Ухвала суду № 124852879, 29.01.2025, Краснопільський районний суд Сумської області

Ухвала

Іменем України

29 січня 2025 року

смт Краснопілля

справа № 588/1375/24

провадження № 1-кп/578/72/25

Краснопільський районний суд Сумської області в складі головуючого судді ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Краснопілля Сумського району Сумської області у кримінальному провадженні за № 12024200540000150 від 10.06.2024

за обвинуваченням

ОСОБА_2 , дата і місце народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , м. Тростянець Сумської області, громадянство: України; освіта середня спеціальна; місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 ; у порядку статті 89 Кримінального кодексу України не судимий,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 307, частиною першою статті 309, частиною першою статті 317, частиною першою статті 382 Кримінального кодексу України,

клопотання прокурора про продовження обвинуваченому строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

учасники судового провадження:

секретар судового засідання ОСОБА_3

сторони кримінального провадження:

з боку обвинувачення: прокурор ОСОБА_4 в режимі відеоконференції

з боку захисту: обвинувачений ОСОБА_2

захисник обвинуваченого ОСОБА_2 адвокат ОСОБА_5 в режимі відеоконференції

та установив:

Обвинуваченому ОСОБА_2 брано запобіжний західу виглядітримання підвартою з правом внесення застави,строк діїякого спливає31.01.2025,у зв`язкуз чим,під чассудового провадженняпрокурор звернувсядо судуз клопотаннямпро продовженняостанньомустроку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60діб з визначенням розміру застави. Своє клопотання прокурор мотивує тим, що ОСОБА_2 обгрунтовано обвинувачується у вчиненні декількох кримінальних правопорушень, за які передбачене сукупне покарання у вигляді позбавлення волі на строк до десяти років. Ризики, що існували на момент обрання обвинуваченому запобіжного заходу, продовжують існувати: переховуватись відсуду;впливати насвідків;вчинити іншекримінальне правопорушення.Обвинувачений єособою молодоговіку,не працевлаштований,за місцемпроживання немає міцнихсоціальних зв`язків(зокрема,власної сім`їта дітей). З урахуванням цих обставин більш м`які запобіжні заходи не будуть ефективними і не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

У судовому засіданні прокурор вимоги клопотання підтримав у повному обсязі.

Обвинувачений по суті клопотання такого пояснив, що він зробив для себе певні висновки, вину визнає повністю, бажає захищати Укрїну і бути мобілізованим до війська ЗСУ, а прокурор йому відмовив у його клопотанні з цього питання. Просив суд у клопотанні прокурора відмовити, та змінити йомузапобіжний захід на цілодобовий домашній арешт.

Захисник обвинуваченого підтримує процесуальну позицію підзахисного щодо заявленого клопотання прокурора. Звертає увагу суду, що ОСОБА_6 пів рокуутримується підвартою,а клопотаннясторони обвинуваченняза змістомє формальнимі зазначеніу ньомуризики непідтверджуються будь-якиминалежними доказами,а єлише припущеннямпрокурора. Обвинувачений має родину, батька, а їх окреме проживання не свідчить про втрату сімейних відносин. Батько має власний бізнес, і готовий сплатити заставу за обвинуваченого, але визначений судом її розмір є надмірним, з урахуванням воєнного стану в державі. Просила суд врахувати положення кримінального процесуального законодавства щодо презумпції невинуватості особи та змінити обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт з застосуванням електронного браслету.

Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши матеріали клопотання, суд доходить таких висновків.

За правилами частини третьої статті 331 КПК, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Згідно з частиною першою статті 183 КПК, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 177КПК метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно з частиною другою статті 177 КПК, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави, суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

За змістом закону, тримання під вартою як запобіжний захід може бути застосовано лише у разі, якщо прокурор наявною сукупністю дозволених законом при прийнятті даного рішення засобів доказування доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим встатті 177 КПК, Неможливість запобігти даним ризикам слід розуміти як недостатність інших запобіжних заходів для того, щоб запобігти їхньому настанню.

Строк дії ухвали суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою, відповідно до частини першої статті 197 КПК не може перевищувати шістдесяти днів.

Так, з матеріалів кримінального провадження слідує, що обвинуваченому ОСОБА_2 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, і строк тримання збігає 31 січня 2025 року.

При вирішенні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує вимоги статті 129 Конституції України, статті 9 Загальної Декларації прав людини, статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і статті 12 КПК, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це робиться з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення. Враховуються, зокрема, особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв`язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування.

Також, суд враховує наявність дійсної необхідності захисту суспільних інтересів, яка, незважаючи на презумпцію невинуватості, має переважне значення порівняно з вимогою поваги до особистої свободи відповідно до статті 5 Конвенції (рішення ЄСПЛ «Харченко проти України», «Лабіта проти Італії»).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.02.2010 у справі "Гарькавий проти України" зазначив, що особа не може бути позбавлена або не може позбавлятися свободи, крім випадків, встановлених у пункті 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

Згідно положень п. "С" статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, нікого не може бути позбавлено свободи інакше, ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як: законний арешт або затримання особи, здійснені з метою припровадження її до встановленого законом компетентного органу на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Таким чином, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у виді тримання під вартою міститься і в положеннях стст.177,178,183 КПК.

Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Марченко проти України», при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

Як встановлено в чч. першій, третій статті 194 КПК, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Судом досліджено питання щодо зменшення ризиків, які існували на момент обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, однак доказів, які б підтверджували вказані обставини, суду не надано та не зазначено про існування таких доказів. Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що запобіжний захід у виді тримання під вартою, з урахуванням наявності ризиків, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого ОСОБА_2 , суд на теперішній час не встановив.

Суд, у відповідності до статті 178 КПК, при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК, враховує той факт, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі до десяти років.

Наявні у матеріалах справи характеризуючі дані щодо особи обвинуваченого та його соціальних зв`язків у місці проживання також були предметом дослідження суду, але таких, які б були достатнім стримуючим фактором його поведінки, не встановлено. Перебуваючи на волі, з метою уникнення покарання ОСОБА_2 матиме реальнуможливість негативновпливати насвідківсторони обвинувачення у цьому кримінальному провадженні, показання яких суд має сприймати безпосередньо, і які судом залишаються не допитаними, що свідчить про існування ризиків, які не зменшились.

Жодних об`єктивних даних, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого під вартою та даних, які свідчать про наявність обставин, що можуть істотно вплинути на можливість продовження тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 та стати підставою для скасування запобіжного заходу чи зміни запобіжного заходу на інший більш м`який, стороною захисту не надано та в ході судового розгляду справи не встановлено.

Таким чином,не роблячипередчасних висновківщодо виниобвинуваченого ОСОБА_2 ,враховуючи доведеністьіснування ризиків,передбачених пунктом3частини першоїстатті 177КПК якнезаконний впливна свідків,запобігання якимбуло підставоюдля обраннята продовженнязапобіжного заходуу видітримання підвартою стосовно ОСОБА_2 ,та якіна теперішнійчас незникли,суд доходитьвисновку продоведеність підставдля продовженнязастосування ранішеобраного запобіжногозаходу обвинуваченомуз метоюзабезпечення виконанняобвинуваченим покладенихна ньогопроцесуальних обов`язків,а такожповного,всебічного таоб`єктивногосудового розглядуданої справи,вважає задоцільне продовжитистрок триманняпід вартоювідносно ньогона 60днів з визначенням розміру застави.

Розглядаючи можливістьзастосування дообвинуваченого альтернативнихзапобіжних заходів,враховуючи вищезазначене,тяжкість,характер таступінь суспільноїнебезпеки кримінальногоправопорушення,суворість покаранняза кримінальніправопорушення,у вчиненніяких обвинувачується ОСОБА_2 ,дані проособу обвинуваченого,зміст пред`явленогообвинувачення таінші конкретніобставини справи,суд вважає,що іншібільш м`якізапобіжні заходи,передбачені статтею176КПК,не забезпечатьвиконання обвинуваченимпроцесуальних обов`язківі йогоналежну поведінку,та відмовляєу клопотанністорони захиступро змінуобвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходуна цілодобовийдомашній арешт. Стороною захисту не наведено переконливих аргументів для зміни обвинуваченому запобіжного заходу на більш м`який.

Визначаючи розмір застави, суд виходить з вимог стст. 178, 182 КПК.

Визначення розміру застави є важливою частиною процесу визначення запобіжних заходів у кримінальному провадженні.Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Так, визначення розміру застави у кримінальному процесі залежить від кількох критеріїв, які встановленіКПК України: майновий та сімейний стан підозрюваного/обвинуваченого; ризики щодо переховування від органів досудового розслідування та/або суду; ризики щодо знищення речей та/або документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; ризики щодо незаконного впливу на інших учасників кримінального провадження; ризика щодо вчинення іншого кримінального правопорушення підозрюваним та обвинуваченим.

