Рішення № 124899552, 04.02.2025, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

З А О Ч Н Е Р I Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.02.2025

м. Лозова Харківської області

Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі:

головуючого - Харабадзе К.Ш.,

за участю секретаря - Петренко Ю.С.,

Справа № 629/7366/24

Номер провадження 2/629/162/25

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс»

відповідач ОСОБА_1

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу про стягнення заборгованості за кредитним договором

у с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 22.05.2024 між ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» та відповідачем було укладено договір про надання грошових коштів у позику № 4054180524, відповідно до умов якого отримала кредит у розмірі 10000 гривень шляхом перерахунку на поточний рахунок позичальника, уключаючи використання реквізитів платіжної картки ( НОМЕР_1 ) строком на 360 днів. Свої зобов`язання Банк виконав, а кредитор свої зобов`язання не виконує, в результаті чого заборгованість по договору станом дату підготовки позовної заяви (включно) заборгованість відповідача складає 43287,00 гривень, яка складається: 10000 гривень заборгованість за тілом кредиту; 28350 гривень заборгованість за процентами, 4937 пеня за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України. На підставі вищезазначеного просить стягнути з відповідача вищевказану заборгованість, а також витрати по сплаті судового збору.

Представник відповідача в наданому суду відзиві на позовну заяву проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначив, що в матеріалах справи відсутні первинні бухгалтерські документи на підтвердження перерахування кредитних коштів на рахунок відповідача. Крім того, позивачем було нараховано суму пені, яка суперечить нормам чинного законодавства, оскільки під час дії Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» відповідач звільняється від відповідальності, а також від обов`язку сплатити на користь позивача штрафних санкцій на підставі п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Представник позивача в наданій відповіді на відзив просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, зазначила, що отримання відповідачем грошових коштів у позиву підтверджується квитанцією до платіжної інструкції № 19865-1354-109830717. Відсотки за користування кредитом були нараховані відповідно до вимог чинного законодавства.

07.01.2025 судом задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів з АТ «Сенс банк». На виконання ухвали суду АТ «Сенс банк» було надано інформацію, що на ім`я ОСОБА_1 картка НОМЕР_1 не відкривалася, емітентом картки НОМЕР_1 є АТ «Сенс банк». Інших клопотань позивачем не заявлялося.

Представник позивача, відповідачка та її представник у судове засідання не з`явилися, просили розгляд справи проводити за їх відсутності.

Суд, дослідивши письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, доходить до такого.

Судом встановлено, що 22.05.2024 між ТОВ «Іннова Фінанс» та відповідачем укладено Договір надання грошових коштів у позику № 4054180524, який підписаний відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором c1f0tx3or 22.05.2024 17:03, а також підписано графік платежів, паспорт споживчого кредиту

Відповідно до п. 2.3. Договору сума кредиту (загальний розмір) складає 10000 гривень. Тип кредиту кредит /п. 2.4 Договору/. Строк кредиту (строк дії Договору) 360 днів /п. 2.5. Договору/. Стандартна процентна ставка становить 1.5% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 2.5 Договору /п. 2.6.1 Договору/. Знижена процентна ставка 0.75 % в день /п. 2.6.2 Договору/.

Відповідно до Квитанції до платіжної інструкції № 19865-1354-109830717 від 22.05.2024 у терміналі 1354 ТОВ «Іннова Фінанс» здійснило переказ коштів на картку НОМЕР_1 , в сумі 10000 грн.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 3статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з п.1 ч. 2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо: - його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони; - воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку; - він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

У відповідності до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином до умов договору, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускаються, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти(кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно із ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми /ч. 1 ст. 1047 ЦК України/.

Ч. 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Факт існування кредитних відносин між сторонами підтверджується копіями досліджених судом: анкети клієнта, договору надання грошових коштів у позику № 3895680524 від 05.05.2024, паспорту споживчого кредиту від 05.05.2024, протоколами створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису, якими підтверджується підписання вищевказаних документів у електронному вигляді у день укладення за допомогою одноразового ідентифікатора.

Відповідно до умов вищевказаного договору надання грошових коштів у позику, між сторонами було чітко визначено строк їхньої дії та терміни, в які відповідач мав повернути отримані кошти та сплатити відсотки за користування ними.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодвця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Як вбачається із змісту позовної заяви, ТОВ «Іннова Фінанс» просить стягнути з відповідача заборгованість за Договором надання грошових коштів у позику № 4054180524 у розмірі 43287,00 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту 10000 грн., заборгованості за процентами 28350,00 грн., пені за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України 4937,00 грн.

