Рішення № 124891324, 03.02.2025, Овруцький районний суд Житомирської області

Справа № 286/4758/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2025 року м. Овруч

Овруцький районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Кулініча Я. В.

з секретарем Грищенко Н. А.,

розглянувши у підготовчому засіданні у місті Овруч цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Овруцької міської ради Житомирської області про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на спадкове майно , -

В С Т А Н О В И В:

25.12.2024 ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 звернувся до суду із позовом до Овруцької міської ради Житомирської області, що знаходиться в м. Овруч по вул. Т. Шевченка, 31-А Коростенського району Житомирської області, в якому просить визнати дійсним договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 , який посвідчений 21 травня 1991 року секретарем виконавчого комітету Черепинської сільської ради, укладений між Черепинською сільською радою та ним. Визнати за ним право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Мотивуючи тим, що позивач є власником житлового будинку АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 21.05.1991, який посвідчений секретарем виконавчого комітету Черепинської сільської ради Овруцького району. З моменту укладення договору купівлі-продажу він постійно проживає у вказаному будинку та користується ним. Договір купівлі-продажу не був зареєстрований в Коростенському БТІ. При зверненні до державного реєстратора для реєстрації права власності йому було відмовлено у зв`язку з неможливістю проведення такої реєстраційної дії.

Позивач просить справу розглядати без його участі.

Представник відповідача надала клопотання про розгляд справи у відсутності представника міської ради, щодо задоволення позовної заяви не заперечує.

Згідно ч. 3 ст. 200 ЦПК України, суд ухвалює рішення у підготовчому засіданні.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено, що відповідно до копії договору від 21.05.1991 ОСОБА_2 , яка діє від імені виконкому Черепинської сільської ради, продала ОСОБА_1 , належний сільській раді житловий будинок, загальною площею 40 кв.м. з надвірними будівлями, що знаходиться в с. Лукишки Овруцького району Житомирської області і розташований на присадибній земельній ділянці розміром 0,07 кв.м. Продаж вчинено за 13300 крб. (а.с.6).

З виписки із погосподарської книги, виданої Овруцькою міською радою 08.10.2024 № 11-322 видно, що згідно погосподарської книги № 15 особовий рахунок № НОМЕР_1 за 2024 рік ОСОБА_1 на праві приватної власності належить житловий будинок по АДРЕСА_2 . Рік побудови будинку: 1963 (а.с.7).

З копії витягу із рішення виконавчого комітету Овруцької міської ради від 29.10.2024 № 1727 видно, що змінена адреса житлового будинку, який знаходиться у власності гр. ОСОБА_1 - з номера «22» квартира «2» на номер « АДРЕСА_1 (а.с.8).

Згідно листа сільського голови Гладковицької сільської ради від 17.12.2024 вих.№ Л-447 провести державну реєстрацію нерухомого майна, а саме житлового будинку за поштовою адресою: АДРЕСА_1 не є можливим, оскільки даний будинок належав Черепинській сільській Раді, згідно акту прийомки житлового будинку на баланс с/Ради від 18.10.1990, яка виступала як власником так і продавцем даного будинку; виписка із погосподарської книги № 11-322 від 08.10.2024 не містить посилання на правовстановлюючий документ; даний договір купівлі-продажу містить закреслені слова, та не обумовлені виправлення (а.с.14).

Відповідно до інформаційної довідки №411086548 від 03.02.2025 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна відомості щодо майна будинку АДРЕСА_1 , відсутні.

Оціночна вартість житлового будинку складає 198292,12 грн., про що свідчить довідка про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 19.12.2024 (а.с.15-16).

Відповідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України 2003 року, вказаний кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто з 01.01.2004 року; щодо цивільних правовідносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Спірні правовідносини щодо укладення договору купівлі-продажу від 19.07.1993 року виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України 2003 року, а тому для їх врегулювання застосовуються норми Цивільного кодексу УРСР 1963 року.

Згідно зі ст.41 ЦК УРСР угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов`язків. Відповідно до ст.42 цього Кодексу угоди можуть укладатись усно або в письмовій формі (простій чи нотаріальній). Угода, для якої законом не встановлена певна форма, вважається також укладеною, якщо з поведінки особи видно її волю укласти угоду. Зокрема відповідно до п.1 ч.1 ст.44 ЦК УРСР у письмовій формі повинні укладатись угоди державних, кооперативних та інших громадських організацій між собою і з громадянами, за винятком угод, зазначених у статті 43 цього Кодексу (усні угоди), та окремих видів угод, для яких інше передбачено законодавством Союзу РСР і Української РСР.

