Рішення № 124902382, 13.01.2025, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/1675/18

Провадження № 2/466/29/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«26» грудня 2024 року Шевченківський районний суд м.Львова у складі:

головуючої судді ЛУЦІВ-ШУМСЬКОЇ Н.Л.

учасники справи

секретар ПОПЕНКО І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (ЄДРПОУ 30859524, 03038, м.Київ, вул.І.Федорова, 32-А) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про відшкодування шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою,

в с т а н о в и в:

У березні 2018 року ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» звернулось в суд із позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що 16 січня 2017 року між ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група», (далі Позивач), та ОСОБА_2 (далі - страхувальник) був укладений договір добровільного страхування наземних транспортних засобів №28-1309-17-00017, предметом якого було страхування транспортного засобу «Шевроле», державний № НОМЕР_2 .

24 січня 2017 року відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу марки «Шевроле» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу марки «Деу», д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_1 , (далі Відповідач).

Згідно постанови Шевченківського районного суду, вищевказана дорожньо-транспортна пригода відбулась в наслідок порушення ПДР відповідачем ОСОБА_1 .

До позивача звернувся страхувальник із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування і надав при цьому усі необхідні документи.

Позивачем було складено страховий акт та розрахунок до нього на підставі рахунку № Г-0482 від 07.02.2017 року.

На підставі вищевказаних документів позивач здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі: 65 683 (шістдесят п`ять тисяч шістсот вісімдесят три) грн. 98 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 2431 від 08.02.2017 року.

Цивільна відповідальність власника транспортного засобу винної сторони «Деу», д.н.з. НОМЕР_3 , застраховано у CK «АХА Страхування», за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/4757418.

Згідно даного полісу, 22.06.2017 року, було сплачено СК «АХА Страхування» на рахунки позивача 45 513, 70 грн.

Отже сума, яка покладається на відповідача становить: 65 683 (шістдесят п`ять тисяч шістсот вісімдесят три) грн. 98 коп. - 45 513 (сорок п`ять тисяч п`ятсот тринадцять) грн. 70 коп. = 20 170 (двадцять тисяч сто сімдесят) грн. 28 коп.

01.08.2017 року позивачем на адресу відповідача було направлено претензію, про відшкодування шкоди № 0488/2595УСГ. Після чого позивачем було отримано адвокатський запит, щодо надання документів. Позивачем було направлено на електронну адресу адвоката відповідача усі необхідні документи, однак в подальшому відповіді з приводу претензії отримано не було.

На підставі викладеного, просить позов задовольнити.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.03.2018 вказану справу передано для розгляду судді Кавацюку В.І.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м.Львова Кавацюка В.І. від 07.03.2018р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

25.06.2018 відповідачка ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Скоробогатий М.В., подала відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив та просила відмовити у задоволенні позову, оскільки страхова компанія, у якій була застрахована її цивільна відповідальність, як власника транспортного засобу, відшкодувала вартість відновлювальних робіт відповідно до зробленого нею ж розрахунку.

26.01.2021 позивач ПрАТ «СК «Українська страхова група» в особі представника Шмарова О.В. подало письмові пояснення, в яких позов підтримав з підстав, викладених в позовній заяві.

Згідно розпорядження № 116 щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ від 17.01.2024 року та згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.01.2024 року матеріали вищевказаної цивільної справи передано для розгляду судді Луців-Шумській Н.Л.

Ухвалою від 18.01.2024 вказану справу прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

В судове засідання представник позивача не з`явився, в матеріалах справи міститься його заява про розгляд справи у його відсутності.

Відповідачка ОСОБА_1 та її представник в судове засідання не з`явились, причину неявки не повідомили.

Згідно ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд вважає за можливе розглянути дану справу у відсутності сторін без фіксування судового засідання технічними засобами.

З`ясувавши дійсні обставини справи, права та обов`язки сторін, дослідивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 24.01.2017 року о 08 год. 25 хв. в м. Львові, на вул.Кн.Ольги, 100, мала місце дорожньо-транспортна пригода з участю автомобіля «Chevrolet Aveo» д.н.з. НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_2 , та з участю відповідачки ОСОБА_1 , яка керувала автомобілем «Daewoo matiz» д.н.з. НОМЕР_4 .

Транспортні засоби отримали пошкодження.

Постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 07.03.2017 р. в справі № 466/777/17 відповідачку ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу. (а.с.24 25)

16.01.2017 між ПрАТ «СК «Українська страхова група» та ОСОБА_2 був укладений договір добровільного страхування наземних транспортних засобів №28-1309-17-00017, предметом якого було страхування транспортного засобу марки «Шевроле» д.н.з. НОМЕР_2 . (а.с.5 16)

24.01.2017 до позивача ПрАТ «СК «Українська страхова група» звернувся страхувальник ОСОБА_2 із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування і надав усі необхідні документи (а.с.19-23).

Позивачем ПрАТ «СК «Українська страхова група» було складено страховий акт та розрахунок до нього на підставі рахунку № Г-0482 від 07.02.2017 року.

На підставі вищевказаних документів позивач ПрАТ «СК «Українська страхова група» здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі: 65 683, 98 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2431 від 08.02.2017 року. (а.с.33)

Цивільна відповідальність власника транспортного засобу відповідачки «Деу», д.н.з. НОМЕР_3 , застраховано у CK «АХА Страхування», за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/4757418.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.1187 ПК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Проте, крім загального правила, є спеціальні, винятки, передбачені законом. Одним із таких спеціальних правил є норми про страхування особою цивільно-правової відповідальності.

Статтею 1 Закону України «Про страхування» від 07.03.1996 № 85/96-ВР передбачено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 ПК України тут і надалі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ст.980 ЦК України, предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Види обов`язкового страхування в Україні визначені у ст. 7 Закону України «Про страхування». До них п 9 4 1 вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-ІV.

Згідно зі ст.999 ЦК України до відносин, що випливають з обов`язкового страхування застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Саме на забезпечення таких зобов`язань було ухвалено Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961- ІV.

Законом від 01.07.2004 № 1961- ІV визначено як засади, так і процедури отримання потерпілими особами за наслідками ДТП відшкодування заподіяної шкоди.

Відповідно до статті 5 указаного Закону об`єктом обов`язкового страхування цивільно- правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих унаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого (ст. 6 Закону України від 01.07.2004 № 1961- ІV (у редакції, чинній на момент вчинення ДТП).

Розділом 12 договору № 28-1309-17-00017 від 16.01.2017 року добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті, укладеного між ПрАТ «СК «Українська страхова група» та ОСОБА_3 передбачено визначення розміру страхового відшкодування по КАСКО.

У пункті 12.2 договору передбачено, що вартість відновлювального ремонту розраховується виходячи з цін, що діяли на дату настанні страхового випадку (або пізнішу дату, але. не пізніше 10 календарних днів з моменту настання страхового випадку) на території України відповідно до калькуляції СТО, рекомендованої або погодженої Страховиком.

При розрахунку вартості відновлювального ремонту на підставі програмного забезпечення Страховик виплачує спочатку 80% страхового відшкодування, а решту 20%| доплачує по факту документального підтвердження Страхувальником здійснення таких витрат на відновлювальний ремонт.

Зазначених вимог договору при розрахунку вартості відновлювального ремонту позивачем не дотримано, а отже виникають сумніви щодо добросовісності виконання даного договору і правильності проведених таких розрахунків.

Окрім того, згідно даного розділу при розрахунку вартості відновлювального ремонту в обов`язковому порядку має бути враховано експлуатаційний знос деталей, вузлів та агрегатів, що підлягають заміні за період з початку експлуатації транспортного засобу до дати настання страхового випадку.

Статтею 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

З письмових пояснень відповідача вбачається, що зазначеним договором було передбачено незастосування коефіцієнту зносу вузлів та агрегатів, що в даному випадку не відповідає вимогам Закону та призводить до, надмірного навантаження на відповідача, оскільки автомобіль ОСОБА_2 був поставлений на облік 29.12.2009 року, вдруге перереєстрований 30.09.2016 року, тобто експлуатувався більше 8 років, а окрім того вдруге потрапив у дорожньо-транспортну пригоду, що підтверджував сам ОСОБА_2 .

Відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України 24.11.2003 №142/5/2092, коефіцієнт фізичного зносу розраховується відповідною формулою.

Пунктом 7.38. визначено, що значення Ез приймається таким, що дорівнює нулю, для нових складників та складників KТЗ, строк експлуатації яких не перевищує:

5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД;

7 років - для інших легкових КТЗ;

3 роки - для вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів виробництва країн СНД;

4 роки - для інших вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ. спеціалізованих КТЗ, автобусів;

5 років - для мототехніки.

