Вирок № 124852078, 03.02.2025, Чернігівський районний суд Чернігівської області

Провадження №1-кп/748/67/25

Єдиний унікальний № 743/262/24

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2025 року м. Чернігів

Чернігівський районний суд Чернігівської області у склад колегії суддів:

головуючої - судді - ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

при секретарі - ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чернігові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 4202272010000049 від 30 березня 2022 за обвинуваченням :

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Російської Федерації, Оренбурзької області, м. Оренбург, зареєстрованого та проживаючого за адресою : АДРЕСА_1 ,

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 438 КК України,-

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця Російської Федерації, Кемеровської області, м. Юрга, зареєстрованого та проживаючого за адресою : АДРЕСА_2 ,

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 438 КК України,-

за участі:

прокурора ОСОБА_7 ,

потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

захисників ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,

В С Т А Н О В И В :

28.02.2022 військовослужбовці угрупування військ «Центр» РФ, до складу якого входили підрозділи від об`єднань, з`єднань і військових частин Центрального військового округу та зведені підрозділи федеральної служби військ національної гвардії РФ, в складі яких перебував військовослужбовець ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , на посаді начальника військової поліції Центрального військового округу, тимчасово зайняли територію населених пунктів с. Довжик, с. Вишневе Чернігівського району Чернігівської області, де перебували до 01.04.2022.

Так, перебуваючи в с. Довжик 18.03.2022, невстановлені військовослужбовці ЗС РФ у кількості не менше 5 осіб, у період часу з 16 год. до 17 год., більш точний час досудовим розслідуванням не встановлений, прибули до помешкання родини ОСОБА_12 за адресою: АДРЕСА_3 , де на той час перебували цивільні особи ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Будучи озброєними вогнепальною зброєю невстановленого зразка, вказані військовослужбовці наказали вийти ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_9 з будинку та без дозволу власника двоє невстановлених військовослужбовців ЗС РФ провели обшук господарства.

Під час проведення обшуку будинку за адресою: АДРЕСА_3 військовослужбовцями ЗС РФ виявлено військову сумку з речами Збройних Сил України, яка належала ОСОБА_14 як колишньому учаснику АТО/ООС. Надалі, перебуваючи на подвір`ї, військовослужбовці ЗС РФ, проти волі братів ОСОБА_12 , поставили їх на коліна та направили на них вогнепальну автоматичну зброю невстановленого зразка з погрозою її застосування у разі невиконання їх вказівок. У подальшому до подвір`я вищевказаного будинку зайшов ОСОБА_6 , який поводив себе зухвало, кидався військовою формою, яку знайшли під час обшуку. Окрім того, невстановлені військовослужбовці ЗС РФ наносили при цьому ОСОБА_15 удари руками та ногами по різним частинам тіла останнього.

У подальшому до господарства зайшов військовослужбовець ЗС РФ за позивним «Закон» - ОСОБА_5 , який діючи умисно, в порушення вимог ст. ст. 27, 29, 31, 32, 147 Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949 та ст. 51, ч. ч. 1, 2 ст. 75 Додаткового протоколу до Женевської конвенції від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол І), від 08 червня 1977 року, підійшов до ОСОБА_15 та, розуміючи, що він є цивільною особою, яка перебуває під захистом, дізнавшись, що він є колишнім військовослужбовцем ЗСУ, учасником АТО, наніс йому один удар прикладом вогнепальної зброї невстановленого зразка в ділянку живота.

Після чого, ОСОБА_5 наказав ОСОБА_6 та іншим невстановленим досудовим розслідуванням військовослужбовцям ЗС РФ доправити ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_9 до штабу, для подальших їх допитів.

Надалі, ОСОБА_6 та інші невстановлені досудовим розслідуванням військовослужбовці ЗС РФ, за наказом ОСОБА_5 зв`язали ОСОБА_9 руки, а ОСОБА_13 та ОСОБА_14 одягли на руки кайданки та посадили їх до військового автомобіля «ТИГР». Провізши їх близько 200 метрів, пересадили до «БТР», одягнувши їм на голови мішки та, всупереч їх волі, невстановлені військовослужбовці ЗС РФ, у кількості не менше трьох осіб, привезли їх на територію ТОВ «ГРІН ФОРЕСТ ІНДАСТРІ» за адресою: АДРЕСА_4 , де завели до одного із приміщень, умисно позбавивши ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_9 , можливості вільно пересуватись, вільно залишити вказане приміщення, тобто ув`язнили та утримували до 21.03.2022.

Під час незаконного утримання невстановлені військовослужбовці ЗС РФ із застосуванням фізичної сили здійснювали допити ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_9 з метою отримання відомостей про військовослужбовців Збройних Сил України, учасників антитерористичної операції та отримання відомостей про причетних до знищення колони військової техніки ЗС РФ, наносивши при цьому їм удари руками по різним частинам тіла.

Крім того, ОСОБА_6 та інші невстановлені військовослужбовці ЗС РФ утримували ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_9 , в неналежних санітарних та температурних умовах, без можливості нормально справляти свої природні потреби, а також без надання відповідної медичної допомоги, яку вони потребували у зв`язку з отриманими тілесними ушкодженнями, із зав`язаними руками та очима, позбавивши їх можливості вільно пересуватись та перешкоджаючи їм обирати за своєю волею місце знаходження.

21.03.2022, у вечірній час, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, під час допиту ОСОБА_9 невстановлені військовослужбовці ЗС РФ, з метою отримання необхідних їм відомостей, наносили йому удари ногами, руками, вогнепальною зброєю невстановленого зразка по тулубу, ногам, рукам. Окрім того, застосували психічне насильство у вигляді погрози розстрілу з імітуванням досилання патрона в патронник. Не витримавши такі знущання, ОСОБА_9 сказав, що підірвав військову техніку ЗС РФ, хоча до даного діяння ні він, ні його брати ніякого відношення не мали.

У подальшому, через декілька хвилин, дізнавшись, що потерпілий сказав, що підірвав військову техніку ЗС РФ, до ОСОБА_9 підійшов військовослужбовець ЗС РФ ОСОБА_5 та наніс йому удар кулаком в ділянку голови, а також наказав військовослужбовцям ЗС РФ вивести з приміщення ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , після чого невстановлені досудовим розслідуванням військовослужбовці ЗС РФ спричинили їм тілесні ушкодження.

Зокрема, у результаті нанесення ударів військовослужбовцями ЗС РФ ОСОБА_14 спричинено тілесні ушкодження у вигляді синця в правій скронево-виличній ділянці з поширенням на очну та праву приносову ділянки, ОСОБА_13 спричинено тілесні ушкодження у вигляді поверхневої забито-рваної рани правої бокової поверхні шиї, синців на обличчі, синця сідничної ділянки зліва, та ОСОБА_9 спричинено тілесні ушкодження у вигляді рубця м`яких тканин нижньої третини правого передпліччя, які являються результатами загоєння ушкоджень.

