Рішення № 124851158, 23.01.2025, Збаразький районний суд Тернопільської області

Справа № 598/1498/22

провадження № 2/598/15/2025

РІШЕННЯ

іменем України

"23" січня 2025 р. Збаразький районний суд

Тернопільської області у складі:

головуючого судді Олещука Б.Т.

з участю секретаря Кравчук І.М., позивача ОСОБА_1 та представника відповідача Кирдана А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Збаражі Тернопільської області за правилами загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживача фінансово-банківських послуг, визнання протиправних дій банку та скасування заборгованості, зобов`язання повернення безпідставно списаних коштів, відшкодування заподіяної моральної шкоди, -

встановив:

До Збаразького районного суду звернувся ОСОБА_1 із позовною заявою, зареєстрованою через канцелярію суду 14.09.2022, до Акціонерного товариства комерційний банк (АТ КБ) «ПриватБанк» про захист прав споживача фінансово-банківських послуг, визнання протиправних дій банку та скасування заборгованості, зобов`язання повернення безпідставно списаних коштів, відшкодування заподіяної моральної шкоди. В якій просить:

1. Прийняти позовну заяву.

2. Витребувати у відповідача копію заяви-анкети ОСОБА_1 про приєднання до Умов та копію Умов з підписом ОСОБА_1 про ознайомлення з ними (якщо така є).

3. Припинити дії, які порушують його право, право розпоряджатись коштами та відновити становище, яке існувало до порушення, а саме: списати з нього борг в сумі 119 грн 31 коп та зобов`язати відповідача АТ КБ «ПриватБанк повернути йому кошти в сумі 14818 грн.

4. Відшкодувати позивачу збитки, нарахувавши на його користь із відповідача пеню від суми 14818 грн в розмірі 3-х% за кожен день з моменту його звернення, а саме 23.08.2022 і до часу їх фактичної видачі, та відшкодувати йому майнову шкоду в сумі 15 тис. грн..

5. Відшкодувати йому моральну (немайнову) шкоду в сумі 15000 грн.

6. Судові витрати покласти на Відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він будучи клієнтом АТ КБ «ПриватБанк», 22.08.2022 в кінці дня зайшов у «Приват-24», щоб дізнатись про баланс коштів на його рахунку і побачив, що з його платіжної картки невідомим йому чином списано 14 818 гривень в період з 18.08.2022 по 22.08.2022 та є заборгованість перед банком 119,31 грн. Ознайомившись із роздруківкою руху коштів у Приват-24 на своєму рахунку він з`ясував, що ці кошти були зняті в США за оплату реклами, проживання в готелях цієї країни, за обіди в ресторанах, чого ні він, ні жоден з його родичів чи знайомих не здійснював, оскільки ніколи не були в США. Дізнавшись про факт зникнення з його рахунку грошей він одразу ж зателефонував на гарячу лінію АТ КБ ПриватБанк за телефоном 3700 та у поліцію і повідомив про зняття коштів та просив їх повернути. Оскільки він не губив своєї карточки, не передавав її нікому, не повідомляв своїх пін кодів, не здійснював покупок у інтернеті, не розраховувався в магазинах так як не вміє цього робити, тому вважає, що несанкціонованим зняттям коштів з його рахунку банк порушив його права як споживача банківських послуг, завдав йому значних фінансових, моральних та матеріальних збитків.

Дана позовна заява зареєстрована в суді і справі присвоєно єдиний унікальний номер 598/1498/22.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі:

Ухвалою Збаразького районного суду від 19 вересня 2022 року дану позовну заяву залишено без руху і позивачу надано строк десять днів з дня отримання ним даної ухвали суду, для виправлення недоліків, які позивачем виправлені 22 вересня 2022 року.

Ухвалою Збаразького районного суду від 10 жовтня 2022 року прийнято до розгляду дану позовну заяву та відкрито провадження у цивільній справі. Ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Зобов`язано Акціонерне товариство комерційний банк (АТ КБ) «ПриватБанк» у строк протягом десяти днів з дня отримання даної ухвали суду направити до канцелярії Збаразького районного суду Тернопільської області належним чином засвідчену копію заяви-анкети про приєднання ОСОБА_1 до умов і правил надання банківських послуг та копію підтвердження про те, що ОСОБА_1 належним чином ознайомлений з умовами і правилами надання банківських послуг (а.с.37-38).

