Вирок № 124906620, 04.02.2025, Попільнянський районний суд Житомирської області

Справа № 288/141/25

Провадження № 1-кп/288/56/25

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2025 року селище Попільня

Попільнянський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судових засідань - ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

представника потерпілої Попільнянської селищної ради Житомирського району Житомирської області ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в селищі Попільня Житомирської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023062190000046 від 15 вересня 2023 року відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Єрчики, Попільнянського району, Житомирської області, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянин України, українець, освіта вища, працює на посаді агронома в СФГ «Кириленко», одружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, раніше не судимий,

що обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 197-1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до преамбули Водного Кодексу України усі води (водні об`єкти) на території України є національним надбанням Українського народу, однією з природних основ його економічного розвитку і соціального добробуту. Водні ресурси забезпечують існування людей, тваринного і рослинного світу і є обмеженими та уразливими природними об`єктами.

В умовах нарощування антропогенних навантажень на природне середовище, розвитку суспільного виробництва і зростання матеріальних потреб виникає необхідність розробки і додержання особливих правил користування водними ресурсами, раціонального їх використання та екологічно спрямованого захисту.

Відповідно до частини першої статті 58 Земельного Кодексу України та статті 4 Водного Кодексу України до земель водного фонду належать землі, зайняті морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами, прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм.

Таким чином, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча й не розташовані об`єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню і належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції.

Відповідно до статті 60 Земельного Кодексу України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною:

а) для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів;

б) для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів;

в) для великих річок, водосховищ на них та озер -100 метрів.

При крутизні схилів більше трьох градусів мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.

Частиною першою статті 59 Земельного Кодексу України, передбачено, що землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). На умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови можуть передаватись лише для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо (частина четверта статті 59 Земельного Кодексу України).

Прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності (статті 61-62 Земельного Кодексу України, статті 89-90 Водного Кодексу України, абзац другий пункту 8.19 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19 червня 1996 року № 173, і додаток 13 до цих правил).

У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах, з поміж іншого забороняється, розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво, зберігання та застосування пестицидів і добрив.

Так, 10 березня 2021 року, ОСОБА_4 уклав договір суборенди землі з кадастровим номером 1824786700:01:000:0203, площею 17,5726 га, яка на праві власності належать Попільнянській селищній раді, та розпочав займатися вирощуванням зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний) та самостійно займатися проектуванням карти поля з встановлення меж обробітку земельної ділянки для залучених працівників по обробітку землі.

На початку травня 2023 року, точний час не встановлено, ОСОБА_4 будучи фізичною особою та керуючи процесом обробітку земельної ділянки з кадастровим номером 1824786700:01:000:0203, площею 17,5726 га, яка розташована за межами села Строків, Попільнянської ОТГ, Житомирського району, Житомирської області, в порушення вищевказаних вимог законодавства, діючи умисно в особистих інтересах, самовільно зайняв земельну ділянку водного фонду - прибережної захисної смуги річки Раставиця з кадастровим номером 1824786700:01:000:0221, шляхом її розорювання, засівання та вирощування на ній сільськогосподарської культури - кукурудзи.

Зокрема, єдиним масивом із земельною ділянкою сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 1824786700:01:000:0203 ОСОБА_4 самовільно зайняв землі водного фонду - частину прибережної захисної смуги річки Раставиця з кадастровим номером 1824786700:01:000:0221 загальною площею 1,1711 га, вартістю 7938,59 гривень, що перебуває в охоронній зоні.

Своїми умисними діями, що виразились в самовільному зайнятті земельної ділянки в охоронних зонах, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 197-1 КК України.

З обвинувальнимактом досуду надійшла угода про визнання винуватості від 24 січня 2025 року в порядку статті 469КПК України укладена між прокурором Попільнянського відділу Коростишівської окружної прокуратури Житомирської області ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 у присутності захисника ОСОБА_5 .

Згідно частини 2статті 469 КПК України,угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена за ініціативою прокурора чи обвинуваченого.

Відповідно до пункту 1 частини 4статті 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо: кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів;

Частиною 5статті 469 КПК України передбачено, що угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може ініціюватись в будь-який момент після повідомлення особі про підозру, до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

Так, 24 січня 2025 року укладена угода про визнання винуватості між прокурором Попільнянського відділу Коростишівської окружної прокуратури Житомирської області ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 у присутності захисника ОСОБА_5 , у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023062190000046 від 15 вересня 2023 року на підставі ст. ст. 468,469,472, 473 КПК України, у селищі Попільня Житомирської області, відповідно до якої ОСОБА_4 визнав беззастережно свою винуватість у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 197-1 КК України, в обсязі обвинувального акту.