Цього ж дня (21.03.2022), у вечірній час, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, військовослужбовець ЗС РФ з позивним «Закон» ОСОБА_5 діючи умисно, в порушення вимог ст. ст. 27, 29, 31, 32, 147 Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949 та ст. 51, ч. ч. 1, 2 ст. 75 Додаткового протоколу до Женевської конвенції від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол І), від 08 червня 1977 року, розуміючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки своїх дій та бажаючи їх настання, усвідомлюючи, що ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_9 є цивільними особами, які перебувають під захистом, перебуваючи на території TOB «ГРІН ФОРЕСТ ІНДАСТРІ» за адресою: АДРЕСА_4 віддав ОСОБА_6 та іншим підлеглим невстановленим військовослужбовцям незаконний наказ позбутися ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_9 , шляхом їх розстрілу.

У подальшому ІНФОРМАЦІЯ_6, у вечірній час, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_6 та інші невстановлені військовослужбовці ЗС РФ, в порушення вимог ст. ст. 27, 29, 31, 32, 147 Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949 та ст. 51, ч. ч. 1, 2 ст. 75 Додаткового протоколу до Женевської конвенції від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол І), від 08 червня 1977 року, виконуючи незаконний наказ ОСОБА_5 та розуміючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки своїх дій та бажаючи їх настання, помістили ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_9 до багажного відділення невстановленого автомобіля, та всупереч їх волі вивезли в лісосмугу, що за околицею населеного пункту с. Чумаки, Чернігівського району Чернігівської області, де викопали в лісосмузі яму, дістали з автомобіля ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_9 та поставили їх на коліна поряд з викопаною ямою. Після цього, використовуючи вогнепальну зброю невстановленого зразка, на виконання наказу ОСОБА_5 , здійснили постріли в ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_9 та скинувши тіла потерпілих до ями, закопали. При цьому один з братів ОСОБА_9 вижив та самостійно вибрався з місця поховання.

Вказаними діями ОСОБА_14 спричинено комплекс тілесних ушкоджень у вигляді двох наскрізних проникаючих вогнепальних поранень голови, які мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя та знаходиться в прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті.

Причиною смерті ОСОБА_14 стали наскрізні проникаючі вогнепальні поранення голови.

Вказаними діями ОСОБА_13 спричинено два наскрізні проникаючі вогнепальні поранення голови, які мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент спричинення та перебувають у прямому причинному зв`язку із настанням смерті.

Причиною смерті ОСОБА_13 є грубе руйнування головного мозку, внаслідок наскрізних вогнепальних поранень голови.

Вказаними діями ОСОБА_9 спричинено тілесні ушкодження у вигляді рубців м`яких тканин обличчя, які являються результатами загоєння ушкоджень.

Таким чином, ОСОБА_5 діючи за попередньою змовою з ОСОБА_6 та іншими невстановленими військовослужбовцями ЗС РФ здійснив відносно ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_9 жорстоке поводження у формі заподіяння тілесних ушкоджень - спричинення серйозних травм тілу та здоров`ю потерпілих, фізичного катування, а також здійснив віддання наказу на нелегальне ув`язнення та вбивство потерпілих, чим порушив вимоги ст. ст. 27, 31, 32, 147 Женевської Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949 та ст. 51, ч. ч. 1,2 ст. 75 Додаткового протоколу до Женевської конвенції від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол І), від 08.06.1977.

Відповідно до положень ч.5 ст.374 КПК України, у разі ухвалення вироку за наслідками кримінального провадження, у якому здійснювалося спеціальне досудове розслідування або спеціальне судове провадження (in absentia), суд окремо обґрунтовує, чи були здійснені стороною обвинувачення всі можливі передбачені законом заходи щодо дотримання прав ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , як підозрюваних та обвинувачених на захист та доступ до правосуддя з урахуванням здійснення спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження.

Приймаючи рішення щодо проведення спеціального досудового розслідування та проведення розгляду за процедурою in absentia, суд виходив із того, що інкриміноване обвинуваченим кримінальне правопорушення та їх поведінка підпадали під вимоги, зазначені у ч.2 ст.297-1 КПК України. Положення закону щодо здійснення спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження не визнані неконституційними і є такими, що узгоджуються зі стандартами, визначеними у Резолюції (75) 11 Комітету Міністрів Ради Європи щодо критеріїв, які регламентують провадження, що здійснюється за відсутності обвинуваченого. Так відповідно до рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи важливою умовою застосування спеціального досудового розслідування та спеціального судового розгляду є те, щоб під час спеціального досудового розслідування або спеціального судового провадження було забезпечено процесуальні права та гарантії осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, зокрема, право обвинуваченого бути поінформованим належним чином про дату слухання справи та про своє право на законне чи інше представництво в суді.

З огляду на положення КПК України та Резолюції (75) 11 Комітету Міністрів Ради Європи, суд зазначає про таке.

За повідомленням АТ «Укрпошта» від 09.11.2023 з 24.02.2022 року припинене приймання всіх видів міжнародних поштових відправлень призначенням до російської федерації. (том 3 а.п.67-69)

Повістки про виклик ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , повідомлення про підозру, повідомлення про початок здійснення спеціального досудового розслідування надсилались та публікувались відповідно до вимог КПК України шляхом публікування на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора та на стадії судового розгляду - на офіційному веб-сайті Чернігівського районного суду Чернігівської області, а також у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - у газеті «Урядовий кур`єр» в рубриці «Оголошення». ( том 1 а.п. 67,70-79, 86, 91, 96, 104-117, том 3 а.п. 97-104, 139-147, 225-230, 240-248, том 4 а.п.128, 130-134) Будь-які клопотання від обвинувачених на адресу суду не надходили.

Дорученням Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Чернігівській області у межах процесуальних прав і обов`язків, визначених ст.46, 47 КПК України, адвоката ОСОБА_10 уповноважено забезпечити безоплатну вторинну правову допомогу ОСОБА_5 , адвоката ОСОБА_11 уповноважено забезпечити безоплатну вторинну правову допомогу ОСОБА_6 .

Відповідно до постанови від 11 січня 2024 року уточнено анкетні дані ОСОБА_6 щодо невірного зазначення його по батькові. ( том 3 а.п.187)

Ухвалою слідчого судді Новозаводського районного суду міста Чернігова від 24.11.2023 (том 3 а.п.94-96) надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування за ч.2 ст.28, ч.2 ст.438 КК України стосовно ОСОБА_5 .

Ухвалою слідчого судді Новозаводського районного суду міста Чернігова від 08.02.2024 (том 3 а.п.238-239) надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування за ч.2 ст.28, ч.2 ст.438 КК України стосовно ОСОБА_6 .

Орган досудового розслідування вживав всіх можливих передбачених КПК України заходів для виклику та розшуку ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , щоб забезпечити останнім можливість безпосередньо та через обраного захисника реалізовувати права підозрюваного на стадії досудового розслідування.

Відповідно до вимог ч.4 ст.46 КПК України, ст.42 КПК України, п.8 ч.2 ст.51 КПК України та ч.2 ст.297-5 КПК України реалізацію прав підозрюваного (обвинуваченого) ОСОБА_5 здійснювала його захисник ОСОБА_10 , а реалізацію прав підозрюваного (обвинуваченого) ОСОБА_6 здійснювала його захисник ОСОБА_11 , які отримували необхідні процесуальні документи, знайомилися з матеріалами кримінального провадження.

