Постанова № 12486872, 12.11.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

12 листопада 2010 р. № 2-а- 9555/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Зоркіної Ю.В., при секретарі судового засідання Смоляр Є.А.,

у присутності представників

позивача Копченко І.В., Гуріної В.М.,

відповідача Король І.І., Савінової І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «СТВ»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові про визнання недійсними податкових повідомлень рішень,

встановив:

У лютому 2008 року позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до СДПІ по роботі з ВПП у м.Харкова про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 26.02.2008 року у справі відкрито провадження, та постановою суду від 24.10.2008 року позовні вимоги позивача задоволені.

Зазначена постанова була оскаржена відповідачем по справі в апеляційному порядку. Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.08.2009 року апеляційна скарга задоволена, постанова Харківського окружного адміністративного суду від 24.10.2008 року скасована.

Позивач не погодившись з висновками апеляційної інстанції оскаржив рішення до Вищого адміністративного суду України. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30.06.2010 року касаційна скарга ТОВ фірми "СТВ" на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.08.2009 року - задоволено частково, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.10.2008 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.08.2009 року скасовано в частині позовних вимог щодо визнання недійсними податкові повідомлення-рішення №0000990848/0 від 06.07.2007 року, №0000990848/1 від 13.09.2007 року, №0000990848/2 від 04.12.2007 року та №0000990848/3 від 13.02.2008 року, в іншій частині справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

У судовому зсіданні представники позивача підтримали адміністративний позов та просили позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечували посилаючись на те, що позивачем по справі неправомірно сформовано податковий кредит на підставі недійсних податкових накладних та віднесено вартість послуг, які не використовуються у подальшій діяльності підприємства.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи документи, перевіривши оскаржувані повідомлення-рішення на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України суд встановив наступні обставини.

У період з 18.05.2006 по 15.06.2006 року фахівцями СДПІ по роботі ВПП проведено виїзну планову перевірку відповідача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 року по 31.03.2007 року.

За результатами перевірки складено акт від 21.06.2007 року № 1773/48-0/23146249, яким встановлено порушення вимог податкового законодавства, в тому числі в частині п.п.1.18, п.п. 4.1.4 ст.4, п.п. 5.1.17 п.5.1 ст.5, п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело заниження податкових зобовязань по зазначеному податку у період травень, вересень, жовтень, грудень 2006 року на загальну суму 320272, 00 грн.

Зафіксовані актом порушення податкового законодавства стали підставою для прийняття СДПІ по роботі з ВПП відповідно до приписів п.п.6.1 ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкове повідомлення рішення форми «Р»від 06.07.2007 року № 0000990848/0 на загальну суму 480559, 50 грн., в тому числі за основний платіж 320373,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 160186,50 грн.

Не погодившись із зазначеним рішенням позивач оскаржив його в апеляційному порядку, проте за результатами розгляду скарги податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга без задоволення.

В судовому засіданні представник відповідача із посиланням на акт перевірки зазначив, що у ревізуємий період позивачем по справі завищено податковий кредит на загальну суму 316667, 00 грн., в тому числі шляхом:

включення до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 200000, 00 грн. за податковими накладними, виписаними ТОВ «КВК-плюс», які не відповідають вимогам чинного законодавства;

безпідставного віднесення до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 116667,00 грн. за податковими накладними, виписаних ТОВ "TRANSOIL", за якими послуги позивачеві фактично не надавались.

Судовим розглядом встановлено, що між позивачем та ТОВ "TRANSOIL" укладено договір за №06/2809 від 28.09.2006 року «Про виготовлення та узгодження проектно-кошторисної документації та робочого проекту» та отримано від ТОВ "TRANSOIL" податкові накладні на загальну суму 116667,00 грн.

Відповідно до акту перевірки (а.с. 58 т.1) фахівцями відповідача зазначено, що вказані податкові накладні є недійсними, оскільки при їх оформленні невірно визначена «номенклатура поставки»(графа 3), де зазначено «юридичні послуги»замість «виготовлення і узгодження проектно-кошторисної документації та робочого проекту», тоді як у Договорі від 28.09.2006 року №06/2809 посилань на надання юридичних послуг немає. Крім того представник відповідача у своїх запереченнях посилається на те, що відповідно до відповіді Харківської обєднаної державної податкової інспекції «основними видами» діяльності ТОВ "TRANSOIL" згідно установчих документів та Довідки ЄДРПОУ від 14.12.2005 року № 13772 є роздрібна торгівля, оптова торгівля паливом на підставі чого зроблено висновок про те, що вказані вище послуги позивачеві не надавалися.

Судовим розгляду на підставі дослідженої в судовому засіданні копії статуту ТОВ "TRANSOIL" судом встановлено, що товариство має право здійснювати виконання проектних, технологічних, дослідницько - конструкторських робіт. Факт наявності у ТОВ "TRANSOIL" права на здійснення проектних робіт підтверджується додатком до ліцензії будівельні роботи серії АВ № 319140, виданої Харківською обласною державною адміністрацією 18.04.2007 року.

Враховуючи викладене вище суд приходить до висновку про те, що висновок відповідача про те, що установчими документами ТОВ "TRANSOIL" не визначено такого виду діяльності як виготовлення і узгодження проектно-кошторисної документації та робочого проекту суд вважає такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, що підтверджується наданими суду письмовими документами по справі.

Щодо посилання представника відповідача на недійсність податкових накладних, внаслідок недотримання форми їх заповнення, невідповідності предмету договору, як підстави прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд зазначає наступне.

Відповідно до приписів п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на додану вартість на податковий кредит вважається дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Вимоги до оформлення податкової накладної визначені п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», яка визначає обовязкові реквізити, що має містити у собі податкова накладна, в тому числі: опис (номенклатура) товарів (робіт, послуг) та їх кількість ( обсяг, обєм)

Із дослідженого в судовому засіданні копії договору №06/2809 від 28.09.2006 року судом встановлено, що предметом вказаного договору є надання допомоги у оформленні , підготовці та погодженні проектно-кошторисної документації та робочого проекту для будівництва офісного приміщення загальною площею 1200 м2 та складського приміщення загальною площею 7000 м2 за адресою: Харківська область, Харківський район, с. Комунар згідно додатку 1 до вказаного договору (юридичний та інформаційний супровід).

Факт здійснення господарської операції підтверджується первинними бухгалтерськими документами, які повинні містити відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства та мають бути оформлені відповідно до вимог визначених ч. 1 та ч. 2 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”.

Згідно з пунктом 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:- назву документа (форми);- дату і місце складання;- назву підприємства, від імені якого складено документ;- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На підтвердження факту виконання договорів позивачем надано акти виконаних робіт з ТОВ "TRANSOIL" (а.с.20-22 т.2) зі змісту яких вбачається, що позивачем отримані послуги в тому числі із супроводу договорів, захисту інтересів користувачів прилеглих земельних ділянок тощо.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що формулювання «юридичні послуги», зазначене у графі 3 податкової накладної відповідає предмету Договору від 28.09.2006 року №06/2809.

Суд зазначає, що виходячи п.п.7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” та п. 5 Порядку заповнення податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997 року, податкова накладна може вважатися недійсною і, відповідно, бути виключеною з суми податкового кредиту тільки у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 Порядку заповнення податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997 року, або у разі відсутності одного з елементів, зазначеного відповідним рядком згідно п.п.7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Тобто некоректність формулювання у графі 3 „Номенклатурна поставки товарів (послуг) продавця” податкової накладної не може слугувати підставою для визнання податкової накладної недійсною та, відповідно, виключення з суми податкового кредиту суми податкових платежів відображених в такій податковій накладній.

На думку суду формулювання „юридичні послуги” відповідає суті договору за № 06/2809 від 28.09.2006 року „Про виготовлення і узгодження проектно-кошторисної документації та робочого проекту”, адже виходячи із змісту зазначеної угоди можна зробити висновок, що зазначені послуги базуються на юридичному забезпеченні (супроводі) процесу узгодження, оформлення і виготовлення проектно-кошторисної документації й робочого проекту.

Суд вважає необґрунтованими посилання представника відповідача на неможливість визначення у подальшому використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності отриманих послуг відповідно до п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», як підстави для висновку про необґрунтоване віднесення до податкового кредиту суми у розмірі 116667,00 грн. оскільки із досліджених в судовому засіданні копій Робочих проектів «Торгівельно-складського комплексу с. Комунар, вул. Озерна, Харківського району, Харківської області» та актів приймання виконаних робіт та приймання-передачі робочого обєкту (а.с.23-30 т.2) вбачається подальше використання послуг отриманих за договором від 28.09.2006 року №06/2809.

