Рішення № 124848079, 31.01.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2025 року справа №320/37748/23

Київський окружний адміністративний суд складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивачка) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач), в якому позивачка просить суд:

- визнати протиправними та скасувати Рішення відповідача від 11 вересня 2023 р. Nє 103650007938 про відмову в призначенні пенсії за віком позивачу;

- зобов?язати відповідача зарахувати позивачу трудовий стаж роботи за липень, серпень 1981 року, червень, липень, серпень 1983 року, липень, серпень 1984 року, липень, серпень 1985 року, страховий стаж роботи у період з 01 серпня 1998 р. по 31 грудня 2003 р., призначити та виплатити пенсію, починаючи з дати звернення 04 вересня 2023 р.

Позовні вимоги обґрунтовано, що позивачем подано заяву про призначення пенсії. Проте, в рішенні відповідача за результатом розгляду заяви позивача, було відмовлено та зазначено, що до трудового стаж роботу за липень, серпень 1981 року, червень, липень, серпень 1983 року, липень, серпень 1984 року, липень, серпень 1985 року, та до страхового стажу роботу у період з 01 серпня 1998 р. по 31 грудня 2003 р.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06 березня 2024 р. відкрито провадження у справі, розгляд якої здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач не скористався своїм правом подати відзив на позовну заяву.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що позивач має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , яке видане Броварським ОГВК Київської області 16.04.1997 року.

Після досягнення віку 55 років та маючи страхового стажу більше 25 років позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України "Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування" Nє 1058-IV.

За принципом екстериторіальності розглянувши заяву позивача Головне управління

Пенсійного фонду України в Рівненській області прийняло Рішення від 11 вересня 2023 р. Nє103650007938 про відмову в призначенні пенсії за віком.

Вказане Рішення відповідач обґрунтував відсутністю необхідного страхового стажу. Необхідний страховий стаж для призначення пенсії відповідно до п.4 ч.1 ст. 115 Закону Nє 1058-IV - 25 років, страховий стаж заявника становить 19 років 09 місяців 10 днів.

За наданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи з 01 серпня 1998 р. по 31 грудня 2003 р., оскільки відсутні дані в системі персоніфікованого обліку відомості про роботу. Для зарахування даного періоду, необхідно підтвердити додатковими документами або результатами перевірки, проведеної, в тому числі за заявою власника трудової книжки. Не зараховано до страхового стажу періоди трудової діяльності згідно архівної довідки про заробітну плату Nє 1048/02-09 від 26 серпня 2021 р. та акту, зустрічної перевірки Nє 2500-0909-1/4053 від 02 червня 2023 р. за період роботи в колгоспі «Мічуріна» 1981, 1983-1985 роки, оскільки відсутні дані щодо вступу в члени колгоспу, встановлений мінімуму та фактично відпрацьовані виходні.

Вважаючи таке рішення відповідача протиправними, позивачка звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходив з такого.

Частиною другою ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов?язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України "Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09 липня 2003 р. (далі - Закон №1058-IV).

Громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж мають право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи (стаття 8 Закону №1058-IV).

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №1058-IV, за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання у тому числі каліцтва, не пов?язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв?язку з втратою годувальника.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 115 Закону №1058-IV учасники бойових дій мають право на дострокову пенсію за віком по досягненні чоловіками 55 років за наявності страхового стажу не менше 25 років.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, в тому числі і спеціальний, є трудова книжка.

Відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року Nє 637 затверджено «Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (далі - Порядок Nє 637), відповідно до п. 1 якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 2 Порядку Nє637 у разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Згідно абз. 1, 2, 4 п. 20 Порядку Nє 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток Nє 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Із наявних матеріалів справи, судом встановлено, що позивач після досягнення 14 років, на літніх канікулах разом з батьком працював у колгоспі «Мічуріна».

Як вбачається з даних архівної довідки від 26 серпня 2021 р. Nє 1048/02-09 позивачу у липні 1981 року виплачена заробітна плата в сумі 109,30 крб., у серпні 1981 року - 136,86 крб., у червні 1983 року - 58,56 крб., у липні 1983 року - 176,73 крб., у серпні 1981 - 17,78 кро., У липні 1984 року - 54,06 крб., у серпі 1984 року - 175,43 крб., у липні 1985 року - 82,16 крб., у серпні 1985 року - 184,41 крб.

У довідці від 26.08.2021 Nє1045/02-09 архівна установа повідомила, що в архівному фонді ФГ «Мічуріна» накази (протоколи) на прийняття на роботу та звільнення з роботи працівників колгоспу ім. Мічуріна - відсутні.

Суд зазначає, що з урахуванням вищезазначеного, позивач позбавлений можливості надати додаткові документи, які підтверджують його роботу в колгоспі.

Згідно зі статтею 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обгрунтованість їх видачі.

Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Суд зазначає, що відповідачем не надано відзив та не надано доказів, що ними вчинилися дії щодо спростування чи підтвердження вказаних обставин, так само, як і не надано запитів, які направлялися до відповідних органів для отримання інформації.

У зв?язку з цим, суд зазначає, що за місяці роботи в колгоспі, за які була виплачена заробітна плата позивачу, що підтверджено архівними довідками (які надані позивачем) має бути зараховано до трудового стажу.

Крім того, із записів трудової книжки позивача вбачається, що у спірний період з 01 серпня 1998 р. по 31 грудня 2009 р. позивач працював слюсарем-сантехніком в ЖБК «Домобудівник-2».

Як вбачається з листа відповідача, відмовляючи у призначенні пенсії позивачу за віком відповідач вказав, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи з 01 серпня 1998 р. по 31 грудня 2003 р., оскільки відсутні дані в системі персоніфікованого обліку відомості про роботу. У зв?язку з цим, суд зазначає наступне.

Періоди роботи, за які підприємство-страхувальник нарахувало застрахованій особі - працівнику заробітну плату та утримало з неї відповідні страхові внески (єдиний внесок), повинні зараховуватися до страхового стажу цієї застрахованої особи-працівника незалежно від того, чи сплатило фактично підприємство-страхувальник ці страхові внески, чи ні. Не перерахування роботодавцем страхових внесків до Пенсійного фонду, які утримувалися роботодавцем із заробітної плати, не може бути підставою відмови у зарахуванні стажу у відповідні періоди роботи, оскільки відповідно до ст. 106 Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, так як саме воно нараховує страхові внески із заробітної плати застрахованої особи.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм права викладена Верховним Судом у постановах від 27 березня 2018 року у справі Nє 208/6680/16-а та від 24 травня 2018 року у справі Nє 490/12392/16-а.

Отже, неналежне виконання підприємством-страхувальником обов?язку щодо належної сплати страхових внесків та наявністю заборгованості цього підприємства по страхових внесках не може бути підставою для незарахування до страхового та пільгового стажу при перерахунку пенсії позивача періодів його роботи, які підтверджені даними трудової книжки.

Суд звертає увагу, що застрахована особа не має жодних законодавчо визначених важелів для контролю за нарахуванням та сплатою страхових внесків.

Пенсія, так само як і заробітна платня, є за своєю правовою природою взаємопов?язаними та рівнозначними формами забезпечення, які виплачуються пенсіонерам та працівникам, не проведення перерахунку пенсії в повному розмірі, порушує право мирно володіти своїм майном, гарантоване ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб?єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, визнання дій суб?єкта владних повноважень протиправними.

Частиною другою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, визнання дій суб?єкта владних повноважень протиправними.

Відповідно до пункту 19 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України індивідуальний акт - акт (рішення) суб?єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

З урахуванням всіх вищезазначених обставин, суд вважає, що рішення від 11 вересня 2023 р. Nє 103650007938 про відмову у призначенні пенсії позивачу є необгрунтованим та підлягає скасуванню.

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вказував, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів стосується дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 06.09.2005 р. у справі «Гурепка проти України» (Gurepka v. Ukraine), зaявa Nє 61406/00, п. 59); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення від 26.10.2000 р. у справі «Кудла проти Польщі» (Kudla v. Poland), заява Nє 30210/96, п. 158) (п. 29 рішення Європейського суду з прав людини від 16.08.2013 р. у справі «Гарнага проти України» (Garnaga v. Ukraine), заява Nє 20390/07).

Згідно з Рекомендацією Nє R (80) 2 Комітету Міністрів РЄ державам-членам реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб?єкта владних повноважень на відповідність закріпленим Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб?єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Водночас, згідно пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов?язання відповідача вчинити певні дії.

Відповідно до ч.4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства, випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов?язати відповідача - суб?єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб?єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 1 статті 45 Закону №1058-IV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, яро звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. Позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії 04 вересня 2023 р..

З урахуванням вищевикладеного, з метою належного та повного захисту, а також із метою усунення порушень, допущених відповідачем у спірних правовідносинах, є зобов?язання відповідача зарахувати трудовий стаж роботи позивача за липень, серпень 1981 року, червень, липень, серпень 1983 року, липень, серпень 1984 року, липень, серпень 1985 року, страховий стаж роботи у період з 01 серпня 1998 р. по 31 грудня 2003 р., призначити та виплатити пенсію, починаючи з дати звернення 04 вересня 2023 р..

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є - здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Враховуючи наведене, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, то і підстав для сплати судового збору з відповідача у суду відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 11 вересня 2023 р. Nє 103650007938 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .

Зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (код ЄДРПОУ: 14099344, адреса: вул. Борисенка Олександра, буд. 7, м. Рівне, 33028) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) трудовий стаж роботи за липень, серпень 1981 року, червень, липень, серпень 1983 року, липень, серпень 1984 року, липень, серпень 1985 року, страховий стаж роботи у період з 01 серпня 1998 р. по 31 грудня 2003 р., призначити та виплатити пенсію, починаючи з дати звернення 04 вересня 2023 р.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Я.В. Горобцова

Горобцова Я.В.