Рішення № 124885406, 31.01.2025, Широківський районний суд Дніпропетровської області

Справа №197/1050/24

Провадження №2/197/150/25

ШИРОКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

31 січня 2025 року

приміщення суду за адресою: вул. Соборна, 86, с-ще Широке, 53700

Широківський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Гері О.Г.,

за участі секретаря судового засідання Слобідської Л.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Солонянський відділ державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про зміну способу стягнення аліментів на утримання дитини, та

встановив:

У жовтні 2024 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Солонянський відділ державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про зміну способу стягнення аліментів на утримання дитини. У обґрунтування позовних вимог позивачка посилається на те, що 30.04.2014 року Широківським районним судом Дніпропетровської області ухвалено рішення про стягнення з ОСОБА_2 на користь позивачки аліменти на утримання сина ОСОБА_3 у твердому грошовому розмірі 600 грн щомісяця, починаючи з 11.03.2014 року. Заочним рішенням Широківського районного суду Дніпропетровської області від 24.06.2020 року збільшено розмір стягнутих за рішенням Широківського районного суду Дніпропетровської області від 30 квітня 2014 року аліментів з ОСОБА_2 в твердому грошовому розмірі з 600 (шістсот) гривень щомісяця до 1300 (одна тисяча триста) гривень щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Оскільки боржник у виховані, спілкуванні та витратах на сина участі не приймає, а позивачка отримує мінімальну заробітну плату, остання просить змінити спосіб стягнення аліментів з твердої грошової суми 1300 (одна тисяча триста) грн на 1/4 частини з усіх видів доходу (заробітку) щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Провадження у справі відкрито 24.12.2024.

В судове засідання позивачка не з`явилася, надавши суду письмову заяву про розгляд справи за її відсутності, наполягає на задоволенні позовних вимог, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про місце та час розгляду справи повідомлений належно, відзив на позов не поданий.

Третя особа в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином.

Приймаючи до уваги думку позивачки, яка просила розглянути справу за її відсутності, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи відповідно до положень ст.ст.280-283 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За результатами розгляду наявних у справі матеріалів та перевірки їх доказами, суд дійшов наступного висновку.

Сторони у справі мають спільного сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до рішення Широківського районного суду Дніпропетровської області від 30 квітня 2014 року з ОСОБА_2 стягнуто на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердому грошовому розмірі 600 грн щомісячно.

Заочним рішенням Широківського районного суду Дніпропетровської області від 24 червня 2020 року змінено розмір стягнутих за рішенням Широківського районного суду Дніпропетровської області від 30 квітня 2014 року аліментів ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3 в твердому грошовому розмірі з 600 (шістсот) гривень щомісяця до 1300 (однієї тисячі триста) гривень щомісячно.

Відповідно до довідки від 09.09.2024 №ВБ00-000006, позивачка отримує сукупний дохід за місяць у розмірі 8000 грн, дохід з квітня по серпень 2024 року склав 40000 грн.

У жовтні 2024 позивачка звернулася до суду з позовною заявою про зміну способу стягнення з відповідача аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , просить замінивши фіксовану суму стягнення 1300,00 грн на 1/4 частини від усіх видів заробітку, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, оскільки відповідач у виховані, спілкуванні та витратах на сина участі не приймає, а позивачка отримує мінімальну заробітну плату.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ст. 4 ЦПК України).

Згідно із ст.ст.13, 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

На підставі ст.ст.12, 81, 82 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду встановленої сили. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вказані вище обставини, учасниками процесу не оспорюються та не заперечуються, а тому відповідно до ст.ст.12, 229 ЦПК України ці докази визнаються судом належними, допустимими та достовірними.

У статті 19 та частинах 1, 2 статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27 лютого 1991 року, набула чинності в Україні з 27 вересня 1991 року і відповідно до ст. 9 Конституції України є складовою національного законодавства, держави-учасниці, які її підписали, взяли на себе зобов`язання вживати усіх необхідних законодавчих та інших заходів з метою захисту дитини від неналежного піклування з боку батьків чи інших осіб.

Разом з тим, держава визнала право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Одним із способів захисту прав неповнолітньої дитини щодо належного матеріального забезпечення є законодавчо передбачена можливість зміни визначеного рішенням суду розміру аліментів залежно від зміни певних життєвих обставин.

Згідно із ст.48 Конституції України кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.

