Рішення № 124884576, 04.02.2025, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/344/25

провадження № 2/753/3498/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2025 року Суддя Дарницького районного суду м. Києва Комаревцева Л.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, в залі суду за адресою: м. Київ, вул. Кошиця, 5а цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковальська-Житлосервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.

В С Т А Н О В И В :

У січні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ковальська-Житлосервіс" звернулося до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , отже, як власник зобов`язаний брати участь у витратах по утриманню квартири і прибудинкової території, своєчасно і в повному обсязі вносити плату за отримані комунальні послуги.

Відповідно до рішення правління АТ ХК «Київміськбуд» від 30.08.2007 №119/0/5-07 житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , був переданий ТОВ "Ковальська-Житлосервіс" в експлуатацію та обслуговування.

Отже, відповідач, як власник та споживач житлово-комунальних послуг, згідно ст. 156, 162 ЖК України, зобов`язаний не тільки брати участь у витратах по утриманню квартири і прибудинкової території, а й своєчасно і в повному обсязі вносити плату за отримані комунальні послуги.

Згідно розрахунку заборгованості за період з січня 2022 року по 31 липня 2024 року заборгованість відповідача за спожиті послуги становить 16204,64 грн.

На даний час заборгованість не оплачена та завдає збитків Товариству, у зв`язку із чим відповідачу нараховуються інфляційні нарахування у сумі 575,03 грн. та 3% річних у сумі 289,53 грн.

Ухвалою суду від 10.01.2025 відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до ч.8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться. Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

У відповідності до ст.ст. 174, 178 ЦПК України відповідач не скористався своїм процесуальним правом та не направив суду відзив на позовну заяву, із викладенням заперечень проти позову.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у позовній заяві, суд встановив такі обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

Судом встановлено, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 , відповідно до свідоцтва про право власності видано Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) 01.09.2008.

Відповідно до рішення правління АТ ХК «Київміськбуд» №119/0/5-07 від 30.08.2007 житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , був переданий ТОВ "Ковальська-Житлосервіс" в експлуатацію та обслуговування.

07.12.2021 між позивачем та відповідачем укладено договір № 013094 про компенсацію витрат на утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

У будинку, зокрема і в квартирі, за вищевказаною адресою, позивачем безперебійно надавались житлово-комунальні послуги.

Відповідач як власник та споживач житлово-комунальних послуги, згідно ст.ст. 156, 162 ЖК України, зобов`язаний не тільки брати участь у витратах по утриманню квартири і прибудинкової території, а й своєчасно і в повному обсязі вносити плату за отримані комунальні послуги.

Згідно ч. 2 ст. 382 Цивільного кодексу України, усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі і допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Законом України «Про житлово-комунальні послуги» визначено основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Законом України «Про житлово-комунальні послуги» врегульовані права та обов`язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг, якими є власник, споживач, виконавець та виробник, серед яких обов`язком виконавця є надання послуг вчасно та відповідної якості, згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладання із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за недотримання умов його виконання, згідно з типовим договором.

Правом споживача є одержання вчасно та відповідної якості житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, а його обов`язком - оплатити житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Крім того, відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» відповідач є споживачем комунальних послуг.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг та оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживачі зобов`язані оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Пунктом 5 частини 2 статті 7 ЗУ ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», визначено зобов`язання споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами Закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувались ними. Фактичне надання таких послуг підтверджується актами виконаних робіт.

З позовної заяви вбачається, що сторонами 07.12.2021 укладено типовий договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Згідно розрахунку заборгованості за період з 01 січня 2024 року по 31 липня 2024 року заборгованість відповідача за спожиті послуги становить 16204,64 грн.

На даний час заборгованість не оплачена та завдає збитків Товариству, у зв`язку із чим відповідачу нараховуються інфляційні нарахування у сумі 575,03 грн. та 3% річних у сумі 289,53 грн.

Окрім того, жодних заяв про відмову від користування житлово-комунальними послугами, скарг щодо обсягу та якості наданих послуг відповідачем не заявлялось.

Відповідно до ч. 4 ст. 319 ЦК України, власність зобов`язує, а ст. 322 ЦК України наголошує на те, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідач, будучи власником майна зобов`язаний його утримувати.

Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а статтею 525 ЦКУ передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу встановленого інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. ч. 1, 5, 6, 7 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідачем, всупереч положенню ч. 1 ст. 81 ЦПК України не надано належних та допустимих доказів своєчасної та у повному обсязі сплати наданих йому житлово-комунальних послуг та відсутності заборгованості перед позивачем по оплаті цих послуг.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає встановленим факт порушення прав позивача, тому позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги в розмірі 16204,64 грн., а також 575,03 грн. індексу інфляції та 289,53 грн. - 3% річних є законними і обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Отже, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 3 028,00 грн. судового збору .

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-89, 258, 259, 265, 268 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковальська-Житлосервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги- задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковальська-Житлосервіс" (місцезнаходження: м. Київ, вул. Є.Чавдар, 3, ЄДРПОУ 32912720) заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з січня 2022 року по 31.07.2024 в розмірі 16 339,85 грн., інфляційні нарахування у сумі 575,03 грн. , 3% річних у сумі 289,53 грн., а всього 17 069,20 грн. (сімнадцять тисяч шістдесят девять гривень 20 копійок) та судові витрати по справі у вигляді судового збору в сумі 3 028,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 04.02.2025

Суддя: Комаревцева Л.В.