Постанова № 12488165, 02.11.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 листопада 2010 року 10:37 № 2а-586/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Григоровича П.О. при секретарі судового засідання Очколясу О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Айбокс"

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

провизнання протиправними та скасування рішень від 11.01.2010р. №00242308, №00232308

За участю представників:

від позивача : Тарасенко О.М.

від відповідача : Турчин Д.О.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України 02.11.2010р. проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Айбокс»(далі ТОВ «Айбокс») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Ухвалою суду від 22.0.2010 р. було обєднано в одне провадження справи № 2а-586/10/2670, № 2а-1842/10/2670, №2а-7116/10/2670, справі був присвоєний номер 2а-586/10/2670.

З урахуванням викладеного, вимоги позивача полягають у визнанні протиправними та скасуванні рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, винесених Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва :

№00242308, №00232308 від 11.01.2010р., винесених на підставі акту перевірки №000192/265500282308 від 22.12.2009р.

№01482308, №01492308 від 05.02.2010р., винесених на підставі акту перевірки №003061/2655/0235/2308 від 30.12.2009р.

№10052308, №10062308 від 30.04.2010р., винесених на підставі акту перевірки №039818/265509952308 від 25.03.2010р.

№10072308, №10082308 від 30.04.2010р., винесених на підставі акту перевірки №00072/26550996208 від 25.03.2010р.

№10092308, №10102308 від 30.04.2010р., винесених на підставі акту перевірки №039820/265509972308 від 30.03.2010р.

№10112308, №10122308 від 30.04.2010р., винесених на підставі акту перевірки №039819/26550998208 від 25.03.2010р.

№10132308, №10142308 від 30.04.2010р., винесених на підставі акту перевірки №039821/265509992308 від 31.03.2010р.

№10022308, №10012308 від 30.04.2010р., винесених на підставі акту перевірки №000004/265509922308 від 14.04.2010р.

№10002308, №09992308 від 30.04.2010р., винесених на підставі акту перевірки №000974/265509912308 від 14.04.2010р.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Працівниками Державної податкової адміністрації у Автономній Республіці Крим, Державної податкової інспекції у м. Полтаві та Сумською міжрайонною державною податковою інспекцією здійснені перевірки (акти перевірки №000192 від 22.12.2009р., №003061 від 30.12.2009р., №039818 від 25.03.2010р., №00072 від 25.03.2010р., №039820 від 30.03.2010р., №039819 від 25.03.2010р., №039821 від 31.03.2010р., №000004 від 14.04.2010р., №000974 від 14.04.2010р.) Товариства з обмеженою відповідальністю «Айбокс»(код ЄДРПОУ 34046074), зокрема програмно технічних комплексів самообслуговування, які належать позивачу.

За результатами перевірки складено вищезазначені акти перевірок, якими встановлено порушення позивачем вимог п. 1, п. 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»та вимог Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності».

Зазначені порушення, вчинені позивачем, на думку осіб, які проводили перевірку, полягали у тому, що програмно технічним комплексом, який належить позивачу, не було видано розрахункового документу встановленої форми, а також в тому, що позивачем здійснювалася діяльність без наявності торгового патенту.

В результаті встановлення допущення позивачем порушень законодавства Державною податковою інспекцією у Печерському районі винесені рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій : №00242308, №00232308 від 11.01.2010р., №01482308, №01492308 від 05.02.2010р., №10052308, №10062308 від 30.04.2010р.,№10072308, №10082308 від 30.04.2010р., №10092308, №10102308 від 30.04.2010р., №10112308, №10122308 від 30.04.2010р., №10132308, №10142308 від 30.04.2010р., №10022308, №10012308 від 30.04.2010р., №10002308, №09992308 від 30.04.2010р.

Правомірність винесення вказаних рішень є предметом розгляду даної справи.

Фактичні обставини справи, зокрема належність всіх зазначених в актах перевірок програмно технічних комплексів позивачу, здійснення даними комплексами прийняття готівки, видачі після отримання готівки саме доданих до актів перевірки документів, відсутність патентів, позивачем та відповідачем не спростовувалася, сторонами в процесі судового розгляду підтверджені.

Проаналізувавши обставини справи, пояснення представників сторін, ознайомившись з доказами, які наявні у матеріалах справи, суд приходить до висновку, про відмову в задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.

Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»встановлено загальний обовязок з застосування реєстраторів розрахункових операцій (далі РРО) для фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, юридичних осіб, які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг (ст. 1).

Суд доходить висновків, що даною правою нормою передбачено обовязок з застосування РРО для визначених субєктів господарювання при здійсненні розрахунку, з визначенням готівкового та необмеженої кількості видів безготівкового розрахунку.

Також суд вважає, що нормою статті 1 зазначеного Закону передбачено таке застосування для сфери торгівлі, громадського харчування та послуг, проте, дане визначення статті 1 не встановлює обмеження застосування РРО конкретними видами діяльності. Крім того, згідно зі статтею 1, встановлення норм щодо застосування або незастосування реєстраторів розрахункових операцій в інших законах не допускається.

Такі норми щодо незастосування (виключення) наведені у статті 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Серед норм статті 9 не визначено діяльності з прийняття коштів для переказу їх на розрахункові рахунки підприємств.

Такі висновки суд обґрунтовує тим, що:

діяльність позивача не є реалізацією продукції власного виробництва, позивачем не видаються прибуткові касові ордери (п.1 ст.9);

позивач не виконує банківських операцій, оскільки не є банківською установою, не має ліцензії на виконання такої діяльності (п.2 ст.9), оскільки перелік банківських операцій, передбачено ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», та обумовлено наявністю банківської ліцензії;

позивач не здійснює продаж товарів у системах електронної торгівлі (комерції) (п.13 ст.9).

Судом вбачається, що звільнення, передбачені пунктом 12 статті 9, обумовлені саме відсутністю операцій з розрахунків у готівковій формі в місці отримання товарів (надання послуг), натомість, в даному випадку місце здійснення розрахунку не співпадає з місцем надання послуги, а передумовою видачі розрахункового документу є саме здійснення розрахунку (розрахункової операції), тобто передача готівки або інших засобів платежу.

Зазначене підтверджується нормами статті 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», згідно з якими розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця (абзац четвертий статті 2).

Також зазначене підтверджується визначенням місця проведення розрахунку, як місця, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місця отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо, наведеного у статті 2.

Отже, суд приходить до висновків, що операція з приймання готівкових коштів від фізичних осіб є розрахунковою операцією в розумінні Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а програмно технічний комплекс позивача місцем проведення розрахунків.

Та обставина, що крім розрахункових операцій позивачем не виконується надання послуг чи продаж товарів, не впливає на наявність встановленого названим Законом обовязку позивача із застосування, в такому випадку, реєстратора розрахункових операцій.

Таких висновків суд доходить з урахуванням того, що клієнти позивача, які отримують кошти на розрахунковий рахунок на підставі угод з позивачем, не несуть обовязків з видачі розрахункових документів, оскільки місце надання послуги (отримання товару) не співпадає з місцем проведення розрахунку. До того ж, для отримувачів коштів такі розрахунки будуть безготівковими.

Натомість, позивач, приймаючи готівкові кошти, здійснює саме розрахункову операцію.

Отже, є правомірними висновки актів перевірки про порушення позивачем вимог пункту 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», зокрема, здійснення розрахункової операції без роздрукування відповідного розрахункового документу.

Нормами статті 1 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»визначено, що об'єктом правового регулювання згідно з цим Законом є торговельна діяльність за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків та кредитних карток на території України, діяльність з обміну готівкових валютних цінностей (включаючи операції з готівковими платіжними засобами, вираженими в іноземній валюті, та з кредитними картками), а також діяльність з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг.

Даний Закон також передбачає перелік видів діяльності, щодо яких відсутній обовязок з придбання патенту (ч. 3 ст.1, ч.6, 10-13 ст.3), які не передбачають діяльності позивача.

Судом не приймаються посилання позивача на норми постанови Правління НБУ №53 від 05.03.2008 року «Про врегулювання питань здійснення операцій із застосуванням програмно-технічних комплексів самообслуговування»з огляду на те, що даною постановою не може визначатися коло операції, щодо яких не застосовується РРО. При цьому, суд враховує приписи статті 1 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Окружний адміністративний суд м. Києва вважає за необхідне звернуту увагу на те, що акт перевірки є носієм доказової інформації.

Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

У відповідності до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Аналогічна норма закріплена і в ч. 2 ст. 19 Конституції України.

Як зазначено в ч. 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як субєкт владних повноважень довів правомірність прийнятих ним рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Айбокс».

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В позові відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя П.О. Григорович