Розмір аліментів з урахуванням статті 48 Конституції України має забезпечувати такий достаток, який би забезпечив покриття поточних основоположних життєвих потреб.

Відповідно до ч.2 ст.51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.

Як визначено ст.155 Сімейного кодексу України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності і не можуть здійснюватися усупереч інтересам дитини.

Статтею 180 Сімейного кодексу України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно зі ст.ст.18, 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Суд враховує, що виховання дитини одним із батьків, коли інший проживає окремо, створює додаткове навантаження по догляду та вихованню дитини, у зв`язку із чим певним чином з`являється дисбаланс між зусиллями, які мають прикладати обоє батьків для розвитку дитини таким чином, що тягар здебільшого лягає лише на одного.

Вказана правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду у справі №565/2071/19 від 16 вересня 2020 року.

Згідно із ч.3 ст.180 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений судом, може бути згодом змінений за рішенням суду за позовною заявою платника або одержувача аліментів у разі зміни їхнього матеріального і (або) сімейного стану.

Як вбачається із ч.1 ст.192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України). Стаття 192 Сімейного кодексу України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст.192 Сімейного кодексу України зміна розміру аліментів може означати й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

Такий висновок цілком узгоджується з правовими позиціями, викладеними у постановах Верховного Суду України від 5 лютого 2014 року у справі №6-143цс13 та від 14 листопада 2018 року у справі №372/2393/17-ц.

Отже, вимога одержувача аліментів про зміну способу їх стягнення може мати місце, як внаслідок виникнення необхідності у збільшенні розміру аліментів, так і внаслідок бажання стягувача змінити спосіб стягнення аліментів в силу інших обставин.

На підставі ч.3 ст.181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Ураховуючи зміст ст.ст.181, 192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку зі значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено що у 2024 році прожитковий мінімум дітей віком від 6 до 18 років становить - 3196 гривень.

За таких умов, зважаючи на законодавчо змінений мінімальний розмір аліментів на одну дитину, а також збільшення вікових потреб дитини з часу присудження аліментів у 2014 році, їх розмір, визначений рішенням суду від 17 жовтня 2014 року, не може задовольнити необхідні потреби дитини, та не повністю відповідає вимогам ст.141 Сімейного кодексу України стосовно рівності обов`язків батьків щодо дитини.

Змінюючи розмір аліментів, судом враховано те, що діти потребують матеріальної допомоги, а відповідач є працездатним та може таку надати.

Згідно із ст.191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Разом з тим, пунктом 23 Постанови пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», визначено, що аліменти у новому розмірі сплачуються з дня набрання судовим рішенням законної сили.

Виходячи з критеріїв розумності та справедливості, а також враховуючи прожитковий мінімум для дитини відповідного віку, суд робить висновки про те, що необхідно змінити спосіб стягнення та розмір аліментів, встановлених рішенням Широківського районного суду Дніпропетровської області від 24 червня 2020 року з твердої грошової суми в розмірі 1300 гривень на 1/4 частину всіх видів заробітку відповідача щомісячно, з дня набрання судовим рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Таким чином, приймаючи до уваги вищенаведене та рекомендації, викладені у Постанові Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо зміни способу та розміру стягнення аліментів на утримання дитини є законними та обґрунтованими, відтак такі необхідно задовольнити.

На підставі ст.141 ЦПК України з відповідача в дохід держави потрібно стягнути судові витрати у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок.

На підставі ст.ст.18, 19, 27 Конвенції про права дитини, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27 лютого 1991 року; ст.ст. 9, 48, 51 Конституції України; ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства»; ст.ст. 141, 155, 180-182, 191-192 Сімейного кодексу України; керуючись ст.ст.4, 12, 13, 19, 81, 82, 89, 141, 211, 229, 247, 258-259, 263-265, 279, 280-282 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Змінити спосіб стягнення аліментів та їх розмір, що стягуються з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на утримання неповнолітньої дитини: сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ), аліменти на утримання неповнолітньої дитини: сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили до досягнення ним повноліття.

Припинити стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на підставі рішення Широківського районного суду Дніпропетровської області від 24 червня 2020 року, починаючи з дня набрання рішенням законної сили.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), на користь держави судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач може оскаржити рішення суду до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати складання повного його тексту, у порядку, передбаченому підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції від 03.10.2017 року.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повний текст рішення складений 31.01.2025.

С у д д я: О.Г.Геря