ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 207
РІШЕННЯ
Іменем України
16.11.2010Справа №2-2/4654-2010 за позовом ВАТ "Крименерго" (95034, м.Сімферополь, вул. Київська, 74/6)
до Державного комунального підприємства "Перовський житсервіс" (с.Перове, Сімферопольський район, вул.Шкільна, 7)
про стягнення 166 963,59 грн.
Суддя Толпиго В.І.
ПРЕДСТАВНИКИ:
Позивача: Ключник – ю/к, довіреність у справі.
Відповідач: не з’явився
Суть спору:
Позивач - ВАТ "Крименерго" звернулось до господарського суду АР Крим із позовом до відповідача - Державного комунального підприємства "Перовський житсервіс" стягнення вартості споживаної електричної енергії у розмірі 144403грн59коп., пені у сумі 14742грн75коп, інфляційні втрати у сумі 2266грн81коп., 3% річних у сумі 5550 грн54коп.
Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами було укладено договір від 20.01.2004 року №704 про постачання електричної енергії, відповідно до умов якого позивач постачає, а відповідач – своєчасно та у повному обсязі здійснює оплату за отриману електроенергію. Відповідач порушив умови договору та своєчасно не здійснив оплати, що і стало підставою для звернення із позовом до суду.
9 листопада 2010 року до суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, але вказане клопотання не підлягає задоволенню на підставі наступного:
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Стаття 77 ГПК України встановлює, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Зокрема такою обставиною є нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу. З даної статті вбачається, що питання про те, що певні обставини перешкоджають розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи. Так, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.
В результаті розгляду справи суд дійшов до висновку про те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін та наявних у справі документів достатньо для розгляду спору по суті, неявка представників позивача цьому не перешкоджає. Крім того, слухання справи вже відкладалося саме за клопотанням відповідача.
Більш того, вказані у клопотанні обставини, не являються поважною причиною для відкладення справи слуханням, оскільки стороною в господарському процесі є юридична особа Державне комунальне підприємство "Перовський житсервіс", суд не запрошує для участі в судовому засіданні конкретних осіб і при зайнятості певних осіб, до суду можуть з'явитися інші уповноважені представники, тем більш, що позивачем не представлено жодних доказів у підтвердження викладених у клопотанні обставин.
Отже, за такими обставинами, суд дійшов висновку, що підстав для відкладення розгляду справи не вбачається.
Відповідно до абз.3,4,6 п. 3.6 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України” №02-5/289 від 18.09.1997р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез’явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Спір розглядається за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.
9 листопада 2010 року судове засідання відбулося за участю представника позивача Ключник – ю/к (довіреність у справі), відповідач у судове засідання не з’явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином – рекомендованою кореспонденцією.
У судовому засіданні 09.11.2010р оголошувалась перерва на 16.11.2010р, після перерви судове засідання було продовжене.
Представник позивача 16.11.2010р у судовому засіданні надав суду розрахунок заборгованості, відповідно до якого уточнює позовну суму та просить суд стягнути з відповідача вартість спожитої електричної енергії у сумі 144403грн59коп., пеню у сумі 688грн01коп, інфляційні витрати у сумі 286грн68коп., 3% річних у сумі 94грн34коп, що відображено у протоколі судового засідання.
Враховуючи поданий позивачем у судовому засіданні уточнений розрахунок позовних вимог, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Така позиція викладена в пункті 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України “Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року” від 13.08.2008 р. №01-8/482.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд встановив:
Статтею 55 Конституції України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав всіх суб'єктів права власності.
Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.
Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Частина 1ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зобов'язання припиняється виконанням, виконаним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Статтею 610 ЦК України невиконання або неналежне виконання зобов'язання визнається порушенням зобов'язання.
Відповідно до ст..629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст..525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.. 275 ГК України: «За договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію споживачеві (абоненту), який зобов’язаний оплатити прийняту енергію».
Відповідно до ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" споживання енергії можливе лише на підставі Договору з енергопостачальником (ВАТ "Крименерго").
Між ВАТ «Крименерго», як постачальником, та ДКП "Перовський житсервіс", як споживачем, був укладений договір №704 від 20.01.2004 року про постачання електричної енергії.
Згідно з розділом 1 Договору Постачальник відпускає електроенергію, а Споживач оплачує Постачальнику її вартість та здійснює інші платежі у відповідності з умовами дійсного Договору з додатками до нього, що є його невід'ємними частинами.
Відповідно до розділу 2 Договору №704 від 20.01.2004 року сторони погодили керуватися під час виконання умов Договору, а також при вирішенні всіх питань, не обумовлених дійсним договором, чинним законодавством України, та насамперед Законом України «Про електроенергетику» та Правилами користування електричною енергією, затвердженими у встановленому порядку.
Відповідно до пункту 1.1 Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою НКРЕ від 31.7.1996р. № 28, останні регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами. Дія цих правил поширюється на всіх юридичних та фізичних осіб (крім населення).
Пунктами 6.11, 6.12 ППЕЕ та пунктами 2.2.3 та 3.1.1 Договору встановлено, що споживач повинен сплачувати вартість електричної енергії та інші нарахування відповідно з умовами додатку №4.1 або №4.2 «Порядок розрахунків» до договору, а також зустрічне право поставщика отримувати від споживача плату за поставлену електричну енергію по роздрібним тарифам розрахованим відповідно з Умовами та правилами здійснення підприємницької діяльності та поставки електричної енергії по тарифу, що регулюється, та інші платежі, обумовлені договором.
