240319476501 від 19 березня 2024 року передує даті виставлення рахунка-фактури від 29 березня 2024 року №FZN 48043, то суд звертає увагу, що товар прямував з США морським транспортом, та завантажувався у контейнери.

Суд зауважує, що такі дати можуть різнитись, у зв`язку із можливою затримкою дати відбуття судна з порту навантаження.

Факт складення експортної митної декларації раніше ніж рахунок-фактура не свідчить про ризики заявлення до митного оформлення недостовірних відомостей про митну вартість товару.

При ввезенні товару №1 на митну територію України було застосовано умови поставки CIF. До митного оформлення долучались усі необхідні документи, котрі в повній мірі підтверджували понесені витрати на транспортування. Усі витрати включені до митної вартості товару. З приводу страхових документів, то до митного оформлення долучено документ з назвою «Certificate of insuarance», котрий є підтвердженням проведеного страхування вантажу.

Стосовно розбіжності, яка зазначена у рішенні від 04.07.2024 №UA500020/2024/000092/2, що у рахунок-фактурі від 23.04.2024 №3900382420 відсутні посилання на зовнішньоекономічний договір від 05.11.2021 №05112021, суд зазначає наступне.

У контракті №05112021 не передбачено обов`язкового зазначення у рахунках-фактурах номер Контракту. З-поміж іншого, сторін контракту та власне реквізити самого контракту можна ідентифікувати на підставі інших товаросупровідних документів, долучених до митного оформлення.

Крім того, у платіжному дорученні в іноземній валюті №39 від 23 квітня 2024 року у графі 70 «Призначення платежу» міститься посилання на укладений між сторонами контракт №05112021. Сплачена сума узгоджується з тією, що заявлена до митного оформлення та вказана у рахунку-фактурі №3900382420.

З приводу тверджень митного органу щодо умов оплати за товар, зокрема, Одеська митниця вказує, що згідно пункту 6 зовнішньоекономічного договору - «Оплата Товару за цим Контрактом здійснюється на умовах, обумовлених у інвойсах і може включати: передоплату, оплату за фактом поставки та/або оплату з відстрочкою платежу.»

В рахунок-фактурі від 23.04.2024 №3900382420 вказані умови оплати «20 - 80» без роз`яснення, які саме це умови оплати.

Суд зазначає, що в рахунку-фактурі від 23.04.2024 №3900382420 наявні примітки «INVOICE TOTAL» (загальна вартість), «DEPOSITE APPLIED», (Застосований депозит - передоплата ) «BALANCE REMAINING» (залишок). До митного оформлення долучено платіжний документ №39 від 23 квітня 2024 року, у графі №70 міститься посилання на контракт №05112021 від 05.11.2021.

Сплачена сума 56320,90 доларів США, тобто така ж як і у рахунку-фактурі від 23.04.2024 №3900382420 та яка заявлена до митного оформлення. Отже, зі сторони ТзОВ «Фудлайф Плюс» зобов`язання виконано у повному обсязі.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що митний орган не виконав обов`язку щодо зазначення конкретних обставин, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а вказані відповідачем сумніви не можна визнати обґрунтованими, позаяк суду не надані докази того, що подані декларантом документи містять розбіжності, у них наявні ознаки підробки або вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, суд погоджується із доводами позивача про те, що декларантом було подано усі документи, що підтверджують правомірність декларування товару за основним (першим) методом, та які чітко ідентифікують придбаний товар, містять об`єктивні та достовірні дані, не містять дефектів та підтверджують числові значення, зазначені в МД, у зв`язку із чим відповідач безпідставно не визнав заявлену декларантом митну вартість та безпідставно прийняв оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 МК України).

Вказані правові висновки підтверджуються чіткою та послідовною практикою Верховного Суду, яка наведена, зокрема, у постановах від 12.03.2020 у справі №804/6243/14, від 07.05.2020 у справі №1.380.2019.00162, від 02.03.2021 у справі №380/842/20. У цих рішеннях суду касаційної інстанції також зазначено, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.

На думку суду, в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів відсутнє належне обґрунтування того, що виявлені митним органом розбіжності впливають на митну вартість товарів, та суд вважає, що вказані вище розбіжності не можуть впливати на митну вартість товару та не могли бути правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта.

