Рішення № 12489004, 22.11.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.11.10 Справа№ 20/139(10)

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до відповідача Головного управління юстиції у Львівській області

про стягнення заборгованості

ціна позову: 15118грн.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Мільчук І.Л.

Представники:

від позивача - ОСОБА_2, довіреність в матеріалах справи;

від відповідача не зявився

Суть спору:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Львівської області з позовом до Головного управління юстиції у Львівській області про стягнення заборгованості; ціна позову: 15118грн. Крім того, Позивач просить стягнути з Відповідача судові витрати.

Відповідно до позовної заяви, між Сторонами укладено договір купівлі-продажу, зобовязання по якому Позивач виконав. Внаслідок невиконання зобовязання Відповідачем в частині оплати за поставлені товари, виник борг в розмірі 15118грн., який Позивач просить стягнути з Відповідача.

Позовні вимоги мотивовані, зокрема, договором купівлі-продажу від 10.06.2010р., видатковою накладною №РН-130 від 10.06.2010р., свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_1, актом звірки взаємних розрахунків станом на 29.09.2010р. та фіскальним поштовим чеком №7538 від 27.10.2010р., довіреністю на право здійснення представництва, платіжними дорученнями з відміткам банку про сплату державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та фіскальним поштовим чеком №7536 від 27.10.2010р., ст.ст.180, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.692 Цивільного кодексу України, ст.ст.1, 2, 12, 13, 15, 46, 54, 55, 58 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду Львівської області №20/139(10) від 29.10.2010р. порушено провадження у справі та розгляд справи призначено в судовому засіданні на 11год. 10хв. 15.11.2010р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалі господарського суду Львівської області №20/139(10) від 15.11.2010р. В судовому засіданні 22.11.2010р. оголошувалась перерва до 17год. 40хв. 22.11.2010р.

Відповідно до розпорядження голови господарського суду Львівської області від 19.11.2010р., у звязку з відпусткою судді Манюка П.Т., призначені ним для розгляду справи на 22.11.2010р., в тому числі справа №20/139(10), передані для розгляду судді Фартушку Т.Б.

Представникам Сторін протягом розгляду справи оголошено права та обовязки, визначені ст.ст.20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надійшло.

Представник Позивача в судове засідання зявився, позовні вимоги підтримав повністю.

Протягом розгляду справи представником Позивача подано копію акту звірки взаємних розрахунків станом на 29.09.2010р.; рахунок-фактуру №СФ-22/168 від 10.06.2010р.

Представник Відповідача в судове засідання, призначене на 11год. 30хв. 22.11.2010р. зявився, проти позову не заперечив, проте, дані акту звірки взаємних розрахунків визнав повністю. Відзиву на позовну заяву не подав. Після оголошення перерви на 17год. 40хв. 22.11.2010р. Відповідач явку уповноваженого представника не забезпечив.

Протягом розгляду справи представником Відповідача подано довіреність на право здійснення представництва.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

10.06.2010р. між Позивачем (Продавцем) та Відповідачем (Покупцем) укладено договір купівлі-продажу (далі Договір), відповідно до п.1.1 якого, Продавець зобовязується поставити, а Покупець оплатити вартість меблів.

Відповідно до п.2.3 Договору, загальна сума Договору становить 15118грн.

Згідно видаткової накладної №РН-130 від 10.06.2010р., Позивачем поставлено Відповідачу товар на загальну суму 15118грн. Даний факт в судовому протягом розгляду справи підтверджено також представниками Сторін.

Крім того, 10.06.2010р. Позивачем виставлено, а Відповідачем прийнято від Позивача рахунок-фактуру №СФ-22/168 від 10.06.2010р. на оплату 15118грн., згідно якого Позивачем ставилась вимога до сплати до 17.06.2010р.

Відповідно до акту звірки взаємних розрахунків станом на 29.09.2010р., Відповідачем підтверджено наявну кредиторську заборгованість перед Позивачем на суму 15118грн. Дані зазначеного акту та те, що наведена заборгованість є простроченною, підтверджено протягом розгляду справи предстаниками Сторін.

В матеріалах справи відсутні та Сторонами не наведені доводи та не представлені докази відсутності боргу Відповідача перед Позивачем за Договором в розмірі 15118грн., повного чи часткового погашення боргу.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що в матеріалах справи відсутні та представниками Сторін не наведені доводи та не подані докази, які б спростовували позовні вимоги повністю чи частково, чи свідчили б про повне чи часткове погашення боргу в розмірі 15118грн., враховуючи представлені докази та доводи мотивувальної частини рішення, суд приходить до висновку, що вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 15118грн. боргу підлягають до задоволення.

Відповідно до вимог ст.4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

22.11.2010 року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 26.11.2010 року.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4-5, 4-7, 33, 43, 49, 75, 82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 509, 525, 526, 599, 610, 629 Цивільного кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Головного управління юстиції у Львівській області (79000, м.Львів, пл.Шашкевича, 1, ідентифікаційний код 34942940) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_2) 15118грн. боргу, 151грн. 18коп. державного мита, 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя