Рішення № 124877495, 03.02.2025, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

03 лютого 2025 року м. Рівне№460/15563/24

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді О.Р. Греська, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

доГоловного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій,В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі відповідач 2) про визнання протиправними та скасування рішень від 02.07.2024 №172050006174 та від 18.07.2024 №172050006174 про відмову у призначенні пенсії за віком, зобов`язання зарахувати до страхового стажу період навчання в «Томському політехнічному університеті» з 01.09.1984 по 31.08.1988, з 01.10.1989 по 20.12.1989 та з 23.12.1989 по 21.06.1990, а також періоду роботи по Списку №1 з 15.06.1993 по 30.04.1994 до пільгового стажу в подвійному розмірі та призначити й виплачувати пенсію за віком відповідно до ч.1 ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 24.07.2024.

Позов обґрунтовано тим, що відповідно до інформації, розміщеної в електронному кабінеті на сайті Пенсійного фонду України, загальний страховий стаж позивача станом на 01.06.2024 складає 34 роки 05 місяців 02 днів. Відтак, досягнувши 60 річного віку звернувся до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком. Однак, рішенням відповідача 1 від 02.07.2024 №172050006174 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком, у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу. Отримавши таке рішення та зібравши необхідні додаткові документи позивач повторно звернувся до Пенсійного органу із відповідною заявою про призначення пенсії. Однак, за результатом такого розгляду, 18.07.2024 відповідачем 2 прийнято рішення №172050006174, яким знову ж таки відмовлено у призначенні пенсії, у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу. Позивач вважає такі рішення протиправними, оскільки на його думку має достатній стаж для призначення пенсії за віком відповідно до ч.1 ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з чим просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 23.12.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі із призначенням її до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву.

09.01.2025 від відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування заперечень вказав, що позивачу правомірно відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 31 року. Зокрема, зазначив, що уточнююча довідка про період навчання від 09.02.2007 №02.03/55, видана «Томським політехнічним університетом», з 01.09.1984 по 31.08.1988 не взята до уваги, оскільки документ потребує проставлення апостиля компетентного органу держави, в якій документ був складений та у зв`язку наявною невідповідністю прізвища (російською ОСОБА_2 ) у наказі про надання академічної відпустки з паспортом особи (російською ОСОБА_3 ), тому до страхового стажу позивача не зараховано зазначений період навчання.

Правом подання відзиву на позовну заяву в установлений термін відповідач-1 не скористався, про причини неподання суд не повідомив, клопотань про продовження такого терміну до суду не надходило.

Відповідно до ч.6 ст.162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.

24.06.2024, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», додавши на підтвердження свого права на призначення пенсію ряд документів згідно із розпискою-повідомленням (а.с.15-16).

За принципом екстериторіальності заяву позивача було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області та прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії від 02.07.2024 №172050006174 (а.с.19).

У рішенні зазначено, що вік заявника становить 59 років, страховий стаж 29 років 03 місяці 28 днів. За доданими документами до страхового стажу не зараховано: період навчання з 01.09.1984 по 09.08.1988 згідно довідки від 09.02.2007 №02.03/05, виданої «Томським політехнічним університетом», оскільки зазначене прізвище заявника в наказі від 09.08.1988 №1713с по ТПІ російською мовою « ОСОБА_2 » не співпадає з паспортом « ОСОБА_3 » та у зв`язку з припиненням участі російської федерації в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 та зупинення у відносинах з російською федерацією дії Конвенції про правову допомогу, уточнюючі довідки про періоди роботи, про навчання, про цивільний стан особи та інші документи враховуються при призначенні пенсії у разі проставлення апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений, період пільгового стажу по Списку №1 з 15.06.1993 по 20.06.1993, з 21.06.1993 по 30.04.1994 згідно довідки від 09.01.2020 №24, виданої ВП «Рівненська атомна електростанція», оскільки в ній не зазначено характер виконуваних робіт. За наданими документами право на призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» заявник набуде після досягнення 63 років, тобто з 24.07.2027.

Листом від 04.07.2024 за №1700-0205-8/39204 Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повідомило позивача про прийняте рішення (а.с.18).

10.07.2024 позивачем повторно подано заяву про призначення пенсії до Пенсійного органу, надавши додаткові документи згідно з розпискою-повідомленням (а.с.21-22).

За принципом екстериторіальності, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення від 18.07.2024 №172050006174 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 31 рік (а.с.24).

У цьому рішенні зазначено, що згідно наданих документів та індивідуальних відомостей страховий стаж заявника на дату звернення складає 29 років 1 місяць 7 днів. До страхового стажу не зараховано період навчання згідно диплому від 26.06.1990 НОМЕР_1 , оскільки навчання перевищує загальноприйнятий термін, згідно довідки від 09.02.2007 №02.03/05, виданої «Томським політехнічним університетом» з 01.09.1984 по 31.08.1988, оскільки документ потребує проставлення апостилю компетентним органом російської федерації та в зв`язку з наявною невідповідністю прізвища (російською ОСОБА_2 ) у наказі про надання академічної відпустки з паспортом особи (російською ОСОБА_3 ).

Листом від 19.08.2024 за №1700-0205-8/46889 Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повідомило позивача про прийняте рішення (а.с.24).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом.

Відповідно до пункту 6 статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел передбачено Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон України №1058-IV).

За приписами статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Частиною першою статті 9 Закону № 1058-ІV передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

За умовами частини першої статті 26 Закону №1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 01 січня 2018 року, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.

Отже, передумовою призначення пенсії за віком на підставі ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» є наявність двох складових: віку особи та відповідного страхового стажу.

Відповідачами за змістом спірних рішень не заперечується досягнення позивачем необхідного віку для призначення відповідної пенсії.

За змістом частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

До набрання чинності Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" питання пенсійного забезпечення, у тому числі й порядок обчислення стажу для призначення пенсій, регулювалися Законом України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII).

Відповідно до ст.56 Закону №1788-ХІІ до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

До стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Отже, до стажу особи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах.

Статтею 62 Закону № 1788-ХІІ встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі по тексту - Порядок №637).

Пунктом 1 Порядку №637 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно із пунктом 8 Порядку № 637 період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

Так, згідно диплому від 26.06.1990 №353399 позивач у 1984 році вступив до Томського ордену Октябірської Революції ордена Трудового Червоного прапора політехнічного інституту імені С.М.Кірова та у 1990 році закінчив повний курс зазначеного інституту за спеціальністю «Машини та апарати хімічних виробництв» та рішенням Державної екзаменаційної комісії від 21.06.1990 йому присвоєно кваліфікацію інженера-механіка, форма навчання не вказана.

Проте, відповідно до архівної довідки від 09.02.2007 №02.03/55, виданої Томским політехнічним університетом, позивач наказом №1672/с по Томскому політехнічному інституті від 27.08.1984 був зачислений в число студентів денного відділення з 01.09.1984, наказом №1713/с по ТПІ від 09.08.1988 позивачу надана академічна відпустка з 01.09.1988 за сімейними обставинами, наказом №1260/с по ТПІ від 22.06.1989 відчислений із числа студентів з 01.06.1989 у зв`язку з переходом на заочне відділення, наказом №1889/с по ТПІ від 15.09.1989 був зачислений в число студентів заочного відділення з 01.10.1989 на 5 курс, наказом №1335/с по ТПІ від 27.06.1990 відчислений із числа студентів в зв`язку з закінченням навчання.

Таким чином, період навчання позивача у відповідному навчальному закладі підтверджується архівною довідкою від 09.02.2007 №02.03/55.

Разом з цим, відповідачами за змістом спірних рішень не зараховано до страхового стажу позивача період навчання згідно диплому від 26.06.1990 НОМЕР_1 , оскільки навчання перевищує загальноприйнятий термін, період навчання з 01.09.1984 по 09.08.1988 згідно довідки від 09.02.2007 №02.03/05, виданої «Томським політехнічним університетом», оскільки зазначене прізвище заявника в наказі від 09.08.1988 №1713с по ТПІ російською мовою « ОСОБА_2 » не співпадає з паспортом « ОСОБА_3 » та у зв`язку з припиненням участі російської федерації в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, а також за відсутності проставленого апостиля на такій довідці.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України № 1058-IV, якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Відповідно до частини четвертої статті 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у тих випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачені інші правила, ніж ті, які містяться в цьому законі, то застосовуються правила за цими договорами (угодами).

Отже, питання врахування періодів роботи (навчання) в російської федерації після 01 січня 1991 року до стажу при призначенні пенсій на території України регулюється нормами міжнародних угод, підписаних Україною та російською федерацією.

Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, зобов`язання за якою взяли на себе дев`ять держав - учасниць СНД, в тому числі, Україна та російська федерація (надалі Угода).

Ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди (ст. 5 Угоди).

Відповідно до ст. 1 Угоди, пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Відповідно до частини другої статті 6 Угоди Про гарантії прав громадян держав-учасників Співдружності незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, укладеною між Україною і Росією, для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасників угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР до набрання сили вказаної угоди.

Згідно з абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом рф Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14 січня 1993 року трудовий стаж, включаючи стаж який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визнається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Сторонами визнаються дипломи, свідоцтво, інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами Сторін, без легалізації.

Частиною другою статті 4 Угоди Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів від 15 квітня 1994 року, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, рф, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність; пільговий стаж, набутий на території однієї з цих двох держав, визнається іншою державою.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені у постановах Верховного Суду від 16 квітня 2020 року у справі №676/6166/16-а та від 14 листопада 2019 року у справі №676/6166/16-а.

Рішенням Економічного Суду Співдружності Незалежних Держав від 26.03.2008 №01-1/2-07 визначено, що норма пункту 3 статті 6 Угоди встановлює правило, згідно з яким розмір пенсії визначається із заробітку (доходу) за періоди роботи, що зараховуються до трудового стажу, і застосовується при первинному призначенні пенсії в державах-учасницях Угоди. Конкретні періоди роботи для визначення середнього заробітку (доходу) при призначенні пенсії передбачаються пенсійним законодавством кожної держави-учасниці цієї Угоди.

Таким чином, під час вирішення питання про наявність у позивача права на пенсію за віком орган Пенсійного фонду повинен був бути врахований трудовий стаж набутий нею на території будь-якої з держав - учасниць Угоди, в тому числі на території рф.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 №1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» (надалі Постанова №1328), Україна вийшла з вищезазначеної Угоди. Вказана постанова набрала чинності 02.12.2022. Отже, до набрання чинності Постановою №1328, Україна як держава-учасниця Угоди виконує зобов`язання, взяті згідно із Угодою.

Відтак, Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 підлягає застосуванню при зарахуванні спірного стажу навчання (роботи) позивача в рф, оскільки вказана Угода була чинною на момент виникнення спірних правовідносин.

Окрім цього, згідно приписів пункту 2 статті 13 названої Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 3 ст. 23 Загальної декларації прав людини, п. 4 ч. 1 Європейської соціальної хартії та ст. 46 Конституції України, працівники у старості мають право на пенсію, що є основним джерелом існування, яка має забезпечувати достатній життєвий рівень.

Враховуючи викладене, суд вважає, що у даному випадку і при обставинах, що склались у зв`язку з повномаштабним вторгненням 24.02.2022 російської федерації на територію України та військовою агресією по відношенню до громадян України, відповідачем не може бути відмовлено у врахуванні періодів навчання (роботи) позивача на території рф.

Щодо посилань відповідача на необхідність проставлення апостилю на архівні довідці від 09.02.2007 №02.03/55, суд вказує наступне.

До 24.02.2022 документи, видані державними органами російської федерації, приймалися в Україні без проставлення апостилю, оскільки вимогу про апостилювання знімала Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, що була вчинена від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікована Законом України від 10 липня 1994 року №240/94-ВР з подальшими протоколами до неї.

Законом України «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» від 01 грудня 2022 року № 2783-IX дію вказаної конвенції зупинено у відносинах з російською федерацією та республікою білорусь, та Україна вийшла з конвенції. Відповідно до розділу II Закон №2783-IX набрав чинності з дня, наступного за днем його опублікування, тобто з 23 грудня 2022 року. Про зворотну дію в часі в тексті Закону №2783-IX не зазначено.

Разом з цим, Кабінет Міністрів України ухвалив постанову «Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав» від 04 лютого 2023 року №107, якою передбачено, що під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостилю тощо) у разі, коли станом на 24 лютого 2022 року такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.

Таким чином, під час дії воєнного стану, виготовлені на території російської федерації, установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою документи, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24 лютого 2022 року такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.

Виходячи з вищевикладеного, приймаючи до уваги, що архівна довідка, видана на території російської федерації до 24.02.2022 приймалися без апостиля, суд вважає безпідставним висновок Пенсійного органу про необхідність засвідчення архівної довідки від 09.02.2007 №02.03/55 апостилем.

Доводи Пенсійного органу щодо неврахування довідки від 09.02.2007 №02.03/05, виданої «Томським політехнічним університетом», оскільки зазначене прізвище заявника в наказі від 09.08.1988 №1713с по ТПІ російською мовою « ОСОБА_2 » не співпадає з паспортом « ОСОБА_3 », суд до уваги не бере, позаяк останній з врахуванням інших ідентифікуючих ознак міг встановити приналежність такого документу саме позивачу, зокрема диплому від 26.06.1990 №353399.

Суд зазначає, дата зарахування на навчання та відрахування з навчання у зазначеній вище довідці співпадає з періодом зазначеному у дипломі від 26.06.1990 №353399. Доказів того, що такі правовстановлюючі документи не належать позивачу, відповідачі не надають.

При цьому, суд наголошує, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці чи інших документах. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу чи інших документах не може бути підставою для виключення вказаних періодів з трудового стажу позивача.

Разом з цим, слід зазначити, що у випадку, якщо поданих позивачем документів для підтвердження страхового стажу при призначенні пенсії було не достатньо, то орган пенсійного фонду мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача (у тому числі і періоду навчання), провести перевірку, зустрічну перевірку для з`ясування спірних обставини.

Отже, у сукупності викладеного, суд дійшов висновку, що органами Пенсійного фонду при розгляді заяви позивача про призначення пенсії протиправно не було враховану архівну довідку від 09.02.2007 №02.03/05, що призвело до протиправного неврахування до страхового стажу останнього періоду навчання та як наслідок прийняття протиправних рішень про відмову у призначенні пенсії.

Відповідно до ч. 3 ст. 42 Закону України від 23 травня 1991 року "Про освіту" підготовка фахівців у вищих навчальних закладах може проводитися з відривом (очна), без відриву від виробництва (вечірня, заочна), шляхом поєднання цих форм, а з окремих спеціальностей - екстерном.

Підпунктом 6.3 п. 6 Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства освіти України від 2 червня 1993 року № 161 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 23 листопада 1993 року за № 173), передбачено, що вечірня і заочна (дистанційна) форми навчання є формами здобуття певного рівня освіти або кваліфікації без відриву від виробництва.

Отже, час навчання на денній формі у вищому навчальному закладі, що мав місце до 1 січня 2004 року, має зараховуватись до загального трудового стажу, який дає право на призначення пенсії, на відміну від періоду навчання на заочній (вечірній) формі, коли особа разом із навчанням здійснює трудову діяльність на виробництві (установі, організації), яка і підлягає зарахуванню до загального трудового стажу (за наявності підтверджуючих документів) даної особи.

Так, відповідно до архівної довідки від 09.02.2007 №02.03/55, виданої Томским політехнічним університетом, позивач наказом №1672/с по Томскому політехнічному інституті від 27.08.1984 був зачислений в число студентів денного відділення з 01.09.1984, наказом №1713/с по ТПІ від 09.08.1988 позивачу надана академічна відпустка з 01.09.1988 за сімейними обставинами, наказом №1260/с по ТПІ від 22.06.1989 відчислений із числа студентів з 01.06.1989 у зв`язку з переходом на заочне відділення, наказом №1889/с по ТПІ від 15.09.1989 був зачислений в число студентів заочного відділення з 01.10.1989 на 5 курс, наказом №1335/с по ТПІ від 27.06.1990 відчислений із числа студентів в зв`язку з закінченням навчання.

Отже, період навчання у Томскому політехнічному інституті на денному відділенні з 01.09.1984 по 31.08.1988 підлягає до зарахування до страхового стажу позивача.

Такі періоди підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача, з урахуванням періодів, що вже зараховані до його стажу органами пенсійного фонду та накладаються на ці періоди.

Період навчання на заочному відділенні з 01.10.1989 по 21.06.1990, з огляду на вищезазначене не підлягає до такого зарахування, тому в цій частині позовних вимог суд відмовляє.

Щодо незарахування відповідачем 1 періоду роботи з 15.06.1993 по 20.06.1993, з 21.06.1993 по 30.04.1994 до пільгового стажу по Списку №1 згідно довідки від 09.01.2020 №24, виданої ВП «Рівненська атомна електростанція», оскільки в ній не зазначено характер виконуваних робіт, суд враховує таке.

Як зазначалося вище за змістом судового рішення, статтею 62 Закону № 1788-XII визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявності трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.

Слід також зауважити, що підставами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є передусім наявність професії та виробництва в зазначених списках та підтвердження шкідливих умов праці працівника безпосередньо на робочому місці результатами атестації робочих місць, проведення якої передбачено Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 № 442 (далі - Порядок № 442), за умови зайнятості працівника на вищеназваних роботах не менш як 80% робочого часу, встановленого для відповідного виробництва. Відсутність хоча б однієї з цих умов не дає права працівникові на пенсію за віком на пільгових умовах.

Крім того, Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383 затверджено Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі - Порядок №383), яким передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 (п.3 Порядку №383).

В силу п.10 Порядку №383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637.

Як вбачається з матеріалів справи, в трудовій книжці позивача НОМЕР_2 маються записи про його роботу: з 12.11.1990 по 05.07.2006 у Рівненській АЕС на посадах оператора спецводоочистки Vгрупи в хімічному цеху, інженера-технолога ІІІ категорії в хімічному цеху на участку установки бітумування, економіста по матеріально-технічному постачанню у відділі матеріально-технічного постачання (а.с.11).

Жодних посилань на Списки виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення чи будь-яких інших посилань (про умови праці, про зайнятість в шкідливих умовах протягом повного робочого дня, про атестацію робочого місця), з яких можливо було б встановити, що вказаний період зараховується до пільгового стажу відповідно до Списку №1 записи трудової книжки не містять.

Тому позивач разом із заявою про призначення пенсії зобов`язаний був надати уточнюючі довідки за формою, встановленою в Додатку №5 до Порядку № 637, накази про атестацію та інші документи, що підтверджують його пільговий стаж.

Судом встановлено, що позивач до заяви про призначення пенсії від 24.06.2024 надав довідку від 09.01.20220 №24. Проте, в довідці не зазначено характер виконуваних робіт (а.с.17).