Розмір застави визначається у таких межах: 1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (від 3028.00 грн до 60560.00 грн); 2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (від 60560.00 грн до 242240.00 грн); 3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (від 242240.00 грн до 908400.00 грн).

Частиною першою статті 182 КПК чітко встановлюється мета застосування застави, яка полягає у забезпеченні виконання підозрюваним/обвинуваченим покладених на нього обов`язків.

ЄСПЛ неодноразово вказував, що національні суди повинні приводити достатні аргументи, щоб виправдати застосований запобіжний захід. Згідно зрішенням у справі «Мангурас проти Іспанії»(Mangouras v. Spain, заява № 12050/04 від 28.09.2010, пункти 78 - 81) суд зазначив, що гарантія, передбачена пунктом 3 статті 5Конвенції, покликана забезпечити не відшкодування збитків, аявку обвинуваченого на судове засідання.

Тому її суму необхідно оцінювати за ступенем впевненості, що можлива перспектива втрати забезпечення або позов проти гарантів, у разі його неявки на судове засідання буде діяти як достатній стримуючий фактор, щоб розвіяти будь-яке бажання з його боку втекти.

Аналогічної думки ЄСПЛ дотримався всправі «Істоміна проти України»(Istomina v. Ukraine, заява № 23312/15 від 13.01.2022, пункт 25) де зазначив, що, гарантії пункту 3 статті 5 Конвенції стосуються виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків (забезпечення присутності на судовому засіданні), алене відшкодування збитків.

Суд враховує, що ОСОБА_2 , починаючи з 21.06.2024, тобто протягом більш ніж сім місяців, утримується під вартою, дотримується належної процесуальної поведінки; а встановлені судовими рішеннями ризики, передбачені статтею 177 КПК, протягом часу перебування обвинуваченого ОСОБА_2 під вартою суттєво зменшилися, але фактично, тримання під вартою виправдовується.

За встановлених обставин суд уважає за необхідне встановити заставу 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, визначений КПК України для злочинів такої тяжкості, що у грошовому виразі становить 60560.00 грн, і така застава не є занадто непомірною для обвинуваченого та забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків.

Будь-яких інших клопотань від учасників судового провадження не надійшло.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Керуючись ст. 314 - 317, 350, 372, 392, 532 Кримінального процесуального кодексу України,

Постановив:

В задоволенні клопотання сторони захисту - відмовити.

Клопотання сторони обвинувачення - задовольнити.

Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_2 , дата і місце народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , м. Тростянець Сумської області, громадянство: України; освіта середня спеціальна; місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 ; у порядку статті 89 Кримінального кодексу України не судимий, строком на60(шістдесят)днів до 29березня 2025 року включно з утриманням в Державній установі «Сумський слідчий ізолятор».

Встановити строк дії ухвали в частині продовження обраного обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 29березня 2025 року включно.

Визначити заставу в розмірі 20 (двадцяти ) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб /3 028.00 грн станом на 01.01.2025/, що становить 60 560 (шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят) грн 00 коп., яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: ТУ ДСА України в Сумській області код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26270240; Банк отримувача ДКСУ м. Київ; код банку отримувача (МФО) 820172; рахунок отримувача UA558201720355249001000008869; призначення платежу: застава за ОСОБА_2 у справі №588/1375/24 згідно ухвали Краснопільського районного суду Сумської області від 29 січня 2025 року.

Роз`яснити, що обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_2 наступні обов`язки, передбачені частиною п`ятою статті 194 Кримінального процесуального кодексу України:

- з`являтися до суду за першою вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування із свідками цього кримінального провадження;

- здати на зберігання в органи ДМС України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Термін дії ухвали та обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 29березня 2025 року включно.

У разівнесення заставита змоменту звільненняобвинуваченого ОСОБА_2 з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора в даному кримінальному провадженні.

Копію ухвали негайно після її оголошення вручити учасникам судового провадження, а також надіслати уповноваженій службовій особі у місця ув`язнення.

Ухвала в частині продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути оскаржена безпосередньо до Сумського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а обвинуваченим в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали суду.

Повний текст ухвали оголошено /з урахуванням вихідних днів/ 3 лютого 2025 року о 10 год. 45 хв.

Суддя ОСОБА_1