Рішення № 12488657, 25.11.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.11.10                                                                                 Справа № 6/235

За позовом

Приватного підприємства “Виробничо-комерційна фірма “Електросервіс”, м. Луганськ

до Державного підприємства “Свердловантрацит”, м. Свердловськ Луганської області

про стягнення 72 871 грн. 61 коп.

Суддя Василенко Т.А.          

за участю представників сторін:

від позивача -Маслов А.І., дов. № 14/111 від 14.10.2010;

від відповідача –не прибув

Обставини справи: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 60520 грн. 62 коп., в тому числі: заборгованість у сумі 53105 грн. 02 коп., інфляційні нарахування у сумі 1848 грн. 38 коп., 3% річних у сумі 1206 грн. 73 коп., пеня у сумі 4360 грн. 55 коп.

Відповідач за відзивом на позовну заяву від 15.10.10 проти позову заперечує посилаючись на те, що позивачем несвоєчасно виконувалися умови договору №37-Т/17-09 від 11.06.09.

Позивачем до суду надано заяву про збільшення позовних вимог від 19.11.10, за якою останній просить стягнути з відповідача: заборгованість у сумі 62415 грн. 59 коп., пеню у сумі 4682 грн. 73 коп., інфляційні нарахування у сумі 4223 грн. 57 коп., 3% річних у сумі 1549 грн. 72 коп. Зазначена заява була позивачем направлена відповідачу та позивачем здійснена доплата державного мита.

Відповідно до ст. 22 ГПК України суд приймає до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог, у зв’язку з чим позовними вимогами слід вважати: стягнути з відповідача заборгованість у сумі 62415 грн. 59 коп., пеню у сумі 4682 грн. 73 коп., інфляційні нарахування у сумі 4223 грн. 57 коп., 3% річних у сумі 1549 грн. 72 коп.

Крім цього, 11.11.2010 представником позивача були надані додаткові пояснення по справі та відповідні розрахунки, які відповідають за сумами нарахувань заяві про збільшення позовних вимог і вказані пояснення вручені представнику відповідача в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, суд

. в с т а н о в и в:

11.06.2009 між сторонами у справи було укладено договір № 37-Т/17-09 відповідно до умов якого позивач зобов’язується виконати капітальний ремонт електродвигунів відповідно до специфікацій до договору, а відповідач зобов’язується прийняти та оплатити надані послуги.

На виконання договору, позивач виконав для відповідача певні роботи, які відповідачем в повному обсягу оплачені не були, у зв’язку з чим залишилась заборгованість на суму 62 415 грн. 59 коп., яку позивач просить стягнути на свою користь. Окрім цього до стягнення заявлені: пеня у сумі 4682 грн. 73 коп., інфляційні нарахування у сумі 4223 грн. 57 коп., 3% річних у сумі 1549 грн. 72 коп. (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог).

Відповідач з позовними вимогами не погодився з підстав наведених у відзиві та вказаних вище.

Оцінивши матеріали справи та доводи сторін у їх сукупності, суд прийшов до наступного.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як було вказано вище, 11.06.10 між ПП «Виробничо-комерційна фірма «Електросервіс» (позивач) та ДП «Свердловантрацит»(відповідач) був укладений договір за результатами відкритих тендерних торгів № 37-Т/17-09. Крім цього, сторонами було підписано додаткову угоду до договору.

Згідно п.1.1 договору сторони узгодили, що виконавець –позивач у справі зобов’язується виконати капітальний ремонт електродвигунів згідно Специфікацій, які є невід’ємною частиною договору, а замовник –відповідач у справі зобов’язується прийняти і оплатити виконані роботи.

Згідно п 2.3.1 виконані роботи оформлюються актом здачі –приймання виконаних робіт і підписуються представниками сторін.

Згідно п. 4.1 договору відповідач зобов’язаний здійснювати оплату за капітальний ремонт протягом 22 банківських днів з моменту підписання акта здачі-приймання виконаних робіт.

Як свідчать матеріали справи, в тому числі: акти приймання наданих послуг, підписані представниками позивача і відповідача без зауважень, розрахунок позивача та інші, позивачем на виконання умов договору здійснені відповідні роботи з ремонту обладнання позивача, вартість яких відповідач не оплатив, у зв’язку з чим за розрахунком позивача, залишилась заборгованість в сумі 62 415 грн. 59 коп.

Разом з цим, відповідачем за відзивом підтверджено факт підписання відповідних актів виконаних робіт але доказів оплатити вказаної суми до суду не надано.

За таких обставин, вимоги щодо стягнення заборгованості в сумі 62 415 грн. 59 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача пені за період з 04.12.09 по 08.11.10 в сумі 4 682 грн. 73 коп. слід вказати на наступне.

В силу ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором припиняється через шість місяців від ,дня коли зобов’язання мало бути виконано.

Матеріалами справи та наведеними вище обставини підтверджено, що позивач належним чином виконав умови договору, але відповідач в порушення 4.1 договору оплату в повній мірі не здійснив.

Пунктом 5.3 договору сторони визначили, що за порушення строків оплати відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,1% за кожен день прострочення, але не більш облікової ставки НБУ.

Тобто, нарахування пені з боку позивача є правомірним але розрахунок пені здійснений невірно.

Так, пеня за актом № ОУ-000021 повинна рахуватися з 07.12.09 по 07.06.10 за 182 доби і складає 304 грн. 93 коп.; за актом № ОУ –0000211 за період з 16.12.09 по 14.06.2010 за 180 діб і складає 601 грн. 48 коп.; за актом № ОУ-0000216 з 24.12.09 по 24.06.10 за 182 доби і складає 780 грн. 82 коп.; за актом № ОУ-0000227 з 13.01.10 по 13.07.10 за 181 діб і складає 875 грн. 88 коп.; за актом № ОУ-000022 з 25.03.10 по 25.09.10 і складає 536 грн. 04 коп. Усього пеня складає 3099 грн. 15 коп.

Виходячи з наведеного, позовні вимоги в частині стягнення пені слід задовольнити частково і стягнути з відповідача пеню в сумі 3099 грн. 15 коп., в решті вимог щодо пені слід відмовити.

Щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в сумі 4 223 грн. 57 коп. за період грудень 2009 року –жовтень 2010 року і 3% річних в сумі 1 549 грн. 72 коп. за період з 04.12.09 по 08.11.10 слід вказати на наступне.

Відповідно п.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов‘язання, на вимогу кредитора зобов‘язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

Інфляційні у заявленій сумі позивачем заявлені правомірно і позовні вимоги слід задовольнити в повному обсязі, а саме в сумі 4223 грн. 57 коп.

В той же час, 3% річних за актом № ОУ-0000211 складають 321 грн. 70 коп., за актом № ОУ-00000216 - 404 грн. 58 коп., за актом № ОУ-0000227 - 432 грн. 59 коп., за актом № ОУ-000022 - 218 грн. 13. Загальна сума 3% річних складає 1538 грн. 33 коп.

Виходячи з наведеного, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних слід задовольнити частково в сумі 1538 грн. 33 коп., в решті вимог відмовити.

Виходячи з наведеного, позовні вимоги є обґрунтованими частково, а доводи відповідача відхиляються як такі, що не відповідають обставинам справи.

За таких обставин, позов слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 62 415 грн. 59 коп., інфляційні нарахування у сумі 4 223 грн. 57 коп., 3% річних у сумі 1538 грн. 33 коп., пеню у сумі 3 099 грн. 15 коп. (усього 71276 грн. 64 коп.). В решті вимог слід відмовити.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати слід покласти на відповідача пропорційно обґрунтовано заявлених та задоволених вимог.

Крім цього, позивачу за його заявою слід повернути оригінал квитанції № 11803171 від 03.08.10 про сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 22, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Свердловантрацит», м. Свердловськ Луганської області, вул. Енгельса, 1, код 32355669, на користь:

- Приватного підприємства «Виробничо-комерційна-фірма «Електросервіс», м. Луганськ, вул. А. Ліньова 81 «а», код 30641885, заборгованість у сумі 62 415 грн. 59 коп., інфляційні нарахування у сумі 4 223 грн. 57 коп., 3% річних у сумі 1 538 грн. 33 коп., пеню у сумі 3 099 грн. 15 коп. , витрати по сплаті державного мита у сумі 712 грн. 77 коп. витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу у сумі 230 грн. 83 коп., видати наказ позивачу.

          3. У задоволенні решти позовним вимог відмовити.

Відповідно до ст. 92 Господарського процесуального кодексу України рішення може бути оскаржено до апеляційної інстанції протягом десятиденного строку.

Дата виготовлення повного тексту та підписання рішення - 29.11.2010

Суддя Т.А.Василенко

Помічник судді Т.В.Цибулько