Пунктом 1, 2, 5 додатку № 4.2 «Порядок розрахунків» до договору передбачений обов’язок оплачувати електроенергію одним платежем по фактичним показникам приладів обліку у дату оплати, встановлену даним додатком. Розрахункова дата встановлюється 10 числа кожного місяця, відповідно розрахунковим вважається період з 10 числа місяця до такого же числа наступного місяця. Дата оплати встановлюється до 15 числа кожного місяця.
По підрахунку позивача заборгованість відповідач виникла за період з 01.02.2008р по 09.7.2010р.
За спожиту електроенергію споживачу були виставлені рахунки, які відповідач оплачував не своєчасно і не в повному обсязі, у зв’язку з чим за ним виникла заборгованість в сумі 144403грн59коп.
Згідно статті 27 Закону «Про електроенергетику» правопорушенням у сфері електроенергетики вважається порушення Правил користування електричної енергії.
Відповідно до ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК| України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.42 ГПК України).
Дослідивши матеріали справи та давши оцінку представленим доказам, суд прийшов до висновку, що, виходячи зі змісту ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, позов у частині стягнення 144403грн59коп. заборгованості за спожиту електричну енергію за період з 01.02.2008р по 09.7.2010р відповідно до договору №704 від 20.01.2004 року про постачання електричної енергії, підтверджується матеріалами справи і підлягає задоволенню.
Окрім вимоги про стягнення основного боргу позивачем, з урахуванням наданого 16.11.2010р у судовому засіданні розрахунку, заявлені вимоги про стягнення інфляційних втрат (за період лютий, червень, серпень та листопад 2008р., червень - листопад 2009р., лютий, квітень, червень, липень 2010р.) в сумі 286грн68коп. та 3 % річних (за період з лютий – квітень, червень, вересень – грудень 2008р, січень – вересень, листопад, грудень 2009р, січень – травень, липень 2010р) у сумі 94грн34коп., які підлягають задоволенню оскільки у силу ст..625 Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не передбачений договором або законом, лише у разі прострочення виконання грошового зобов'язання.
Також позивачем, з урахуванням наданого 16.11.2010р у судовому засіданні розрахунку, заявлена вимога про стягнення 688грн01коп пені за період з 20.01.2010р по 20.7.2010р.
Як вже зазначалося, зобов'язання повинне виконуватись належним чином відповідно до умов договору і вимогам ЦК України (ст. 526 ЦК України).
Відповідно до ст. 610,611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання, при порушенні зобов'язань наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Стаття 549 ЦК України визначає: неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Угода по забезпеченню виконання зобов'язання здійснюється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).
Статтею 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п. 6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п.8 додатку №4.2 до договору №704 від 20.01.2004 року про постачання електричної енергії у випадку несвоєчасної оплати обумовлених даним додатком платежів, постачальник електричної енергії проводить споживачу нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, що діяла у період, за який нараховується пеня, за весь час прострочення, включаючи день фактичної оплати.
Отже, у частині стягнення 688грн01коп пені за період з 20.01.2010р по 20.7.2010р позов обґрунтований та підлягає задоволенню, оскільки розрахунок пені позивачем здійснений правильно, відповідно до п.8 додатку №4.2 до договору №704 від 20.01.2004 року про постачання електричної енергії, не перевищує передбаченого Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» максимального розміру пені та нарахування її проведено з дотриманням шестимісячного строку передбаченого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, а тому вона підлягає стягненню з відповідача.
Відповідно до ст. 49 ГПК України держмито та витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу відноситься на відповідача з урахуванням наданого позивачем 16.11.2010р у судовому засіданні розрахунку.
В засіданні суду були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Повний текст рішення підготовлений та підписаний 19.11.2010р.
Керуючись, ст. ст. 49,75,77,82,84,85 ГПК України, суд
В И Р І Ш И В:
1. Прийняти уточнення позовної суми у вигляді розрахунку.
2. Позов задовольнити.
3. Стягнути з Державного комунального підприємства “Перовський жилсервіс” (Сімферопольський район, с.Перове, вул. Шкільна, буд. 7, р/р 260033132 Філія АКБ Іммекс Банк в АРК м.Сімферополь, МФО 308304, ОКПО 25629325) на користь Відкритого акціонерного товариства „Крименерго" (95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Київська, 74/6, р/р 260323051142 філія КРУ ВАТ «Ощадбанк», МФО 324805, код ЄДРПОУ 00131400) 144403грн59коп. заборгованості за спожиту електричну енергію.
4. Стягнути з Державного комунального підприємства “Перовський жилсервіс” (Сімферопольський район, с.Перове, вул. Шкільна, буд. 7, р/р 260033132 Філія АКБ Іммекс Банк в АРК м.Сімферополь, МФО 308304, ОКПО 25629325) на користь Відкритого акціонерного товариства „Крименерго" (95034, АР Крим,м. Сімферополь, вул.. Київська, 74/6, р/р 260073013142 філія КРУ ВАТ «Ощадбанк», МФО 324805, код ЄДРПОУ 00131400) 688грн01коп пені, 286грн68коп. інфляційних витрат, 94грн34коп 3% річних, 1454грн73коп. держмита, 236,00грн. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.
5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Толпиго В.І.
Судове рішення № 12488236, Господарський суд Автономної Республіки Крим було прийнято 16.11.2010. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 4654-2010. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: