Постанова № 12487702, 10.09.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А Вн.1/103

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 вересня 2010 року 10:23 № 10/46

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Клочкова Н.В. при секретарі судового засідання Попадин О.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДержавної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

простягнення заборгованості у розмірі 48 652,50 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Каргалик Д.М.;

від відповідача: не з'явився;

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 10 вересня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

05 лютого 2008 року Державна податкова інспекція у Солом'янському районі міста Києва ( надалі-позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі-позивач) про стягнення заборгованості у розмірі 48 652,50 грн.

07 лютого 2008 року суддею Окружного адміністративного суду міста Києва Ковзелем П.О. відкрито провадження у справі № 10/46. 15 квітня 2009 року призначено попереднє судове засідання на 01 липня 2008 року, за результатами якого оголошено перерву до 03 липня 2008 р.

03 липня 2008 р. в судовому засіданні за участі сторін суд ухвалив зупинити провадження у справі до набрання законної сили рішення у справі № 3/130 (2а-2121/07).

09 квітня 2009 року судді Ковзелю П.О. надійшло клопотання позивача про поновлення провадження у справі у зв'язку з тим, що відпали підстави, які зумовили зупинення провадження у справі № 10/46 та копія ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2009 р. у справі № 3/130 (2а-2121/07), згідно якої постанова Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 3/130 (2а-2121/07) залишена без змін, а відтак набрала законної сили.

Згідно протоколу розподілу справ між суддями від 06.07.2010 р. на підставі пункту 2.5.15 "Положення про автоматизовану систему документообігу в адміністративних судах", у зв'язку з припиненням повноважень судді Ковзеля П.О., у справі № 10/46 суддю призначено повторно та передано справу судді Клочковій Н.В. 07 липня 2010 року суддя Клочкова Н.В. ухвалила прийняти справу до провадження.

08 липня 2010 року поновлено провадження у справі 10/46 та призначено розгляд справ у попередньому судовому засіданні 23 липня 2010 року.

23 липня 2010 року відповідач до судового засідання не прибув, суд оголосив про закінчення підготовчого провадження і призначення справи до судового розгляду.

10 вересня 2010 року позивач позовні вимоги підтримав. Відповідач в судове засідання не прибув про дату, час та місце судового розгляду належним чином повідомлений, заяви про розгляд справи за його відсутності не надходило.

За таких обставин, згідно зі ст.4 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України справу вирішено судом на підставі наявних доказів.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Спірні правовідносини регулюються Законом України „Про податок з доходів фізичних осіб”, Указом Президента України від 3 липня 1998 № 727/98 „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва”, постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2000 року N 507 „Про роз'яснення Указу Президента України від 3 липня 1998 року N 727”, Наказом Державної податкової адміністрації України від 29 жовтня 1999 року № 599 „Про затвердження Свідоцтва про сплату єдиного податку та Порядку його видачі”.

18 липня 2007 року по 24 липня 2007 року Державної податковою інспекцією у Соломянському районі міста Києва було проведено позапланову виїзну перевірку фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 16 червня 2005 року по 24 липня 2007 року.

За результатами вказаної перевірки було складено Акт № 8679/17-4-2725013463 від 24 липня 2007 року (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи, надалі - акт перевірки).

Згідно вказаного акту позивач, згідно з підпунктом „а” пункту 19.1 статті 19 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”, податковим повідомленням - рішенням № 0001681704/0 від 30 липня 2007 року визначив відповідачу суму податкового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 48652,5 грн.

Нарахування податкового зобовязання здійснено на підставі порушення відповідачем пункту 19.1 статті 19 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”, а саме неперерахування податку з доходів фізичних осіб за 2 квартал 2006 року на суму 48652,5 грн.

В матеріалах документальної перевірки вказано, що в другому кварталі 2006 року відповідачем було одержано 499000 грн. доходу за надані послуги підприємству ЗАТ “Альтаір” з питання підготовки та проведення переговорів по стягненню заборгованості з дебіторів підприємства. Рахунок проведено безготівково, згідно виписки банку від 25 травня 2006 року на суму 499000 грн., призначення платежу -" попередня оплата по договору № 688-Д-2/06 від 3 травня 2006 року за послуги без ПДВ”. Даний вид діяльності не внесено до свідоцтва про сплату єдиного податку. Вид діяльності вказаний у свідоцтві про сплату єдиного податку від 1 квітня 2006 року Г №НОМЕР_1 “торгівля”.

Згідно пункту 1 Указу Президента України від 3 липня 1998 року № 727/98 “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва" установлено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тисяч гривень.

Відповідно до пункту 2 вказаного Указу суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку.

Пунктом 4 Указу визначено, що форма та порядок видачі свідоцтва про право сплати єдиного податку встановлюються Державною податковою адміністрацією України і є єдиними на всій території України. Для переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єкт малого підприємництва подає письмову заяву до органу державної податкової служби за місцем державної реєстрації. Суб'єкт малого підприємництва - юридична особа обов'язково зазначає, яку ставку єдиного податку ним обрано.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

У матеріалах справи наявна постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.11.2007 у справі № 3/130 (2а-2121/07), залишена без змін за наслідками розгляду апеляційної скарги Київським апеляційним адміністративним судом від 02.03.2009 р. у справі № 3/130 (2а-2121/07), а відтак набрала законної сили (далі-постанова суду від 23.11.2007). Цією постановою фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 30 липня 2010 року № 0001681704/0.

Крім того, вказаної постановою встановлено наступне. Нарахування податкового зобовязання здійснено на підставі порушення відповідачем пункту 19.1 статті 19 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”, а саме неперерахування податку з доходів фізичних осіб за 2 квартал 2006 року на суму 48652,5 грн.

В матеріалах документальної перевірки вказано, що в другому кварталі 2006 року відповідачем було одержано 499000 грн. доходу за надані послуги підприємству ЗАТ «Альтаір»з питання підготовки та проведення переговорів по стягненню заборгованості з дебіторів підприємства. Рахунок проведено безготівково, згідно виписки банку від 25 травня 2006 року на суму 499000 грн., призначення платежу -" попередня оплата по договору № 688-Д-2/06 від 3 травня 2006 року за послуги без ПДВ». Даний вид діяльності не внесено до свідоцтва про сплату єдиного податку. Вид діяльності вказаний у свідоцтві про сплату єдиного податку від 1 квітня 2006 року Г №НОМЕР_1 «торгівля».

У відповідності до пункту 2 Порядку видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 29 жовтня 1999 року № 599 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 року за N 752/4045. Підставою для видачі Свідоцтва є подання суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою письмової заяви згідно з додатком 1 до цього Порядку та платіжного документа (квитанція, копія платіжного доручення з відміткою банківської установи) про сплату (перерахування) єдиного податку за період не менше ніж календарний місяць. Заява має бути подана не пізніше ніж за 15 днів до початку кварталу, з якого він обирає спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за умови сплати всіх установлених податків та обов'язкових платежів, термін сплати яких настав на дату подання заяви.

Також постановою суду від 23.11.2007 встановлено, що відповідачем 15.03.2006 було подано до позивача заяву про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності (вх. № 5423/І/3), у відповідності до якої відповідач просив перевести її на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності на 2006 рік за видом діяльності торгівля.

1 квітня 2006 року позивачем видано відповідачу свідоцтво про сплату єдиного податку серія Г № НОМЕР_1 за видом діяльності торгівля.

У відповідності до пункту 2 Указу Президента України від 3 липня 1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва" ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць. У разі коли фізична особа - суб'єкт малого підприємництва здійснює кілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, нею придбавається одне свідоцтво і сплачується єдиний податок, що не перевищує встановленої максимальної ставки.

Також, згідно пункту 3 Порядку видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку, встановлено, що якщо платник єдиного податку здійснює кілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, то ним придбавається одне Свідоцтво і сплачується єдиний податок за більшою ставкою за цими видами діяльності, встановленою місцевою радою за місцем його державної реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності незалежно від того, здійснює він підприємницьку діяльність на всій території України чи лише за місцем державної реєстрації.

Постановою суду від 23.11.2007 встановлено також, що відповідачем отримано свідоцтво про сплату єдиного податку серія Г № НОМЕР_1 від 1 квітня 2006 року за одним видом діяльності торгівля.

У відповідності до пункту 2 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва" доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладається єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника та осіб, що перебувають з ним у трудових відносинах, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань як самого платника податку, так і осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності. Заборгованість до бюджету по сплаті єдиного податку у відповідача відсутня.

Згідно пункту 8 Порядку видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку для визначення результатів власної підприємницької діяльності на підставі хронологічного відображення здійснених господарських і фінансових операцій платник єдиного податку веде Книгу обліку доходів і витрат згідно із додатком N 10 до Інструкції про прибутковий податок з громадян, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21квітня 1993 року N 12 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 9 червня 1993 за N 64. При цьому обов'язковому заповненню підлягають лише графи "період обліку", "витрати на виробництво продукції", "сума виручки (доходу)", "чистий доход".

У відповідності до п. 9 вказаного Порядку протягом року для платника єдиного податку встановлюються звітні періоди, що дорівнюють кварталу. Протягом 5 днів після закінчення звітного періоду платник єдиного податку подає звіт згідно з додатком 3 до цього Порядку, який залишається у справі платника єдиного податку.

Постановою суду від 23.11.2007 встановлено. що 3 травня 2006 року між відповідачем та ЗАТ «Альтаір»укладено договір про надання послуг № 688-Д-2/06, у відповідності до якого відповідач із використанням власних основних засобів і матеріалів по завданню Замовника (ЗАТ «Альтаір») надає йому послуги з питання «Підготовка та проведення переговорного процесу по стягненню заборгованості з дебіторів підприємства». Згідно з пунктом 3.1 Договору вартість послуг по цьому договору складає 499000,00 грн. без ПДВ. Кошти по договору № 688-Д-2/06 від 3 травня 2006 року у сумі 499000,00 грн. були перераховані ЗАТ «Альтаір»на рахунок відповідача 25 травня 2006 року. Про отриманий дохід внесено запис до Книги обліку доходів та витрат від 1 липня 2005 року № 818/17-02 за формою № 10 за 25 травня 2006 року на суму 499000 грн.

Зі змісту згаданої постанови суду від 23.11.2007 вбачається, що в поданому звіті за четвертий квартал 2006 року відповідачем було відображено обсяг виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) за звітний квартал в сумі 499000,00 грн.

Згідно з пунктом 6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва» суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником податку на доходи фізичних осіб.

Відповідно до пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 16 березня 2000 року N 507 „Про роз'яснення Указу Президента України від 3 липня 1998 року N 727” на суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб, які відповідно до абзацу четвертого частини першої статті 6 не є платниками податку на доходи фізичних осіб, не поширюються вимоги розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року N 13 "Про прибутковий податок з громадян" (у частині доходів від провадження підприємницької діяльності, що здійснюється відповідно до зазначеного Указу).

Згідно з пунктом 1 Порядку видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку, який кореспондується з пунктом 2 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва», доходи платника єдиного податку, отримані ним від провадження підприємницької діяльності, не включаються до складу його сукупного оподатковуваного доходу у разі, якщо вони обкладаються єдиним податком, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку його загальних податкових зобов'язань.

У відповідності до пункту 4 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва" спрощена система оподаткування, обліку та звітності для суб'єктів малого підприємництва може застосовуватися поряд з діючою системою оподаткування, обліку та звітності, передбаченою законодавством, на вибір суб'єкта малого підприємництва.

Аналізуючи вищевказані норми чинного законодавства, суд приходить до висновку, що у випадку отримання субєктом підприємницької діяльності-фізичною особою доходу від провадження діяльності, що здійснюється не у відповідності до Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва» (тобто з видів діяльності, які не зазначені у свідоцтві про сплату єдиного податку), такий субєкт підприємницької діяльності зобовязаний оподаткувати такий дохід в загальному порядку, а саме податком з доходів фізичних осіб.

Так, у відповідності до пункту 4 статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян"( який діє у частині оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю) громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю, надають податковому органу декларації за наслідками кожного звітного кварталу, а також звітного року у строки, визначені законом. В декларації зазначаються загальні суми одержаного доходу, витрат і сплаченого податку за звітний рік або інший період, за який здійснюється оподаткування (оподатковуваний період).

Згідно статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб" платники податку зобов'язані вести облік доходів і витрат у обсягах, достатніх для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі коли такий платник податку зобов'язаний цим Законом подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податковий кредит.

Пунктом 22.3 статті 22 вказаного Закону ставка оподаткування податком з доходів фізичних осіб з 1 січня 2004 року до 31 грудня 2006 року встановлюється на рівні 13 відсотків від об'єкта оподаткування.

Враховуючи вищевикладене, висновок позивача про порушення відповідачем пункту 19.1 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» є правомірним та обґрунтованим.

Постановою суду від 23.11.2007 встановлено, що винесене внаслідок вищеописаних порушень відповідача, податкове повідомлення-рішення № 0001681704/0 від 30 липня 2007 року на суму 48652,50 грн. є таким, що відповідає вимогам законодавства та обґрунтованим.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення заборгованості, які ґрунтуються на вищеописаних порушеннях відповідача та обґрунтованому податковому повідомленні-рішенні від 30.07.2007 - підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись вимогами ст. ст. 69-72, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 48 652,50 грн. (сорок вісім тисяч шістсот п'ятдесят дві грн. 50 коп.) на р\р 33217801700010, одержувач ВДК у Солом'янському районі м. Києва. ідентифікаційний код 26077951, банк одержувач: УДК у м. Києві, МФО 820019, код платежу 11010200.

3. Судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо постанова не оскаржена в апеляційному порядку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.В. Клочкова

Постанову складено в повному обсязі та підписано 18 вересня 2010 року.