Рішення № 124878558, 03.02.2025, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/17671/24

РІШЕННЯ

іменем України

03 лютого 2025 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Матущака В.В. розглянувши адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН

Позивач звернувся до суду з позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті від 06.11.2024 №ПШ 133275 про застосування підставі абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" адміністративно-господарського штрафу на суму 17000 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що його притягнуто до відповідальності за порушенням вимог статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність передбачена за відсутність на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, а саме: відсутність протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та у ТТН відсутні відомості маси ТЗ та маси вантажу. Зазначає, що вищезазначена Постанова від 06.11.2024 №ПШ 133275 про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000,00 грн. є необґрунтованою, протиправною, прийнятою без з`ясування всіх обставин та такою, що підлягає скасуванню, оскільки на транспортному засобі КАМАЗ 55102 д.н.з. НОМЕР_1 1990 року випуску заводом-виробником не встановлювався тахограф, а тому позивач не міг мати протокол перевірки і адаптації до тахографа, якого фізично не існує. Позивач зазначає, що надана посадовим особам Укртрансбезпеки товарно-транспортна накладна, в якій вантажовідправником вказано реквізити автомобільного перевізника, назву вантажу, загальна вага та інші відомості. Натомість певні дрібні недоліки у товарно-транспортній накладній не є підставою для визнання її недійсною. Враховуючи наведене, просить задовольнити позов.

Відповідач надіслав відзив, в якому зазначив, що позов не визнає, норми Закону України "Про автомобільний транспорт" зобов`язують автомобільних перевізників та водіїв мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення, а відтак, висновки, викладені у акті перевірки та, відповідно, спірна постанова є правомірними. Просить відмовити у задоволенні позову.

Позивач скористався правом на подання відповіді на відзив, в якій позивач просить позов задовольнити з підстав зазначених у позовній заяві.

ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою від 29.11.2024 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Суд встановив, що на підставі Щотижневого графіку проведення рейдових перевірок Відділу державного нагляду (контролю) в Хмельницькій області та направлення на перевірку №003269 від 11.10.2024, 17.10.2024 співробітниками Відділу проводилась рейдова перевірка в Хмельницькій області А/Д Т-2314 10 км.

Під час проведення перевірки був зупинений транспортний засіб марки КАМАЗ, 55102, д.н.з. НОМЕР_2 , причіп КЗАП, НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_1 .

В ході перевірки зазначеного транспортного засобу було встановлено, що зазначений транспортний засіб належить ФОП ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 від 03.03.2012.

При проведенні перевірки державними інспекторами складено акт №АР053329 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 17.10.2024, в якому зафіксовано встановлені перевіркою порушення, а саме: було встановлено: водій здійснював вантажні перевезення згідно ТТН №0004 від 17.10.2024. Під час перевірки виявлено: ТЗ з повною масою понад 3500 кг, а саме: 15305 кг, не обладнаний діючим та перевіреним тахографом, відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа до ТЗ, у ТТН відсутні відомості маси ТЗ та маси вантажу.

Водій зі змістом акту №АР053329 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 17.10.2024 ознайомлений, від підпису відмовився.

За результатом розгляду Акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №АР053329 від 17.10.2024, винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № ПШ 113275 від 06.11.2024 в сумі 17000,00 грн. за порушення вимог статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Вважаючи спірну постанову протиправною, позивач звернувся до суду з позовною заявою.

ІV. ЗАКОНОДАВСТВО ТА ОЦІНКА СУДУ

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 №2344-III, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України №2344-III).

Згідно частини 1 статті 5 Закону України №2344-III основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Приписами статті 6 Закону України №2344-III передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок. Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 8 вказаного Положення).

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, наявністю відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням ними ліцензійних умов, а також процедуру здійснення державного нагляду за забезпеченням такими суб`єктами господарювання безпеки автомобільних перевезень передбачено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок №1567).

Згідно із зазначеним Порядком №1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Відповідно до пункту 4 Порядку №1567 рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.

Відповідно до пункту 15 Порядку №1567 передбачено, що під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання приписів щодо усунення порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт, винесених за результатами розгляду справ про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, які можливо перевірити під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі); виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Документи, на підставі яких виконуються вантажні перевезення визначені статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме - автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Згідно зі статтею 60 Закону України №2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Приписами абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України №2344-III передбачено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

Відтак, суб`єктом юридичної відповідальності за статтею 60 Закону України №2344-III є автомобільний перевізник.

Згідно статті 1 Закону України №2344-III автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Таким чином, автомобільний перевізник це не завжди власник автомобіля, це особа, яка його використовує, тобто здійснює перевезення пасажирів чи (та) вантажів цим транспортним засобом.

Суд встановив, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 від 03.03.2012 позивач є власником транспортного засобу марки КАМАЗ, 55102, д.н.з. НОМЕР_2 , причіп КЗАП, НОМЕР_3 , що перевірявся працівниками відповідача 17.10.2024.

У розділі 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 №128/2568 визначено, що Товарно-транспортна накладна єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов`язкові реквізити, передбачені Законом України "Про автомобільний транспорт" та цими Правилами.

Таким чином, товарно-транспортна накладна є документом, який складається з метою оформлення перевезень вантажів відповідно до укладеного договору і використовується для проведення остаточних розрахунків за надані послуги з перевезення вантажів.

З системного аналізу правових норм вбачається, що наявність товарно-транспортної накладної є обов`язковою у випадку здійснення перевезень на договірних умовах. У випадку ж здійснення перевезення для власних потреб така накладна не оформлюється.

Відповідно до приписів пункту 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 14.10.1997 №363 єдиним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортну накладну можна оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Відповідно до положень пункту 11.2 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 14.10.1997 №363 оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Таким чином, із системного аналізу наведених положень законодавства вбачаються основні вимоги, яким повинні відповідати належним чином заповненні товарно-транспортні накладні.

Встановлено, що у ТТН, яка надана перевізником під час перевірки відсутні відомості маси ТЗ та маси вантажу, чим порушено положення статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Відповідно до пункту 6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Мінтрансу від 07.06.2010 №340, автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

Відповідно до п. 6.3 Положення №340 водій, що керує транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія.

Отже, у разі якщо вантажний автомобіль не обладнаний тахографом, то водій зобов`язаний вести індивідуальну контрольну книжку водія.

Суд зазначає, що під час зазначеної перевірки було виявлено, що ТЗ КАМАЗ, 55102, д.н.з. НОМЕР_2 , причіп КЗАП, НОМЕР_3 , перевозив вантаж за відсутності на момент перевірки протоколу адаптації та перевірки тахографа до транспортного засобу який не обладнаний тахографом, отже обов`язку надання працівникам відповідача тахокарт не було, однак був обов`язок надання індивідуальної контрольної книжки водія та копії графіку змінності водіїв, що позивач не зробив, що було зафіксовано в Акті №АР053329 від 17.10.2024.

Відповідно до статті 60 Закону, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, стаття 48 Закону, передбачає обов`язок автомобільного перевізника мати інші документи, які передбачені законодавством. Пункт 6.1 Положення, та пункт 3.3 Інструкції, передбачають обов`язок для водіїв вантажних автомобілів з повною масою понад 3,5 тонн мати тахографи та відповідну картку водія до нього. За відсутність цих документів, статті 60 Закону, передбачає відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 17000 гривень.

За таких обставин у цьому випадку саме позивач, який є власником спірного транспортного засобу, є перевізником і, відповідно, несе відповідальність за порушення вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів, оскільки факт перевезення вантажу без товарно-транспортної накладної не спростовується матеріалами справи, що, насамперед, зумовлює накладення штрафу за таке порушення.

Крім того, під час з`ясування офіційних обставин справи суд встановив, що позивач належним чином був повідомлений про розгляд справи про порушення про автомобільний транспорт із зазначенням дати, часу та місця розгляду справи за Актом №АР053329 від 17.10.2024, а саме: повідомлення №92865//42/24-24 від 22.10.2024, яким ФОП ОСОБА_1 було викликано для розгляду справи на 06.11.2024 о 10:00 годині.

За результатами розгляду було винесено Постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу Відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті від 06.11.2024 №ПШ 133275.

Суд зауважує, що актом перевірки було зафіксовано відсутність у водія протоколу перевірки та адаптації тахографа до ТЗ, у ТТН відсутні відомості маси ТЗ та маси вантажу.

При цьому, ОСОБА_1 не було надано пояснення щодо акту, зокрема щодо наявності у нього на момент перевірки відповідної індивідуальної контрольної картки водія.

Зважаючи на це, відповідачем правомірно винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу за порушення статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" та відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Приписами частини першої статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Положеннями частини другої статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що відповідач діяв в межах наданих йому повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, протиправності у його діях підчас проведення перевірки та прийняття спірної постанови судом не встановлено, відтак, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

За правилами статті 139 КАС України, враховуючи відмову у задоволенні позову, понесені позивачем витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

у задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 03 лютого 2025 року

Позивач:Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_5 ) Відповідач:Відділ державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Соборна, 75, м. Хмельницький, Хмельницький р-н, Хмельницька обл., 29005 , код ЄДРПОУ - 39816845)

Головуючий суддя В.В. Матущак