Крім цього, згідно з ухвалою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 16.07.2024 року відносно ОСОБА_5 та ОСОБА_6 здійснювалось спеціальне судове провадження. У судовому засіданні приймали участь захисники ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , які були захисниками на стадії досудового розслідування і ознайомлені з матеріалами кримінального провадження від початку здійснення спеціального досудового розслідування.

Важливо звернути увагу, що судом також вживалися заходи про виклик обвинувачених для забезпечення доступу до правосуддя, у зв`язку із чим на кожне судове засідання останні викликалися у порядку ст.323 КПК України. Повістки про виклик опубліковані у газеті «Урядовий кур`єр» та його електронній версії на сайті https://ukurier.gov.ua/uk/about/ у розділі «Оголошення: виклики в суд», а також на офіційному сайті Чернігівського районного суду Чернігівської області.

Захисники обвинувачених здійснювали активні дії, спрямовані на захист обвинувачених : приймали участь у дослідженні доказів, допиті потерпілих, свідків, виступали у дебатах.

Суд вважає, що стороною обвинувачення були здійснені всі можливі передбачені законом заходи щодо дотримання прав ОСОБА_5 та ОСОБА_6 як підозрюваних, обвинувачених, зокрема на захист та доступ до правосуддя в кримінальному провадженні, в якому здійснювалося спеціальне досудове розслідування та спеціальне судове провадження (in absentia), що відповідає правовій позиції Європейського суду з прав людини (зокрема, справа «Колоцца проти Італії», рішення від 12 лютого 1985 року; справа «Шомоді проти Італії», рішення від 18 травня 2004 року). Серед іншого, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 завчасно належним чином викликалися до слідчого, є повідомленим про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.28 ч.2 ст.438 КК України, про висунуте обвинувачення у визначеному КПК України порядку, стороною обвинувачення вживалися всі заходи щодо обов`язкової участі захисника тощо.

Таким чином, права ОСОБА_5 та ОСОБА_6 як на стадії досудового розслідування, так і судового провадження, були забезпечені на рівні реального використання, що гарантується ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права.

Згідно з ухвалою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 16.07.2024 року провадження у справі відносно ОСОБА_5 та ОСОБА_6 здійснюється за їх відсутності, як спеціальне судове провадження, оскільки обвинувачені переховуються на території російської федерації, яка визнана Верховною Радою України державою-агресором. Відповідно показань обвинувачені не надавали.

Разом з тим, винність обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.28 ч.2 ст.438 КК України, підтверджується показами потерпілих, що були допитані в судовому засіданні, свідків, зібраними у кримінальному провадженні та безпосередньо дослідженими у судовому засіданні належними та допустимими доказами.

Потерпілий ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснив, що його сини проживали окремо в с.Довжик. Йому стало відомо, що його трьох синів військові рф забрали в полон. В подальшому до нього додому прийшов син ОСОБА_16 та повідомив, що його братів розстріляли, він був поранений, вибрався з ями. Син його повідомив, що їх допитували, над ними знущались, били, тримали у підвалі. При призначенні міри покарання погодився з прокурором щодо довічного позбавлення волі.

Потерпілий ОСОБА_9 пояснив, що 18.03.2022 близько 16-17 год до них у двір зайшли військові рф для перевірки документів. ОСОБА_17 був військовослужбовцем та військові рф від час обшуку їх помешкання виявили рюкзак. Після чого ОСОБА_18 повели на допит. ОСОБА_19 одягли кайданки, а йому зв`язали руки мотузкою. ОСОБА_5 наказав ОСОБА_6 везти ОСОБА_20 , ОСОБА_21 та його до штабу. Їх закинули до «Тигра», провезли та в подальшому одягли на голову мішки і пересадили до «БТР» та привезли на свою базу, де перев`язали очі пов`язками. Їх тримали у підвалі та кожного дня допитували, били, питали, де служили. Він та ОСОБА_22 не служили, а брат ОСОБА_18 був колишнім військовослужбовцем. У підвалі ще було близько 12 полонених. Їх допитували щодо підриву колони військових рф. Від постійних знущань він не витримав та повідомив, що він підірвав техніку, хоча до цього не мав ніякого відношення. У відповідь ІНФОРМАЦІЯ_6 військовий рф з позивним « ОСОБА_23 », що є ОСОБА_5 наказав ОСОБА_24 , якого він називав ОСОБА_25 , вести їх на розстріл. Його та братів закинули у «Джип» та вивезли у невідомому напрямку, де поставили на коліна. Спочатку здійснили постріл у ОСОБА_18 , який впав у яму, потім він почав крутити головою і куля пройшла через щоку і вийшла на виліт, він впав, потім вистрелили у ОСОБА_22 , який впав на нього. Він згрупирувався, щоб в подальшому мати змогу вилезти. Військові рф здійснили два контрольні постріли та закидали яму землею. Він виліз з ями, звільнив очі та пішов навмання. Повідомив, що їх розстрілював ОСОБА_26 за наказом військового на позивний « ОСОБА_23 ». Також на питання повідомив, що саме військовий рф на позивний " ОСОБА_23 " віддавав накази іншим військовим рф, в тому числі ОСОБА_24 . При призначенні міри покарання погодився з прокурором щодо довічного позбавлення волі.

Свідок ОСОБА_27 пояснила, що 18.03.2022 братів ОСОБА_12 забрали військові рф. В подальшому до батька ОСОБА_8 прийшов ОСОБА_16 , який повідомив, що братів розстріляли, а він вибрався з ями. У ОСОБА_28 було вогнепальне поранення на обличчі, вона весь час обробляла рану, надавала необхідну медичну допомогу. В подальшому 03.04.2022 ОСОБА_28 відвезли до лікарні. ОСОБА_16 розповідав, що його та братів били, у нього були поламані ребра та тіло було у синцях.

Свідок ОСОБА_29 пояснив, що перебував вдома та почув крики у ОСОБА_8 .. Він пішов до нього та побачив ОСОБА_16 з простріляною щелепою, який розповідав, що їх розстріляли військові рф, які шукали винних у підпалі російської техніки.

Свідок ОСОБА_30 суду пояснив, що у дворі ОСОБА_8 побачив його сина ОСОБА_16 , що перебував у шоковому стані, у нього була простріляна щока та повідомив, що його та братів вивезли у поле, де розстріляли. ОСОБА_27 надавала ОСОБА_31 медичну допомогу.

З витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань вбачається, що кримінальне провадження № 42022272010000049 за ч.2 ст.28, ч.2 ст.438 КК України було зареєстроване 30.03.2022, розпочато досудове розслідування. ( том 2 а.п.1)

Висновками експерта № 695 та № 1165 за результатами проведеної судово-медичної експертизи доводиться, що причиною смерті ОСОБА_14 стали наскрізні вогнепальні поранення голови. Смерть могла настати ІНФОРМАЦІЯ_6 . При судово-медичній експертизі трупа громадянина ОСОБА_14 виявлено комплекс тілесних ушкоджень у вигляді двох наскрізних проникаючих вогнепальних поранень голови, який включає в себе: дві вхідні вогнепальні рани в ділянці лівого вуха та лівій скронево-тім`яній ділянці, дві вихідні рани в правій привушній та правій скроневій ділянках, дірчастий перелом лівої тім`яної кістки та багато уламковий перелом кісток склепіння та основи черепа подекуди з дефектами кісткової тканини, розриви твердої мозкової оболонки з крововиливом під оболонку, руйнування речовини обох півкуль головного мозку за ходом ранового каналу. Даний комплекс тілесних ушкоджень утворився від двох пострілів з вогнепальної зброї снарядами, що ранять, безпосередньо перед настанням смерті та має ознаки тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя та знаходиться в прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті. Експерт не виключає утворення даного комплексу тілесних ушкоджень за обставин, вказаних в постанові про призначення експертизи, а саме «…розстріляний…». ( том 2 а.п. 26-31, 36-46)

Висновками експерта № 696 та № 1166 за результатами проведеної судово-медичної експертизи доводиться, що смерть ОСОБА_13 могла настати ІНФОРМАЦІЯ_6 . При судово-медичній експертизі трупа громадянина ОСОБА_13 виявлені тілесні ушкодження: наскрізні проникаючі вогнепальні поранення голови - вхідна вогнепальна рана № 1 в лівій тім`яній ділянці, яка є початком ранового каналу: вхідний вогнепальний дірчастий перелом тім`яної кістки зліва, розрив твердої мозкової оболонки, субдуральний крововилив по випуклій поверхні лівої півкулі, розрив м`яких мозкових оболонок, руйнування речовини головного мозку, вихідний вогнепальний дірчастий перелом тім`яної кістки справа, вихідна вогнепальна рана № 3 правої тім`яної ділянки. Напрямок зліва-направо, дещо згори-вниз, дещо ззаду-наперед. Вхідна вогнепальна рана № 2 в лівій скроневий ділянці, яка є початком ранового каналу:вхідний вогнепальний дірчастий перелом на межі лівої скроневої та тім`яної кісток, розрив твердої мозкової оболонки, субдуральний крововилив по випуклій поверхні лівої півкулі, розрив м`яких мозкових оболонок, руйнування речовини головного мозку, вихідний вогнепальний дірчастий перелом на межі лобної та тім`яної кісток справа, вихідна вогнепальна рана № 4 правої лобно-тім`яної ділянки. Напрямок зліва-направо, майже горизонтально. Вищенаведені тілесні ушкодження утворилися від пострілів з близької відстані, з вогнепальної зброї снарядами, що ранять, безпосередньо перед смертю, мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент спричинення та перебувають в прямому причинному зв`язку із настанням смерті. Смерть ОСОБА_13 настала від грубого руйнування головного мозку, внаслідок наскрізних вогнепальних поранень голови. Виявлені тілесні ушкодження могли утворитися за обставин, які зазначені в описовій частині. (том 2 а.п. 50-56, 63-74)

Висновком експерта № 73 за результатами проведеної судово-медичної експертизи доводиться, що у ОСОБА_9 виявлені рубці м`яких тканин обличчя, які являються результатами загоєння ушкоджень (поранень м`яких тканин обличчя) і можуть бути наслідком бойової травми. Крім того у нього мається рубець м`яких тканин нижньої третини правого передпліччя, котрий являється наслідком загоєння рани. Тілесні ушкодження, що мали місце у ОСОБА_9 , по давності утворення можуть відповідати періоду 18.03.2022-21.03.2022, як на це вказано в описовій частині постанови, та як усі в сукупності так і кожне окремо відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я. Виходячи з кількості рубців м`яких тканин, виявлених у під експертного та їх розташування, можна припустити, що вони могли утворитись не менш ніж від трьох травматичних дій. Не виключена можливість, що ушкодження м`яких тканин обличчя у ОСОБА_9 є вогнепальними. Виходячи з кількості рубців м`яких тканин, виявлених на обличчі у підекспертного, їх характеру та розташування можна припустити, що у нього мало місце як мінімум одне вогнепальне поранення обличчя. (том 2 а.п.79-82)

Висновком експерта № СЕ-19/125-22/3310-БЛ від 18.06.2022 за результатами проведеної експертизи зброї доводиться, що з наданих на дослідження п`яти предметів: чотири предмети є гільзами бойових пістолетних патронів, калібру 9х18 мм, один предмет є бойовим пістолетним патроном з кулею зі сталевим сердечником (НОМЕР_1), калібру 9х18 мм. (том 2 а.п.90-96)

Відповідно до протоколу огляду від 10.03.2023 оглянуто флеш носій з відео файлами формату mр4 з назвами «На базе УГАТУ стартовал четырехдневный сбор комендантов Центрального военного округа», «В Уфе проходит практическая часть сборов военной полиции Центрального военного округа». А також файли з особами ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , анонімний свідок. На файлі 6_11_03_22 зображено військових російської федерації. На одного з них націлений об`єктив та ведеться зйомка лише його розмови та дій. Військовослужбовець середнього зросту, одягнений у форму зелено-жовтого кольору темних тонів, в руках тримає автоматичну зброю - автомат, на прикладі якого наявна обмотана по колу стрічка червоного кольору - джгут, ремінь автоматний. На лівій ручі мається пов`язка червоного кольору, яка є досить широкою, шеврон з надписом «РОССИЯ» та малюнок жовтого кольору, на руках одягнені тактичні печатки, а на правій нозі, в ділянці колінного суглобу, міститься пов`язка червоного кольору, на голові балаклава, добре видно очі, чоло, брови, нім, частково щоки. Розмова йде російською мовою, розміром 25 хв.40 сек. При прослуховуванні якої можна припустити, що саме дана особа є головним серед військових, які базувалися на вказаній місцевості, веде бесіду з представниками сіл та громад. При перегляді другого відеофайлу наявне зображення військового російської федерації з його даними, а саме « ОСОБА_38 - заместитель начальника штаба округа, начальник регіонального управления военной полиции, полковник» та мається зображення шеврона. На третьому відеофайлі мається запис новин та виступ особи зі стрічки з позначенням: « ОСОБА_38 -начальник регіонального управления военной полиции по центральному военному округу». Також за запитом встановлені дані « ОСОБА_39 ». В подальшому оглянуті файли з записами свідчень ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , анонімний свідок, які вказували на одного військового рф з позивним « ОСОБА_23 ». Проведена фото ідентифікація обличчя «Закону» та ОСОБА_5 (том 2 а.п. 132-164)

Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/116-23/5551-ВЗ від 06.07.2023 зразки голосу і мовлення, які зафіксовані у відеофонограмі, що міститься у файлах під назвами : «видео_ переговоры_ 6_11_03_22.mр4» ( особи чоловіка у військовій формі російського зразка, балаклаві темно-зеленого кольору на обличчі, з червоними пов`язками на лівій руці і правій нозі та автоматом у лівій руці, який розмовляє на першому плані відеозапису протягом усього часового інтервалу «25» хвил. «37» сек.) та «В Уфе проходит практическая часть сборов военной полиции Центрального военного округа. mр4» у проміжок часу з 01 хв.04 сек. до 01 хв.19 сек., що міститься на оптичному диску для лазерних систем зчитування із наявним на ньому навколо центрального отвору номером НОМЕР_2 - належать одній і тій самій особі. Зразки голосу і мовлення, які зафіксовані у відеофонограмі, що міститься у файлах під назвами : «видео_ переговоры_ 6_11_03_22.mр4» ( особи чоловіка у військовій формі російського зразка, балаклаві темно-зеленого кольору на обличчі, з червоними пов`язками на лівій руці і правій нозі та автоматом у лівій руці, який розмовляє на першому плані відеозапису протягом усього часового інтервалу «25» хвил. «37» сек.) та «На базе УГАТУ стартовал четырехдневный сбор комендантов Центрального военного округа.mр4» у проміжок часу з 00 хв.43 сек. По 01 хв.08 сек., що міститься на оптичному диску для лазерних систем зчитування із наявним на ньому навколо центрального отвору номером НОМЕР_2 - належать одній і тій самій особі. (том 2 а.п.119-126)

Відповідно до протоколів огляду від 21.07.2023 встановлено особу ОСОБА_5 (том 2 а.п.170-174, 185-189)

Відповідно до протоколу огляду від 21.07.2023 встановлено особу ОСОБА_6 (том 2 а.п.177-182)

Відповідно до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 27.07.2023 потерпілий ОСОБА_9 впізнав на фото особу, що як слідує з додатку до протоколу є ОСОБА_26 , який 18.03.2022 проводив за його мешканням обшук, керував діями, пов`язаними з його розстрілом та розстрілом його братів. (том 2 а.п. 190-192)

Відповідно до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 27.07.2023 потерпілий ОСОБА_9 впізнав на фото особу, що як слідує з додатку до протоколу є ОСОБА_5 , на призвістко «Закон», який 18.03.2022 під час проведення за місцем мешкання обшуку, надавав вказівки « ОСОБА_25 » з приводу доставки його та братів до штабу, приймав участь у допиті, спричинив тілесні ушкодження і надав вказівку « ОСОБА_25 » здійснити розстріл його та братів. (том 2 а.п.193-195)

Як слідує з проведеного слідчого експерименту від 21 липня 2023 року ОСОБА_9 вказав на місце в АДРЕСА_3 , де він перебував разом з братами та куди прийшли військові рф та проводили обшук, потім їх доставили в штаб, а саме до пилорами в с.Вишневе, де його та братів утримували, катували та наносили тілесні ушкодження. В подальшому ОСОБА_9 вказав на місце, де його та братів розстріляли. Під час слідчого експерименту ОСОБА_9 вказав, що військовий рф з позивним « ОСОБА_23 » надавав вказівки ОСОБА_25 доставити їх до штабу, а також розстріляти.(том 2 а.п.213-227)

Відповідно до протоколу огляду від 21.07.2023 оглянута територія ТОВ «Грінфорест Індастрі», а також будівля, що розташована на даній території, де військові рф утримували потерпілого ОСОБА_9 та його братів. (том 2 а.п.231-241)

Відповідно до протоколу огляду від 21.07.2023 оглянута ділянка місцевості, околиця с.Чумак, місце розстрілу братів ОСОБА_40 (том 2 а.п.242-251)

Відповідно до протоколу огляду від 31.10.2023 оглянуто господарство в АДРЕСА_3 за місцем проживання братів ОСОБА_40 (том 2 а.п.253-262)

На виконання доручень в ході проведення оперативно-розшукових заходів встановлено особу військовослужбовця зс рф ОСОБА_6 (том 3 а.п.165-168, 169-171)

Відповідно до протоколу огляду від 12.01.2024 оглянуто соціальну мережу «ВКонтакте» ОСОБА_6 , де мається його фото, дата народження, номер мобільного телефону, нагородження орденом. (том 3 а.п. 174-180)

На виконання доручення в ході проведення оперативно-розшукових заходів, аналізу відкритих джерел інформації та огляду безкоштовного інтернет ресурсу YouTube відібрано відеозаписи голосу осіб, тембр яких схожий на голос військових, що мають відношення до вчинення кримінального правопорушення стосовно родини ОСОБА_12 та інших осіб, які утримувалися в полоні на території пилорами. (том 4 а.п.2-29)

Відповідно до протоколу пред`явлення особи для впізнання за голосом від 04.08.2023 ОСОБА_9 впізнав голос особи військового рф за позивним « ОСОБА_23 » під час прослуховування доріжки № 1. Відповідно до довідки на доріжці № 1 міститься голос ОСОБА_5 . (том 4 а.п. 30-33)

Відповідно до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 27.07.2023 свідок ОСОБА_41 впізнав чоловіка на прізвисько « ОСОБА_23 » на фото № 2, який в с.Довжик був старший серед усіх та якого бачив під час обшуку, що надавав вказівки військовому « ОСОБА_25 ». Як слідує з довідки на фото № 2 зображений ОСОБА_5 . (том 4 а.п. 36-38)

Відповідно до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 27.07.2023 свідок ОСОБА_41 впізнав на фото особу, що як слідує з довідки є ОСОБА_26 , який 18.03.2022 разом з іншими військовими знайшли його та товариша в сараї та надав вказівку перебувати поряд з ними під час проведення обшуків у мешканців с.Довжик. ( том 4 а.п.39-41)

Відповідно до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 27.07.2023 свідок ОСОБА_42 впізнала на фото особу, що як слідує з довідки є ОСОБА_26 , який 18.03.2022 перебував під час обшуку за місцем мешкання братів в АДРЕСА_3 . ( том 4 а.п.42-44)

Відповідно до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 27.07.2023 свідок ОСОБА_42 впізнала на фото особу, що як слідує з довідки є ОСОБА_5 , який 18.03.2022 перебував за місцем мешкання братів в АДРЕСА_3 , якого відрізняла балаклава, він був старшим та керував. ( том 4 а.п.45-47)

Відповідно до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 27.07.2023 свідок ОСОБА_43 впізнав на фото особу, що як слідує з довідки є ОСОБА_26 , який керував проведенням обшуку його господарства 18.03.2022. ( том 4 а.п.48-50)

Відповідно до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 27.07.2023 свідок ОСОБА_44 впізнала на фото особу, що як слідує з довідки є ОСОБА_26 , який 18.03.2022 проводив обшук за місцем її проживання. ( том 4 а.п.51-53)

Відповідно до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 27.07.2023 свідок ОСОБА_45 впізнала на фото особу, що як слідує з довідки є ОСОБА_26 , який 18.03.2022 проводив обшук за її місцем проживання. ( том 4 а.п.54-56)

Відповідно до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 27.07.2023 свідок ОСОБА_46 впізнала на фото особу, що як слідує з довідки є ОСОБА_5 , який 18.03.2022 керував проведенням обшуку та безпосередньо з нею спілкувався. ( том 4 а.п.57-59)

Відповідно до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 27.07.2023 свідок ОСОБА_46 впізнала на фото особу, що як слідує з довідки є ОСОБА_5 , який в період часу з 20 по 23.03.2022 приїздив до будівлі старостинського округу та був без маски, позивний «Закон». ( том 4 а.п.60-62)

Відповідно до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 27.07.2023 свідок ОСОБА_46 впізнала на фото особу, що як слідує з довідки є ОСОБА_26 , якого військовий рф на позивний « ОСОБА_23 » представив як помічника. ( том 4 а.п.63-65)

Відповідно до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 27.07.2023 свідок ОСОБА_47 впізнала на фото особу, що як слідує з довідки є ОСОБА_5 , якого як військового рф з позивним «Закон» бачила у Вишневському старостинському окрузі. ( том 4 а.п.66-68)

На виконання доручення надана опрацьована оперативна інформація щодо особи ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . ( том 4 а.п.70-73, 79-80)

За загальним визначенням воєнні злочини - це серйозні порушення міжнародного гуманітарного права (порушення законів і звичаїв війни), за вчинення яких передбачена кримінальна відповідальність фізичних осіб на національному та міжнародному рівнях. Посилання на серйозні порушення заборон містяться як у договірному, так і у звичаєвому міжнародному гуманітарному праві.

