Рішення № 124868967, 30.01.2025, Дарницький районний суд міста Києва

справа № 753/5184/24

провадження № 2/753/4423/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2025 року Дарницький районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді Коренюк А.М.

при секретарі Хильченко С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сергієнко Сергій Сергійович, про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини, суд -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 у березні 2024 року звернувся до суду з позовом до Київської міської ради, третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сергієнко С.С., про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини.

Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його матір ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у віці 65 року, про що свідчить свідоцтво про смерть, видане 01.03.2023 року Київським відділом державаної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), актовий запис № 8184.

ОСОБА_2 заповіту нікому не залишила, відповідно, він приймає спадщину за законом першої черги спадкування як єдиний спадкоємець.

За час свого життя його матір ОСОБА_2 була зареєстрована та проживала в АДРЕСА_1 , й вказана квартира належить його матері ОСОБА_2 та йому ОСОБА_1 відповідно до Свідоцтва про право власності на житло від 04.04.2005 року, виданого відділом приватизації житла Дарницької районної в м.Києві державної адміністрації.

Після смерті матері відкрилась спадщина на майно, належне спадкодавиці, набуте нею за життя.

До першої черги спадкоємців за законом належать лише він, як її син.

У лютому 2024 року він звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сергієнка С.С. із заявою про прийняття спадщини, який постановою від 13.02.2024 року відмовив йому у видачі свідоцтва про право власності на спадкове майно з підстав пропущення ним шестимісячного строку звернення із заявою про прийняття спадщини, та відсутності підтверджуючих документів про факт проживання із спадкодавцем на день смерті, із роз`ясненням права звернення до суду для вирішення питання про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Заяву про прийняття спадщини у встановлений законом строк він не подав у зв`язку з введеним 24.02.2022 року воєнним станом на всій території України.

Вказує, що Міністерством юстиції України у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану заблоковано доступ до Спадкового реєстру, а у лютому 2022 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову, якою встановлено, що на час воєнного стану перебіг строку для прийняття спадщини зупиняється.

За вказаної обставини стадкову справу щодо майна ОСОБА_2 заведено не було.

Окрім того, з початком введення воєнного стану, він разом з родиною (двоє малолітніх дітей) перебували на території західної частини України, повернувся до м.Києва лише у лютому 2024 року.

Спадщина за померлою ОСОБА_2 ніким не прийнята, інших спадкоємців, які претендували на таку, немає, заяв про відмову від спадщини він не подавав, спадщина не визнана судом відумерлою, у інший спосіб, окрім, як звернутися з таким позовом до суду й захистити порушене право, не може, факт пропуску строку для прийняття спадщини не є підставою для усунення від спадування.

Вважає, що вказані обставини пропущення строку вступу в спадщину є поважними.

В судове засіданні позивач повторно не з`явився, звернувся до суду із заявою про розгляд справи за його відсутності з підтриманням позовних вимог з тих же підстав, визначивши йому додатковий строк в два місяці для прийняття спадщини за законом.

Представник відповідача від Київської міської ради в судове засідання повторно не з`явився, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений - рекомендованим листом зі зворотнім повідомленням, розміщеним повідомленням на офіційному сайту судової влади (суду), звернувся до суду із заявою від 20.01.2025 року про розгляд справи за відсутності представника відповідача із прийняттям судового рішення у відповідності до закону.

Відзив на позов відповідачем не поданий.

Третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сергієнко С.С. в судове засідання повторно не з`явився, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений - рекомендованим листом зі зворотнім повідомленням, розміщеним повідомленням на офіційному сайту судової влади (суду).

Третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сергієнко С.С звернувся до суду із заявою про розгляд справи за його відсутності із прийняттям рішення згідно чинного законодавства, й у порядку виконання ухвали Дарницького районного суду м.Києва від 21.05.2024 року, подано до суду матеріали спадкової справи щодо померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відзив на позов третьою особою не поданий.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що ніщо не перешкоджає особі добровільно відмовитись від гарантій справедливого судового розгляду у однозначний або у мовчазний спосіб. Проте для того, щоб стати чинною з точки зору Конвенції, відмова від права брати участь у судовому засіданні повинна бути зроблена у однозначний спосіб і має супроводжуватись необхідним мінімальним рівнем гарантій, що відповідають серйозності такої відмови. До того ж, вона не повинна суперечити жодному важливому громадському інтересу рішення ЄСПЛ (Hermi проти Італії, § 73; Sejdovic проти Італії § 86).

