Вирок № 124871363, 03.02.2025, Золочівський районний суд Львівської області

Справа № 445/62/25

Провадження № 1-кп/445/209/25

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2025 року Золочівський районний суд Львівської області в складі :

головуючого судді ОСОБА_1

з участю секретаря

судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Золочеві Львівської області кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024141210000589 від 11.11.2024 року за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Черепівка Хмельницького району, Хмельницької області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , офіційно не працевлаштованого, одруженого, неповнолітній дітей чи інших утриманців не має, особою з інвалідністю не являється, судимий вироком Золочівського районного суду Львівської області від 11.11.2024 року за ч. 1 ст. 369 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 18 020,00 грн., який сплачено 05.12.2024 року

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 369 КК України, -

в с т а н о в и в :

згідно обвинувального акту ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що 11 листопада 2024 року у період часу з 08:00 год. по 20:00 год. відповідно до графіку чергування працівників Золочівського РВП ГУНП у Львівській області заступили на службу автопатруля інспектор ВРПП Золочівського РВП ГУНП у Львівській області старший лейтенант поліції ОСОБА_6 та старший інспектор ВРПП Золочівського РВП ГУНП у Львівській області капітан поліції ОСОБА_7 , на патрульному автомобілі марки «Mitsubishi Outlander», д.н.з. НОМЕР_1 , яка полягала у патрулюванні території обслуговування з метою забезпечення публічної безпеки і порядку, контролю за дотриманням правил дорожнього руху, забезпечення його безпеки та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на дорозі, а також в безпосередньому припиненні особисто виявлених адміністративних та кримінальних правопорушень, застосовуючи передбачені законодавством права і повноваження, керуючись при цьому ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію».

11 листопада 2024 року, близько 11 години 45 хвилин, інспектором ВРПП Золочівського РВП ГУНП у Львівській області старшим лейтенантом ОСОБА_6 та старшим інспектором ВРПП Золочівського РВП ГУНП у Львівській області капітаном поліції ОСОБА_7 , під час виконання покладених на них обов`язків з безперервного та цілодобового патрулювання території обслуговування з метою виявлення та запобігання вчиненню адміністративних та кримінальних правопорушень на території м. Золочева та Золочівського району Львівської області, перебуваючи за адресою: с. Струтин Золочівського району Львівської області (автодорога М-09 53км+300м), на підставі ст. 31 та 35 Закону України «Про Національну поліцію», а також «Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану», затвердженого Постановою КМУ від 29.12.2021 №1456, під час перевірки документів водія, виявлено, що ОСОБА_4 , керував транспортним засобом марки «Mercedes-Benz 200», реєстраційний номер НОМЕР_2 , із ознаками сп?яніння, однак від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння відмовився, тобто вчинив своїми діями адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У подальшому, 11 листопада 2024 року, у період часу з 11 години 45 хвилин по 11 годину 56 хвилини, в ході спілкування, перевірки особи згідно бази даних ІКС ІПНП, та початку складання працівниками поліції протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, ОСОБА_4 , знаходячись у салоні власного автомобіля марки «Mercedes-Benz 200», реєстраційний номер НОМЕР_2 , усвідомлюючи, що його буде притягнуто до адміністративної відповідальності, а працівники поліції є службовими особами, уповноваженими на складання протоколів про адміністративні правопорушення, діючи з прямим умислом, повторно, будучи раніше засудженим за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України згідно вироку Золочівського районного суду Львівської області від 11.11.2024, маючи на меті уникнення адміністративної відповідальності, незважаючи на попередження поліцейського про кримінальну відповідальність за пропозицію неправомірної вигоди, неодноразово пропонував інспектору ВРПП ОСОБА_6 та старшому інспектору ВРПП ОСОБА_7 , неправомірну вигоду у розмірі 10000 (десять тисяч) гривень за невчинення відносно нього працівниками поліції, які згідно вимог ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» є працівниками правоохоронного органу, дій з використанням наданого службового становища, а саме - не складання протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП щодо ОСОБА_4 .

