Ухвала суду № 124862647, 03.02.2025, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/566/25

Провадження № 1-кс/346/109/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2025 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

Слідчий суддя ОСОБА_1

з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

слідчого ОСОБА_4

підозрюваного ОСОБА_5

захисника ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Коломийського РВП ГУ НП в Івано-Франківській області, лейтенанта поліції ОСОБА_4 за погодженням з прокурором Коломийської окружної прокуратури Івано-Франківської області у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01 лютого 2025 року за № 12025091180000117, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ст. 187 ч. 4 КК України,

ВСТАНОВИВ:

клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідає вимогам ст.184 КПК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 01 лютого 2025 року близько 16 год ОСОБА_5 , перебуваючи в лісопосадці неподалік вул. Шевченка, що в с. Шепарівці, Коломийського району Івано-Франківської області, діючи умисно, в умовах воєнного стану, в стані наркотичного спяніння, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його наслідки та бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, вчинив напад на громадянина ОСОБА_7 , в результаті якого завдав йому тілесні ушкодження у вигляді: ЗЧМТ, струсу головного мозку, навколо-орбітальної гематоми зліва, закритих переломів сьомого ребра з ліва та восьмого ребра з права, закритої травми грудної клітки, множинних саден обличчя, від яких останній втрав свідомість, після чого ОСОБА_5 відкрито заволодів його особистими речами, а саме: чоловічою сумкою чорного кольору; мобільним телефоном марки «Huawei» імеі: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 із сім-карткою оператора мобільного звязку ПрАТ «Київстар» НОМЕР_3 ; двома повербанками; особистими документами виданими на ОСОБА_7 , а саме: посвідченням учасника бойових дій дій серії НОМЕР_4 від 02.19.2016; пенсійним посвідченням по інвалідності третьої групи загального захворювання серії НОМЕР_5 від 17.02.2022; паспортом громадянина України НОМЕР_6 ; посвідченням водія серії НОМЕР_7 виданим 30.12.2022; військовим квитком серії НОМЕР_8 виданий 15.05.2015; свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу автомобіля марки «Ауді А4» серії НОМЕР_9 виданим Республікою Польша.

Слідчий зазначає, що 01 лютого 2025 року ОСОБА_5 , було затримано в порядку ст. 208 КПК України, а 02 лютого 2025 року йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.

Слідчий вказує, що необхідність обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обумовлюється наявністю ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 4, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: усвідомлюючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення та покарання, передбачене за вчинення кримінального правопорушення у якому підозрюється, з метою ухилення від притягнення до кримінальної відповідальності, ОСОБА_5 з метою уникнення кримінальної відповідальності може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, оскільки підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину санкція статті якої передбачає покарання до 15 років позбавлення волі; крім того ОСОБА_5 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а саме впливати на потерпілого у вказаному кримінальному провадженні, оскільки йому відомо місце проживання останнього; також підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення,

Наявність вказаних ризиків слідчий мотивує тим, що підозрюваний ніде не працює, не має офіційних джерел для здобуття необхідних для існування речей, не одружений, що в свою чергу призводить до відсутності стримуючих факторів переховуватись від органів досудового розслідування та суду, беручи до уваги суспільну небезпечність самого кримінального правопорушення. Застосувавши до підозрюваного іншого більш м`якого запобіжного заходу не забезпечить вирішення завдань кримінального провадження. Тому просить застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою терміном шістдесят діб, без права визначення застави.

Слідчий та прокурор в судовому засіданні клопотання підтримали із зазначених підстав та просять клопотання задовольнити.

Сторона захисту щодо клопотання заперечила, та просить обрати більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний з позбавленням волі, вказують, що підозрюваний усвідомив протиправність своїх дій, розкаюється та не має наміру переховуватись від органів слідства і суду, буде сприяти розкриттю злочину. Просять обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту або застави.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши надані матеріали, слідчий суддя дійшов наступних висновків.

Згідно зі ст. 5 (п.1 пп. (с)) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод нікого не може бути позбавлено свободи інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення, або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Тримання під вартою відповідно до вказаних конвенційних положень має бути пропорційним заходом для досягнення зазначеної мети (Ladent проти Польщі, пункти 55-56).

«Обґрунтована підозра» у скоєнні кримінального правопорушення передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати об`єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити злочин (Ilgar Mammadov проти Азербайджану, п.88; Erdagoz проти Туреччини, п. 51; Fox, Campbell і Hartley проти Сполученого Королівства, п 32).

Згідно з вимогами п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до правової позиції ЄСПЛ, викладеної в рішенні Джессіус проти Литви, особа може бути позбавлена волі на підставі статті 5 § 1 (c) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод лише в рамках кримінального провадження, з тим, щоб вона постала перед компетентним судовим органом за обґрунтованою підозрою у вчиненні злочину.

Відповідно до ст.ст. 131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.

Як встановлено ч. 2 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Дослідивши обставини вчинення зазначеного кримінального правопорушення, не вирішуючи питання про доведеність вини, виходячи лише з фактичних обставин, які містяться в поданих та досліджених в судовому засіданні матеріалах, слідчий суддя дійшов висновку про обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_5 особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.

Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які наведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах, вважаються переконливими для слідчого судді в тому, що відповідне кримінальне правопорушення могло бути вчинено, а надані слідчим до клопотання відомості в достатній мірі вказують на можливість вчинення підозрюваним ОСОБА_5 кримінального правопорушення. Про це, зокрема, свідчать досліджені в судовому засіданні протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію ОСОБА_7 від 01 лютого 2025 року, його письмові пояснення та протокол допиту в якості потерпілого про обставини спричинення йому тілесних ушкоджень чоловіком на ім`ям ОСОБА_8 та викрадення його особистих речей; медичної довідки щодо спричинених потерпілому ушкоджень; протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, від 01 лютого 2025 року, де потерпілий вказав на фотокартку під № 3, на якій зображений підозрюваний.

При цьому необхідно відзначити, що на даній стадії досудового розслідування слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього заходу забезпечення кримінального провадження, одним із яких є запобіжний захід, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (рішення № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року) суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Слідчий суддя згоден із тим, що слідчий довів наявність ризику переховування підозрюваного від органу досудового розслідування чи суду, оскільки ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від восьми до п`ятнадцяти років; підозрюваний є дієздатним, а тому не може не усвідомлювати особливу тяжкість покарання, яке йому загрожує у випадку призначення судом такого покарання, і ті невідворотні наслідки, які можуть настати особисто для нього, якщо суд визнає його вину і призначить таке покарання. Також слідчий суддя відзначає те, що підозрюваний не має міцних соціальних зв`язків, не одружений, ніде не працює, що також може спонукати підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування чи суду.

Слідчий суддя згоден також із тим, що слідчий довів наявність ризику впливу підозрюваним на потерпілого, оскільки йому відоме місце проживання останнього.

Разом з тим, слідчий суддя вважає не доведеним існування ризику можливого перешкоджання підозрюваним досудовому розслідування іншим чином чи можливість вчинення ним інших кримінальних правопорушень, оскільки матеріали справи не містять жодного доказу схильності підозрюваного до кримінально-караної поведінки чи пред`явлення йому підозри у вчиненні іншого кримінального правопорушення.

Отже слідчий суддя погоджується із тим, що слідчий довів наявність ризиків, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК України. Однак відзначає, що за положеннями частини 1 статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі якщо слідчий чи прокурор доведе, що жоден більш м`який запобіжний захід не може запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Зважаючи на викладені вище норми закону, і з мотивів вказаних вище, слідчий суддя погоджується із тим, що сама суть всіх інших більш м`яких запобіжних заходів, зокрема: особисте зобов`язання (стаття 179 КПК України), особиста порука (стаття 180 КПК України), застава (стаття 182 КПК України), домашній арешт (стаття 181 КПК України, з урахуванням частини 3 статті 196 КПК України), на даний момент, не зможуть запобігти доведеним ризикам.

Домашній арешт, чи особисте зобов`язання вочевидь не зможуть запобігти ризику впливу на потерпілого чи переховуватись від органів досудового слідства чи суду, оскільки підозрюваний ніде не працює, не має офіційних засобів доходу, підозрюється у вчиненні злочину з корисливих мотивів.

Таким чином, з огляду на вказані положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини, беручи до уваги подані органом розслідування докази, особу підозрюваного, який ніде не працює, не має міцних соціальних зв`язків, офіційних джерел доходів, підозрюється у вчиненні злочину проти життя та здоров`я особи, вважаю, що в судовому засіданні поза розумним сумнівом доведено відсутність можливості застосування більш м`якого запобіжного заходу, тому клопотання слід задовольнити та застосувати щодо підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки інші запобіжні заходи не зможуть запобігти вищевказаним ризикам і забезпечити виконання підозрюваним процесуальних рішень.

За приписами ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

Оскільки ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину проти власності поєднаного з завданням шкоди життю та здоровю потерпілої особи, має слабкі соціальні зв`язки, суд не вбачає підстав для визначення йому альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, оскільки застава не здатна запобігти ризикам вчинення підозрюваним вказаних вище дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України. Отже, клопотання підлягає задоволенню.

Відповідно до даних протоколу затримання від 01 лютого 2025 року підозрюваного затримано того дня о 22 год 40 хв, з цього часу слід рахувати 60-денний строк тримання під вартою.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 27, 87, 107, 176-178, 184, 193, 194, 196, 198 КПК України, слідчий суддя,

УХВАЛИВ:

застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів, а саме по 01 квітня 2025 року включно.

Строк тримання під вартою рахувати з моменту фактичного затримання підозрюваного ОСОБА_5 , тобто з 22 год 40 хв 01 лютого 2025 року.

Ухвала підлягає негайному виконанню органом досудового розслідування.

Ухвала слідчого судді набирає законної сили з моменту оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя: ОСОБА_1