Отже, в даному випадку, оскільки відповідно до договору №28-13094-17-00017 від 16.01.2017 року вартість автомобіля становила 140 000 гри., а вартість його ремонту 65 883,98грн., що становить майже половину вартості автомобіля, то врахування коефіцієнту фізичного зносу має принципове значення, а його неврахування призводить до порушень вимог Закону.

З розрахунку КАСКО вбачається, що знос вузлів та агрегатів автомобіля не враховувався, а отже даний пункт Договору є нікчемним, не відповідає вимогам цивільного законодавства, оскільки сторони договору на свій розсуд вирішили права та інтереси третіх осіб, які не були учасниками даного договору, переклавши на них надмірний тягар відповідальності.

На думку відповідача позивачем враховано вузли і агрегати, які підлягають заміні, однак які не було пошкоджено під час ДТП і які не вказані у акті огляду автомобіля.

Крім того, у направленні автомобіля «Chevrolet Aveо» на СТО ТзОВ «Галавтоцентр», яке датоване тим же днем що і акт огляду, не зазначено вузлів і агрегатів, які пошкоджено, а отже оцінка таких пошкоджень на СТО проводилась на їх розсуд.

З аналізу рахунку, який складений ТзОВ «Галавтоцентр» вбачається, що для ремонту необхідно замінити наступні вузли і агрегати: рамку, облицювання, наповнювач бампера, підсилювач переднього бампера, решітки бампера, облицювання, капот, передні фари, радіатор кондиціонера, подушку безпеки, бачок ГПК, радіатор охолодження, дифузор, давач температури, звуковий сигнал, бампер передній, панель замка капоту.

При цьому оглядаючи автомобіль та надаючи оцінку пошкодженням представник страхової компанії Золотухін Д.В. не зазначав необхідності заміни усіх агрегатів та вузлів, а також можливості їх відновлення, а в рахунку вказані вузли і агрегати, які відсутні у акті огляду.

Усе зазначене дає підстави сумніватися в обґрунтованості проведеного розрахунку та огляду, оскільки представником страхової компанії «АХА Страхування» також було проведено огляд автомобіля і за аналогічних пошкоджень нараховано суму меншу, а ніж Позивачем.

Згідно з п.196.1.3 ст.196 Податкового кодексу України не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість операції з надання послуг із страхування, співстрахування або перестрахування особами, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльної відповідно до закону, а також пов`язаних з такою діяльністю послуг страхових (перестрахових) брокерів та страхових агентів.

Згідно загальних умов Договору № 28-1309-17-00017 від 16.01.2017 року позивач проводить страхову діяльність на підставі ліцензії АВ № 500320, АВ № 500329, АВ №500326 від 13.01.2010 року, а отже підпадає під дію зазначеної норми.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Виходячи з системного аналізу змісту вищенаведених норм законодавства ці операції з надання послуг із страхування, в тому числі пов`язані з оплатою страхових послуг страхувальником на користь страховика та компенсацію останнім збитків, понесених потерпілим при настанні страхового випадку, не є об`єктом оподаткування ПДВ, в зв`язку з чим, за загальним правилом, як при визначенні розміру страхових платежів, так і при визначенні розміру матеріального збитку чи страхової виплати, підлягаючої до відшкодування страхувальнику чи безпосередньо потерпілій особі (п.36.4 ст.36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»), податок на додану вартість не нараховується, окремим рядком не виділяється та страховики не с платниками ПДВ по таких операціях.

В даному випадку Позивач послався на Рахунок № Г-0482 від 07.02.2017, відповідно до якого сума ПДВ становить 10 980,66грн.

Підставність такої позиції відповідача в даному випадку і протиправність таких дій позивача підтверджується ще й платіжним дорученням № 2431 від 08.02.2017 року, де в призначенні платежу зазначено, що виплата здійснена «Без ПДВ», що вочевидь зроблено з метою завищення суми що може стягуватись з відповідача.

Разом з тим, в силу вимог Закону у даному випадку мають бути підтверджені реальні витрати, для яких мав би бути доданий не рахунок витрати, для яких мав би бути доданий не рахунок, а акт виконаних робіт.

Отже, з аналізу вимог Законодавства та оцінки доказів у справі слід дійти висновку, що у задоволенні позову ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 5,10,12,13,76,81,141,259,263,264,265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позовних вимог приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складений 13 січня 2025р.

Суддя Н. Л. Луців-Шумська