Після відмови працівниками поліції отримати неправомірну вигоду на місце події викликано слідчо-оперативну групу Золочівського РВП ГУНП у Львівській області.

Такі дії обвинуваченого кваліфіковані органом досудового розслідування за ч.2 ст.369 КК України, як пропозиція надання службовій особі неправомірної вигоди за невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує таку вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища, вчиненій повторно.

В судовому засіданні обвинувачений обставини вказані в обвинувальному акті визнав повністю та підтвердив їх у своїх показах, просить суворо його не карати. Вказує, що 11.11.2024 року, після того, як був засуджений Золочівським районним судом за аналогічний злочин, перебував у стані сильного душевного хвилювання, зазначає, що його двоє синів є військовослужбовцями, один з них перебуває на Покровському напрямку. Він хвилюється за сина, а тому перебуває у стресовому стані, що і призвело до вчинення правопорушення. Алкогольних напоїв він не вживав, на момент зупинки транспортного засобу в стані алкогольного сп`яніння не перебував. На огляд з метою визначення стану алкогольного сп`яніння він проїхати не бажав, а тому запропонував працівникам поліції неправомірну вигоду у розмірі 10 000,00 грн., щоб його відпустили.

Суд неодноразово роз`яснював обвинуваченому положення ч. 3 ст. 349 КК України та з`ясовував чи така позиція є добровільною. Обвинуваченому звернута увагу на тяжкість передбаченого законом покарання. Щодо цього обвинувачений вказав, що свою винуватість визнає повністю, доцільності в дослідженні доказів не має, обставин, викладених в обвинувальному акті не оспорює.

Аналогічну позицію висловив захисник, та вказує, що обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнає свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому діяння за обставин, що викладені в обвинувальному акті. Просить суворо не карати обвинуваченого, оскільки такий щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, обоє синів ОСОБА_4 є військовослужбовцями, один із них перебуває на даний час на Покровському напрямку. Просить застосувати до обвинуваченого положення ст. 69, 75 КК України, зокрема передбачити для обвинуваченого іспитовий строк.

Стороні захисту роз`яснено, що у випадку здійснення судового провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, сторона захисту буде позбавлена права оскаржити обставини, які нею фактично не оспорюються в апеляційному порядку.

Після вищевказаних роз`яснень та з`ясування добровільності позицій, та згідно ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників судового розгляду, судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. Суд не має сумнівів у добровільності та істинності їх позиції.

Відповідно до цих вимог закону, суд обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченого та дослідженням тих матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого.

Таким чином, суд вважає доведеним фактпропозиції ОСОБА_4 надання службовій особі неправомірної вигоди за невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує таку вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища, вчиненій повторно, тобто вчинення ним злочину, передбаченого ч.2 ст. 369 КК України.

Обираючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує характер та тяжкість вчиненого правопорушення, фактичні обставини справи, відсутність тяжкості заподіяних правопорушенням наслідків, відсутність завданої шкоди, особу обвинуваченого, який одружений, офіційно не працевлаштований, на шлях виправлення не став, належних висновків на час вчинення інкримінованого діяння не зробив, будучи засудженим за злочин, передбачений ч. 1 ст. 369 КК України, того ж дня, одразу після постановлення вироку, вчинив аналогічне правопорушення, раніше притягався до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, неодноразово, впродовж 2024 року на пропозиції працівників поліції пройти огляд на визначення стану сп`яніння відмовлявся, здійснюючи при цьому фактично спроби відкупу та намагання домовитись з працівниками поліції за не притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, обставини, що пом`якшують покарання, якими на думку суду, є щире каяття, сприяння розкриттю кримінального правопорушення, відсутність обставин, передбачених ст. 67 КК України, що обтяжують покарання, а тому такому слід призначити покарання у виді позбавлення волі, що передбачене санкцією ч.2 ст. 369 КК України у мінімальному розмірі, що зважаючи на особу обвинуваченого та його вік, суд вважає цілком достатнім.