Приписами пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України передбачено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

З матеріалів справи вбачається, що джерело коригування митної вартості ввезеного на митну територію України товару, зокрема, митну вартість ввезених товару №1, товару №2 було скориговано на підставі цінової інформації ЄАІС Держмитслужби з врахуванням відомостей митних декларацій на можливо аналогічний товар UA806030/2024/229 від 16 квітня 2024 року, вартість за одиницю товару визначено на рівні 1,6678 доларів США та митної декларації №209160/2024/004183 від 16 квітня 2024 року, № UA205140/2023/93962, за якою проведено митне оформлення ніби аналогічного товару на рівні 3,09 доларів США за кг.

Суд зауважує, що спрацювання ризиків АСАУР та наявність в ЄАІС іншої цінової інформації про ідентичні або подібні товари не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, про що зазначалось вище судом.

Верховним Судом зазначено, що наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Саме такого висновку дійшов Верховний Суду постанові від 27.04.2020 року у справі №140/804/19.

За усталеною та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 10.06.2021 у справі №815/6854/17, від 14.07.2020 у справі №809/1734/16) навіть наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень.

Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

На думку суду, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення у спірних випадках митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару, і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Відтак, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості спірних товарів, оскільки позивач через уповноваженого декларанта надав передбачені чинним законодавством документи, які підтверджують митну вартість товару, що ввозиться, та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу, оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим та таким, що не відповідають вказаним вище нормам МК України, у зв`язку із чим з наведених вище мотивів та підстав позовні вимоги про визнання протиправними та скасування рішень належить задовольнити повністю.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У прохальній частині позову представник позивача просить присудити на користь позивача суму сплаченого судового збору у розмірі 5101,88 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підтвердження сплати судового збору надано платіжну інструкцію №1285 від 18.10.2024 про сплату судового збору у сумі 5101,88 грн.

Щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 15 000,00 грн, суд зазначає наступне.

Частинами першою, другою статті 134 КАС України обумовлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, слід дійти висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором.

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу суду надано такі документи: договір про надання правової від 01.02.2023 №53-ЮП, свідоцтво про заняття адвокатською діяльністю серія ВЛ №1017 від 16.03.2018.

Суд зауважує, що при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, суд має виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру залежно від конкретних обставин справи. Надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто повинно бути доведено доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справ.

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу даної справи, суд зауважує, що вивчення матеріалів акту фактичної перевірки та підготовка та подання позовної заяви є єдиним комплексом дій, що охоплюються загальною діяльністю адвоката та мають на меті складання позовної заяви і подання її до суду, а визначення суми гонорару за кожну з зазначених дій не є виправданим, а тому підлягає зменшенню.

Згідно з установленою практикою Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат на підставі статті 41 Конвенції, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014, заява №19336/04, пункт 268). У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia,заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумний розмір.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Також, при визначенні суми відшкодування суд має враховувати критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Таким чином, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним.

Суд зауважує, що відшкодуванню підлягають витрати незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено, разом з тим відповідно до пункту 4.4 та 4.5 договору розрахунок за договором зійснюється в готівковій або безготівковій формі протягом трьох робочих днів з моменту отримання рахунка, але не пізніше 5 числа місяця наступного за розрахунковим. При розрахунках готівкою на вимогу клієнта адвокат надає розрахунковий документ (квитанцію, розписку, довідку).

Допускається оплата частинами та попередня оплата вартості послуг.

Таким чином, у даному випадку виходячи із умов договору позивач уже мав здійснити оплату витрат на правову допомогу.

Вказана позиція суду узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та в постановах Верховного Суду від 28.04.2021 у справі №640/13685/19, від 23.04.2021 у справі №360/700/19, відповідно до якої склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Враховуючи відсутність документального підтвердження понесених адвокатських витрат, розрахунку таких витрат, а також документів, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, суд відмовляє у стягненні з бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь товариства витрат на правову (правничу) допомогу в розмірі 15 000,00 грн повністю.

Отже, враховуючи вищевикладене, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 5101,88 грн.

Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 134, 139, 241-246, 255, 257, 260, 262, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Митного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудлайф Плюс» (43023, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Лідавська, будинок 1 код ЄДРПОУ 44359373) до Одеської митниці (65078, Одеська область, місто Одеса, вулиця Лип Івана та Юрія, будинок 21А, код ЄДРПОУ 44005631) задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів від 04 липня 2024 року №UA500020/2024/000094/2, від 04 липня 2024 року №UA500020/2024/000092/2.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудлайф Плюс» судовий збір у розмірі 5101 (п`ять тисяч сто одна) гривня 88 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В. Л. Шепелюк