10 листопада 2022 року від відповідача АТ КБ «ПриватБанк» надійшло клопотання про надання інформації на виконання вимог ухвали суду та проведення розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження в режимі відеоконференції. Посилається на те, що АТ КБ «ПриватБанк» не визнає позовні вимоги, оскільки вважає їх необґрунтованими такими, що не підлягають задоволенню та просить розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження (а.с.42-45).

14 листопада 2022 року від позивача ОСОБА_1 надійшло клопотання, у якому просить відмовити у задоволені клопотання АТ КБ «ПриватБанк» про розгляд справи за правилами загального позовного провадження (а.с.54-56).

16 листопада 2022 року від відповідача надійшов відзив на позов, згідно якого, АТ КБ «ПриватБанк» пославшись на необґрунтованість позовних вимог, просить відмовити у їх задоволені. Зокрема зазначає, що позивач надалі користується послугами відповідача та визнає факт користування платіжною карткою. Активація карток та користування картковим рахунком свідчать про укладення сторонами договору на визначених ними умовах про надання та обслуговування. Крім того, при здійснені зазначених переказів оплати послуг та купівлі, які зазначені позивачем як шахрайські, було коректно введені номер картки позивача, термін її дії та CVV2 код, які були відомі лише позивачу та були достатніми для здійснення платежу через платіжну систему Visa. Вході відпрацювання звернення позивача до банку, останніми згенеровано заявки на повернення коштів до платіжної системи Visa. Результат розгляду заяв був позитивний та 30.10.22, 14.11.2022 позивачу було повернуто кошти на платіжну картку. Щодо відшкодування майнової та моральної шкоди, позивачем недоведені законні підстави для такого стягнення, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили, що внаслідок рішень, чи бездіяльності відповідача йому завдана моральна шкода (а.с.59-69).

22 листопада 2022 року від позивача надійшла відповідь на відзив у якій позивач зазначає, що відповідач так і не довів, що саме позивач передав чи називав код, номер своєї платіжної карти, а те що позивач їх знав не є підставою стверджувати, що саме за його допомоги були знятті дані кошти. Кошти на даний час повернуто. Щодо приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, то банк так і не надав докази, що його з ними ознайомив, і з якими конкретно. Щодо завданої моральної шкоди, то вона полягає в тому, що банк відмовився вчасно повертати кошти, а тому просить повністю задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача судові витрати (а.с.74-75).

Ухвалою Збаразького районного суду від 27 квітня 2023 року постановлено перейти до розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження та призначено підготовче засідання у справі (а.с.76-77).

19 вересня 2023 року від відповідача надійшли заперечення на позовні вимоги ОСОБА_1 , у яких він просить повністю відмовити у задоволені позову (а.с.104-112).

02 жовтня 2023 року від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, у яких він просить внести зміни до п.4 позовних вимог, а саме: «зобов`язати відповідача АТ КБ «ПриватБанк» повернути йому безпідставно списані кошти з карткового рахунку в сумі 14 тис. 818 грн та нарахувати на його користь із відповідача пеню від цієї суми в розмірі 3-х % за кожен день з моменту його звернення, а саме з 23.08.2022 року і до початку повернення першої частини з ниї до 30.10.2022 за 65 днів в сумі 28 тис.895 грн», інші позовні вимоги залишити без змін.

26 жовтня 2023 року від відповідача надійшов відзив на позовні вимоги ОСОБА_1 з врахуванням зави про зменшення розміру позовних вимог, у якому відповідач просить суд відмовити у задоволені даної позовної заяви повністю (а.с.121-133).

18 грудня 2023 року надійшли заперечення позивача щодо відзиву на заву позивача про зменшення розміру позовних вимог, у яких він просить задовольнити позовні вимоги із врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 02.10.2023 (а.с.141-146).

02 лютого 2024 року проведено підготовче засідання і данусправу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги із змінами підтримав повністю та просив їх задовольнити повністю, посилаючись на ті ж обставини.