Варто також зауважити, що обвинувачений та його захисник неодноразово наголошували на тому, що двоє синів обвинуваченого проходять військову службу та один з них перебуває на даний час на Покровському напрямку, однак жодних доказів цього сторона захисту не представила, незважаючи на достатність часу для цього.

Виходячи із санкції ч. 2 ст. 369 КК України, обвинуваченому, враховуючи вище перелічені дані щодо його особи, а також його майнового стану, зокрема наявність у його власності декількох об`єктів нерухомого майна та автомобіля, слід призначити штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Щодо застосування до обвинуваченого покарання у виді конфіскації майна, суд не вбачає доцільності застосування такого, зважаючи на особу обвинуваченого, відсутність тяжкості заподіяних правопорушенням наслідків, відсутність завданої шкоди, а призначеного покарання у виді позбавлення волі строком на три роки зі сплатою штрафу у максимальному розмірі є цілком достатньо. Суд зазначає, що за вказаних обставин конфіскація майна буде явно не співмірним, очевидно не пропорційним та надмірним заходом.

Окремо слід зазначити, що відповідно до примітки ст. 45 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ст. 369 КК України є корупційним кримінальним правопорушенням.

Угода про визнання винуватості у цьому провадженні між обвинуваченим та прокурором не укладалась, відтак, в силу положень ст. 69, 75 КК України, їх положення не можуть бути застосованими до обвинуваченого, зважаючи на пряму заборону застосування таких.

Захисником висловлено позицію в судових дебатах щодо застосування до обвинуваченого положень ст. 69 та 75 КК України, однак нормативно-правове обґрунтування можливості такого застосування, захисник надати не зміг.

Ухвалою слідчого судді Золочівського районного суду Львівської області до обвинуваченого застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання із покладенням на нього обов`язків: прибувати за першим викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду на визначений ними час; не відлучатися із населеного пункту, у якому ОСОБА_4 зареєстрований та проживає, а саме з м. Хмельницький, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; здати на зберігання слідчому свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Вказаних обов`язків обвинувачений ОСОБА_4 за час досудового розслідування та судового розгляду не порушував, а тому доцільності застосовувати до нього більш суворий запобіжний захід до вступу вироку в законну силу, потреби не має, ризики поза процесуальної поведінки прокурором не доведено.

Речові докази та процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні, цивільний позов не заявлявся.

Арешти накладені слідчим суддею на майно обвинуваченого ОСОБА_4 слід скасувати, зважаючи на відсутність конфіскації такого.

Керуючись ст. 45, 69, 75, ч.2 ст. 369 КК України, ст.349, 368-371, 373- 374 КПК України, суд -

у х в а л и в :

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на три роки із штрафом у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн. (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок).

Строк відбуття покарання рахувати з моменту приведення вироку до виконання та фактичного затримання засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання із покладенням на засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обов`язків: прибувати за першим викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду на визначений ними час; не відлучатися із населеного пункту, у якому ОСОБА_4 зареєстрований та проживає, а саме з м. Хмельницький, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; здати на зберігання слідчому свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, до вступу вироку у законну силу - залишити без змін.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Золочівського районного суду Львівської області від 13.12.2024 року на майно засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на: автомобіль MERCEDES-BENZ 200, 1993 р.в., номерний знак НОМЕР_2 ; житловий будинок, з господарськими будівлями загальною площею 61,5 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , земельні ділянки із кадастровими номерами 6825089300:03:010:0508 площею 0,5458 га, 6825089300:03:010:0034 площею 2,3616 га, 6825089300:01:003:0138 площею 0,1528 га, 6825089300:01:003:0137 площею 0,1912 га, 6825089300:01:003:0131 площею 0,25 га - скасувати.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Львівського апеляційного суду через Золочівський районний суд Львівської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Відповідно до ч.6 ст.376КПК України копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження копію вироку мають право отримати в суді.

Суддя ОСОБА_1