Сторони погодились на призначення покарання ОСОБА_4 за частиною 2 статті 197-1 КК Україниіз застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу в розмірі 200 (двохсот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 3400 гривень 00 копійок.

Суд переконався, що укладення угоди є добровільним, тобто згідно з ч. 6ст. 474 КПК України, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, або наслідком обіцянок чидіїбудь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Міра покарання, яка узгоджена сторонами, є достатньою для виправлення обвинуваченого і відповідає загальним засадам призначення покарання та особі обвинуваченого.

Наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені частиною 2 статті 473КПК України сторонам відомі та зрозумілі, наслідки невиконання угоди, відповідно достатті 476 КПК Українисторонам відомі та зрозумілі.

Укладена між прокурором Попільнянського відділу Коростишівської окружної прокуратури Житомирської області ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 угода відповідає вимогам статті 472 КПК України.

В підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 197-1 КК Українивизнав у повному обсязі, із запропонованим видом та мірою покарання згоден.

В підготовчому судовому засіданні сторони та захисник просили затвердити вищевказану угоду про визнання винуватості, наслідки укладення та затвердження даної угоди їм відомі та зрозумілі у повному обсязі.

Представник потерпілої Попільнянської селищної ради не заперечувала щодо затвердження даної угоди.

Суд, вислухавши учасників кримінального провадження, перевіривши зміст угоди про визнання винуватості від 24 січня 2025 року, укладеної між прокурором Попільнянського відділу Коростишівської окружної прокуратури Житомирської області ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 , дійшов висновку, що укладення угоди сторонами є добровільним, не суперечить вимогам, передбаченим КПК України та КК України, дії ОСОБА_4 кваліфіковані правильно, умови угоди відповідають інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, виконання умов угоди є можливим та відповідає вчиненому кримінальному правопорушенню, винуватість обвинуваченого є доведеною та не викликає сумніву.

Обставинами, згідно статті 66 КК України, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та відшкодування завданих збитків.

Обставин, згідно статті 67 КК України, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , не встановлено.

ОСОБА_4 раніше не судимий, за місцем проживання характеризується з позитивної сторони, на обліку в лікарів психіатра та нарколога не перебуває.

Виходячи з вищевикладеного та враховуючи той факт, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, який відноситься до нетяжкого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, суд вважає за можливе затвердити дану угоду про визнання винуватості та призначити покарання, узгоджене між сторонами.

Речові докази по справі після вступу вироку в законну силу: земельну ділянку площею 1,1711 га, яка знаходиться в складі земель водного фонду - прибережної захисної смуги річки Раставиця з кадастровим номером 1824786700:01:000:0221 та передана на відповідальне зберігання до Попільнянської селищної ради Житомирського району Житомирської області підлягає залишенню Попільнянській селищній раді Житомирського району Житомирської області.

Судові витрати у даному кримінальному провадженні відсутні.

Цивільний позов по даному кримінальному провадженні не заявлявся.

Арешт на майно у даному кримінальному провадженні не накладався.

Підстав для застосування щодо обвинуваченого запобіжного заходу не вбачається.

Керуючись ст. ст. 314, 370, 373, 374, 376, 394, 395, 468, 469, 472, 473, 474, 475 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором Попільнянського відділу Коростишівської окружної прокуратури Житомирської області ОСОБА_3 , з одного боку, та обвинуваченим ОСОБА_4 з іншого боку, за участю захисника ОСОБА_5 , за кримінальним провадженням, внесеним в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 42023062190000046 від 15 вересня 2023 року, на підставі ст. ст. 468, 469, 472 КПК України, у селищі Попільня Житомирської області.

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 197-1 КК України та призначити ОСОБА_4 покарання за частиною 2 статті 197-1 КК України, із застосуванням статті 69 КК України, у виді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 гривень 00 копійок.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 не обирати.

Речові докази по справі після вступу вироку в законну силу: земельну ділянку площею 1,1711 га, яка знаходиться в складі земель водного фонду - прибережної захисної смуги річки Раставиця з кадастровим номером 1824786700:01:000:0221 та передана на відповідальне зберігання до Попільнянської селищної ради Житомирського району Житомирської області залишити Попільнянській селищній раді Житомирського району Житомирської області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений у порядку, передбаченомуКПК України, з підстав, передбаченихстаттею 394 КПК України, з врахуванням обмеження права оскарження даного вироку, відповідно до частини першоїстатті 473 КПК України, до Житомирського апеляційного суду через Попільнянський районний суд Житомирської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію рішення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя Попільнянського

районного суду ОСОБА_1