У судовому засіданні представник відповідача АТ КБ «ПриватБанк» - Кирдан А.В. позовні вимоги не визнав та просив повністю відмовити у їх задоволенні посилаючись на безпідставність даного позову.

Заслухавши позивача, представника відповідача, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, та проаналізувавши здобуті в судовому засіданні докази, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що предметом даного позову є списання з позивача ОСОБА_1 боргу в сумі 119,31 грн, зобов`язання відповідача АТ КБ «ПриватБанк» повернути позивачу кошти в сумі 14 818 грн, зобов`язання відповідача АТ КБ «ПриватБанк» повернути позивачу безпідставно списані кошти з карткового рахунку у сумі 14 818 грн та нарахування на користь позивача ОСОБА_1 із АТ КБ «ПриватБанк» пені від цієї суми в розмірі 3-х% річних за кожний день з моменту звернення, а саме з 23.08.2022 і до початку повернення першої частини з них до 30.10.2022 за 65 днів в сумі 28895 грн та відшкодування відповідачем моральної (немайнової) шкоди позивачу в сумі 15000 грн (а.с.23-28, 115).

Суд неодноразово роз`яснював сторонам, що обставини справи мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.

Також судвжив всіхдозволених чиннимзаконодавством заходівдля повногоі об`єктивногорозгляду справи,роз`яснювавсторона уданій справі,що наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги позивача, мають бути доведені належними та допустимими доказами.

Крім того, суд неодноразово сприяв сторонам у наданні додаткових доказів, шляхом задоволення їх клопотань та надавав терміни для представлення доказів, виносив ухвали про витребовування доказів, у зв`язку із чим неодноразово відкладався розгляд справи.

Суд не може вказувати сторонам, які докази необхідно надати суду для підтвердження своїх вимог та з власної ініціативи витребувати докази, оскільки згідно із вимогами ст.ст.12, 13, 81 ЦПК України кожна сторона по справі повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Докази мають бути належними та допустимими. Допустимими є ті докази, які зібрані у відповідності до закону, а належними якщо вони містять інформацію щодо предмета доказування.

Враховуючи те, що обов`язок щодо доказування покладається на сторони, суд вважає, що вказану справу слід вирішувати на підставі наявних доказів.

Так, судом встановлено, 16 вересня 2019 року позивачем ОСОБА_1 підписано Анкету-заяву про приєднання до Умов по правил надання банківських послуг у АТ КБ «ПриватБанк». Власним підписом ОСОБА_1 підтвердив, що згоден з тим, що ця анкета-заява разом з умовами і правилами надання банківських послуг складають договір про надання банківських послуг, на підставі ст.634 ЦК України. Позивач ознайомився з умовами і правилами надання банківських послуг, довідкою про систему гарантування вкладів фізичних осіб, які розміщено на офіційному сайті банку privatbank.ua пам`яткою клієнта, тарифами та отримав їх примірник. Позивач погодився із збільшенням строку позовної давності, зазначеним в Умовах та правилах та з тим, що зміни до Умов та правил вносяться банком щомісяця в односторонньому порядку, а у випадках, коли в односторонньому порядку внесення змін неможливо, банк повідомляє його про внесені зміни шляхом використання визначених Умовами та правилами каналів зв`язку. Продовження користування послугами банку після ати їх публікації на сайті банку змінених Умов та правил є підтвердженням його погодження та повного і безумовного прийняття зміненої реакції Умов та правил. Зі змінами та правилами надання банківських послуг зобов`язався ознайомлюватись самостійно на офіційному сайті privatbank.ua. Підписанням цієї анкет-заяви він надав АТ КБ «ПриватБанк» дозвіл на обробку і використання його персональних даних, у тому числі конфіденційної інформації, а також їх передачу третім особам, у порядку, передбаченому чинним законодавством і Умовами та правилами. Ця згода є безстроковою. Підтвердив, що наданні ним відомості повні і правдиві, та зобов`язується повідомляти АТ КБ «ПриватБанк» про будь-які зміни в наданій інформації, які можуть статися в період обслуговування в банку, впродовж 3 робочих днів з дня настання таких змін. В разі використання ним електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису для підписання цієї анкети-заяви такий підпис прирівнюється до його власноручного підпису (а.с.50-52).