Враховуючи викладене вище суд приходить до висновку про те, що витрати на юридичні послуги, здійснені позивачем з метою виконання своїх зобовязань за договором від 28.09.2006 року №06/2809 підтверджені актами виконаних робіт та податковими накладеними, а тому правомірно віднесені до складу податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 116667, 00 грн. за податковими накладними, виписаними ТОВ "TRANSOIL", а висновки відповідача про неможливість визначення їх подальшого використання у господарській діяльності та недійсності податкових накладних необґрунтованими.

Щодо висновку відповідача про завищення ТОВ фірма „СТВ” податкового кредиту на суму 200000 грн., в зв язку з тим, що на думку відповідача податкові накладні, виписані ТОВ „КВК-плюс” на користь ТОВ фірма „СТВ”, на підставі яких ТОВ фірма «СТВ»до складу податкового кредиту було включено сума ПДВ по передплаті за земельну ділянку па загальну суму 1000 000 грн. в т.ч. ПДВ у розмірі 200000, 00 грн., є такими, що не відповідають вимогам законодавства та порушують п.п. 5.1.17 п.5.1 ст.5 Закону України „Про податок на додану вартість” судом встановлено наступне.

Суд зазначає, що виходячи п.п.7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” та п. 5 Порядку заповнення податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997 року, податкова накладна може вважатися недійсною і, відповідно, бути виключеною з суми податкового кредиту тільки у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 Порядку заповнення податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997 року, або у разі відсутності одного з елементів, зазначеного відповідним рядком згідно п.п.7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Дослідивши зміст спірних податкових накладних, які містяться у матеріалах справи суд встановив, що вони виписані ТОВ „КВК-плюс” на користь ТОВ фірма „СТВ” та відповідають вимогам п.п.7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, заповнені належною особою.

Крім того, відповідачем також підтверджується той факт, що ТОВ „КВК-плюс” спірні операції з продажу земельних ділянок на адресу ТОВ фірма «СТВ»оподатковані податком на додану вартість (відповідь, отримана від Харківської обєднаної державної податкової інспекції на проведення зустрічної перевірки з питання взаємовідносин ТОВ фірма «СТВ» з ТОВ „КВК-плюс”).

За таких обставин, посилання відповідача на не відповідність вимогам законодавства спірних податкових накладних, на підставі яких було придбано земельну ділянку на загальну суму 1000 000 грн. в т.ч. ПДВ 200000,00 грн., та порушення ТОВ фірма «СТВ»п.п.5.1.17 п.5.1 ст.5 Закону України „Про податок на додану вартість” суд вважає необґрунтованими та безпідставними.

Враховуючи сутність заперечень податкового органу та беручи до уваги той факт, що наявність податкових накладних є обовязковою, але не вичерпною обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, враховуючи приписи ст. 69 КАС України, суд керуючись ч.ч.4-5 статті 11 КАС (офіційне зясування обставин справи) протокольною ухвалою витребував у відповідача докази, які підтверджують, що наведені в податкових накладних відомості не відповідають дійсності: вироки про визнання осіб, які видали податкові накладні, винними в скоєнні злочинів, відсутності контрагентів позивача у реєстрі платників податку на додану вартість тощо. Проте у судове такі докази надані не були.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.11 , ч. 2 ст. 71 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що відповідач, приймаючи оскаржувані рішення, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, з метою, з якою це повноваження надане, проте без урахування усіх обставин у справі та вважає адміністративний позов таким, що підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8-14,71,160-163,185-186 КАС України, суд

постановив:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «СТВ»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові про визнання недійсними податкових повідомлень рішень задовольнити у повному обсязі.

Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові від 06.07.2007 року № 0000990848/0, від 13.09.2007 року № 0000990848/1, від 04.12.2007 року № 0000990848/2, від 13.02.2008 року № 0000990848/3 про визначення ТОВ фірма «СТВ» суми податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 480559,50 грн.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

У повному обсязі постанова виготовлена та підписана 17.11.2010 року

Суддя Зоркіна Ю.В.