Постанова № 12489554, 25.11.2010, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

23.11.2010 р.           справа №14/253

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Діброви Г.І.

суддівЧернота Л.Ф., Шевкової Т.А.

при секретарі Клименко К.О.

від позивача:Голоколосова Л.І. –за дов. № 40 від 01.01.10 р.

від відповідача:Дівітаєв І.І. –за дов. № 24/7575-4 від 08.09.10 р.

Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуУправління Служби Безпеки України в Луганській області, м. Луганськ

на рішення господарського суду Луганської області

від16.09.2010 р.

у справі№ 14/253 (суддя Лісовицький Є.А.)

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання", м. Луганськ

до відповідачаУправління Служби Безпеки України в Луганській області, м. Луганськ

простягнення 113642 грн. 47 коп.

ВСТАНОВИВ:

У 2010 році Товариство з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання", м. Луганськ звернулося до господарського суду Луганської області з позовною заявою до Управління Служби Безпеки України в Луганській області, м. Луганськ про стягнення 113642 грн. 47 коп.

Рішенням господарського суду Луганської області від 16.09.10 р. збільшені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання", м. Луганськ (09.09.10р. позивач надав заяву в порядку вимог ст. 22 Господарського процесуального кодексу України) про стягнення з відповідача заборгованості за активну електроенергію у сумі 85018 грн. 68 коп., заборгованості по сплаті послуг з компенсації перетоків реактивної електроенергії у сумі 2050 грн. 63 коп., пені у сумі 11711 грн. 58 коп., 3% річних у сумі 3996 грн. 00 коп. та інфляційних нарахувань у розмірі 10865 грн. 58 коп. були задоволені повністю.

Відповідач, Управління Служби Безпеки України в Луганській області, м. Луганськ, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права України. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Луганської області від 16.09.10 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги частково, відмовивши у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 3996 грн. 00 коп., інфляційних нарахувань на суму 10865 грн. 58 коп. у зв»язку з їх необґрунтованістю, до позовних вимог про стягнення пені застосувати позовну давність в один рік і задовольнити їх частково в сумі 459 грн. 31 коп.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання", м. Луганськ, надав відзив на апеляційну скаргу, яким просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду –без змін.

В судовому засіданні представники сторін підтримали свої вимоги та заперечення щодо апеляційної скарги.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з’ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи № 14/253 та наданих представниками сторін пояснень.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає справу та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду частково не відповідає вимогам чинного законодавства України і підлягає частковому скасуванню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.03.04 року між ТОВ “Луганське енергетичне об’єднання”, як Постачальником, та Управлінням Служби Безпеки України в Луганській області, як Споживачем, було укладено договір №12-38/40 на постачання електричної енергії, відповідно до умов якого Постачальник зобов’язався постачати електричну енергію, а Споживач зобов’язався оплачувати Постачальнику її вартість.

У відповідності до п. 2.2.2 зазначеного договору сторони домовилися, що для визначення величини спожитої електроенергії щомісячно останнього числа згідно з Додатком „Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії” знімати покази розрахункових електролічильників, електролічильників - субспоживачів, оформляти результати відповідно до Додатку „Форма „ Звіт про використану електроенергію, та направляти уповноваженого представника у відділ збуту Луганської філії постачальника електричної енергії для подання звіту про спожиту електроенергію за розрахунковий період і отримання рахунків для здійснення розрахунку за активну електроенергію та інших платежів, передбачених договором.

Пунктом 7 Додатку “Порядок розрахунків” до Договору передбачено, що остаточний розрахунок за фактично спожиту у розрахунковому періоді активну електроенергію, за перетікання реактивної електроенергії Споживач здійснює на підставі наданих Постачальником рахунків до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Позивач свої зобов’язання за договором № 12-38/40 від 02.03.04 р. виконав належним чином, постачав відповідачу електричну енергію, що підтверджено наявними матеріалами справи. Відповідач умови договору по сплаті спожитої активної електроенергії у встановлені строки не виконав, у зв»язку з чим позивач звернувся до господарського суду Луганської області із позовом про стягнення з відповідача на його користь заборгованості за послуги надані за період з січня 2009р. по грудень 2009р. за активну електроенергію у сумі 85018 грн. 68 коп., плату за перетікання реактивної електроенергії у сумі 2050 грн. 63 коп., пені у сумі 11711 грн. 58 коп., інфляційних нарахувань у сумі 10865 грн. 58 коп. та 3% річних у сумі 3996 грн. 00 коп. (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог).

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що:

Згідно із ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо в зобов’язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

Підпунктом 1 п. 8.1. Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 02.08.1996 за № 417/1442, із змінами та доповненнями, закріплено, що постачальник електроенергії наділений правом своєчасно отримувати від споживача оплати за електроенергію згідно умов договору та діючого законодавства.

Частини 2, 3 ст. 26 Закону України „Про електроенергетику” встановлюють, що споживач енергії зобов'язаний додержуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.

В порушення умов договору, відповідач зобов’язання щодо своєчасної оплати спожитої активної та реактивної електроенергії не виконав, у зв»язку з чим судом першої інстанції правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за активну електричну енергію в сумі 85018 грн. 68 коп. та заборгованість за реактивну електричну енергію в сумі 2050 грн. 63 коп.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судова колегія вважає, що судом першої інстанції правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 3996 грн. 00 коп., як плату за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов»язання та інфляційні у розмірі 10865 грн. 58 коп., як збільшення суми основного боргу за період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов»язання в зв»язку з девальвацією грошової одиниці України.