Таким чином, 16 вересня 2019 року позивач ОСОБА_1 уклав з відповідачем акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» вищезазначений договір банківських послуг.

Позивач посилається на те, що 22 серпня 2022 року він виявив, що із його платіжної карти № НОМЕР_1 невідомим чином було списано 14818 грн в період з 18.08.2022 по 22.08.2022, та що в нього існує заборгованість перед банком у сумі 199,31 грн. Ознайомившись із роздруківкою у «Приват-24» рухом коштів на рахунку, він з`ясував, що ці кошти були зняті в США за оплату реклами, проживання в готелях цієї країни, за обіди в ресторані, чого ні позивач ні його родичі не здійснював, так як ніколи не був у США.

Відповідач у судовому засіданні неодноразово зазначав, що при здійсненні зазначених переказів, оплати послуг та купівлі було коректно введені номер картки позивача, термін її дії та CVV2 код, які були відомі самому позивачу та були достатніми для здійснення платежу через платіжну система Visa, та відповідно списання коштів з рахунку платіжної карти Visa. Позивач ОСОБА_1 з власного воєвиявлення обрав платіжну картку міжнародної системи Visa.

Будь-яких спростувань вищенаведених обставин судом не здобуто.

Відповідно до п.59 ст.1 Закону України «Про платіжні послуги», що платіжна система - система для виконання платіжних операцій із формальними та стандартизованими домовленостями і загальними правилами щодо процесингу, клірингу та/або виконання розрахунків між учасниками платіжної системи.

Згідно п.49 ст.1 Закону України «Про платіжні послуги», оператор платіжної системи - юридична особа, яка встановлює правила платіжної системи, виконує інші функції для забезпечення функціонування платіжної системи та несе відповідальність за діяльність цієї платіжної системи відповідно до її правил та вимог законодавства.

Відповідно п.3 ст.36 Закону України «Про платіжні послуги», порядок використання платіжних інструментів у платіжних системах визначається правилами відповідних платіжних систем з урахуванням вимог цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України.

Згідно з п.7 ст.50 Закону України «Про платіжні послуги», виконання розрахунків за платіжними операціями в платіжних системах здійснюється відповідно до правил платіжних систем з урахуванням вимог цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України.

Відповідно до п.7 ст.71 Закону України «Про платіжні послуги», відносини між суб`єктами платіжних систем регулюються укладеними між ними договорами з урахуванням правил платіжних систем з дотриманням вимог законодавства.

Загальні правила Visa та Правила використання продуктів й послуг Visa розміщенні в мережі інтернет за посиланням https://www.visa.com.ua/uk_UA/support/consumer/visa-rules.html

Банківською випискою по картці/рахунку позивача ОСОБА_1 встановлено, що в період 18 серпня 2022 року 22 серпня 2022 року по картці НОМЕР_2 зафіксовано два списання коштів через сторонній мерчант іноземного банку (термінал TWITERM) на суму 10493,28 грн та 4481,34 грн. В період списання коштів 10493,28 грн та 4481,34 грн на картці клієнта знаходилась доступна сума 14818 грн. З даним питанням зафіксовано дві заявки від 23 серпня 2022 року та 28 серпня 2022 року, та надано консультацію позивачу з поясненням причини створення міносового балансу, а саме: «Мінусовий баланс/розбаланс на рахунку виникає через проведення по картці операцій в мережі інших банків або на сторонніх інтернет-ресурсах. При проведенні таких платежів сума проходить 2 етапи: блокування і списання. У момент здійснення операції сума блокується і може перебувати в резерві до 11 днів, до тих пір, поки сайт/торгова точка не подасть запит в Банк на списання суми. За той період, поки сума знаходиться в резерві, є можливість користуватися доступним залишком картки і заблокованої сумою, оскільки вона ще не запрошена сайтом/торговою точкою. Після виведення суми з резерву на картці може утворитися мінусовий баланс, якщо після резервування суми були видаткові операції по картці більше доступного залишку. Така ситуація сталася по карті НОМЕР_2 . По карті 4731219618518066 19 серпня 2022 проведена операція: 04:27 Предавторизація: ІНОР#4500-10 493?28 грн, запит на списання коштів торгова точка подала 21/08/2022 і паралельно по карті ще були проведені операції, що і призвело до овердрафту по карті. Рекомендації перевіряти актуальну інформацію у власному кабінеті Приват24.

Порядок здійснення предавторизаційних списань та списань коштів з картки клієнта здійснені на запит стороннього банку (мерчант TWITERM) через систему «Visa», яка передбачає можливість списання коштів на вимогу стороннього банку та в ході транзакцій в мережі інтернет з наданням номеру картки та без підтвердження платежу у деяких окремих випадках (готелі, ресторани, сфера послуг та ін.). Проте в такому випадку банк-мерчант несе фінансову відповідальність у разі заявки банка-екваєра картки про факт шахрайських дій.

Холдування це процедура резервування суми списання на користь оплати будь-якого товару чи послуги з рахунку банківської картки. Технічно процедура списання коштів з використанням холдування виглядає так: продавець формує рахунок на оплату з конкретною сумою списання; клієнт пред`являє банківську картку (вводить реквізити під час оплати онлайн); термінал оплати надсилає запит до свого банку (у випадку з інтернет- еквайрингом, запит формується через форму оплати); банк-екваєр надсилає запит на списання до банку-емітенту; банк-емітент резервує запитану суму на рахунку клієнта та надсилає відповідь про можливість списання коштів; отримавши позитивну відповідь, еквайєр продовжує процедуру оплати (наприклад, друкує чек тощо); в банк-емітент відправляються клірингові файли, що підтверджують успішну купівлю; отримавши клірингові файли, банк-емітент остаточно списує кошти з рахунку власника картки та відправляє переказ на користь еквайєра.

За зверненням позивача до банку, останнім згенеровано заявки (№2086072 та №2086053 ) на повернення коштів до платіжної системи - Visa.

У відповідності до правил міжнародних платіжних систем Visa, розгляд заяви (претензійно-позовна робота) може тривати 45-120 днів. За результатами розгляду даних заяв, кошти платіжною системою - Visa 30.10.2022 та 14.11.2022 повернуто на картку позивача № НОМЕР_3 , шо визнав у судовому засіданні позивач.

Згідно ізст.21Закону України«Про захистправ споживачів»,крім іншихвипадків порушеньправ споживачів,які можутьбути встановленіта доведенівиходячи звідповідних положеньзаконодавства усфері захиступрав споживачів,вважається,що дляцілей застосуванняцього Законута пов`язаногоз нимзаконодавства прозахист правспоживачів праваспоживача вважаютьсяв будь-якомуразі порушеними,якщо: 1)при реалізаціїпродукції будь-якимчином порушуєтьсяправо споживачана свободувибору продукції; 2)при реалізаціїпродукції будь-якимчином порушуєтьсясвобода волевиявленняспоживача та/абовисловлене нимволевиявлення; 3)при наданніпослуги,від якоїспоживач неможе відмовитись,а одержатиможе лишев одноговиконавця,виконавець нав`язуєтакі умовиодержання послуги,які ставлятьспоживача унерівне становищепорівняно зіншими споживачамита/абовиконавцями,не надаютьспоживачеві однаковихгарантій відшкодуванняшкоди,завданої невиконанням(неналежнимвиконанням)сторонами умовдоговору; 4)порушується принципрівності сторіндоговору,учасником якогоє споживач; 5)будь-якимчином (крімвипадків,передбачених законом)обмежується правоспоживача наодержання необхідної,доступної,достовірної тасвоєчасної інформаціїпро відповіднупродукцію; 6)споживачу реалізованопродукцію,яка єнебезпечною,неналежної якості,фальсифікованою; 7)ціну продукціївизначено неналежнимчином; 8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.

Пунктом 22 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживач це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльнітю або використання обов`язків найманого працівника.

Із п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 12.04.1996 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» вбачається, що заява про захист прав споживача має повністю відповідати вимогам ст.137 ЦПК щодо форми й змісту позовної заяви, зокрема, містити відомості: про те, яке право споживача порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду; про розмір сум, щодо яких заявлено вимоги, з відповідними розрахунками і обгрунтуванням; про докази, що підтверджують позов. До заяви повинні бути додані необхідні документи - залежно від заявлених вимог (наприклад, договір, квитанція-замовлення, квитанція-зобов`язання, транспортна чи інша накладна, чек, касовий ордер).

Пунктом 2Постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни №5від 12.04.1996«Про практикурозгляду цивільнихсправ запозовами прозахист правспоживачів» роз`яснено,що оскількизакон невизначає певнихмеж своєїдії,судам слідмати наувазі,що довідносин,які нимрегулюються,належать,зокрема,ті,що виникаютьіз договорівкупівлі-продажу,майнового найму(втому числінайму (оренди)жилого приміщення-в частинівідносин міжнаймачем (орендарем)і наймодавцем(орендодавцем),який одночасноє виконавцемкомунальних послугі послугпо ремонтужитлового фондута інженерногообладнання),побутового прокату,безоплатного користуваннямайном,підряду (втому числіпобутового замовленнячи абонементногообслуговування),доручення,перевезення громадянта їхвантажу,комісії,схову,страхування,із договорівпро наданняфінансово-кредитнихпослуг длязадоволення власнихпобутових потребгромадян (утому числіпро наданнякредитів,відкриття йведення рахунків,проведення розрахунковихоперацій,приймання ізберігання ціннихпаперів,надання консультаційнихпослуг).Відносини,щодо захиступрав споживачівможуть виникатитакож зактів законодавстваабо зінших угод,які несуперечать Закону.

Виходячи з предмету позову та підстав позову несанкціоноване списання коштів внаслідок протиправних дій третіх осіб між сторонами виникли правовідносини, які регулюються спеціальними нормами, а не правовідносини з приводу надання послуг, реалізації товарів, що врегульовано Законом України «Про захист прав споживачів».

Позивач не обґрунтовав позовні вимоги у відповідності до норм Закону України «Про захист прав споживачів» не визначив, яке право споживача порушено у відповідності до ст.21 Закону України «Про захист прав споживачів». Застосування Закону України «Про захист прав споживачів» до даних правовідносин, можливе лише в тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови, процедури виконання договору, та інше, тобто ті які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають інші правовідносини, які регулюються відповідними законами, зокрема Законом України «Про банки та банківську діяльність», Законом України «Про платіжні послуги» та Цивільним кодексом України. Таким чином, позивач не навів підтвердження того, що між сторонами існують правовідносини, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Відповідно до чинного законодавства України банк здійснює надання банківських послуг необмеженому колу осіб на підставі їх заяви про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг, які розміщуються на офіційному сайті https://privatbank.ua/terms/ у мережі Інтернет і є невід`ємною частиною договору банківського обслуговування.

Відповідач АТ КБ «ПРИВАТБАНК» публічно пропонує широкому та необмеженому колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого розміщує на сайті ПриватБанку за адресою:https://privatbank.ua/terms Умови та правила надання банківських послуг.

«Умов та Правил надання банківських послуг», є публічно доступними і розміщенні у вільному доступі на інтернет-сайті ПРИВАТБАНК, а саме: www.privatbank.ua. та в разі необхідності у порядку, передбаченому статтею 85 ЦПК України, суд за заявою учасника справи чи з власної ініціативи може оглянути веб-сайт (сторінку), інші місця збереження даних в мережі Інтернет з метою встановлення та фіксування їх змісту. У разі необхідності для проведення такого огляду суд може залучити спеціаліста.

Укладення договору підтверджено сторонами шляхом прийняттям до виконання його умов, а саме: банк приймав і зараховував на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконував розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка, проводив інші операції за рахунком, надавав грошові кошти (кредит) відповідачу в межах встановлених лімітів та на умовах розташованих на сайті банку.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

У постановіВеликої ПалатиВерховного Судувід 19червня 2019року у справі№ 643/17966/14-ц(провадження№ 14-203цс19)зазначено: «стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору (у справі, що переглядається, - у зв`язку зі скасуванням судового рішення) всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню».

У постановіВерховного Судувід 29липня 2020року справа№753/10779/16-цпровадження №61-39196св18прийшов донаступних правовихвисновків: «Колегія суддівзазначає також,що якщоособа, підтверджує підписання цього договору або схвалює даний правочин своїми наступними діями, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання такого договору неукладеним або недійсним.Під схваленням правочину можутьрозумітися будь-якідії,спрямовані навиконання укладеного правочину,в томучислі повнаабо частковаоплата товарів (робіт, послуг), їх приймання для використання, реалізація інших прав та обов`язків відповідно до укладеного правочину».

Відповідно до статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Невід`ємною частиною договору банківського обслуговування є Умови і правила надання банківських послуг (далі Умови), розміщені на офіційному сайті https://privatbank.ua/terms/ у мережі Інтернет.

У пунктах 14.1, 14.8 та 14.12 ст.14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (який діяв на момент підписання позивачем Анкет-заяв про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку) передбачено, що електронний платіжний засіб може існувати в будь-якій формі, на будь-якому носії, що дає змогу зберігати інформацію, необхідну для ініціювання електронного переказу. Банк та користувач укладають договір щодо порядку та умов використання електронного платіжного засобу. Банк перед укладенням договору зобов`язаний ознайомити користувача з умовами договору про використання електронного платіжного засобу (далі у цій статті - договір), ознайомити з тарифами на обслуговування електронного платіжного засобу та правилами користування електронним платіжним засобом. Банк зобов`язаний забезпечити викладення цієї інформації в доступній формі й розмістити її в доступному для користувача місці, а також надати на його вимогу в письмовій або електронній формі.

Аналогічні інформація та порядок укладення та форма договору про надання послуг передбаченні ст.28 Закону України «Про платіжні послуги».

Загальні вимоги Національного банку до емісії/еквайрингу платіжних інструментів, що емітуються (уключаючи електронні платіжні засоби, передплачені платіжні інструменти), та здійснення розрахунків з їх використанням визначенні Положенням «Про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів», затвердженим Постановою Правління Національного банку України 29.07.2022 №164.

Частиною 1 пункту 136 розділу VII зазначеного положенн передбачені загальні вимоги до безпеки здійснення платіжних операцій та управління ризиками і встановлено, що користувач зобов`язаний надійно зберігати та не передавати іншим особам електронний платіжний засіб, ПІН та інші засоби, які дають змогу користуватися ним.

Пунктом 140 даного положення встановлено, що користувач зобов`язаний не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції, та негайно після того, як йому стало відомо про факт втрати такої інформації та/або платіжного інструменту, повідомити про це емітента в спосіб та каналами зв`язку, визначеними договором між емітентом та користувачем. До моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на користувача.

Відповідно до вимог ч.5 ст.87 Закону України «Про платіжні послуги» до моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації відповідно до статті 38 цього Закону ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на платника.

У позовній заяві позивач стверджує, що 23.08.2022 він звернувся у відділення поліції №4 м.Збаража Тернопільського районного управління поліції ГУ Національної поліції у Тернопільській області. Дав свої пояснення. Отримав статус потерпілого, пам`ятку про свої права, витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Разом з тим, наявність кримінального провадження не може свідчити, у силу презумпції невинуватості, про вчинення злочину щодо особи до винесення вироку, яким такі обставини будуть встановлені, такої правової позиції дотримується Верховний Суд у своїх постановах від 10 квітня 2019 року у справі №144/287/17-ц провадження №61-31835св18 та від 10 квітня 2019 року справа №524/3979/16-ц провадження №61-20290св18 де стороною у справі є АТ КБ «ПРИВАТБАНК» стосовно застосування Умов та правил надання банківських послуг.

У постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі №308/6023/15-ц (провадження №61-4447сво18) зроблено висновок про те, що зобов`язання з відшкодування шкоди, як правило, може мати місце лише за відсутності договірних правовідносин. Наявність кримінального правопорушення не впливає на договірні правовідносини, не спростовує їх існування та не припиняє їх.

Також сторони не дадали належних та достовірних доказів і судом не здобуто відповідно до чинного законодавства доказів про наявність кримінального провадження за вищезазначеними фактами.

Крім того, у позовній заяві позивач також просить відшкодувати йому моральну (немайнову) шкоду в сумі 15000 грн.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Згідно з ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Отже, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: наявність шкоди; протиправну поведінку заподіювана шкоди; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювана. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

У постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року в справі №197/1330/14-ц (провадження № 61-21956св19) визначено, що причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювана шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду. Причинно-наcлідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами. При цьому причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Також розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у порушенні психологічного благополуччя, переживаннях, стражданнях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, фізичному та психологічному пристосуванні до порушень у стані здоров`я.

Суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого; тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках; можливість, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

При цьому суд має виходити із засад розумності, пропорційності та справедливості.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі №752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19) міститься висновок про те, що визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Враховуючи наведені вище норми матеріального права та обставини справи, суд звертає увагу, на те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що внаслідок рішень, дій чи бездіяльності відповідача йому завдана моральна шкода, а тим більше обгрунтування її розміру в грошовому еквіваленті. Навпаки, судом встановлено, що відповідач діяв відповідно до вимог чинного законодавства та договору про надання банківських послуг, укладеного з позивачем ОСОБА_1 ..

Крім того, відповідно до частини четвертої статті 611 ЦК України моральна шкода підлягає відшкодуванню у разі порушення зобов`язань у договірних правовідносинах у випадку встановлення такої відповідальності законом або договором.

Разом з тим, правила статті 1167 ЦК України регулюють позадоговірні (деліктні) відносини та не поширюється на договірні відносини.

Між сторонами існують договірні правовідносини і учасники цих правовідносин не домовились про компенсацію моральної шкоди, а тому відсутні підстави для застосування приписів статей 23, 1167 ЦК України.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі №761/26293/16-ц (провадження №14-64цс19).

В будь-якому випадку позивачем не доведено спричинення йому відповідачем шкоди.

Згідно зі статтями 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

За змістом статей 11, 15 ЦК України цивільні права і обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Згідно зі статтею 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, установлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 2 статті 16 ЦК України визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, а також визначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 4 ЦПК), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це, та відповідно до ст.264 ЦПК при ухвалені рішення вирішити питання, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Разом з тим, судом встановлено, що відповідач діяв відповідно до вимог чинного законодавства України.

У судовому засіданні не встановлено порушення відповідачем права позивача, а тому позовні вимоги є безпідставними та такими, що до задоволенння не підлягають.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги те, що позивачем ОСОБА_1 не доведені у судовому засіданні обставини, на які він посилається, як на підставу своїх вимог, та судом не здобуто об`єктивних доказів переконливого характеру, які б свідчили про те, що відповідач АТ КБ «ПриватБанк» порушив умови укладеного між сторонами договору надання банківських послуг, вимоги чинного законодавства України, спричинив шкоду ОСОБА_1 , а тому суд приходить до висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживача фінансово-банківських послуг, визнання протиправних дій банку та скасування заборгованості, зобов`язання повернення безпідставно списаних коштів, відшкодування моральної шкоди, слід відмовити.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.1, 21 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст.14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ст.ст.28, 38, 49, 50, 59, 71, 87 Закону України «Про платіжні послуги», Постановою Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12.04.1996 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів», ст.ст.11, 14, 15, 16, 23, 611, 626, 628, 633, 634, 638, 1167 ЦК України, ст.ст.4, 5, 11, 12, 13, 15, 16, 76, 77, 81, 85, 89, 133, 141, 246, 258, 259, 263-265, 352 ЦПК України, суд,-

ухвалив :

Відмовити в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживача фінансово-банківських послуг, визнання протиправних дій банку та скасування заборгованості, зобов`язання повернення безпідставно списаних коштів, відшкодування заподіяної моральної шкоди.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду через Збаразький районний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження даного рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Дане рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступна та резолютивна частини даного рішення суду складені, підписані і проголошені суддею 23 січня 2025 року.

Дане повне рішення суду складено і підписано суддею 31 січня 2025 року.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .

Відповідач: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», місцезнаходження вул.Грушевського, будинок №1Д, м.Київ, 01001, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 14360570.

Суддя Богдан Олещук