Рішення № 124852344, 30.01.2025, Запорізький районний суд Запорізької області

Справа № 317/3495/24

Провадження № 2/317/77/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2025 року м. Запоріжжя

Запорізький районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Ткаченко М.О.,

за участю секретаря судового засідання Мазуренко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2024 року до Запорізького районного суду Запорізької області надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що 11.10.2021 між ТОВ « МІЛОАН» та ОСОБА_2 було укладено договір про споживчий кредит №5122103, відповідно до умов якого кредитодавець зобов`язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3 договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2 договору (далі кредит), а позичальник зобов`язався повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі плата) у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором.

Відповідно до п. 1.2 договору сума (загальний розмір) кредиту становить 10000 грн.

Відповідно до п. 1.5.2 договору проценти за користування кредитом: 4500 грн, які нараховуються за ставкою 1,50 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Згідно з п. 1.6 договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Відповідно до п.2.1. Договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок

Пунктом 2.3.1.2 договору передбачено, що позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватися кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку користування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів.

Згідно з п. 4.2 договору у разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов`язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою п. 1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п. 1.6 договору.

Відповідно до п. 6.1 договору цей договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця та доступний зокрема через сайт кредитодавця та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

Відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання договору шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, кредитодавцем було перераховано грошові кошти у розмірі, встановленому договором.

26.01.2022 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» було укладено договір №26-01/2022-83, відповідно до умов якого ТОВ «МІЛОАН» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі за договором №5122103.

10.03.2023 р. між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» укладено договір №10-03/2023/01, відповідно до умов якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі за договором №5122103.

Загальний розмір заборгованості за договором №5122103 від 1.10.2021, що підлягає стягненню станом на день формування позовної заяви, відповідно до розрахунку заборгованості, становить 60000 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту) 10000 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 49000 грн, заборгованість за комісією 1000 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідачки судові витрати, а саме: 3028 грн сплачений судовий збір за подання позову до суду та 17000 грн витрати на правничу допомогу.

Ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 30.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

19.09.2024 відповідач долучила до матеріалів справи копію свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , згідно із яким остання у зв`язку із реєстрацією шлюбу 22.06.2023 змінила прізвище з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_4 » (а.с.59).

Ухвалою суду від 16.10.2024 підготовче провадження у справі закрито, призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

08.11.2024 від ОСОБА_1 надійшла відповідь на подану позовну заяву, в якій остання фактично виклала свої пояснення з приводу позовних вимог. Зокрема, зазначила, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення заборгованості по основній сумі кредиту 10000 грн та за відсотками у розмірі 4500 грн в межах строку кредитування, який відповідно до договору становив 30 днів, в іншій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню. Вважає, що з вимогами про стягнення грошових коштів на підставі ст. 625 ЦК України позивач до відповідачки не звертався. Крім того, зазначає, що вимоги про стягнення понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 17000 грн не є співмірними зі складністю справи з огляду на те, що справа про стягнення суми боргу є типовою і не потребує від адвоката багато часу на надання послуг.

19.11.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якого зазначено, що відповідачка не оспорює факт укладення договору, умови договору в судовому порядку не оспорювалися, кредитором нараховані заборгованість відповідно до мов договору. Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, відповідач не наводить обґрунтування неспівмірності витрат із складністю справи та не надає суду будь-яких доказів на підтвердження такої позиції.

Від представника ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», належним чином повідомленого про дату, час та місце розгляду справи, надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, позовні вимоги підтримують, просять задовольнити у повному обсязі.

Відповідач та її представник належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, від представника відповідача надійшла заява, в якій просить розгляд справи проводити за відсутності сторони відповідача, у зв`язку із відсутністю можливості взяти участь у судовому засідання.

Згідно із ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

На підставі наведеного, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, що не з`явилися та повідомлялися завчасно і належним чином про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд установив наступне.

11.10.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №5122103 (а.с.5-10).

Відповідно до п. 1.2, 15.1, 1.5.2. договору про споживчий кредит сума (загальний розмір) кредиту становить 10000 грн, комісія за надання кредиту 1000 грн, яка нараховується за ставкою 10,00 відсотків від суми кредиту одноразово, відсотки за користування кредитом 4500 грн, які нараховуються за ставкою 1.50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Згідно із п. 1.6. договору про споживчий кредит стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом 5 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Відповідно до п. 2.1, 2.3.1.2. договору про споживчий кредит кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок. Також передбачено право позичальника збільшити строк кредитування.

Як вбачається із договору про споживчий кредит №5122103 від 11.10.2021 року ОСОБА_1 підписала зазначений договір одноразовим ідентифікатором R59151 11.10.2021 о 17:18. У подальшому, кредитодавцем (ТОВ «МІЛОАН») було перераховано грошові кошти позичальнику в розмірі 10000 грн. (а.с.11-12)

26.01.2022 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» було укладено договір факторингу №26-01/2022-83, відповідно до якого ТОВ «МІЛОАН» відступило ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» право вимоги до позичальників, в тому числі за договором про споживчий кредит №5122103 від 11.10.2021 року. (а.с.17-22)

ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило право вимоги до боржників за кредитними договорами на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відповідно до договору відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-03/2023/01 від 10.03.2023 року, у тому числі, й за договором про споживчий кредит №5122103 від 11.10.2021 року. (а.с.23-29)

Згідно із розрахунком, що наданий позивачем, заборгованість ОСОБА_1 за договором №5122103 від 11.10.2021 року станом на 04.06.2024 року становить 60000 грн, з яких: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) 10000 грн; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги 49000 грн, заборгованість за комісією 1000 грн. (а.с.13-16).

Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Положеннями ст. 639 ЦК України передбачено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Виходячи із наявних в матеріалах справи письмової відповіді на подану позовну заяву відповідачки, остання не погоджується із нарахованими після 10.11.2021 відсотками та комісією за надання кредиту.

Суд зазначає, що відповідно до умов договору про споживчий кредит ОСОБА_1 надано кредит в розмірі 10000 грн, строк користування кредитом - 30 днів, проценти за користування кредитом: 4500 грн, які нараховуються за ставкою 1,50% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку кредитування та стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Також в договорі передбачено сплату комісії за надання кредиту у сумі 1000 грн.

Пунктом 2.3.1.2 договору передбачено, що позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватися кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку користування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів.

Згідно з п. 4.2 договору у разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов`язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою п. 1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п. 1.6 договору.

Враховуючи умови передбачені п.2.3.1.2 договору кредиту, суд вважає, що строк дії кредитного договору було продовжено до 60 днів.

Із розрахунку заборгованості вбачається нарахування відсотків: за період з 12.10.2021 року по 10.11.2021 року у розмірі 1,5%, з 11.11.2021 року по 09.01.2022 року у розмірі 5%.

Таким чином, за період з 12.10.2021 по 10.11.2021 (п.1.5.2 умов договору), розмір процентів становив 4500 грн: 10000 грн х 1,5 % = 150 грн; 150 грн х 30 днів = 4500 грн.

За період з 11.11.2021 по 09.01.2022 року (п.1.6, 2.3.1.2 умов договору) розмір процентів становив: 10000 грн х 5% = 500 грн; 500 грн х 60 днів = 30000 грн.

Крім того, із розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» вбачається, що за період з 26.01.2022 по 23.02.2022 було нараховано відсотки на підставі п. 4.2 договору, у розмірі 14500 грн: 5% х 10000 грн = 500 грн; 500 грн х 29 днів =14500 грн.

Таким чином, всі нарахування були здійснені на підставі узгоджених між сторонами умов договору про споживчий кредит. Крім того, суд звертає увагу, що відповідачка не заперечує факту укладання договору про споживчий кредит №5122103 від 11.10.2021 й доказів на погашення заборгованості суду не надано.

Щодо нарахування комісії, суд зазначає, що відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно з ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Законом України «Про споживче кредитування» передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту, відповідачка, підписуючи договір про споживчий кредит №5122103 від 11.10.2021, була обізнана із його умовами, сплата комісії за надання кредиту, передбачена п. 1.5.1 договору, а також графіком платежів, а отже нарахування комісії ТОВ «МІЛОАН» було здійснено цілком правомірно.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за договором про споживчий кредит №5122103 від 11.10.2021 у розмірі 60000 грн (шістдесят тисяч гривень 00 копійок), з яких: заборгованість за тілом кредиту 1 000 грн; заборгованість за нарахованими процентами - 49000 грн, заборгованість за комісією 1000 грн.

Вирішуючи питання щодо стягнення витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Так, представником відповідача у відзиві заявлено про неспівмірність витрат позивача на правову допомогу.

На підтвердження факту надання професійної правничої допомоги ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» надано: договір №07-06/2024 про надання правової допомоги, укладений 07.06.2024 із адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс», заявку на надання юридичної допомоги №320 від 07.06.2024, витяг з акту про надання юридичної допомоги від 10.06.2024, за змістом яких вбачається, що правова допомога надана на загальну суму 17000 грн, з яких - надання усної консультації 2 год/2000 грн; підготовка пропозицій 2000 грн; складання позовної заяви про стягнення боргу 4год/3000 грн, а також платіжну інструкцію №0440640000 від 11.06.2024, що підтверджує перерахування адвокатському об`єднанню «Лігал Ассістанс» 200000 грн за надання правової допомоги згідно із договором №07-06/2024 від 07.06.2024 (а.с.33/зворот-38).

Суд погоджується з тим, що загальний розмір витрат на правову допомогу в сумі 17000 грн підтверджений належними та допустимими доказами.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, Верховний Суд у справах №905/1795/18 та №922/2685/19 неодноразово зауважував, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року в справі №922/1964/21 також дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі №742/2585/19.

Таким чином враховуючи предмет та складність справи, час, необхідний для вчинення дій і надання послуг, зазначених у витязі з акту про надання юридичної допомоги від 10.06.2024, згідно із договором про надання правової допомоги №07-06/2024 від 07.06.2024, а також засад розумності, справедливості та співмірності, суд дійшов висновку про стягнення на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» з ОСОБА_1 6000 грн судових витрат на професійну правничу допомогу, що буде співмірним з наданим обсягом послуг, та відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, зважаючи на складність справи, яка є типовою та не є складною.

Крім того, на підставі до ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, сплачений останнім під час звернення до суду із позовною заявою, у розмірі 3028 грн (а.с.39).

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. 3, 12, 13, 19, 76-83, 89, 137, 141, 247, 258-259, 263-265, 279, 352, 354-355 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за договором про споживчий кредит №5122103 від 11.10.2021 у розмірі 60000 грн (шістдесят тисяч гривень 00 копійок), з яких: заборгованість за тілом кредиту 10000 грн; заборгованість за нарахованими процентами - 49000 грн, заборгованість за комісією 1000 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн (шість тисяч гривень 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю ««КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» судовий збір у розмірі 3028 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок).

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне ім`я (найменування) учасників справи:

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», ЄДРПОУ 44276926; адреса місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, оф. 306.

Представник позивача: адвокат Змієвська Тетяна Павлівна, адреса робочого місця адвоката: 08801, Київська область, м. Миронівка, вул. Деркача, буд. 16, РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Представник відповідача: адвокат Сікора Наталя Євгеніївна, адреса робочого місця адвоката: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Суддя М.О.Ткаченко