Рішення № 124869864, 21.01.2025, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/8428/24

пр. № 2/759/407/25

21 січня 2025 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Петренко Н.О.

за участю секретаря судових засідань Ганнисика А.А.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Київської міської ради (01044, м.Київ, вул.Хрещатик, 36), третя особа особа: Перша Київська державна нотаріальна контора (01135, м.Київ, проспект Берестейський, 11) про визнання права власності за набувальною давністю та скасування арешту,

ВСТАНОВИВ :

І. Зміст позовних вимог.

У квітні 2024 року представник позивача звернувся до суду з позовом про визнання права власності за набувальною давністю та скасування арешту.

Позовну заяву мотивує тим, що ОСОБА_1 на праві приватної спільної часткової власності належить 9/15 частин житлового будинку, загальною площею 123,5 кв. м. житловою площею 85.7 кв. м., розташованого за адресою АДРЕСА_2 . 2/5 частини житлового будинку належали ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , після смерті останнього його частку ніхто не успадкував, відсутні свідоцтва про право власності, оскільки частина майна досі не зареєстрована просить позов задовольнити.

ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні рішення у справі.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 29 квітня 2024 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.

24 червня 2024 року ухвалою Святошинського районного суду м. Києва підготовче провадження закрито та призначено розгляд справи по суті.

ІІІ. Позиції учасників судового провадження.

Представник позивача та позивач у судовому засіданні підтримали позовну заяву та просили її задовольнити.

Представник Київської міської ради в судове засідання не з`явився, надав до суду відзив в якому просив відмовити у задоволенні позову.

ІV. Фактичні обставини встановлені судом та норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо оцінки аргументів наведених учасниками справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав ОСОБА_1 на праві приватної спільної часткової власності належить 9/15 частин житлового будинку, загальною площею 123,5 кв. м., житловою площею 85.7 кв. м., розташованого за адресою АДРЕСА_2 .

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до інформаційної довідки ПБ -2023 № 420 від 20.04.2023 року КП КМР «Київське міське бюро технічної інвентаризації» 2/5 частини житлового будинку . розташованого за адресою АДРЕСА_2 на праві власності зареєстровано за ОСОБА_3 за реєстровим № 19263.

Згідно записів будинкової книги позивач ОСОБА_1 постійно проживав за адресою АДРЕСА_2 з 10.07.1968 року.

На підтвердження позовних вимог позивачем до матеріалів справи долучено технічний паспорт на житловий будинок по АДРЕСА_2 , договір на постачання питної води та квитанції про оплату житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ч. 2 ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Згідно п.9 ПП ВССУ № 5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК).

Крім того, при зверненні до суду з вимогами про визнання за набувальною давністю права власності на нерухоме майно, позивачем має бути доведено безтитульність володіння.

Безтитульне володіння - це фактичне володіння, яке не спирається на якій-небудь правовій підстави володіння чужим майном. Наявність у володільця певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності.

Як встановлено судом дії позивача не є добросовісними в розумінні ст.344 ЦК України , оскільки йому було відомо хто є власником 2/5 частини житлового будинку.

При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Набуття права власності на чужі речі можливе лише за наявності наступних умов: законний об`єкт володіння, добросовісність володіння, відкритість володіння, давність володіння та його безперервність (строк володіння).

Тобто, набуття права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх вказаних умов у сукупності.

Позов про визнання права власності за набувальною давністю не може заявляти особа, яка володіє ним за волею власника і завжди знала, хто є власником цього майна. За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку що позивач не набув право власності на частину житлового будинок за набувальною давністю, оскільки він знає, що власником частини житлового будинку за життя був його брат ОСОБА_3 . Позивач не є добросовісним набувачем, а відкритість і безперервність користування майном не є достатніми підставами для набуття права власності на нього за правилами статті 344 ЦК України.

При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю необхідно враховувати, що позивач, як незаконний володілець, протягом всього часу володіння майном повинен бути впевнений, що на це майно не претендують інші особи, і він отримав це майно з підстав, достатніх для того, щоб набути право власності на нього.

Таким чином, позивачем обрано невірний спосіб захисту, тобто такий що не відповідає специфіці правовідносин, що виникли.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог, які не підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами ст.ст. 328,344 ЦК України; ст.ст. 12, 13, 48, 76-82, 141, 229, 259, 263-265, 268, 273, 280, 354 ЦПК України

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Київської міської ради (01044, м.Київ, вул.Хрещатик, 36), третя особа особа: Перша Київська державна нотаріальна контора (01135, м.Київ, проспект Берестейський, 11) про визнання права власності за набувальною давністю та скасування арешту - відмовити .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання ) без повідомлення сторін зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи якому рішення не було вручене у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Київського апеляційного суду, при цьому відповідно до п. п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу.

Суддя Н.О. Петренко