Постанова № 12486760, 23.11.2010, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2010 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-48507/09/1670 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чеснокової А.О.,

при секретарі Лисенко М.С.,

за участю:

представника прокуратури - Шарбенка О.М.

представника позивача - Грущенка С.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Прокурора Октябрського району м. Полтави в інтересах Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтавідо Відкритого акціонерного товариства "Лтава"про відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, -

В С Т А Н О В И В:

18 грудня 2009 року позивач Прокурор Октябрського району м. Полтави в інтересах УПФУ Октябрського району в м. Полтавізвернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ВАТ "Лтава"про відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій в розмірі 37455,12 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідно до пунктів "б-з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" на пільгових умовах мають право на пенсію за віком незалежно від місця останньої роботи працівники. Авансові суми вказаної плати на виплату пенсій, призначених в минулих і поточних роках, вносяться підприємствами щомісячно до 25 числа наступного місяця. Але своєчасно відповідач не сплатив борг, у звязку з чим утворилась заборгованість сумі 37455,12 грн.

В судовому засіданні представник прокуратури позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник позивача в судовому засіданні просив позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчить поштове повідомлення, наявне в матеріалах справи, надавав неодноразово до суду клопотання про відкладення розгляду справи через неможливість забезпечити явку уповноваженого представника, в зв'язку з його відрядженням.

Суд вважає необхідним зазначити, що інститутом представництва не обмежено коло осіб, які можуть бути представниками на основі договору.

Крім того, відповідно до частини 7 статті 56 Кодексу адміністративного судочинства України, законним представником органу, підприємства, установи, організації в суді є його керівник чи інша особа, уповноважена законом, положенням, статутом.

Оскільки відповідачем у справі є юридична особа, таким чином представляти її інтереси в суді може як законний представник, так і інша особа на підставі договору.

Частиною 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Суд вважає за можливе розглядати справу за даної явки в порядку статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України на підставі доказів, наявних в матеріалах справи.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача та прокуратури, дослідивши матеріали справи, повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Відповідно до статей 14 та 15 Закону України від 09 липня 2003 року №1058 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ВАТ "Лтава" є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Згідно з пунктами "б-з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" на пільгових умовах мають право на пенсію за віком незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на роботах з шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 4 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26 червня 1997 року № 400 та підпункту 6.1 пункту 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1 зареєстрована в Мін'юсті України від 16 січня 2004 року № 64/8663 суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи і організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також їх філії, відділення та інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи повинні відшкодовувати витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 "Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV, а саме призначених відповідно до пунктів "б-з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в розмірі 100% фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які мають стаж, що дає право на призначення цих пенсій на декількох підприємствах, покриваються цими підприємствами пропорційно стажу роботи. При цьому стаж роботи на останньому підприємстві враховується у повному розмірі, а з попередніх місць роботи осіб він додається до стажу, необхідного для призначення пенсій на пільгових умовах.

Пунктом 6 Інструкції передбачено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів Пенсійного фонду України щорічно в повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 "Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених пенсій. Повідомлення складаються на підставі відомостей відділів з призначення пенсій органів Пенсійного фонду України, до 1 січня поточного року та протягом 10 днів з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії.

Вище зазначені розрахунки сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених за страхованим особам відповідно до пунктів "б-з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" надсилались відповідачу.

Підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Відповідач порушив порядок відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, встановлений вище згадуваною Інструкцією та не відшкодував дані витрати, внаслідок чого за вересень 2009 року невідшкодована відповідачем Пенсійному фонду сума виплачених пенсій складає 37455,12 грн.

Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що частиною 3 ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” встановлено, що порядок пенсійного забезпечення осіб, які працювали до введення в дію цього Закону (01 січня 1992 року) на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених законодавством, що діяло раніше, визначається ст. 100 Закону. Відповідач вважає, що особи, які у нього працювали, мали право на призначення пенсії згідно ст. 100 Закону, які на дату введення в дію Закону України “Про пенсійне забезпечення”(01 січня 1992 року) мали повний стаж на роботах, який дає право на пільгову пенсію, тому позивачем було неправомірно призначено пенсії зазначеним особам на підставі ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”. Враховуючи те, що пенсії, призначені відповідно до ст. 100 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, відшкодуванню не підлягають, відповідач не згоден із тим, що позивач надсилає йому розрахунки фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій та повідомлення про їх сплату.

Суд вважає дані заперечення необґрунтованими, виходячи з наступного.

Пунктом “б” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 05 листопада 1991 року №1788-XII встановлено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

При цьому частиною 4 ст. 13 цього Закону передбачено, що порядок пенсійного забезпечення осіб, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених законодавством, що діяло раніше, визначається статтею 100 даного Закону.

Згідно п. 1 постанови Верховної Ради України від 06 грудня 1991 року № 1931-XII Закон України "Про пенсійне забезпечення" введено в дію з 1 січня 1992 року - в частині норм, що стосуються призначення і виплати пенсій та коригування рівнів пенсій, призначених до введення цього Закону.

Відповідно до ст. 100 Закону України “Про пенсійне забезпечення” особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах:

а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством;

б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13 - 14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.

До набрання чинності Законом України «Про пенсійне забезпечення»пенсійне забезпечення осіб здійснювалось відповідно до Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 03 серпня 1972 року. Пунктом 16 наведеного вище Положення, зокрема, було визначено, за наявності якого стажу роботи та віку особи мають право на пенсію на пільгових умовах. При цьому вимоги щодо атестації робочих місць за умовами праці згідно раніше діючого законодавства були відсутні.

Виходячи з аналізу наведених вище норм, можна зробити висновок, що особа, яка до 01 січня 1992 року (тобто до прийняття Закону України «Про пенсійне забезпечення») набула необхідний стаж роботи із шкідливими і важкими умовами праці, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно із Списками №1, №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених постановою Кабінету Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року № 1173 і після цієї дати не працювала на роботах із важкими і шкідливими умовами праці, пенсія призначається відповідно до Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування»згідно із ст.. 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Особі, яка до і після 01 січня 1992 року працювала на роботах, передбачених Списками № 1 та № 2, пенсія призначається відповідно до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", з урахуванням результатів атестації робочих місць.

Дана позиція знаходить своє відображення і в листах Пенсійного фонду України від 21 травня 2003 року № 04/3846 «Щодо відшкодування підприємствами фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ст.. 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення»та від 13 вересня 2007 року № 14741/03-20 "Щодо відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах".

Судом встановлено, що працівникам відповідача Управлінням Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві призначено пільгові пенсії згідно п. “б” ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” після введення в дію Закону України “Про пенсійне забезпечення”, із врахуванням того, що дані особи працювали на роботах із важкими та шкідливими умовами праці після 01 січня 1992 року.

Таким чином, із врахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що позовні вимоги Прокурора Октябрського району м. Полтави в інтересах Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві до ВАТ "Лтава" про відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій призначених за списком № 2 в сумі 37455,12 грн. обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись статей 14, 15 Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування", статей 814, 71, 94, 159, 160164, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Прокурора Октябрського району м. Полтави в інтересах Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві до Відкритого акціонерного товариства "Лтава" про відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій - задовольнити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Лтава" (36000, м. Полтава, вул. Рози Люксембург, 72, р/р 260051741 в КБ "Полтава-Банк", МФО 331489, код ЄДРПОУ 14308479) на користь Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві (36028, м. Полтава, вул. Калініна, 30, код ЗКПО 22529735, р/р 25603301301 в ОПЕРВ ОУ Ощадбанку, МФО 331467) заборгованість з відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій в розмірі 37455 (тридцять сім тисяч чотириста п'ятдесят п'ять) грн. 12 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлений 26 листопада 2010 року.

СуддяА.О. Чеснокова