Рішення № 124899346, 04.02.2025, Кегичівський районний суд Харківської області

Кегичівський районний суд Харківської області

Справа № 755/13035/24

№ провадження 2/624/108/25

РІШЕННЯ

іменем України

селище Кегичівка 04 лютого 2025 року

Кегичівський районний суд Харківської області у складі

головуючого судді - Куст Н.М.,

за участю т.в.о секретаря судового засідання Ткаченко А.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №755/13035/24,

ім`я (найменування) сторін:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: ОСОБА_2 ,

суть вимог: про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

Виклад позиції позивача.

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом в якому просить розірвати шлюб між нею та ОСОБА_2 , який зареєстрований 17 вересня 2016 року Кегичівський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану гловного територіального управління юстиції у Харківській області, актовий запис №46.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі частини з усіх його видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно від дня подачі позову до суду і до досягненя дитиною повноліття.

Позов обгрунтований тим, що сімейне життя з відповідачем не склалося через відсутність взаєморозуміння, подружні стосунки не підтримують. Вказує, що подальше спільне життя та збереження шлюбу не можливе. Крім того, відповідач добровільно не надає матеріальної допомоги на утримання дитини, а тому позивачка просить стягнути з нього аліменти.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

25 липня 2024 року позивачка звернулась до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 05 листопада 2024 року передано за підсудністю до Красноградського районного суду Харківської області.

Ухвалою Красноградського районного суду Харківської області від 20 грудня 2024 року цивільну справу передано за підсудністю до Кегичівського районного суду Харківської області.

10 січня 2025 року цивільна справа надійшла до Кегичівського районного суду Харківської області.

Ухвалою суду від 13 січня 2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 04 лютого 2025 року.

Ухвалою суду від 04 лютого 2025 року позовну вимогу про визнаення місця проживання залишено без розгляду.

Сторони у судове засідання не з`явились, про місце, дату і час повідомлені належним чином, натомість надали заяви про: позивач позов підтримує в частині позовних вимог про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, позовну вимогу про визначення місця проживання дитини просить залишити без розгляду, відповідач позовні вимоги визнає, строни просять розглянути справу без їх участі, проти надання строку на примирення категорично заперечили.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

За змістом ч. 1 ст. 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Як передбачено ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Фіксація судового розгляду справи технічними засобами не проводилась, згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.

Судом установлено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 17 вересня 2016 року, який зареєстровано Кегичівський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану гловного територіального управління юстиції у Харківській області, актовий запис №46, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 (копія, а.с.5).

Від цього шлюбу народилась дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (а.с.7).

Дитина ОСОБА_3 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , разом з матір`ю ОСОБА_1 , що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади (копія, а.с.43).

Згідно з ч. 3,5 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до збереження шлюбних відносин є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

Згідно статті 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування до шлюбу не допускається (ст. 24 СК України).

Як встановлено ч. 2 ст. 36 СК України шлюб не може бути підставою для надання особі пільг чи переваг, а також для обмеження її прав та свобод, які встановлені Конституцією України.

Ч. 1 ст. 1 ст. 104 СК України передбачено, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

Згідно вимог ч. 3 ст. 105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.

Проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

Шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, який ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. За таких обставин, коли обов`язки дружини та чоловіка зі спільного піклування про побудову сімейних відносин на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги припинені, подальше збереження шлюбу є неможливим.

Ч. 1 ст. 110 СК України передбачено, що позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Зберегти сім`ю сторін не уявляється можливим, тому що між сторонами відсутнє взаєморозуміння, шлюбно-сімейні відносини припинені.

Як роз`яснено в п. 10 № Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.

Суд вважає, що за таких обставин, сім`я розпалася повністю та відновлена бути не може, оскільки сторони проживають окремо, проти надання строку на примирення категорично заперечили, ці стосунки суперечать інтересам позивача, яка не бажає подальшого перебування у шлюбі, тому шлюб необхідно розірвати.

Згідно ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.

Крім того, відповідно до ст. 113 Сімейного кодексу України, особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище, таким чином прохання позивачки надалі іменуватися цим прізвищем є законним та обґрунтованим, а тому підлягає задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Ч. 3 ст. 115 Сімейного кодексу України передбачено, що документом, який засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Щодо позовної вимоги про стягнення аліментів, суд зазначає наступне.

Відповідно до норми статті 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно норми статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Конвенція ООН про права дитини (прийнята й відкрита для підписання, ратифікації та приєднання резолюцією 44/25 Генеральної Асамблеї ООН від 20.11.1989, набула чинності для України з 27.09.1991), визначає пріоритет у суспільстві інтересів дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей та фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Стаття 6 Конвенції містить принцип щодо необхідності забезпечення у максимально можливій мірі виживання та здорового розвитку дитини.

Відповідно до ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно зі ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

При визначенні розміру аліментів судом враховані обставини, передбачені ч. 1 ст. 182 СК України, а саме: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідачем не надано жодних відомостей щодо незадовільного стану його здоров`я, наявності хронічних захворювань, інвалідності, наявності у нього інших дітей, непрацездатних батьків, інших обставин, що могли би вплинути на розмір аліментів, що підлягають стягненню на утримання неповнолітньої дочки.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до ч.1, 2, 3 ст.183 СК України, частка заробітку(доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Аналізуючи зібрані у справі докази у їх сукупності та враховуючи те, що позивач позов підтримує, а відповідач визнає, при цьому відсутні дані стосовно незадовільного стану здоров`я відповідача чи знаходження на його утриманні інших дітей або непрацездатних членів сім`ї, яких він зобов`язаний утримувати, а також ненадання ним матеріальної допомоги на утримання трьох малолітніх дітей, які знаходиться на утриманні позивача, матеріальне становище сторін, суд вважає за необхідне позов задоволити, стягнувши з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дитиниу розмірі його заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно.

Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць, в силу ст.430 ЦПК України, підлягає негайному виконанню.

Судові витрати.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Позивачка сплатила судовий збір у сумі 1211,20 грн за позовну вимогу про розірвання шлюбу, що підтверджується квитанцією від 22 липня 2024 року (а.с.1). За позовну вимогу про стягнення аліментів позивачка звільнена від сплати судового збору

Так, враховуючи вимоги ст. 5 Закону України «Про судовий збір» та ст. 141 ЦПК України, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави в розмірі 1211,20 грн за позовну вимоги про стягнення аліментів. За позовну вимогу про розірвання шлюбу на користь позивача.

Відповідно до ст. 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення суду приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Як встановлено ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України.

Керуючись ст. 7, 12, 13, 81, 89, 200, 206, 258, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.

Розірвати шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що зареєстрований 17 вересня 2016 року Кегичівський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану гловного територіального управління юстиції у Харківській області, актовий запис №46.

Залишити ОСОБА_1 після розірвання шлюбу прізвище « ОСОБА_5 ».

Роз`яснити сторонам, що у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Документом, який засвідчує факт розірвання шлюбу судом є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надіслати Красноградському відділу державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Харків) для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини з усіх його видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно з 25 липня 2024 року і до досягненя дитиною повноліття.

Рішення суду в частині стягнення аліментів у розмірі суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір за позовну вимогу про розірвання шлюбу в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави за позовнувимогу простягнення аліментівв розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106, призначення платежу: судовий збір

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційному суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення відповідно до п.п.15.5 п.15 Перехідних положень ЦПК України або через Кегичівський районний суд Харківської області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) сторін:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженка с. Ленінован Мардакертського району Вірменія, паспорт № НОМЕР_3 , ІПН НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ,

відповідач: ОСОБА_2 , уродженець с. Лазірки Оржицького району Полтавської області, ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт № НОМЕР_5 , ІПН НОМЕР_6 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .

Суддя Н.М. Куст