Стосовно стягнення з відповідача на користь позивача суми пені у розмірі 11711 грн. 58 коп., судова колегія дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення в цій частині про відмову у задоволенні пені у повному обсязі, з огляду на наступне:

Статтею 230 Господарського кодексу України зазначено, що штрафними визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Приписами ст. 258 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертаючись до суду, просив стягнути з відповідача пеню у розмірі 11711 грн. 58 коп., додавши до позовної заяви розрахунок цієї штрафної санкції за період з січня 2008 р. по грудень 2009 р., причому розрахунки суми позову, надані позивачем, в тому числі, і розрахунок пені, не оформлені належним чином відповідно до вимог ст.ст. 36, 54, 55, 57 Господарського процесуального кодексу України. Так, вони підписані «зам. начальника ЛГЭС по сбыту эл. энергии ООО «ЛЭО»А.В. Завадським, тоді як розрахунок суми позову необхідно підписувати або особою, що підписала позовну заяву, або особою, яка має право такого підпису за довіреністю позивача, тобто, представником, оскільки обґрунтований розрахунок суми позову є його складовою частиною і доказом по справі.

У відзиві на позов відповідач просив суд застосовути строк позовної давності відповідно до вимог матеріального права України. Суд першої інстанції в своєму рішенні взагалі не розглянув це клопотання відповідача, викладене у відзиві на позов, що є порушенням норм процесуального права України, яке призвело до прийняття неправильного рішення по справі. Позивач не надав суду апеляційної інстанції обґрунтований змінений розрахунок позовних вимог в цій частині з дотриманням норм ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, оскільки нарахування пені можливе лише за період шести місяців та в межах одного року позовної давності від дня, наступного за днем, коли право позивача було порушено, тобто по кожній конкретній сумі заборгованості. Судова колегія не взяла до уваги і прохання відповідача стягнути пеню лише в розмірі 459 грн. 31 коп., оскільки такий контрозрахунок пені не відповідає вимогам чинного законодавства України (неможливо шляхом простого арифметичного зменшення заявленої суми в цілому на період пропущеного строку розрахувати таку штрафну санкцію).

Інші доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення. Зокрема, посилання відповідача на неможливість застосування до нього одночасного стягнення як пені, так і інфляційних та 3% річних судовою колегією відхилено, оскільки не відповідає нормам чинного законодавства України, яке передбачає можливість у випадку прострочення виконання боржником його грошового договірного зобов»язання притягнення його до таких мір відповідальності.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що висновки, викладені в рішенні місцевого господарського суду, частково не відповідають обставинам справи та судом порушені норми процесуального права України і неправильно застосовані норми матеріального права України, тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Луганської області від 16.09.2010 року у справі № 14/253 підлягає частковому скасуванню в частині задоволення позовних вимог про стягнення суми пені з прийняттям нового рішення в цій частині про відмову у задоволенні цієї частини позовних вимог в зв»язку з невірним розрахунком.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі покладаються на обидва сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 36, 49, 99, 101, 103, 104, 105, 117 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Управління Служби Безпеки України в Луганській області, м. Луганськ на рішення господарського суду Луганської області від 16.09.2010 року у справі № 14/253 –задовольнити частково.

Рішення господарського суду Луганської області від 16.09.2010 року у справі № 14/253 –частково скасувати.

Задовольнити частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання", м. Луганськ до Управління Служби Безпеки України в Луганській області, м. Луганськ про стягнення 113642 грн. 47 коп.

Стягнути з Управління Служби Безпеки України в Луганській області, 91016, м. Луганськ, вул. Радянська, 79, ЗКПО 20001622 на корить Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання", 91021, м. Луганськ, кв. Гайового, 35 «А», ЗКПО 31443937 заборгованість за спожиту активну електроенергію у сумі 85018 грн. 68 коп. на п/р зі спеціальним режимом використання № 260363339060у філії ЛОУ ВАТ „Ощадбанк”, МФО 304665.

Стягнути з Управління Служби Безпеки України в Луганській області, 91016, м. Луганськ, вул. Радянська, 79, ЗКПО 20001622 на корить Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання", 91021, м. Луганськ, кв. Гайового, 35 «А», ЗКПО 31443937 заборгованість за перетікання реактивної електроенергії у сумі 2050 грн. 63 коп., інфляційні нарахування у сумі 10865 грн. 58 коп. та 3% річних у сумі 3996,00 грн., витрати по сплаті державного мита у сумі 1019 грн. 30 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 211 грн. 68 коп. на п/р № 2600218961 у ВАТ „Райффайзен Банк Аваль”, Луганська обласна дирекція, МФО 304007.

Відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання", м. Луганськ до Управління Служби Безпеки України в Луганській області, м. Луганськ про стягнення пені у розмірі 11711 грн. 58 коп.

Доручити господарському суду Луганської області видати накази.

В іншій частині рішення господарського суду Луганської області від 16.09.2010 року у справі № 14/253 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, надсилається сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий                                                             Г.І. Діброва                    

Судді                                                                                           Л.Ф. Чернота

                                                   Т.А. Шевкова          

Надр. 5 прим:

1 –у справу;

2 –позивачу;

3 –відповідачу;

4 –ДАГС;

5–ГС Луган. обл.

Ложка Н.Л.