Разом з тим, позивачем не надано суду жодних первинних бухгалтерських документів на підтвердження здійснення нарахувань по цьому договору, внесення відповідачем коштів на його погашення, дат такого внесення, їх періодичності тощо. У зв`язку із відсутністю в матеріалах справи вказаних документів, суд позбавлений можливості перевірити як факт наявності заборгованості у відповідача, так і встановити її розмір.

Так, ч. 2 ст. 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75.

Отже, виписка за картковим рахунком може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18, від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц, від 26 травня 2021 року у справі № 204/2972/20, від 13 жовтня 2021 року у справі № 209/3046/20, від 26 жовтня 2022 року у справі № 333/5483/20 та інших.

Результати розрахунку пені за порушення умов Договору про надання грошових коштів у позику № 4054180524 від 22.05.2024, на які посилається позивач, не є первинним документом, який підтверджує наявність заборгованості та її розмір, а, отже, не є належним доказом наявності заборгованості.

Згідно із ст. 83 ЦПК України, позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

За змістом статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі ухвалити рішення по справі на користь протилежної сторони. Отже, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі, а не суду.

Доведення позивачем умов кредитування і наявності заборгованості є обов`язком позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого статтею 12 ЦПК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі №61-28582ск18.

Отже, на обґрунтування заявленого позову позивачем додано лише результати розрахунку пені за порушення умов Договору про надання грошових коштів у позику № 4054180524 від 22.05.2024, які сама по собі, за відсутності інших доказів у справі, а саме, первинних документів, оформлених відповідно до статті 9 Закону України ''Про бухгалтерський облік та фінансову звітність'' (виписки з особового рахунку клієнта та ін.) не може бути оцінена судом як належний і достатній доказ в підтвердження факту наявності заборгованості у відповідачки та її розміру. Вказані результати розрахунку пені за порушення умов Договору про надання грошових коштів у позику № 4054180524 від 22.05.2024 містить інформацію лише про розмір штрафних санкцій. З їх змісту неможливо детально розрахувати дійсний розмір заборгованості відповідачки, періоди, за які така заборгованість була нарахована, суми та часу внесення відповідачкою платежів, якщо такі мали місце тощо.

Щодо вимогпро стягнення пені за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України 4937,00 грн, суд зазначає на таке.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до статті 611 цього Кодексу у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Стаття 624 ЦК України передбачає, що якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Разом з тим, згідно з ч. 2ст. 625 ЦК Українив разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом наведеної норми закону нарахування за ч. 2ст.625ЦК України вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Як вбачається із розрахунку пені за порушення умов Договору про надання грошових коштів у позику, пеня за порушення умов договору за період з 22.05.2024 по 27.11.2024 (189 днів) становить 4937 грн.

Згідно із п. 18розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК Україниу період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеноїстаттею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти УкраїниУказом Президента України № 64/2022введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався і триває на цей час.

Враховуючи, що строк дії таких обмежень триває включно із 24 лютого 2022 року і на період дії воєнного, надзвичайного стану та тридцятиденний строк після його припинення або скасування, підстави для нарахування та стягнення з відповідача за ч. 2 ст. 625 ЦК України відсутні.

Отже, з аналізу вищевказаних норм вбачається, що проценти за порушення грошового зобов`язання, як захід відповідальності, за період включно із 24 лютого 2022 року і на період дії воєнного, надзвичайного стану та тридцятиденний строк після його припинення або скасування, не нараховуються за кредитними договорами (договорами позики) і підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Таким чином, нарахована позивачем на підставі ч. 2ст. 625 ЦК Українипеня за порушення умов договору за період з 22.05.2024 по 27.11.2024 стягненню із відповідача не підлягають.

Законом визначено, що доказування не може ґрунтуватись на припущеннях / ч. 6 ст. 81 ЦПК України/.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на наведене, позивачем не доведено належними та допустимими доказами обставини, що підтверджують заявлені ним вимоги, і у суду немає правових підстав для задоволення позовних вимог Товариства зобмеженою відповідальністю«Іннова Фінанс»про стягнення заборгованості.

Судові витрати підлягають розподілу у відповідності до вимог ст.141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 128, 131, 141, 223, 263-265, 268 ЦПК України , суд,

у х в а л и в :

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцятиднів здня йогопроголошення. Якщов судовомузасіданні булооголошено лишевступну тарезолютивну частинисудового рішенняабо уразі розглядусправи (вирішенняпитання)без повідомлення(виклику)учасників справи,зазначений строкобчислюється здня складенняповного судовогорішення. Учасниксправи,якому повнерішення абоухвала судуне буливручені удень йогопроголошення абоскладення,має правона поновленняпропущеного строкуна апеляційнеоскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

позивач -Товариство з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс», ЄДРПОУ: 44127243 місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Болсуновська, 8, поверх 9.

відповідач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1

Суддя: Карина ХАРАБАДЗЕ