Положеннями Женевської Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949, що ратифікована Указом Президії Верховної Ради Української РСР «Про ратифікацію Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року про захист жертв війни» від 03.07.1954 закріплений статус осіб, які перебувають під захистом, та яким має бути поводження з ними, зокрема містяться положення, спільні для територій сторін конфлікту та для окупованих територій.

Згідно з положеннями статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана ВР України, є частиною національного законодавства України.

У розділі XV «Перехідні положення» Конституції України, а саме у статті 1 зазначено, що закони та інші нормативні акти, прийняті до набуття чинності цією Конституцією, є чинними у частині, що не суперечить Конституції України.

Статтями 6, 7 Закону України «Про правонаступництво України» передбачено, що Україна підтверджує свої зобов`язання за міжнародними договорами, укладеними Українською РСР до проголошення незалежності України.

Україна є правонаступником прав і обов`язків за міжнародними договорами Союзу РСР, які не суперечать Конституції України та інтересам республіки.

Конвенція про захист цивільного населення під час війни підписана 12.08.1949, набрала чинності 21.10.1950.

Українською РСР ця Конвенція була ратифікована Указом Президії Верховної Ради від 03.07.1954 із застереженнями та набрала чинності для України 03.01.1955.

Отже, Женевські конвенції від 12.08.1949 безумовно є частиною національного законодавства, застосовними до збройного конфлікту на території України, діючи для України у порядку правонаступництва, як і для РФ. Україна також є стороною усіх Додаткових протоколів до ЖК від 12.08.1949.

Відповідно до ч. 5 ст. 3 КК України закони України про кримінальну відповідальність мають відповідати положенням, що містяться в чинних міжнародних договорах, згоду на обов`язковість яких надано ВР України, й положення ст. 438 КК України в частині інкримінованого злочину такими є.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.2 Конвенції на додаток до положень, які втілюються в мирний час, ця Конвенція застосовується до всіх випадків оголошеної війни чи будь-якого іншого збройного конфлікту, що може виникнути між двома чи більше Високими Договірними Сторонами, навіть якщо одна з них не визнає стану війни.

Конвенція також застосовується до всіх випадків часткової або цілковитої окупації Високої Договірної Сторони, навіть якщо ця окупація не натрапляє на жодний збройний спротив.

Як передбачено ст.6 Конвенції, ця Конвенція повинна застосовуватися з самого початку будь-якого конфлікту або окупації, зазначених у статті 2.

На території сторін конфлікту застосування Конвенції припиняється після загального припинення бойових дій.

На окупованій території застосування цієї Конвенції припиняється через рік після загального припинення бойових дій, але окупаційна держава, настільки, наскільки вона виконує функції уряду на цій території, буде пов`язана на строк окупації положеннями таких статей цієї Конвенції: 1 - 12, 27, 29 - 34, 47, 49, 51 - 53, 59, 61 - 77 та 143.

Особи, що перебувають під захистом, звільнення, репатріація або влаштування яких відбудуться після цих строків, будуть протягом зазначеного часу перебувати під захистом цієї Конвенції.

Отже, міжнародне гуманітарне право (далі - МГП), у т.ч. Конвенція та Додаткові протоколи до неї, застосовується під час збройного конфлікту, поняття якого відсутнє у договірному міжнародному праві.

Разом з тим, визначення збройного конфлікту міститься у п. 70 Рішення Апеляційної палати МКТЮ у справі ОСОБА_48 від 2 жовтня 1995 року («The Prosecutor v. Dusko Tadic»), згідно з яким «… збройний конфлікт існує тоді, коли має місце застосування збройної сили між Державами або тривале збройне насильство між урядовими силами та організованими збройними групами, або між такими групами в межах Держави. Міжнародне гуманітарне право застосовується з часу початку таких збройних конфліктів і виходить за межі припинення військових дій, поки не буде укладено мир; або, у випадку внутрішніх конфліктів, поки не буде досягнуто мирного вирішення конфлікту. До того моменту міжнародне гуманітарне право продовжує діяти на всій території ворогуючих Держав або, у випадку внутрішніх конфліктів, всій території, підконтрольній одній стороні, незалежно від того, чи ведуться там фактичні бої".

Суд також ураховує, що відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» датою початку тимчасової окупації РФ окремих територій України є 19.02.2014 року.

Окремі об`єкти нафтогазовидобування в межах континентального шельфу України є окупованими РФ з 19.02.2014 року. Перелік таких об`єктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Автономна Республіка Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими РФ з 20.02.2014 року.

Окремі території України, що входять до складу Донецької та Луганської областей, є окупованими РФ (у тому числі окупаційною адміністрацією РФ) починаючи з 07.04.2014 року. Межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях з цієї дати, визначено Президентом України за поданням Міністерства оборони України, підготовленим на основі пропозицій Генерального штабу Збройних Сил України.

Крім того, у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, в Україні на підставі Указу Президента України №64/2022, затвердженого Законом України № 2102-IX, із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року введено і діє на даний час воєнний стан.

Таким чином, з 19.02.2014 року на території України має місце міжнародний збройний конфлікт.

Суд також ураховує, що не має бути доведено, що збройний конфлікт мав саме «причинний зв`язок» із вчиненим воєнним злочином, але існування збройного конфлікту має щонайменше відігравати істотну роль у здатності винного вчинити злочин, у його рішенні вчинити злочин, у способі його вчинення або тієї мети, з якою він був вчинений (справа «The Prosecutor v. Kunarac, Kovac and Vukovic», МТКЮ).

Отже, діяння, викладені в обвинувальному акті щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , та які мали місце у березні 2022 року під час окупації ЗС РФ с.Довжик Чернігівського райну Чернігівської області, відбувалися під час міжнародного збройного конфлікту і безпосередньо пов`язані з наявністю такого конфлікту.

Згідно з ч.2 ст.43 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12.08.1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I) від 08.06.1977 року (далі - Протокол І), особи, які входять до складу збройних сил сторони, що перебуває в конфлікті (крім медичного і духовного персоналу, про який ідеться у статті 33 Третьої конвенції), є комбатантами, тобто вони мають право брати безпосередню участь у воєнних діях.

Виходячи з ч.2 ст.44 Протоколу І всі комбатанти зобов`язані додержувати норм міжнародного права, застосовуваного в період збройних конфліктів.

Таким чином, суд доходить висновку, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у березні 2022 року усвідомлювали наявність на території України міжнародного збройного конфлікту, що на момент викладених в обвинувальному акті діянь тривав вже більше 8 років, свій обов`язок додержуватися приписів міжнародного гуманітарного права.

Крім того, суд ураховує, що згідно з ч.1 ст.4 Конвенції особами, що перебувають під захистом цієї Конвенції, є ті, хто в будь-який момент та за будь-яких обставин опиняються, у разі конфлікту чи окупації, під владою сторони конфлікту або окупаційної держави, громадянами яких вони не є.

Згідно зі ч.1 ст.27 Конвенції особи, що перебувають під захистом, мають право за будь-яких обставин, на особисту повагу, повагу до своєї честі, права на сім`ю, їхніх релігійних переконань та обрядів, звичок та звичаїв. До них завжди слід ставитися гуманно й захищати їх, зокрема, від будь-якого акту насильства чи залякування, від образ та цікавості натовпу.

Відповідно до преамбули Протоколу I положення даних конвенцій та цього Протоколу повинні за всіх обставин цілком застосовуватися до всіх осіб, які перебувають під захистом цих документів, без яких-небудь несприятливих відмінностей, що полягають у характері чи походженні збройного конфлікту або у причинах, що висуваються Сторонами в конфлікті чи приписуються їм.

Відповідно до ст. 31 Конвенції Жодний примус фізичного чи морального порядку не може застосовуватися до осіб, які перебувають під захистом, зокрема з метою отримання від них або від третіх осіб якихось відомостей.

Статтею 32 Конвенції передбачено, що Високі Договірні Сторони спеціально дають згоду на те, що їм забороняється застосування будь-яких заходів, які можуть завдати фізичних страждань або призвести до знищення осіб, що перебувають під захистом, які є під їхньою владою. Ця заборона поширюється не лише на вбивства, тортури, тілесні покарання, калічення та медичні чи наукові досліди, які не викликані потребою лікування особи, що перебуває під захистом, а й на будь-яке інше брутальне поводження з боку як цивільних, так і військових властей.

Як слідує зі ст.147 Конвенції серйозні порушення охоплюють такі дії, якщо їх здійснено проти осіб або власності, які перебувають під захистом цієї Конвенції: умисне вбивство, тортури або нелюдяне поводження, зокрема біологічні експерименти, які умисно спричинять великі страждання чи серйозні травми тілу чи здоров`ю, нелегальна депортація чи переведення або нелегальне ув`язнення особи, що перебуває під захистом, примушення особи, що перебуває під захистом, служити в збройних силах ворожої держави, або умисне відбирання в особи, що перебуває під захистом, прав на справедливий і офіційний судовий процес, рекомендований цією Конвенцією, захоплення полонених і широкомасштабне руйнування і привласнення власності, не виправдане воєнною необхідністю, і здійснюване незаконним чином і безцільно.

У відповідності до ст.51 Додаткового протоколу до Женевської конвенції від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів ( Протокол І) від 08 червня 1977 року, цивільне населення й окремі цивільні особи користуються загальним захистом від небезпек, що виникають у зв`язку з воєнними операціями. З метою здійснення цього захисту, на доповнення до інших застосовуваних норм міжнародного права, за всіх обставин слід додержувати таких норм. Цивільне населення як таке, а також окремі цивільні особи не повинні бути об`єктом нападів. Заборонено акти насильства чи загрози насильства, що мають головною метою тероризувати цивільне населення. Цивільні особи користуються захистом, передбаченим цим розділом, за винятком окремих випадків і на такий період, поки вони беруть безпосередню участь у воєнних діях. Напади невибіркового характеру заборонено. До нападу невибіркового характеру належать: a) напади, не спрямовані на конкретні воєнні об`єкти; b) напади, при яких застосовуються методи або засоби ведення воєнних дій, які не можуть бути спрямовані на конкретні воєнні об`єкти; або c) напади, при яких застосовуються методи або засоби ведення воєнних дій, наслідки яких не можуть бути обмежені, як це вимагається згідно з цим Протоколом; і які, таким чином, у кожному такому випадку поражають воєнні об`єкти й цивільних осіб або цивільні об`єкти, не розрізняючи їх. Серед інших належить вважати невибірковими такі види нападів: a) напад шляхом бомбардування будь-якими методами або засобами, при якому як єдиний воєнний об`єкт розглядається ряд явно пов`язаних один з одним і розрізнюваних воєнних об`єктів, розміщених у місті, у селі чи в іншому районі, де сконцентровані цивільні особи або цивільні об`єкти; і b) напад, котрий, як можна очікувати, попутно потягне за собою втрати життя серед цивільного населення, поранення цивільних осіб та шкоду цивільним об`єктам, або те й інше разом, які були б надмірними щодо конкретної і безпосередньої воєнної переваги, якої передбачається таким чином досягти. Заборонено напади на цивільне населення або на окремих цивільних осіб у порядку репресалій. Присутність або пересування цивільного населення або окремих цивільних осіб не повинні використовуватись для захисту певних пунктів або районів від воєнних дій, зокрема у спробах захистити воєнні об`єкти від нападу або прикрити воєнні дії, сприяти чи перешкодити їм. Сторони, що перебувають у конфлікті, не повинні направляти пересування цивільного населення або окремих цивільних осіб з метою спробувати захистити воєнні об`єкти від нападу чи прикрити воєнні операції. Будь-яке порушення цих заборон не звільняє сторони, що перебувають у воєнному конфлікті, від їх правових зобов`язань щодо цивільного населення й цивільних осіб, у тому числі від зобов`язань вживати запобіжних заходів, передбачених у статті 57.

Виходячи з положень ст.75 Протоколу кожна сторона має з повагою ставитися до особи, честі, переконань та релігійних обрядів усіх осіб, які перебувають під владою сторони, що бере участь у конфлікті, і не користуються сприятливим ставленням згідно з Конвенціями або згідно з цим Протоколом. Заборонені й будуть залишатися забороненими в будь-який час і в будь-якому місці такі дії, незалежно від того, чиняться вони представниками цивільних чи воєнних органів: a) насильство над життям, здоров`ям і фізичним та психічним станом осіб, зокрема: a.1) вбивство; a.2) катування всіх видів - фізичні чи психічні;a.3) тілесні покарання; a.4) каліцтво; b) знущання над людською гідністю, зокрема, принижуюче й образливе поводження, примус до проституції чи непристойне посягання в будь-якій його формі; c) взяття заручників; d) колективне покарання; e) погрози вчинити будь-яку з вищезазначених дій. Жінки користуються особливою повагою і їм забезпечується захист, зокрема, від зґвалтування, примусу до проституції і будь-яких інших форм непристойних посягань. Діти користуються особливою повагою, і їм забезпечується захист від будь-якого роду непристойних посягань.

Сторона обвинувачення, на яку покладено тягар доведення висунутого обвинувачення, подала суду істотні докази та достатні пояснення стосовно обставин порушення законів та звичаїв війни обвинуваченими ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Водночас, й з урахуванням форми цього судового розгляду, важливо відзначити, що сторона захисту у будь-якому разі не діяла формально.

Суд, дотримуючись вимог ст. 94 КПК України, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, вважає, що винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому злочині доведеною, що ніяк не можна вважати припущенням суду, а є сукупністю вагомих підстав для прийняття відповідного процесуального рішення.

Враховуючи встановлені обставини справи та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає доведеною винуватість обвинуваченого ОСОБА_5 у жорстокому поводженні з цивільним населенням, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, та виданні наказу про вчинення порушень законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, поєднаному з умисним вбивством, що передбачено ч.2 ст.28 ч.2 ст.438 КК України.

Суд, дотримуючись вимог ст. 94 КПК України, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, вважає, що винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочині доведеною, що ніяк не можна вважати припущенням суду, а є сукупністю вагомих підстав для прийняття відповідного процесуального рішення.

Враховуючи встановлені обставини справи та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає доведеною винуватість обвинуваченого ОСОБА_6 в жорстокому поводженні з цивільним населенням і вчиненні порушень законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, поєднаному з умисним вбивством, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, що передбачено ч.2 ст.28 ч.2 ст.438 КК України.

Відповідно до ст.50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Згідно з ч.1 ст.65 КК України суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Як передбачено ч.2. ст.65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Суд враховує, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 визнано винуватими у вчиненні умисного, закінченого, особливо тяжкого злочину, а саме порушення законів та звичаїв війни, поєднаного з умисним вбивством.

Обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_5 не встановлено.

Обставинами, що обтяжують покарання ОСОБА_5 є вчинення кримінального правопорушення групою осіб за попередньою змовою.

Обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_6 не встановлено.

Обставинами, що обтяжують покарання ОСОБА_6 є вчинення кримінального правопорушення групою осіб за попередньою змовою.

Вирішуючи питання про призначення покарання суд враховує ступінь тяжкості та суспільну небезпеку скоєного ОСОБА_5 кримінального правопорушення, яке являється злочином проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, порушення законів і звичаїв ведення війни і становить значну суспільну небезпеку з огляду на дику та варварську поведінку обвинуваченого у сучасному світі, що не може мати місця у 21 сторіччі та нівелює, зводить нанівець всі досягнення сучасної цивілізації в області миру та гуманності людства, дані про особу обвинуваченого, який хоча і не притягувався до кримінальної відповідальності і органу досудового розслідування не вдалося здобути даних щодо особи обвинуваченого, але його протиправні дії характеризують його як особу, позбавлену будь-яких моральних принципів, співчуття, совісті й свідчать про ігнорування ним норм не тільки міжнародного права, а й норм людського співжиття, повне знецінення в його свідомості життя інших людей, презирливе ставлення до їх страждань як фізичних, так і моральних, судом враховується що потерпілі не перебували у складі Збройних Сил України, були цивільними особами, не чинили опору, перебували у своєму житловому будинку, їх житло не відносились до військових об`єктів, при цьому ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем збройних сил російської федерації, достеменно розумів, що в складі військового формування вторгається на територію незалежної та суверенної держави, жорсткого поводячись з цивільним населенням та віддаючи наказ на розсріл цивільних осіб, відчував свою безкарність, отже чітко усвідомлював наслідки своїх дій, вчиняти які, його ніхто не змушував, судом також враховується відсутність обставин, які пом`якшують покарання та наявність обтяжуючих покарання обставин, а отже суд, з урахуванням думки потерпілих, дійшов висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання саме у виді довічного позбавлення волі, що в даному випадку є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень.

Вирішуючи питання про призначення покарання суд враховує ступінь тяжкості та суспільну небезпеку скоєного ОСОБА_6 кримінального правопорушення, яке являється злочином проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, порушення законів і звичаїв ведення війни і становить значну суспільну небезпеку з огляду на дику та варварську поведінку обвинуваченого у сучасному світі, що не може мати місця у 21 сторіччі та нівелює, зводить нанівець всі досягнення сучасної цивілізації в області миру та гуманності людства, дані про особу обвинуваченого, який хоча і не притягувався до кримінальної відповідальності і органу досудового розслідування не вдалося здобути даних щодо особи обвинуваченого, але його протиправні дії характеризують його як особу, позбавлену будь-яких моральних принципів, співчуття, совісті й свідчать про ігнорування ним норм не тільки міжнародного права, а й норм людського співжиття, повне знецінення в його свідомості життя інших людей, яких він розстріляв, презирливе ставлення до їх страждань як фізичних, так і моральних, з урахуванням того жорстокого поводження з цивільним населенням, яке знайшло підтвердження в судовому засіданні, що потерпілі не перебували у складі Збройних Сил України, були цивільними особами, не чинили опору, перебували у своєму житловому будинку, їх житло не відносились до військових об`єктів, при цьому ОСОБА_6 , будучи військовослужбовцем збройних сил російської федерації, достеменно розумів, що в складі військового формування вторгається на територію незалежної та суверенної держави, відчував свою безкарність, отже чітко усвідомлював наслідки своїх дій, вчиняти які, його ніхто не змушував, судом також враховується відсутність обставин, які пом`якшують покарання та наявність обтяжуючих покарання обставин, а отже суд, з урахуванням думки потерпілих, дійшов висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання саме у виді довічного позбавлення волі, що в даному випадку є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень.

На думку суду таке покарання обинуваченим перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винних, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

У справі маються процесуальні витрати за проведення судових експертиз в розмірі 20 200 грн 64 коп., які підлягають стягненню з обвинувачених на користь держави з кожного по 10100 грн 32 коп.

Речові докази слід вирішити в порядку ст.100 КПК України.

Під час досудового розслідування ОСОБА_5 було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України.( том 3 а.п. 113-120).

Відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.

Таким чином, застосований до ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою слід залишити без змін до моменту його затримання на виконання вироку суду. При цьому, строк відбування покарання обвинуваченому слід обраховувати з моменту звернення вироку до виконання, тобто із дня фактичного його затримання.

Під час досудового розслідування ОСОБА_6 було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України.( том 3 а.п. 265-269).

Відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.

Таким чином, застосований до ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою слід залишити без змін до моменту його затримання на виконання вироку суду. При цьому, строк відбування покарання обвинуваченому слід обраховувати з моменту звернення вироку до виконання, тобто із дня фактичного його затримання.

На підставі викладеного, керуючись ст. 94, 135, 139, 297-1, 297-5, 323, 370, 371, 373, 374 КПК України

У Х В А Л И В :

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч.2 ст.438 КК України і призначити йому покарання у виді довічного позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_5 до вступу вироку у законну силу залишити незмінним - тримання під вартою. Строк відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з моменту його фактичного затримання.

ОСОБА_6 визнати винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч.2 ст.438 КК України і призначити йому покарання у виді довічного позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_6 до вступу вироку у законну силу залишити незмінним - тримання під вартою. Строк відбування покарання ОСОБА_6 рахувати з моменту його фактичного затримання.

Стягнути з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь держави по 10100 грн 32 коп. витрат за проведення експертиз.

Речові докази: картонну коробку з надписами на поверхні № 49-МК, № 50-МК в середині яких містяться клаптики шкіри відібрані від трупів в ході проведення судово-медичних експертиз, флеш накопичувачі, диски DVD - залишити зберігати в матеріалах кримінального провадження; чотири гільзи та один набій калібру 9 мм - знищити.

На вирок може бути подана апеляція до Чернігівського апеляційного суду через Чернігівський районний суд Чернігівської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та захисникам обвинувачених, яким вручались всі процесуальні рішення у цьому провадженні на підставі ч. 2 ст. 297-5 КПК України, та з урахуванням положень ч. 4 ст. 46 КПК України про те, що захисник користується процесуальними правами обвинуваченого, захист якого він здійснює.

Повідомлення про ухвалений вирок опублікувати на офіційному веб-сайті суду, в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора, де і здійснювались публікації повісток про виклик обвинувачених протягом всього судового розгляду.

Головуюча суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3