Ухвала суду № 124851984, 31.01.2025, Новозаводський районний суд м. Чернігова

Справа №751/133/25

Провадження №2-с/751/7/25

УХВАЛА

31 січня 2025 р. місто Чернігів

Суддя Новозаводського районного суду міста Чернігова Павлов В.Г., розглянувши заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу № 751/133/25, провадження №2-н/751/226/25, виданого Новозаводським районним судом міста Чернігова від 10.01.2025 р. -

ВСТАНОВИВ:

30.01.20245 р. Новозаводським районним судом міста Чернігова отримано заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу № 751/133/25, провадження №2-н/751/226/25. В прохальній частині заяви заявник просив звільнити від сплати судового збору з підстав, визначених ст.22 ЗУ «Про захист прав споживачів», та відсутністю доходів за попередній календарний рік.

Ознайомившись з матеріалами справи суд приходить до наступного висновку.

Судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, в тому числі за вимогою про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг.

До заяви про скасування судового наказу додаються, зокрема, документ, що підтверджує сплату судового збору (ч.5 ст.170 ЦПК).

За правилами ч.6 ст.170 ЦПК у разі подання неналежно оформленої заяви про скасування судового наказу суддя, не пізніше двох днів з дня її надходження до суду, постановляє ухвалу про її повернення без розгляду.

Отже, за правилами цієї норми несплата судового збору за подання до суду заяви про скасування судового наказу є підставою для повернення заяви без розгляду.

Судом встановлено, що до заяви про скасування судового наказу, яка за змістом та по формі відповідає вимогам ч.3 ст.170 ЦПК України, ОСОБА_1 не додав документа, що підтверджує сплату судового збору, заявивши клопотання про звільнення від сплати судового збору як споживача послуг на підставі ст. 22 ЗУ «Про захист прав споживачів» та відсутністю доходів за 2024 р.

Розглянувши клопотання боржника про звільнення від сплати судового збору, суд приходить до наступних висновків.

Згідно ч.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Тобто, законодавець не тільки надає пільги цієї категорії учасників спору, але й чітко зазначає, в якому саме випадку вони звільняються від сплати судового збору - за позовами, пов`язаними з порушенням їх прав.

Отже, за змістом частини 3 статті 22 ЗУ «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору у разі, коли вони мають статус позивача.

Поширення правил цієї норми на боржників у спорах, які вирішуються в порядку наказного провадження, закон не містить.

У відповідності з вимогами ч.ч.1,4 ст.136 ЦПК України суд враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Аналізуючи наведені норми суд зазначає, що звільнення від сплати судового збору здійснюється судом лише у тому разі, коли обов`язок по його сплаті наявний у особи, однак він його не може виконати внаслідок свого майнового стану.

Статтею 8 Закону України «Про судовий збір» передбачено, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, зокрема, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.

Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі ст.12 ЦПК України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Визначення судом майнового стану сторони є оціночним і залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану.

Боржником до клопотання про звільнення від сплати судового збору додано Відомості з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за період з 1 кварталу 2023 року по 4 квартал 2023 року, та з 1 кварталу 2024 року по 3 квартал 2024 року.

Натомість інформації за 4 квартал 2024 р. боржником на підтвердження факту неспроможності сплатити судовий збір до суду не надано.

З аналізу ст.8 Закону України «Про судовий збір» чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.

Суд звертає увагу, що станом на час подання заяви про скасування судового наказу розмір судового збору за подання такої заяви складав 151,40 грн. Натомість боржник є особою працездатного віку (1987 року народження) і очевидно, що сам по собі факт відсутності офіційного доходу за період 2023 р. по 3 квартал 2024 р. не свідчить про його неспроможність сплатити 151,40 грн судового збору.

Наведення доводів, обґрунтування пов`язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору, а також подання доказів на підтвердження того, що майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановлених законодавством порядку, розмірі і у строки, покладається на особу, яка подає скаргу.

В заяві про звільнення від сплати судового збору боржник не наводить жодних інших доказів, окрім посилань на річний дохід за вище вказаний період, та не обґрунтовує неможливість сплати ним судового збору в зазначеному розмірі.

ЄСПЛ вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду, а вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред`явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (рішення ЄСПЛ у справі «Шишков проти Росії» від 20.02.2014, п. 111).

Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану(рішення ЄСПЛ «Kniat v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункт 44; рішення ЄСПЛ «Jedamski and Jedamska v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункти 63-64).

Суд наголошує, що заявник не навів жодних даних, за які кошти він проживає, чи має він у власності чи в користуванні рухоме чи нерухоме майно, чи отримує він соціальні виплати, чи перебуває на обліку як безробітній тощо, щоб стверджувати, що сума судового розмірі 151,40 грн є непосильно обтяжливою для заявника. Безпідставне звільнення від сплати судового збору є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливих судових процедур і рівності учасників судового процесу перед законом.

Враховуючи те, що заявник не надав належних доказів, які би підтвердили його скрутний майновий стан, клопотання про звільнення від сплати судового збору задоволенню не підлягає.

Частиною 6 ст.170 ЦПК України встановлено, що у разі подання неналежно оформленої заяви про скасування судового наказу суддя постановляє ухвалу про її повернення без розгляду не пізніше двох днів з дня її надходження до суду.

Враховуючи, що боржником не сплачено судовий збір за подання заяви про скасування судового наказу, суд вважає за необхідне повернути її без розгляду.

При цьому, встановлений процесуальним законом обов`язок сплатити судовий збір та застосування судом наслідків його невиконання не може вважатися обмеженням особи у праві доступу до суду, оскільки боржник не позбавлений права на повторне звернення до суду із заявою, яка відповідатиме вимогам ст. 170 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.170,260-261, 358 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовити.

Заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу № 751/133/25, провадження №2-н/751/226/25, виданого Новозаводським районним судом міста Чернігова від 10.01.2025 р повернути без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та протягом 15 днів може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги.

Суддя В. Г. Павлов