Рішення № 12488779, 22.11.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.11.10                                                                                 Справа № 14/329(14/225).

за заявою відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма Сілай”” про перегляд рішення господарського суду Луганської області від 22.01.2009 за нововиявленими обставинами у справі №14/225

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю “СІЛАЙ”, м. Луганськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма Сілай”, м. Луганськ

про стягнення 518627 грн. 50коп.

та зустрічним позовом про визнання недійсним договору

Суддя Лісовицький Є.А.

Представники:

Від позивача –Калашніков Є.М., довіреність № 04/01 від 04.01.09, Башкова С.І., директор;

Від відповідача –Тєбєкін В.В., довіреність від 02.09.10, Видрін Д.В., директор.

До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв’язку з чим відповідно до ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України таке фіксування судом не здійснювалося.

Суть спору: Відповідач за первісним позовом, ТОВ “Фірма Сілай”, звернувся до господарського суду Луганської області з заявою від 14.10.2010 про перегляд судового рішення від 22.01.2009 № 14/225 за нововиявленими обставинами, у якій просить:

-          переглянути у зв’язку з нововиявленими обставинами рішення господарського суду Луганської області від 22.01.2009 у справі №14/225;

-          скасувати рішення господарського суду Луганської області від 22.01.2009р. у справі №14/225 в частині задоволення зустрічного позову ТОВ «Фірма Сілай», м. Луганськ, до ТОВ «Сілай», м. Луганськ про визнання недійсним договору позики від 03.06.2008 №1/5, укладеного між ТОВ «Сілай»та ТОВ «Фірма Сілай», з застосуванням наслідків, передбачених ст. 216 ЦК України.

Позивач за первісним позовом ТОВ «Сілай»заперечує проти задоволення заяви та відновлення строку на її подання.

Іншим складом суду, який призначав заяву до розгляду, не було вирішено клопотання про відновлення пропущеного строку на звернення з заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

Між тим, ст. 113 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що заява про перегляд судового рішення господарського суду за нововиявленими обставинами до розгляду не приймається і повертається заявникові у разі подання заяви після закінчення встановленого строку без клопотання про його відновлення або відхилення такого клопотання господарським судом.

Судом, що призначав заяву до розгляду, фактично задоволено і клопотання про відновлення строку на звернення з заявою, оскільки після призначення заяви до розгляду можливість повернення такої заяви без розгляду втрачено.

Тому клопотання про відновлення строку на звернення з заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами задовольняється.

Розглянувши матеріали справи суд, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачем з відповідачем підписаний договір позики № 1/5 від 03.06.08. Зі сторони позивача договір підписаний директором Башковою С.І., зі сторони відповідача –Видріним В.П. За договором позивач надавав відповідачу позику 500000 грн., а відповідач зобов’язаний був повернути її протягом чотирьох місяців з дня зарахування усієї суми на рахунок відповідача.

Платіжним дорученням № 1 від 04.06.08 позивач перерахував відповідачу 473600 грн., платіжним дорученням № 2 від 06.06.08 –26400 грн. Призначенням платежу у дорученнях вказано: «Згідно договору позики № 1/5 від 03.06.08».

До 06.10.08 кошти повернуті не були, тому позивач звернувся до відповідача з претензією № 06./11 від 06.10.08 з вимогою повернути кошти (надіслана 06.10.08).

Первісно у справі позивачем було заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 500000 грн. 00коп., штрафних санкцій у розмірі 15000 грн. 00 коп., згідно ст..625 ЦК України, за договором позики від 03.006.08 №1/5.

Позивач заявами в порядку ст.22 ГПК України від 18.12.08 та від 19.12.08 уточнив позовні вимоги зазначивши, що штрафні санкції згідно ст..625 ЦК України це інфляційні нарахування та 3% річних та збільшив заявлені позовні вимоги, просив стягнути з відповідача заборгованість у сумі 500000 грн. 00 коп., інфляційні нарахування у сумі 16127 грн. 50 коп., 3% річних у сумі 2500 грн. 00 коп.

Заява позивача про зміну позовних вимог була прийнята судом як така, що не суперечить ст.22 ГПК України.

Відповідач відзивом на позовну заяву від 15.12.08 проти заявленого позову заперечував з мотивів підписання договору з його сторони неповноважною особою. Звернувся з зустрічним позовом про визнання недійсним договору від 03.06.08 № 1/5.

Даний зустрічний позов прийнято для розгляду сумісно з первісним.

Позивач відзивом на зустрічний позов від 08.01.09 визнав зустрічний позов та заявив клопотання про застосування наслідків недійсності угоди, передбачені ч.1 ст.216 ЦК України.

Відповідач вказує, що Видріним В.П. зазначена позика була перерахована з підприємства позивача (де він є єдиним засновником) на підприємство відповідача (де він був керівником та одним з засновників) не з метою фактичного надання позики. Сума боргу, що заявлена до стягнення, перерахована Видріним В.П. з підприємства відповідача на свій особистий рахунок. Відповідачем подано відповідну заяву до правоохоронних органів та позов до Ленінського районного суду м.Луганська про стягнення привласнених коштів.

Рішенням суду від 22.01.09 зустрічний позов задоволений. Визнано недійсним договір позики № 1/5 від 03.06.08 укладений Товариством з обмеженою відповідальністю «Сілай»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма Сілай». У задоволенні первісного позову відмовлено.

Відповідач за первісним позовом, ТОВ “Фірма Сілай”, звернувся до господарського суду Луганської області з заявою від 14.10.2010 про перегляд судового рішення від 22.01.2009 № 14/225 за нововиявленими обставинами, у якій просить:

-          переглянути у зв’язку з нововиявленими обставинами рішення господарського суду Луганської області від 22.01.2009 у справі №14/225;

-          скасувати рішення господарського суду Луганської області від 22.01.2009р. у справі №14/225 в частині задоволення зустрічного позову ТОВ «Фірма Сілай», м. Луганськ, до ТОВ «Сілай», м. Луганськ про визнання недійсним договору позики від 03.06.2008 №1/5, укладеного між ТОВ «Сілай»та ТОВ «Фірма Сілай», з застосуванням наслідків, передбачених ст. 216 ЦК України.

Оцінивши обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно статті 112 ГПК України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами. Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; що мають істотне значення для справи і не могли бути відомі заявникові.

Підставою визнання недійсним договору стало те, що на момент укладення договору Видрін В.П. не був директором ТОВ „Фірма Сілай" і не мав жодних повноважень на підписання від його імені будь-яких договорів, що підтверджується рішенням загальних зборів учасників ТОВ „Фірма Сілай" від 14.04.2008 р., яким припинені трудові відносини між товариством і директором товариства Видріним В.П.

Але, рішенням Ленінського районного суду м. Луганська від 05.08.2009 року, яке було залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 09.11.09 та ухвалою Верховного Суду України від 18.03.10, Видріна В.П. за його позовом було поновлено на посаді директора ТОВ «Фірма Сілай»та визнано неправомірним його звільнення з посади директора вказаного товариства.

Таким чином, після прийняття рішення у справі виникла обставина, що має суттєве значення для оцінки доказів у справі та не була відома заявникові – відповідачу у справі.

З огляду на викладене, при укладенні спірного договору Видрін В.П. діяв у межах повноважень.

За таких підстав, рішення від 22.01.09 підлягає скасуванню у повному обсязі, оскільки скасувати лише частину його неможливо; рішення є цільним, усі його часки взаємопов’язані.

Оцінюючи первісний і зустрічний позови по суті позовних вимог суд дійшов висновку, що зустрічний позов є необґрунтованим, а первісний позов слід задовольнити у повному обсязі з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 92 ЦК України визначено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Як встановлено рішенням Ленінського районного суду м.Луганська від 05.08.09 Видрін В.П. був повноважним представником, директором підприємства - відповідача у справі.

За приписами ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідачем не доведено, що при укладенні спірної угоди Видрін В.П. діяв без належних повноважень.

А відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Тому у задоволенні зустрічного позову слід відмовити за необґрунтованістю.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За договором № 1/5 від 03.06.08 позивач надавав відповідачу позику 500000 грн., а відповідач зобов’язаний був повернути її протягом чотирьох місяців з дня зарахування усієї суми на рахунок відповідача.

Платіжним дорученням № 1 від 04.06.08 позивач перерахував відповідачу 473600 грн., платіжним дорученням № 2 від 06.06.08 –26400 грн. Призначенням платежу у дорученнях вказано: «Згідно договору позики № 1/5 від 03.06.08».

Даний договір відповідає вищенаведеній нормі цивільного законодавства, отже є договором позики.

Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Повністю зараховані кошти на рахунок відповідача –06.06.08, строк їх повернення наступив 06.10.08, з 07 жовтня 2008 року порушено строк повернення позики.

Стаття 1050 ЦК України визначає, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Позика не повернута.

За таких підстав позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 500000 грн. 00 коп., інфляційних нарахувань у сумі 16127 грн. 50 коп. за жовтень-листопад 2008 року, 3% річних у сумі 2500 грн. 00 коп. за період з 07.10.08 до 07.12.08 обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.ст.44,49 ГПК України судові витрати за первісним та зустрічним позовами покладаються на відповідача. Судові витрати за заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами покладаються на позивача.

Зайве сплачене держмито у сумі 17 грн. за зустрічним позовом підлягає поверненню відповідачу.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд, -

в и р і ш и в :

1.          Заяву ТОВ “Фірма Сілай” про перегляд судового рішення від 22.01.2009 № 14/225 за нововиявленими обставинами задовольнити частково.

2.          Рішення господарського суду Луганської області від 22.01.2009 у справі №14/225 скасувати.

3.          У задоволенні зустрічного позову відмовити.

4.          Судові витрати за зустрічним позовом покласти на відповідача.

5.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма Сілай”, м. Луганськ, вул..Рудя, 18, ідентифікаційний код 20177321 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “СІЛАЙ”, м. Луганськ, вул..К.Маркса, 47, ідентифікаційний код 35844088 борг 500000 грн., інфляційні нарахування у сумі 16127 грн. 50 коп., 3% річних у сумі 2500 грн., витрати на сплачене держмито 5186 грн. 28 коп. Наказ видати.

6.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “СІЛАЙ”, м. Луганськ, вул..К.Маркса, 47, ідентифікаційний код 35844088 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма Сілай”, м. Луганськ, вул..Рудя, 18, ідентифікаційний код 20177321 витрати на сплачене держмито 2593 грн. 14 коп. і на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 236 грн., видати наказ.

7.          Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю “Фірма Сілай”, м. Луганськ, вул..Рудя, 18, ідентифікаційний код 20177321 зайве сплачене держмито у сумі 17 грн. за квитанцією № 3331.275.2 від 25.12.08 через Луганську філію ЗАТ КБ «Приватбанк». Підставою для повернення є дане рішення скріплене печаткою суду.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його

підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

          Дата підписання рішення –29.11.10.

Суддя                                                             Є.А.Лісовицький