Ухвала суду № 124869789, 16.01.2025, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

757/61403/24-к

1-кс-4629/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2025 року м. Київ

Печерський районний суд міста Києва у складі:

слідчого судді - ОСОБА_1 ,

з участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

слідчої - ОСОБА_4 ,

представника власника майна - адвоката ОСОБА_5 ,

власника майна - ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання прокурора другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованої злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 про накладення арешту у кримінальному провадженні № 42023260000000021 від 01.02.2023,

УСТАНОВИВ:

Короткий виклад обставин клопотання

До слідчого судді надійшло клопотання сторони кримінального провадження про накладення арешту на майно, вилучене в ході проведення обшуку від 13.12.2024 року на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва справа № 757/57688/24-к від 09.12.2024, за місцем фактичного проживання директора ТОВ «ГАРАНТБУД», код ЄДРПОУ 01514698 - гр. ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: мобільний телефон «Iphone», імеі1 НОМЕР_1 , імеі2 НОМЕР_2 із сім карткою оператора «Київстар» з номером телефону НОМЕР_3 , з метою забезпечення збереження речових доказів.

Позиція сторін кримінального провадження

Прокурор ОСОБА_3 та слідчий ОСОБА_4 у судовому засіданні вимоги клопотання підтримали у повному обсязі.

Власник майна ОСОБА_6 та його представник - адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання.

Зазначили, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва справі ОСОБА_8 у справі № 757/57688/24-к від 09.12.2024 було відмовлено слідчому у вилученні мобільного телефону, оскільки не доведено, що вилучення мобільного телефону разом з інформацією на ньому є необхідним для експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям вчинення.

Правове обґрунтування

Процесуальні правовідносини регулюються главою 17 «Арешт майна» розділу ІІ «Заходи забезпечення кримінального провадження» КПК України.

Статтею 2 КПК України передбачено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (ч. 2 ст. 131 КПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та (або) користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, відчуження.

Відповідно до п. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 170 КПК України арешт допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. У такому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Обставини, встановлені слідчим суддею

Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023260000000021 від 01.02.2023 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст.28, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 384 КК України.

Зв версією досудового розслідуванням службові особи Державної митної служби України, діючи за попередньою змовою з службовими особами суб`єктів господарської діяльності, умисно, протиправно, здійснили привласнення та розтрату коштів державного бюджету в особливо великих розмірах при виконанні укладених договорів з реконструкції міжнародних пунктів пропуску.

13.12.2024 на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва справа №757/57688/24-к від 09.12.2024 проведено обшук за адресою фактичного проживання директора ТОВ «ГАРАНТБУД» код ЄДРПОУ 01514698 - гр. ОСОБА_6 , а саме: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено: мобільний телефон «Iphone», імеі1 НОМЕР_1 , імеі2 НОМЕР_2 із сім карткою оператора «Київстар» з номером телефону НОМЕР_3 .

Крім того, 13.12.2024 на підставі ухвал слідчого судді Печерського районного суду м. Києва за адресами проживання та в офісних приміщеннях осіб, причетних до вчинення вказаних кримінальних правопорушень, проведено санкціоновані обшуки, зокрема ще за 7 адресами.

13.12.2024 вилучені у ході обшуків речі та документи, відповідно до ст. 98 КПК України, на підставі винесеної постанови, визнано речовими доказами у вказаному кримінальному провадженні.

Так, 13.12.2024 прокурором винесено клопотання про накладання арешту на зазначене тимчасово вилучене майно, яке 14.12.2024 засобами поштового зв`язку, а саме за допомогою АТ «Укрпошта», яке надає послуги експрес-доставки поштових відправлень, за трек номером № 0411639554970, направлено до Печерського районного суду м. Києва.

У подальшому, 24.12.2024, з метою усунення недоліків, слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_9 винесено ухвалу про повернення клопотання про накладання арешту на тимчасово вилучене майно прокурору із встановленням строків сімдесят дві години для усунення недоліків.

При цьому, 27.12.2024 після усунення недоліків, клопотання про накладення арешту повторно подане до суду.

На виконання доручення старшого слідчого в ОВС ГСУ НА України ОСОБА_10 про здійснення огляду вилучених під час проведених 13.12.2024 обшуків був оглянутий телефон, вилучений в ході проведення обшуку від 13.12.2024 року на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва справа № 757/57688/24-к від 09.12.2024, за місцем фактичного проживання директора ТОВ «ГАРАНТБУД» код ЄДРПОУ 01514698 - гр. ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Під час його огляду виявлено переписку ОСОБА_6 з приводу реконструкції пункту пропуску «Дяківці», відомості про дати та оплати певний грошових сум, зразки підписів.

Мотиви слідчого судді

Норма-дефініція речових доказів (стаття 98 КПК) щодо критеріїв (умов) визнання матеріальних об`єктів речовими доказами (були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин) з одного боку дійсно, сформульована в категоричній формі, і вказані умови мають бути дотримані для визнання тих чи інших речей речовими доказами. У той же час, слід зважати на стадію кримінального провадження. Так, на стадії досудового розслідування не всі обставини, що підлягають з`ясуванню у кримінальному провадженні, можуть бути достовірно встановлені одразу ж, оскільки розслідування - це процес пізнання обставин подій минулого, пов`язаний з пошуком, виявленням та фіксацією відповідних слідів злочинного діяння.

Системний аналіз норм КПК та практики ЄСПЛ дозволяє дійти висновку, що КПК оперує поняттями, які відповідають декільком різним стандартам доказування (переконання) - стандарт «обґрунтованої підозри», переконання (доведення) «поза розумним сумнівом» та стандарти «достатніх підстав (доказів)» тощо. Стандарти «достатніх підстав (доказів)» використовуються в широкому колі різноманітних ситуацій, що виникають в ході кримінального провадження, тому вони не є сталими, а залежать від конкретної ситуації, цілі прийняття тих чи інших рішень (вчинення дій) та їх правових наслідків. При цьому, вони застосовуються як для прийняття процесуальних рішень слідчими суддями (судом) (статті 157, 163, частина 5 статті 234, 260 та інші статті КПК), так і слідчими, прокурорами (статті 134, 271, 276 КПК та інші).

З огляду на вимоги ч. 3 статті 170 КПК арешт майна на підставі п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК (тобто з метою забезпечення збереження речових доказів) передбачає дотримання стандарту «достатніх підстав» вважати, що майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК.

Стандарт «достатніх підстав (доказів)» для цілей арешту з метою забезпечення збереження речових доказів передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують певну річ з кримінальним правопорушенням (демонструють можливу приналежність до його вчинення в якості знаряддя або матеріального об`єкту, що містить певне відображення або інформацію про злочин), тобто наділяють її саму можливістю виконувати функцію доказу у кримінальному провадженні, і вони є достатніми, щоб виправдати її тимчасове обтяження у вигляді арешту для можливого використання в процесі доказування стороною обвинувачення у подальшому.

За загальним правилом статус тимчасового вилученого майно набуває з моменту фактичного позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких воно перебуває, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися ним до вирішення питання про арешт майна або його повернення (ч. 1 ст. 167 КПК України).

Згідно з ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку.

Частиною 5 ст. 236 КПК України визначено, що обшук на підставі відповідного судового рішення, повинен проводитися в обсязі, необхідному для досягнення мети такого обшуку.

При обшуку слідчий має право оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном (ч. 7 ст. 236 КПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони:1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

Оскільки, вказаний мобільний телефон містить інформацію про здійснення дзвінків, переписку з приводу реконструкції пункту пропуску «Дяківці», відомості про дати та оплати певний грошових сум, вказівки, зразків підписів, тобто міг використовуватись для вчинення злочину, а тому містить інформацію, яка має значення для кримінального провадження та потребує подальшого вивчення, а, отже, відповідає критерію речового доказу, що спростовує доводи сторони захисту.

На підставі викладеного, слідчий суддя дійшов висновку, що на даній стадії досудового розслідування не всі обставини, що підлягають з`ясуванню у кримінальному провадженні, можуть бути достовірно встановлені одразу ж, оскільки розслідування - це процес пізнання обставин подій минулого, пов`язаний з пошуком, виявленням та фіксацією відповідних слідів злочинного діяння.

На цьому етапі кримінального провадження наявні достатні підстави вважати, що вилучене майно відповідає ознакам речових доказів, а тому потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна, як арешт майна з метою збереження речових доказів, що забезпечить дієвість розслідування у кримінальному провадженні.

При цьому, власник майна та його представник не позбавлені у подальшому права на звернення до слідчого судді із клопотанням про скасування арешту майна у порядку, передбаченому ст. 174 КПК.

Керуючись ст. 98, 100, 170, 309 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

Клопотання - задовольнити.

Накласти арешт у кримінальному провадженні № 42023260000000021 від 01.02.2023 на майно, яке виявлене та вилучене в ході проведення обшуку від 13.12.2024 року на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва справа № 757/57688/24-к від 09.12.2024, за місцем фактичного проживання директора ТОВ «ГАРАНТБУД» код ЄДРПОУ 01514698 - гр. ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: мобільний телефон «Iphone», імеі1 НОМЕР_1 , імеі2 НОМЕР_2 із сім карткою оператора «Київстар» з номером телефону НОМЕР_3 .

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали проголошено 21.01.2025.

Слідчий суддя ОСОБА_11