Рішення № 12488559, 23.11.2010, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 77-96-83

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2010 р. Справа № 17/106-6/125

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Грица Ю. І.

при секретарі Строїч П. П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" вул. Шолуденка, 1,м . Київ,04116

до відповідача Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Івано-Франківськгаз" вул. Ленкавського, 20, м. Івано-Франківськ,76000

про стягнення 242701 грн. 35 коп.

за участю представників сторін:

Від позивача: представник Вознюк Є.В., (паспорт серії СО № 478778 від 26.09.00, довіреність № 93/10 від 28.12.09)

від відповідача: представник Максимів І.Д. (паспорт серії СЕ № 409525 від 16.05.07, довіреність № 05-16/9 від 11.01.10),

встановив, що заявлено позов про стягнення 242701грн.35коп заборгованості за договором постачання природного газу №06/02-1995 з яких 206781грн.33коп. - основний борг, 7860грн.пеня, 20953грн.82коп.-інфляційні втрати, 7106грн.20коп. -3%річних.

Позов мотивовано тим, що 27.12.02 між ВАТ "Івано-Франківськгаз" (покупець) та ДК "Газ України"(постачальник) був укладений договір № 06/02-1995 ( далі Договір) на постачання природного газу.

Відповідно до умов Договору одна сторона продавець взяла на себе обов"язок поставити покупцю природний газ , а інша-покупець-прийняти та оплатити поставлений газ. Період поставки січень-грудень 2003 року. (розділи 1,2 Договору).

Як вбачається із зібраних в справі доказів позивач свої зобов"язання перед покупцем ( відповідач по справі) виконав в повному обсязі згідно умов договору, що підтверджується актами прийому-передачі природного газу за січень-грудень 2003 року (копії містяться в матеріалах справи) на загальну суму 6813748грн.89коп.

Розділом 5 вищевказаного договору визначено порядок розрахунків між сторонами.

Однак, як зазначає позивач покупець провів лише часткову оплату за отриманий газ в зв"язку з чим допустив заборгованість перед позивачем.

02.03.05 між сторонами укладено додаткову угоду №4 до договору №06/02-1995 за умовами якої сторони прийшли згоди про зміну строку проведення розрахунків за основним договором. Зокрема, згідно п.2 додаткової угоди заборгованість покупця перед постачальником, що на 1.09.04 склала 1181607грн.20коп. буде погашатися за відповідним графіком. Так, у відповідності до графіку погашення боргу станом на 01.07.10 покупець повинен був сплатити постачальнику 531723грн. 37коп. боргу, однак, своїх зобов"язань не виконав в повному обсязі, сплативши лише 324942грн.04коп.

Таким чином, сума боргу ВАТ "Івано-Франківськгаз" перед ДК "Газ України" за період з січня 2006року по червень 2010 склала 206781грн. 33коп., що підтверджується розрахунком.

Представник позивача позов підтримав. Пояснив суду, що відповідач допустив заборгованість за поставлений природний газ за договором на постачання природного газу №06/02-1995. Таким чином, на суму боргу позивачем нараховано штрафні санкції у вигляді пені,а також 3% річних та інфляційних втрати. Просить суд позов задоволити в повному обсязі.

Представник відповідача позов визнає частково, з підстав наведенних у відзиві на позовну заяву. Разом з тим, просить суд зменшити розмір пені в зв"язку з важким фінансовим станом підприємства, в обрунтування чого долучив до клопотання звіт про фінансові результати підприємства за 9 місяців 2010р.

Заслухавши представників сторін, дослідивши зібрані у справі докази в обгрунтування заявлених вимог та заперечень, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.193 ГК України суб”єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином, вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання зобов”язання.

В силу дії ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов"язанні встановлений строк ( термін) його виконання , то воно підлягає виконанню у цей строк ( термін).

Як доведено позивачем та не заперечує відповідач, сума боргу ВАТ "Івано-Франківськгаз" перед ДК "Газ України" за період з січня 2006року по червень 2010 склала 206781грн. 33коп., що підтверджується розрахунком.

Згідно ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов"язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема у вигляді сплати неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов"язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов"язання за кожен день прострочення виконання.Дана норма кореспондується з положеннями ст.231 Господарського кодексу України.

У відповідності до п.3 додаткової угоди від 02.03.05 в разі неоплати або несвоєчасної оплати у строки, зазначені у п.2 угоди №4, покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня від суми простроченого боргу.

Згідно поданого позивачем розрахунку, відповідачу нараховано пеню в розмірі 7860грн.49 коп.

Як зазначалося вище представник відповідача звернувся до суду з клопотанням про зменшення розміру пені.

З даного приводу слід вказати на наступне.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів передбачених статтею 546 ЦК України, також створює зобов’язальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Пунктом 3 угоди №4 сторони передбачили відповідальність відповідача за прострочення виконання ним свого зобов'язання щодо своєчасного внесення суми платежів, у вигляді сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня від суми простроченого боргу.

Пунктом 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частина 3 ст. 551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Стаття 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Відмовляючи у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню, суд посилається на те, що з огляду на приписи ч.1 ст.233 ГК України та п.3 ст.83 ГПК України, відсутність вини відповідача у виникненні боргу перед позивачем у зв'язку із нерентабельними, на думку відповідача, тарифами на послуги транспортування та постачання природного газу, не є випадком, за наявності якого можливо зменшити розмір пені.

Згідно ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб"єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

До інших способів відносяться передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати та річні, як плата по грошовому зобов"язанню, правова природа яких є самостійним від договірної неустойки (пені) способом захисту прав і забезпечення виконання зобов"язання.

Частина 2 цієї статті визначає, що боржник, який прострочив виконання зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлено інший розмір відсотків.

Згідно поданого розрахунку відповідачу нараховано на суму боргу 20953грн. 82коп. інфляційних втрат та 3% річних в сумі 7106грн.20-коп.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач довів суду обгрунтованість заявлених вимог. Відповідач позов визнав частково.

З огляду на вищевикладене, суд вважає заявлені позивачем вимоги обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати понесені позивачем, у відповідності до ст.49 ГПК України, слід відшкодувати з відповідача в повному розмірі.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 509, 526, 530, 549, 551,611 Цивільного кодексу України, ст.ст.20, 193 Господарського кодексу України, ст. ст.33,49, 82-84, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задоволити.

Стягнути з ВАТ "Івано-Франківськгаз", вул. Ленкавського, 20, м.Івано-Франківськ, 76010 ( п/р 2603930101135 в ВАТ "Ощадбанк", МФО 336503, код ЄДРПОУ 03361046) на користь ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", вул. Шолуденка, 1, м.Київ, 04116( р/р 26008301970 в ВАТ "Ощадбанк", МФО 3000465, код ЄДРПОУ 31301827) основний борг в сумі 206781грн.33коп., 7860грн. пені, 20953грн.82коп. інфляційних втрат, 7106грн.20коп. 3%річних, витрати по сплаті державного мита в сумі 2428грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236грн.

Наказ видати стягувачу після набрання рішення м законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                            Грица Ю. І.

                                                            рішення підписане 29.11.10