Окрім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини- в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (Рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України»).

Поряд з цим, Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі "Шульга проти України", № 16652/04).

А відповідно до ч.ч.1, 2, п.10 ч.3 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Однією з основних засад здійснення цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Наведені обставини свідчать, що сторони, третя особа завчасно повідомлені про розгляд справи судом.

Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у тому числі, правом визначити свою участь в судовому засіданні.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, вид судочинства - загального позовного провадження, вжиті судом заходи щодо направлення сторонам повідомлення про час та місце розгляду справи, копії позовної заяви з додатками до відповідача, із роз`ясненими правами надання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечення тощо, за наслідком проведеного 08.08.2024 року підготовчого судового засідання, витребуваних ухвалою Дарницького районного суду м.Києва від 21.05.2024 року й досліджених матеріалів спадкової справи № 06/2024 щодо померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , суд визнав можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити рішення за відсутності сторін, третьої особи та за їх погодженням.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вивчившиматеріали спадкової справи № 06/2024 щодо померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню із наступних підстав.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIIІ від 03 жовтня 2017 року, яким зокрема Цивільний процесуальний кодекс викладений в новій редакції.

Відповідно до п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України.

Справа розглядалась у порядку загального позовного провадження із проведеним 08.08.2024 року підготовчим судовим засіданням.

Спадкові відносини в Україні регулюються Цивільним кодексом України, 2003 року, законами України "Про нотаріат", "Про міжнародне приватне право", іншими законами та підзаконними нормативними актами, як нормами матеріального та процесуального права, крім того, у судовій практиці застосовується постанова Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 N 7 "Про судову практику у справах про спадкування" та іншими нормативно-правовими актами.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла матір позивача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,у віці 65 року, про що свідчить свідоцтво про смерть, видане 01.05.2023 року Київським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м.Київ), актовий запис № 8184, довідка про причину смерті, до форми № 106/о від 01.05.2023 року.

ОСОБА_2 заповіту нікому не залишила, відповідно, позивач приймає спадщину за законом.

За час життя матір позивача ОСОБА_2 була зареєстрована та проживала в АДРЕСА_1 , й вказана квартира належить ОСОБА_2 та позивачу ОСОБА_1 відповідно до Свідоцтва про право власності на житло від 04.04.2005 року, виданого відділом приватизації житла Дарницької районної в м.Києві державної адміністрації.

Після смерті матері позивача відкрилась спадщина на майно, належне спадкодавиці, набуте нею за життя.

До першої черги спадкоємців за законом належать лише позивач, як син ОСОБА_2 , що підтверджується матеріалами спадкової справи № 06/2024, які витребувані ухвалою Дарницького районного суду м.Києва від 21.05.2024 року, й надані до суду приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сергієнком С.С.

У лютому 2024 року позивач звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сергієнка С.С. із заявою про прийняття спадщини, й постановою приватний нотаріус від 13.02.2024 року відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право власності на спадкове майно з підстав пропущення заявником шестимісячного строку звернення із заявою про прийняття спадщини та відсутності підтверджуючих документів про факт проживання із спадкодавцем на день смерті, із роз`ясненим правом звернення до суду для вирішення питання про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини (матеріали спадкової справи № 06/2024).

В основі спадкування за законом знаходиться принципі черговості, який полягає у встановленні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими. Кожна черга - це визначене коло осіб, з урахуванням ступеня їх близькості спадкодавцеві, яке встановлене законом на підставі припущення про те, що спадкодавець залишив би своє майно найближчим родичам, членам сім`ї, утриманцям і (або) іншим родичам до шостого ступеня споріднення.

