Постанова № 12487692, 29.09.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 вересня 2010 року 09:01 № 2а-12871/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б. при секретарі судового засідання Гальченко О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ"

до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва

проскасування податкових повідомлень-рішень

за участю представників сторін:

від позивача: Чорний А.М., дов. №21/179, від 10.08.10 р.

від відповідача:Кириленко М.Є.,посв. №028403 від 31.12.09 р.

Відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 29 вересня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний банк «Київ»звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва про скасування податкові повідомлення-рішення від 25.01.2010р. №0000102305/0/1721 та від 29.04.2010р. №0000102305/1/15558, згідно з якими Харківській філії ПАТ «АКБ «КИЇВ»визначено суму податкового зобов'язання за платежем збір за право на використання місцевої символіки у розмірі 21 446,73 грн., в тому числі за основним платежем у розмірі 14 071,15 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 7 375,58 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані рішення прийняті з порушенням норм Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, Закону України “Про систему оподаткування”, Закону України “Про порядок погашення зобовязань перед бюджетами та державними цільовими фондами”, Декрету Кабінету Міністрів України “Про місцеві податки і збори” від 20 травня 1993 року № 56-93, оскільки платником збору за право використання місцевої символіки є юридична особа, а не його філія.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Відповідач проти заявлених позовних вимог заперечує та просить відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

В обґрунтування заперечень зазначає, що оскаржувані рішення прийняті в межах, в порядку та у спосіб, встановлені податковим законодавством України, так як рішенням Київської міської ради від 9 березня 2006 року N 149/3240 передбачено, що платниками збору, зокрема, є юридичні особи, включаючи підприємства з іноземними інвестиціями, філії та інші відокремлені підрозділи підприємств і організацій, які здійснюють діяльність на території м. Києва.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі міста Києва проведено виїзну позапланову перевірку Харківської філії ПАТ «Акціонерний комерційний банк «Київ»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.09.2009 року.

За результатами перевірки складено Акт № 16/2201/21706750 від 12.01.2010 р. яким встановлено, що Дарницької філією «АКБ «Київ»за період з III кварталу 2007 року по ІV квартал 2007 року розрахунки збору за право використання символіки м. Києва до ДПІ у Дарницькому районі м. Києва не надавались і збір за право використання місцевої символіки м. Києва не сплачувався, чим порушено вимоги ст.12 Декрету Кабінету Міністрів “Про місцеві податки і збори” від 20.05.1993р. №56-93 із змінами та доповненнями (далі - Декрет №56-93) та п.4.1, п.6.2, п.6.3 Положення про збір за право використання символіки м. Києва, затвердженим Рішенням Київської міської Ради від 09.03.2007р. №149/3240 (далі - Рішення №149) “Про внесення змін та доповнень до рішення Київської міської ради народних депутатів від 15.02.1994р. №7 “Про введення збору за право використання символіки м. Києва”.

Перевіркою нараховано збір за право використання символіки м. Києва за ІІІ квартал 2007р. 6184,62 грн., за IV квартал 2007р. 7886,53 грн.

На підставі Акту, відповідно до вимог п.п.17.1.1., п.п.17.1.2 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.01.2010р. №0000102305/0/1721, яким визначено до сплати збір за право використання місцевої символіки у сумі 14071,15 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 7375.58 грн.

Сума податкового зобов'язання розрахована виходячи з даних декларацій по податку на прибуток, як 0,1% вартості виробленої продукції (виконаних робіт, наданих послуг) з використанням символіки м. Києва, а штрафні санкції як 50% від сумі нарахованого податкового зобов'язання.

Не погоджуючись з прийняти рішенням позивач оскаржив дане рішення до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі скаргу.

За наслідками процедури адміністративного оскарження вказане податкове повідомлення рішення №№0000102305/0/1721від 22.01.2010р. залишено без змін, скарги без задоволення та винесені нові податкові повідомлення рішення №0000102305/1/15558 від 29.04.2010р.

Правомірність вказаних податкових повідомлень рішень є предметом даного спору.

Аналізуючи викладені вище обставини в їх сукупності суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з урахуванням наступного.

Закон України “Про систему оподаткування” від 25 червня 1991 року № 1251-XII визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників.

Як передбачено положеннями ст. 1 Закону України “Про систему оподаткування” встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до цього Закону, інших законів України про оподаткування.

Верховна Рада Автономної Республіки Крим і сільські, селищні, міські ради можуть встановлювати додаткові пільги щодо оподаткування у межах сум, що надходять до їх бюджетів.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України “Про систему оподаткування”, платники податків зобовязані, зокрема, сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни. Ненарахування та несплата податків з коштів (доходів), отриманих від здійснення господарської діяльності, є порушенням інтересів держави та суспільства.

Відповідно до положень статті 10 Закону України “Про систему оподаткування” платники податків і зборів (обов'язкових платежів) мають право, зокрема, оскаржувати у встановленому законом порядку рішення державних податкових органів та дії їх посадових осіб.

Декрет Кабінету Міністрів України “Про місцеві податки і збори” від 20 травня 1993 року № 56-93 визначає види місцевих податків і зборів, їх граничні розміри та порядок обчислення і спрямований на зміцнення бюджетів місцевого самоврядування.

Відповідно до положень статті 1 Декрету № 56-93 до місцевих податків і зборів належать, зокрема, збір за право використання місцевої символіки.

Статтею 12 Декрету № 56-93 встановлено, що збір за право на використання місцевої символіки справляється з юридичних осіб і громадян, які використовують цю символіку з комерційною метою.

Дозвіл на використання місцевої символіки (герба міста або іншого населеного пункту, назви чи зображення архітектурних, історичних пам'яток) видається відповідними органами місцевого самоврядування.

Граничний розмір збору за право на використання місцевої символіки не повинен перевищувати з юридичних осіб - 0,1 відсотка вартості виробленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг з використанням місцевої символіки, з громадян, що займаються підприємницькою діяльністю, - п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до статті 18 Декрету № 56-93 органи місцевого самоврядування самостійно встановлюють і визначають порядок сплати місцевих податків і зборів відповідно до переліку і в межах установлених граничних розмірів ставок.

Органи місцевого самоврядування в межах своєї компетенції мають право запроваджувати пільгові податкові ставки, повністю відміняти окремі місцеві податки і збори або звільняти від їх сплати певні категорії платників та надавати відстрочки у сплаті місцевих податків та зборів.

Відповідно до статті 19 Декрету № 56-93 місцеві податки і збори перераховуються до бюджетів місцевого самоврядування в порядку, визначеному Радами народних депутатів, якими вони встановлюються. Стягнення не внесених в установлений термін місцевих податків і зборів здійснюється згідно з чинним законодавством.

Статтею 22 Декрету № 56-93 встановлено, що відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати місцевих податків і зборів до бюджету місцевого самоврядування покладається на платників відповідно до чинного законодавства.

Контроль за сплатою місцевих податків і зборів здійснюється державними податковими інспекціями.

На виконання статті 12 Декрету № 56-93 з врахуванням змін та доповнень Київською міською радою прийнято рішення від 9 березня 2006 року N 149/3240, яким затверджено Положення про збір за право на використання символіки міста Києва.

Положенням передбачено, що збір за право на використання символіки м. Києва (далі - Збір) встановлений згідно з Декретом Кабінету Міністрів України від 20.05.93 № 56-93 “Про місцеві податки і збори” та Закону України від 18.02.2003 №1271-IV “Про систему оподаткування”для компенсації частини витрат бюджету м. Києва на охорону і реставрацію пам'яток історії, культури та історичного середовища м. Києва.

Відповідно до Положення платниками збору, зокрема, є юридичні особи, включаючи підприємства з іноземними інвестиціями, філії та інші відокремлені підрозділи підприємств і організацій, які здійснюють діяльність на території м. Києва.

Збір з юридичних осіб стягується у розмірі 0,1 відсотка вартості виробленої продукції (виконаних робіт, наданих послуг) з використанням символіки м. Києва (за вирахуванням податку на додану вартість).

Відповідальність за повноту, правильність обчислення та своєчасність сплати збору покладається на платників збору відповідно до чинного законодавства.

Закон України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21 грудня 2000 року № 2181-IIIє спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Цей Закон не регулює питання погашення та обслуговування кредитів, наданих за рахунок бюджетних коштів або позик, залучених державою чи під державні гарантії, інших зобов'язань, що випливають з угод, укладених державними органами та/або від імені держави, які регулюються нормами цивільного законодавства та іншими законами з питань державного боргу та його обслуговування.

Цей Закон не регулює також питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”та погашення зобов'язань зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Підпунктом 17.1.1 п. 17.1 статті 17 Закону № 2181 встановлено, що платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Відповідно до п.п. 17.1.2. Закону № 2181 у разі коли контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "а" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, додатково до штрафу, встановленого підпунктом 17.1.1 цього пункту, платник податків сплачує штраф у розмірі десяти відсотків суми податкового зобов'язання за кожний повний або неповний місяць затримки податкової декларації, але не більше п'ятдесяти відсотків від суми нарахованого податкового зобов'язання та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Враховуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення є протиправними та необґрунтованими, оскільки прийняті не відносно позивача, а відносно його Дарницької філії. Законом України “Про систему оподаткування” та Декретом № 56-93 чітко визначено, що збір за право на використання місцевої символіки є різновидом місцевих податків. При цьому, стаття 12 Декрету № 56-93 чітко встановлює: збір за право на використання місцевої символіки справляється з юридичних осіб, які використовують цю символіку з комерційною метою.

Разом з тим, суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що рішенням Київської міської ради від 9 березня 2006 року N 149/3240 передбачено, що платниками збору є філії та інші відокремлені підрозділи підприємств і організацій, які здійснюють діяльність на території м. Києва, які у встановленому порядку займаються підприємницькою діяльністю і використовують символіку м. Києва з комерційною метою. Адже, нормою ст. 1 Закону України “Про систему оподаткування” чітко встановлено: встановлення і скасування податків і зборів (обовязкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюються Верховною Радою України, а статтею 18 Декрету № 56-93 визначено лише право органу місцевого самоврядування самостійно встановлювати та визначати порядок сплати місцевих податків і зборів. При цьому, суд акцентує увагу на тому, що зазначеними вище нормативно-правовими актами органам місцевого самоврядування права визначати субєктний склад платників збору за право використання місцевої символіки не надано.

З огляду на викладені вище обставини, суд вважає, що Законом України “Про систему оподаткування” та Декретом № 56-93 запроваджено збір за право використання місцевої символіки, при цьому таким Декретом уповноважено органи місцевого самоврядування на встановлення лише порядку його справляння, без права визначення субєктного складу платників такого збору. Платники збору за право використання місцевої символіки чітко визначені Декретом № 56-93.

Враховуючи викладені вище обставини, суд дійшов висновку про неможливість застосування до спірних правовідносин положень рішення Київської міської ради від 9 березня 2006 року N 149/3240 в частині визначення субєктів справляння збору за право на використання місцевої символіки в частині філій та інші відокремлених підрозділів підприємств і організацій, так як статтею 12 Декрету № 56-93 чітко встановлено такий вичерпний субєктний склад, а саме: збір за право на використання місцевої символіки справляється з юридичних осіб і громадян, які використовують цю символіку з комерційною метою.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на зазначене, а також те, що відповідачем не подано до суду належних доказів в обґрунтування поданого заперечення, Суд приходить до висновку, що визначення податкового зобовязання зі збору за право використання місцевої символіки у розмірі 14071,15 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 7375,58 грн., є неправомірним.

Враховуючи вказані вище обставини, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення 25.01.2010р. №0000102305/0/1721 та від 29.04.2010р. №0000102305/1/15558 прийняті без дотримання принципів, визначених статтею 2 КАС України та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідач, як субєкт владних повноважень, не довів правомірність прийняття ним оскаржуваних рішень.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ»є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 99, 100, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Скасувати податкові повідомлення - рішення 25.01.2010р. №0000102305/0/1721 та від 29.04.2010р. №0000102305/1/15558 Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва.

3. Судові витрати у розмірі 3,40 грн. присудити на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ»за рахунок Державного бюджету України.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.Б. Федорчук

Дата підписання та складання постанови в повному обсязі 01.10.2010 р.