Згідно зі ст.45 ЦК УРСР недодержання форми угоди, якої вимагає закон, тягне за собою недійсність угоди лише в разі, якщо такий наслідок прямо зазначено в законі.

У відповідності до ст.47 ЦК УРСР нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу. Якщо одна із сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Відповідно до ст.48 ЦК УРСР недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.

Статтею 224 ЦК УРСР передбачено, що за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно зі ст.128 ЦК УРСР право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

У відповідності ст.153 ЦК УРСР договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст.227 ЦК УРСР договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу). Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.

За спірною угодою купівлі-продажу, укладеною 21.05.1991 в простій письмові формі між організацією та громадянином, останньому було продано за 13300 крб. житловий будинок. За нормами чинного на момент виникнення спірних правовідносин ЦК УРСР передбачалося обов`язкове нотаріальне посвідчення угоди купівлі-продажу житлової будівлі. Однак спірна угода нотаріально посвідчена не була, проте виконана її сторонами, зокрема позивачем в частині оплати покупцем на користь продавця вартості відчуженого об`єкту купівлі-продажу, продавцем - виконкомом сільради в частині передачі будинку для проживання позивача.

У відповідності до ст.86 ЦК УРСР право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном. Право власності в Україні охороняється законом.

Згідно з ст.149 ЦК УРСР власник може вимагати усунення всяких порушень його прав, хоч би ці порушення і не були поєднанні з позбавленням володіння. Відповідно до ст.6 ЦК УРСР захист цивільних прав здійснюється в установленому порядку судом, зокрема шляхом визнання цих прав.

З 01.01.2004 набрав чинності Цивільний кодекс України 2003 року.

Згідно з ч.1 ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст.41 Конституції України та п.2 ч.1 ст.3, ч.1 ст.321 ЦК України ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом. Право власності є непорушним.

Відповідно до ч.1 ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах не заборонених законом, зокрема з правочинів. При цьому, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який посвідчує його право власності.

Велика палата Верховного суду у постанові від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18 дійшла висновку, що це правило за аналогією закону має застосовуватися не тільки у випадках, коли власник втратив документ, який засвідчує його право власності, а у випадках, коли наявні в нього документи не дають змоги беззаперечно підтвердити своє право власності на нерухоме майно, але лише за умови, що право на майно не зареєстроване за іншою особою.

В пункті 85 постанови Великої палати Верховного суду від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18 зазначено, що за позовом про визнання права власності на будівлю, споруду, право на яку ні за ким не зареєстровано, належним відповідачем є власник земельної ділянки, на якій така будівля, споруда розташована.

У відповідності до ст.ст.12, 122 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить: а) розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу і інше. Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

З матеріалів справи вбачається, що договір купівлі-продажу був укладений між виконавчим комітетом Черепинської сільської ради та позивачем.

Відповідно до рішення першої сесії VII скликання від 09.11.2017 № 23 «Про припинення сільських рад шляхом приєднання до Овруцької міської ради» юридична особа - Черепинська сільська рада припинила існування шляхом приєднання до Овруцької міської ради.

Матеріали справи не містять відомостей та доказів про те, що земельна ділянка площею 0,07 га, на якій розташований вищевказаний житловий будинок передавалась у власність позивачу, тобто де-юре власником земельної ділянки для обслуговування спірного жилого будинку залишається місцева територіальна громада.

Оскільки спірне нерухоме майно розташоване на землях в межах території Овруцької територіальної громади Коростенського району, відтак належним відповідачем у спорі є Овруцька територіальна громада Коростенського району Житомирської області в особі Овруцької міської ради Житомирської області, яка проти задоволення позовних вимог не заперечує.

За встановлених обставин, суд дійшов висновку, що відносини, які склалися, свідчать про наявність укладення договору купівлі-продажу між сторонами правочину, які домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося виконання договору, але останні порушили вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору, з підстав які не залежать від них.

Відтак, позовні вимоги є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 4, 13, 89, 264-265, 268 ЦПК України, на підставі ст.ст. 317, 328, 392 ЦК України, ст.ст. 41, 42, 153, 224, 227 ЦК (1963 р.),суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати договір купівлі-продажу, укладений 21.05.1991 між Черепинською сільською радою Овруцького району Житомирської області та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , дійсним.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення може бути подана безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Я. В. Кулініч