Враховуючи, що надана позивачем уточнююча довідки не відповідає вимогам Порядку № 637 відповідачем 1 правомірно було не зараховано період роботи з 15.06.1993 по 20.06.1993, з 21.06.1993 по 30.04.1994 до пільгового стажу по Списку №1 згідно довідки від 09.01.2020 №24.

При зверненні із заявою від 10.07.2024, надав довідку №256 від 09.07.2024, видану філією ВП «Рівненська атомна електрична станція» АТ «НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ», у якій вказано, що позивач був зайнятий повний робочий день на роботах, що дають право на пенсію за віком на пільгових умовах, характер виконуваних робіт, Список, розділ, підрозділ (а.с.23).

Відповідна довідка містить посилання на наказ про проведення атестації, та загальну кількість років, що підлягає врахуванню до пільгового стажу, який становить 0 років 10 місяців 16 днів.

Отже, згідно наданої довідки від 09.07.2024 №256 позивач має право на зарахування періоду його роботи у Рівненській АЕС з 15.06.1993 по 20.06.1993, з 21.06.1993 по 30.04.1994 до пільгового стажу по Списку №1.

Відповідач 2 у спірному рішенні, за результатами розгляду заяви позивача про призначення пенсії від 10.07.2024 жодних підстав для незарахування такого періоду не зазначає.

При цьому, з розрахунку трудового стажу (форма РС-право) вбачається, що період 15.06.1993 по 20.06.1993, з 21.06.1993 по 30.04.1994 пільгового стажу за Списком №1 та складає 10 місяців 16 днів, що відповідає, зазначеній у довідці від 09.07.2024 №256 інформації.

Разом з тим, позивач у позовній заяві просить суд зарахувати період роботи по Списку №1 в подвійному розмірі.

Так, відповідно до частини 3 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" періоди роботи після призначення пенсії зараховуються до страхового стажу на загальних підставах. Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом. За кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

З наведених норм вбачається, що під час розрахунку пенсії, для визначення коефіцієнту страхового стажу, пенсійний орган повинен до загального страхового стажу додати по одному року стажу за кожен повний рік роботи за Списком №1. Разом з тим, дана норма не передбачає подвійного зарахування пільгового стажу.

Таким чином, вимога зарахувати період роботи з 15.06.1993 по 30.04.1994 до пільгового стажу за Списком №1 у подвійному розмірі не підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про зобов`язання призначити й виплачувати пенсію за віком з 24.07.2024, то суд зазначає, що статтею 58 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати страховий стаж позивача, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, з метою належного та ефективного захисту прав позивача, виходячи із наданих частиною другою статті 245 КАС України повноважень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належить задовольнити у спосіб шляхом визнання протиправними та скасування рішень про відмову у призначенні пенсії від 02.07.2024 №172050006174, прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області та від 18.07.2024 №172050006174, прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області, зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового стажу позивача період навчання в «Томському політехнічному університеті» з 01.09.1984 по 31.08.1988 та повторно розглянути заяву позивача від 10.07.2024 про призначення пенсії за віком, з врахуванням правових висновків, зазначених судом у рішенні.

Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Сплачений судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єктів владних повноважень в порядку частини третьої ст. 139 КАС України.

Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 02.07.2024 №172050006174 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 18.07.2024 №172050006174 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання в «Томському політехнічному університеті» з 01.09.1984 по 31.08.1988 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 10.07.2024, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду в Сумській області судові витрати у виді судового збору у сумі 302,80грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду в Донецькій області судові витрати у виді судового збору у сумі 302,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 )

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Степана Бандери, буд. 43,м. Суми,Сумська обл.,40009. ЄДРПОУ/РНОКПП 21108013) Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл. Соборна, 3,м. Слов`янськ,Краматорський р-н, Донецька обл.,84122. ЄДРПОУ/РНОКПП 13486010)

Повний текст рішення складений 03.02.2025.

Суддя Олег ГРЕСЬКО