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) - стаття 1216 ЦК України. Спадкодавець - це фізична особа, права та обов`язки якої після смерті переходять до інших осіб. Спадкоємці - це особи, що набувають право на спадщину (особи, які є живими на момент відкриття спадщини, особи, що були зачаті за життя спадкодавця і народилися після відкриття спадщини, а також юридичні особи та держава). Право спадкування тісно пов`язане з правом власності, оскільки спадкування є одним із засобів набуття права власності.

Стаття 1218 ЦК України визначає, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частинами 1, 2 ст. 1220 ЦК України встановлено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

За статтею 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

За ч. ч. 1, 5 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Частиною 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлено строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Спадкоємцю, який пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

У відповідності до ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Правила вказаної статті можуть бути застосовані, якщо: у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; ці обставини визнані судом поважними.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30 травня 2008 року встановлено, що при розгляді справ про визначення додаткового строку для прийняття спадщини судам слід перевіряти наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Постановами приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сергієнка С.С. від 13.02.2024 року й від 27.03.2024 року позивачу відмовлено у вчиненні нотарівальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв`язку із пропущенням строку прийняття спадщини.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: тривала хвороба спадкоємців; велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

При вирішенні справ про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини слід також враховувати, що додатковий строк визначається у разі, якщо суд визнає причини пропуску строку для прийняття спадщини поважними. У зазначеній категорії справ є обов`язковим обґрунтування в мотивувальній частині судового рішення поважності причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини.

У постанові від 13 березня 2020 року у справі №314/2550/17 Верховний Суд зазначив, що, вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини кожної справи.

Звертаючись до суду із цим позовом, позивач вказав, що пропустив строк для прийняття спадщини з наступних причин: у зв`язку із введенням на території України воєнного стану; виїздом позивача із сім`єю (діти: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ), за межі м.Києва на територію західної України через загрозу для життя та здоров`я, доведення до громадян законодавчим органом про те, що на час воєнного стану перебіг строку для прийняття спадщини зупиняється.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.2 ст.82 ЦПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, строк дії якого неодноразово продовжувався та діє на час розгляду справи.

Відповідно до статті 64 Конституції України, статей 12-1 і 20 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», статей 7 і 34 Закону України «Про нотаріат», Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» 28 лютого 2022 року Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова № 164 «Про деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану».

З 29 червня 2022 року діяли зміни щодо строків оформлення спадщини під час воєнного стану. Ці зміни були запроваджені на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 24 червня 2022 року №719 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо нотаріату та державної реєстрації в умовах воєнного стану».

Так, пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на 4 (чотири) місяці. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09 травня 2023 року № 469 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо нотаріату, державної реєстрації та функціонування державних електронних інформаційних ресурсів в умовах воєнного стану» пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» виключено.

За обставинами цієї справи спадкодавець ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , а отже кінцевим строком для подання заяви про прийняття спадщини для позивача було 01 листопада 2023 року, а із заявою про прийняття спадщини позивач до нотаріуса звернувся у лютому 2024 року, тобто по минуванню трьох місяців.

Між тим, положення цієї постанови вочевидь вплинули на розуміння позивачем, який не має юридичної освіти, строків прийняття спадщини, визначених законодавством. Тому ці обставини, разом з наведеними іншими мають бути враховані при вирішенні вимог про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Відповідно, обставина нечіткості норм національного законодавства щодо строку на прийняття спадщини в період дії воєнного стану є загальновідомою та, незалежно від того, посилався позивач в позовній заяві на цю обставину, чи ні, є достатньою підставою для надання йому додаткового строку для прийняття спадщини.

Як встановлено із матеріалів справи, спадщина після смерті матері позивача ОСОБА_2 наразі не оформлена, а до її смерті була опублікована вищевказана постанова Кабінету Міністрів України, яка передбачала зупинення перебігу строку для прийняття спадщини на час дії воєнного стану.

Наведені вище обставини свідчать про те, що центральний орган виконавчої влади держави не мав протягом перших 15 місяців запровадження воєнного стану в Україні (з 24 лютого 2022 року до 23 травня 2023 року) послідовності та стабільності в нормативному врегулюванні строку для прийняття спадщини.

При таких обставинах, пересічний громадянин не може нести негативних наслідків в частині пропуску ним строку подання заяви про прийняття спадщини, принаймні, якщо такий пропуск припав на період нормативної нестабільності в державі щодо врегулювання строку подання заяви для прийняття спадщини з лютого 2022 року до травня 2023 року.

Верховний Суд у постанові від 20 березня 2024 року у справі №545/1231/23 констатував, що проживання спадкоємця на території де відбувалися активні бойові дії, є достатньою підставою визначення спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини.

Суд вважає, сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути підставою для поновлення строку, адже такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану і унеможливили виконання дій протягом установленого законом строку.

Разом з тим, у цій справі підставами для визначення додаткового строку для прийняття спадщини є запровадження воєнного стану в Україні.

Позивач має двох неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , 2010р.н., й сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а тому з метою забезпечення життя та здоров`я дітей, суд вважає, що у позивача були обґрунтовані підстави для переїзду з 24.02.2022 року (дата народження молодшого сина ОСОБА_4 ) з м.Києва на територію західної частни України.

Суд також вважає загальновідомою обставиною, яка також підтверджується Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року №309.

У зв`язку введенням з 24.02.2022 року в Україні воєнного стану, наявністю у позивача двох неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , 2010р.н., сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з невизначеністю та небезпекою перебування у м.Києві, позивач мав обґрунтовані побоювання за життя та здоров"я дітей, у зв`язку з чим виїхав з міста Києва, маючи впевненість у стабільності та послідовності законодавця щодо нормативного врегулювання строку для прийняття спадщини.

З огляду на викладене, вважає, що при вирішенні цього позову суд повинен виходити з таких об`єктивних обставин як: дія воєнного стану на всій території України з 24 лютого 2022 року, невизначеності безпекової ситуації у країні та необхідності дотримання балансу між забезпеченням права особи на життя та перебування безпечному середовищі і строками реалізації права на спадкування, з огляду на нечіткість у нормах національного законодавства щодо строку на прийняття спадщини в період дії воєнного стану.

Окрім того, у цій справі суд у сукупноств із встановленими обставинами також враховує, що спадщина за померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 ніким не прийнята, інших спадкоємців, які претендували б на таку спадщину, окрім позивача, як вбачається із матеріалів спадкової справи № 06/2024, індекс справи 02-14/24, до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , немає, заяв про відмову від спадщини позивач не подавав, спадщина унаслідок смерті ОСОБА_2 не визнана судом відумерлою, у інший спосіб, окрім, як звернутися з таким позовом до суду, захистити порушене право, позивач не може, факт пропуску строку для прийняття спадщини не є підставою для усунення від спадування.

За таких обставин, суд вважає, що позивач пропустив строк звернення із заявою про прийняття спадщини з поважних причин, а тому наявні підстави, передбачені статтею 1272 ЦК України, для визначення позивачу додаткового строку для подання до нотаріуса заяви про прийняття спадщини.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.43 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Інші доводи позивача, які наведені у позові, не впливають на висновку суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ("Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

За таких підстав позов уцілому є обгрутнованим, доведеним й таким, що підлягає задоволенню, обставини, що спростовують позовні вимоги, судом не встановлені.

Приймаючи до уваги предмет даного спору, наслідки його розгляду судом, суд вважає за необхідне застосувати положення частини 1 статті 141 ЦПК України.

Так, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Позивачем при подачі позову до суду сплачено судовий збір в сумі 1 211 грн. 20 коп., який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі вищевикладеного, ст. ст. 1221, 1222, 1261, 1272 ЦК України, з урахуванням постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про спадкування", Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України,керуючись п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України, ст.ст. 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 17, 43, 49, 55, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 258, 262, 264, 265, 268, 273, 352 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сергієнко Сергій Сергійович, про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини, - задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП - НОМЕР_1 , додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщиниза законом, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 його матері ОСОБА_2 , тривалістю в 2 (два) місяці.

Стягнути з Київської міської ради, код ЄДРПОУ - 22883141, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП - НОМЕР_1 , 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 (двадцять) коп. - судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду протягом п`ятнадцять днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Відповідно до ст.355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Київського апеляційного суду.

СУДДЯ: