Рішення № 124847797, 30.01.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2025 року № 320/25395/24

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Колеснікової І.С., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

доВищого господарського суду України

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Верховний Суд, Вища рада правосуддя, Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві

провизнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Вищого господарського суду України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Верховний Суд, Вища рада правосуддя, Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Вищого господарського суду України у період з 21.10.2008 року по 22.02.2024 року щодо обчислення вислуги років судді Вищого господарського суду України ОСОБА_1 без урахування періоду проходження ним військової служби на офіцерських посадах в якості слідчого та старшого слідчого військової прокуратури ДВО у період з 15.09.1989 року по 03.12.1991 року на пільгових умовах з розрахунку - один місяць служби за півтора місяці, що дає право на встановлення розміру доплат за вислугу років у відповідні періоди, у тому числі, починаючи з 05.06.2024 року і по час звільнення судді - у розмірі 80% від його посадового окладу, а також на отримання відповідного розміру щомісячної суддівської грошової винагороди що, з урахуванням такого розміру доплат, починаючи з 22.02.2024 року - дає право і на відповідний розмір довічного грошового утримання судді у відставці;

- зобов`язати Вищий господарський суд України здійснити перерахунок стажу роботи судді Вищого господарського суду України ОСОБА_1 з урахуванням періоду військової служби на офіцерських посадах в якості слідчого та старшого слідчого військової прокуратури ДВО у період з 15.09.1989 року по 03.12.1991 року на пільгових умовах, з розрахунку - один місяць служби за півтора місяці, встановивши такий стаж, станом на момент звільнення судді з посади, з урахуванням такого обчислення вислуги років - 40 років 7 місяців 6 днів, у тому числі стаж, який дає право на доплату за вислугу років станом на 05.06.2023 року - 35 років, а на день звільнення 22.02.2024 року - 35 років 8 місяців 26 днів, що дає право на доплату за таку вислугу у розмірі 80% від посадового окладу судді Вищого господарського суду України до щомісячної суддівської грошової винагороди та відповідно, з урахуванням такого перерахунку, виплатити ОСОБА_1 заборгованість по суддівській грошовій винагороді, з урахуванням нарахованих та виплачених йому раніше сум за весь період перебування на посаді судді Вищого господарського суду України, починаючи з 21.10.2008 року і по день звільнення - 22.02.2024 року.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що розрахунок Вищого господарського суду України стажу роботи судді ОСОБА_1 , який дає право на відставку та на отримання щомісячного довічного грошового утримання є неправильним і таким, що порушує право позивача на отримання належної суми щомісячної суддівської грошової винагороди, включаючи вислугу років, що дає право на встановлення щомісячної доплати за таку вислугу, з урахуванням періоду його військової служби на офіцерських посадах в якості слідчого та старшого слідчого військової прокуратури ДВО у період з 15.09.1989 року по 03.12.1991 року, а відтак - право на отримання належної йому відповідної суми довічного грошового утримання судді. Відтак, з метою відновлення порушених прав ОСОБА_1 , відповідач має здійснити перерахунок та встановити стаж роботи на посаді судді Вищого господарського суду України на момент звільнення позивача з посади - 39 років 5 місяців 27 днів, а з урахуванням обчислення вислуги років на пільгових умовах - 40 років 7 місяців 6 днів, у тому числі з урахуванням періоду військової служби на офіцерських посадах в якості слідчого та старшого слідчого військової прокуратури ДВО у період з 25.09.1989 року по 03.12.1991 року з розрахунку - один місяць служби за півтора місяці, тоді як стаж, який дає право на надбавку (доплату) за вислугу років станом на день звільнення - 34 роки 6 місяців 28 днів, що з урахуванням обчислення вислуги років на пільгових умовах (з коефіцієнтом 1,5) становить 35 років 8 місяців 26 днів.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву

Відповідачем подано відзив, відповідно до якого позовні вимоги заперечуються, оскільки необхідною умовою для застосування кратності при розрахунку стажу є укладення трудового договору на строк не менше ніж 3 роки. У випадку неможливості надання трудового договору документами, які можуть бути підставою для застосування кратного обчислення стажу в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, є трудова книжка або довідка підприємства, установи, організації, де працювала особа. Зі змісту наданої копії трудової книжки вбачається, що позивач проходив військову службу на офіцерських посадах в якості слідчого та старшого слідчого військової прокуратури ДВО у період з 15.09.1989 року по 03.12.1991 року, що складає 2 роки 2 місяці та 19 днів, що в свою чергу не достатньо на проведення зарахування одного року праці за один рік і шість місяців при нарахуванні стажу. Згідно пункту 5 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року. Представник відповідача зауважив, що позивачем зазначається період несення військової служби на офіцерських посадах в якості слідчого та старшого слідчого військової прокуратури ДВО з 15.09.1989 року по 03.12.1991 року, 11 місяців якого не підпадає під дію пункту 5 Прикінцевих положень Закону №1058-IV.

Від позивача надійшла відповідь на відзив Вищого господарського суду України, в якій зазначено, що вислуга років, яка була обчислена для призначення пенсій військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ до введення в дію Закону №2262-ХІІ, перегляду не підлягає. Відтак, законодавство колишнього СРСР до 01.01.1991 року, так і законодавство України, чинне на час виникнення спірних відносин, передбачали і передбачають пільгове (кратне) обчислення періоду проходження особами військової служби в районах Крайньої Півночі колишнього СРСР.

Від Верховного Суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що останнім не порушені права позивача. Зауважено, що посилання позивача, як на підставу задоволення позовних вимог, на пункт 5 прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV, Положення про порядок призначення і виплати державних пенсій, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 03.08.1972 року №590 та підпункту «д» пункту 55 Положення про пенсійне забезпечення осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів, військовослужбовців надстрокової служби та їх сімей, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 10.11.1982 року №986, є безпідставними, з тих підстав, що будь-якого порядку для обрахунку стажу роботи, що дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років та додаткової відпустки Закону України «Про статус суддів» від 12.12.1992 року №2862-ХІІ не містить та не передбачає зарахування пільгового періоду проходження військової служби до стажу судді.

Представником позивача надано відповідь на відзив, в якій наголошує, що законодавство колишнього СРСР до січня 1991 року, так і законодавство України чинне на час виникнення спірних відносин, передбачали та передбачають пільгове (кратне) обчислення періоду проходження особами військової служби в районах Крайньої Півночі колишнього СРСР, відтак позовні вимоги підлягають задоволенню.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 працював на посаді судді Вищого господарського суду України, обраний на посаду безстроково відповідно до Постанови Верховної Ради України від 25.09.2008 року (копія наказу № 744-к від 20.10.2008р про зарахування до штату ВГСУ додається).

25 січня 2024 року на адресу Вищої ради правосуддя позивачем було подано заяву про звільнення з посади судді ВГСУ у відставку, відповідно до пункту 4 частини 6 статті 126 Конституції України.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 22.02.2024 року №542/0/15-24 ОСОБА_1 було звільнено з посади судді, у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Згідно наказу Вищого господарського суду України від 22.02.2024 року№10-к ОСОБА_1 відраховано 22.02.2024 року зі штату Вищого господарського суду України у зв`язку з прийняттям Вищою радою правосуддя рішення від 22.02.2024 №542/0/15-24 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Вищого господарського суду України у зв`язку з поданням заяви про відставку».

Відповідно до розрахунку №09.01/27-27 від 01.03.2024 року стажу роботи судді ОСОБА_1 , який дає право на відставку та на отримання щомісячного довічного грошового утримання, а саме пункті 4, зазначено, що стаж позивача на посаді слідчого військової прокуратури Далекосхідного військового округу (надалі- ДВО) в період із 15.09.1989 року по 03.12.1991 року складає 2 роки 2 місяці 19 днів, при чому, без урахування з коефіцієнту для обчислення вислуги років в період проходження військової служби на пільгових умовах для визначення пенсій - один місяць служби за півтора місяці.

Позивач вважаючи такий розрахунок відповідача неправильним та таким, що порушує право на отримання належної йому суми щомісячної суддівської грошової винагороди, включаючи вислугу років, що дає право на встановлення щомісячної доплати за таку вислугу, з урахуванням періоду його військової служби на офіцерських посадах в якості слідчого та старшого слідчого військової прокуратури ДВО у період з 15.09.1989 року по 03.12.1991 року, а відтак - і право на отримання належної йому відповідної суми довічного грошового утримання судді, звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд застосовує такі норми права.

В межах спірних правовідносин позивач просить суд зарахувати період військової служби на офіцерських посадах в якості слідчого та старшого слідчого військової прокуратури ДВО у період з 15.09.1989 року по 03.12.1991 року на пільгових умовах, з розрахунку - один місяць служби за півтора місяці, встановивши такий стаж, станом на момент звільнення судді з посади, з урахуванням такого обчислення вислуги років - 40 років 7 місяців 6 днів, у тому числі стаж, який дає право на доплату за вислугу років станом на 05.06.2023 року - 35 років, а на день звільнення 22.02.2024 року - 35 років 8 місяців 26 днів, що дає право на доплату за таку вислугу у розмірі 80% від посадового окладу судді Вищого господарського суду України до щомісячної суддівської грошової винагороди.

Відповідно до частини 2 статті19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами статей 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 64 Конституції України гарантовано, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Частиною першою статті 126 Конституції України встановлено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

Також у статті 126 Конституції України зазначено, що підставою для звільнення судді є, зокрема, подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням (пункт 4 частини п`ятої статті 126).

Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Суд зазначає, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу та поширюються на всіх суддів України. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Таким чином, конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень, так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці.

На день призначення ОСОБА_1 на посаду судді діяв Закон України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року № 2862-XII.

Водночас, організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначає Закон № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII).

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 135 Закону України 1402-VIII суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат, зокрема за вислугу років.

Відповідно до абзацу другого частини четвертої статті 43 Закону України від 15.12.1992 №2862-ХІІ «Про статус суддів» до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському та Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач неодноразово звертався до Вищого господарського суду України з заявами про здійснення перерахунку всього стажу його роботи (з правильним визначенням приведеної дати стажу за вислугу років), починаючи з 21.10.2008 року і до часу звернення з такими заявами, а в останніх заявах - до часу звільнення з посади судді, у тому числі - про перерахунок того стажу, який дає право на відставку, правильно встановивши при цьому вислугу років на отримання щомісячної суддівської грошової винагороди, включаючи вислугу років, що дає право на встановлення щомісячної доплати за таку вислугу, як складову грошової винагороди, з урахуванням періоду військової служби на офіцерських посадах в якості слідчого та старшого слідчого військової прокуратури Далекосхідного військового округу (далі - ДВО) у період з 25.09.1989 року по 03.12.1991 року на пільгових умовах, з розрахунку - один місяць служби за півтора місяці.

З доводів відповідача слідує, що стаж за вислугу років за його розрахунком станом на червень 2023 року становив уже понад 35 років, що дає право на встановлення щомісячної доплати за таку вислугу, як працюючого судді ВГСУ у розмірі 80% від його посадового окладу.

Згідно відповіді наданої відповідачем (лист-повідомлення від 27.04.2023 року № 01-13/53/58/82/23) станом на 01.04.2023 року стаж судді ОСОБА_1 , який дає право на доплату за вислугу років складає 33 роки 9 місяців 3 дні, що дає право на встановлення щомісячної доплати за таку вислугу у розмірі 70%, тоді як станом на 07.04.2023 року стаж, який дає право на відставку, складає 37 років 3 місяці 5 днів, до якого, зокрема, зараховано і стаж перебування ОСОБА_1 на посадах слідчого військової прокуратури ДВО за відповідний період з коефіцієнтом 1,5, що складає 3 роки 3 місяці 13 днів, з приведеною датою для розрахунку такого стажу - 03.01.1986 року, що підтверджується відповідною довідкою кадрового забезпечення ВГСУ.

Проте, згідно довідки-розрахунку стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді ВГСУ, що дає право на встановлення надбавки (доплати) за вислугу років, виданої йому управлінням кадрового забезпечення Вищого господарського суду України, стаж його роботи, який дає саме право на встановлення надбавки (доплати) за вислугу років станом на 21.10.2008 року, тобто - на день зарахування ОСОБА_1 на посаду судді Вищого господарського суду, становив 19 років 3 місяці 21 день (включаючи стаж перебування на посаді слідчого військової прокуратури ДВО за відповідний період з коефіцієнтом 1,0, що складає 2 роки 2 місяці 19 днів), тоді як приведена дата стажу за вислугу років для розрахунку такого стажу, на підставі якої, починаючи з дати зарахування на посаду судді Вищого господарського суду України здійснювався розрахунок його щомісячного грошового утримання, була зазначена - 30.06.1988 року, що не узгоджується з даними, які вказані довідці-додатку до листа-повідомлення від 27.04.2023 року № 01-13/53/58/82/23.

В подальшому у листі-відповіді № 01-13/22/23/43/2024 від 29.03.2024 року на заяви позивача про здійснення перерахунку стажу його роботи на посаді судді, відповідачем було вказано на те, що його суддівський стаж на момент виходу у відставку складає 39 років 5 місяців 27 днів.

Відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_1 (серія НОМЕР_1 ), що підтверджується також і відповідними документами, у тому числі: військовим квитком (серія НОМЕР_2 ), посвідченням ( НОМЕР_3 ) та дипломом (з випискою) про вищу освіту ( НОМЕР_4 ), стаж його роботи, який дає право на відставку, станом на час звільнення з посади судді у відставку 22.02.2024 року становив 39 років 5 місяців 27 днів, а з урахуванням обчислення вислуги років на пільгових умовах - 40 років 7 місяців б днів, з яких, зокрема: 2 роки 0 місяців 8 днів - це служба в Збройних Силах у період з 18.10,1980 року по 25.10,1982 року, 2 роки 5 місяців 3 дні - це стаж навчання у період з 25.08.1983 року по 28.06.1988 року (з коефіцієнтом 0,5) і 2 роки 2 місяці 19 днів, що на пільгових умовах (з коефіцієнтом 1,5) становить 3 роки 3 місяці 28 днів - це служба в органах військової прокуратури ДВО на посадах слідчого у період з 15.09.1989 року по 03.12.1991 року (з коефіцієнтом 1,5).

В той час, як встановлено судом стаж, який дає право на надбавку (доплату) за вислугу років (без урахування, зокрема, терміну навчання) станом на день звільнення становив 34 роки 6 місяців 28 днів, а з урахуванням обчислення вислуги років на пільгових умовах (з коефіцієнтом 1,5) - 35 років 8 місяців 26 днів.

Згідно статті 136 Закону України від 02.06.2016 року № 1402-УПІ «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-УІП) суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

При цьому, відповідно до пункту 16.3 Регламенту Вищої ради правосуддя при вирішенні питання про звільнення судді з посади у зв`язку з поданням заяви про відставку стаж роботи на посаді судді обраховується з дати призначення (обрання) судді на посаду по дату ухвалення Вищою радою правосуддя відповідного рішення або по дату припинення повноважень судді у зв`язку з досягненням суддею шістдесяти п`яти років.

Частиною 2 статті 137 №1402-УПІ встановлено, що суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці. При цьому, відповідно до частини 5 цієї ж статті Закону, суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи, зокрема, більше 35 років - 80% посадового окладу.

Згідно частини 1 статті 137 Закону № 1402-УПІ до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді судді, зокрема, судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України. Також, до стажу роботи на посаді судді зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

Водночас, абзацом 4 пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-УПІ встановлено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Зокрема, статтею 1 (абз. 2) Указу Президента України від 10.07.1995 року № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» (у редакції, чинній на час призначення Малетича ОСОБА_1 на посаду судді) передбачалось, що до стажу роботи, який дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних закладах та період проходження строкової військової служби.

З доводів позивача слідує, що стаж роботи судді ОСОБА_1 , який дає право на отримання щомісячного грошового утримання працюючого судді, включаючи і доплату за вислугу років, з урахуванням обчислення вислуги років на пільгових умовах, на час його звільнення, тобто - 22.02.2024 року, за його розрахунками (з урахуванням обчислення вислуги років на пільгових умовах), має становити понад 35 років, що підтверджується також відповідними записами у трудовій книжці, дипломі про вищу освіту, військовому квитку та ін. документами, копії яких наявні у його особовій справі, що на даний час зберігається у Верховному Суді.

До вказаного стажу роботи, згідно положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010р. № 2453-VI (далі - Закон № 2453) було зараховано, зокрема, і період військової служби на офіцерських посадах в якості слідчого та старшого слідчого військової прокуратури ДВО в період з 15.09.1989 року (наказ № 071 від 15.09.1989 року) по 03.12.1991 року (наказ № 0570 від 14.10.1991 року), однак, з розрахунку - один місяць служби за один місяць, тобто - без обчислення вислуги років на пільгових умовах. Тобто, при зарахуванні вищезгаданого стажу не було враховано ту обставину, що у період до січня 1991 року, згідно з положеннями пункту «в» частини 3 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-ХП (у редакції, чинній в зазначений час з 15.09.1989 року по 03.12.1991 року) до стажу роботи зараховується, зокрема, військова служба, незалежно від місця її проходження.

Статтею 62 Закону № 1788 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Період проходження військової служби, що зараховується до вислуги років, зокрема, на пільгових умовах, визначається постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей».

Згідно з положеннями абзацу 9 пункту 1 вказаного Порядку до вислуги років зараховується дійсна військова служба у Радянській Армії, яка відповідно до законодавства колишнього СРСР зараховувалась до вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям, і її обчислення (у тому числі на пільгових умовах) має здійснюватися у порядку, встановленому законодавством колишнього СРСР, якщо постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 не передбачено більш пільгових умов.

Відповідно до частини 4 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до пункту 5 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" період роботи до 01.01.1991 в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01.01.1991.

Порядок надання пільг особам, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, встановлено Указами Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» та від 26.09.1967 «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», а також Інструкцією про порядок надання пільг, затвердженою постановою Держкомпраці і Президії ВЦРПС від 16.12.1967 № 530/П-28.

Згідно пунктом 3 постанови Ради Міністрів СРСР від 10.02.1960 № 148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі після 01.03.1960 слід зараховувати за 1 рік і 6 місяців при нарахуванні стажу для отримання пенсії за віком та по інвалідності.

Окрім того, відповідно до підпункту 2 пункту 4 Додатка 2 "Періоди дійсної військової служби у Збройних Силах СРСР, які підлягають зарахуванню до вислуги років на пенсію на пільгових умовах" до "Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей", затвердженого наказом Міноборони від 14.08.2014 № 530, військова служба у віддаленій місцевості СРСР, зокрема у Комі АРСР з 07 серпня 1969 року, зараховується до вислуги років на пільгових умовах, - один місяць служби за півтора місяця.

Таким чином, як законодавство колишнього СРСР до 1 січня 1991 року, так і законодавство України, передбачали пільгове (кратне) обчислення періоду проходження особами військової служби в районах Крайньої Півночі колишнього СРСР.

Аналогічна позиція висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 09.12.2014 (справа № 21 406а14), Верховним Судом у постанові від 16.06.2020 у справі № 727/1441/17.

У свою чергу пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.

Пунктом 3 "Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу органами Пенсійного фонду на місцях приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відтак, відповідно до вимог статей 135, 137 Закону № 2453, станом на 07.04.2023 року стаж роботи судді Малетича Михайла Михайловича, що дає право на встановлення щомісячної доплати за вислугу років, з урахуванням, зокрема, його стажу з особливим характером військової служби у кратному пільговому обчисленні - один місяць служби за півтора місяці (тобто - з коефіцієнтом 1,5) на офіцерських посадах в якості слідчого та старшого слідчого військової прокуратури ДВО (без урахування стажу навчання) становив 34 роки 10 місяців 2 дні.

Відповідно, станом на 05.06.2023 року такий стаж роботи позивача становив уже 35 років, що згідно частини 5 статті 135 вказаного Закону, дає право на встановлення щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 80% від посадового окладу судді Вищого господарського суду України.

Разом з тим, як видно з розрахункових листів про розмір нарахованої та виплаченої Позивачу суддівської винагороди, за весь період його перебування на посаді судді Вищого господарського суду України, починаючи з 21.10.2008 року, і по день звільнення з посади, щомісячна доплата за вислугу років розраховувалась та здійснювалась невірно (зокрема, починаючи з 30.06.2019 року - у розмірі 70%, як і у попередні періоди), що впливало, відповідно, і на розмір нарахованої та виплаченої йому суддівської грошової винагороди в цілому.

Суд зауважує, при звільненні ОСОБА_1 з посади судді Вищого господарського суду України, вказана обставина не була врахована належним чином та неправильно вирішена при ухваленні Вищою радою правосуддя свого рішення від 22.02.2024 року № 542/0/15-24, що в подальшому стало підставою для видачі Верховним судом довідки № 1062/0/2-24 від 14.03.2024 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, у якій неправильно визначено позивачу доплату за вислугу років у розмірі 70% від посадового окладу, тоді як розмір такої доплати (80% від посадового окладу).

Відтак, суд доходить висновку, що здійснений Вищим господарським судом України розрахунок стажу судді № 09.01/27-27 від 01.03.2024 року, який дає право на відставку та на отримання щомісячного довічного грошового утримання, в п. 4 якого стаж ОСОБА_1 саме на посаді слідчого військової прокуратури Далекосхідного військового округу у період з 15.09.1989 року по 03.12.1991 року, відповідачем було визначено неправильно, а саме - 2 роки 2 місяці 19 днів, тобто без урахування коефіцієнту - один місяць служби за півтора місяці, замість 3 роки 3 місяці 28 днів, а тому, є незаконним і таким, що порушує право позивача на отримання належної щомісячної суддівської грошової винагороди, включаючи вислугу років, що дає право на встановлення щомісячної доплати за таку вислугу, а в наступному - і право на отримання належної йому відповідної суми довічного грошового утримання судді.

Конституційний Суд України в пункті 4.1 Рішення від 11 березня 2020 року по справі № 4-р/2020 з посиланням, у тому числі, на норми міжнародного права зазначив, що: «Конституційний Суд України неодноразово висловлював юридичні позиції щодо незалежності суддів, зокрема їх належного матеріального забезпечення, зміни розміру суддівської винагороди, рівня довічного грошового утримання суддів у відставці (рішення Конституційного Суду України від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013, від 19 листопада 2013 року № 10-рп/2013, від 8 червня 2016 року № 4-рп/2016, від 4 грудня 2018 року № 11 -р/2018, від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020.

Конституційний Суд України послідовно вказував: однією з конституційних гарантій незалежності суддів є особливий порядок фінансування судів; встановлена система гарантій незалежності суддів не є їхнім особистим привілеєм; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; суддівська винагорода є гарантією незалежності судді та невід`ємною складовою його статусу; зменшення органом законодавчої влади розміру посадового окладу судді призводить до зменшення розміру суддівської винагороди, що, у свою чергу, є посяганням на гарантію незалежності судді у виці матеріального забезпечення та передумовою впливу як на суддю, так і на судову владу в цілому (перше речення абзацу третього пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, перше речення абзацу шостого підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013, друге речення абзацу шостого підпункту 3.2, абзаци двадцять сьомий, тридцять третій, тридцять четвертий підпункту 3.3 пункту 3мотивувальної частини Рішення від 4 грудня 2018 року № 11-р/2018).

Відповідно до пункту 62 Висновку Консультативної ради європейських судів для Комітету Міністрів Ради Європи щодо стандартів незалежності судової влади та незмінюваності суддів від 01 січня 2001 року № 1 (2001) у цілому важливо (особливо стосовно нових демократичних країн) передбачити спеціальні юридичні приписи щодо убезпечення суддів від зменшення винагороди суддів, а також щодо гарантування збільшення оплати праці суддів відповідно до зростання вартості життя.

Європейська Комісія «За демократію через право» (Венеційська Комісія) наголосила, що зменшення винагороди суддів за своєю суттю не є несумісним із суддівською незалежністю; зменшення винагороди лише для певної категорії суддів, безсумнівно, порушить суддівську незалежність (пункт 77 Висновку щодо внесення змін до законодавства [України], яке регулює діяльність Верховного Суду та органів суддівського врядування, від 9 грудня 2019 року № 969/2019 (далі - Висновок).

Гарантії незалежності суддів зумовлені конституційно визначеною виключною функцією судів здійснювати правосудця (частина перша статті 124 Основного Закону України).

Наведені положення Конституції України, юридичні позиції Конституційного Суду України дають підстави стверджувати, що законодавець не може свавільно встановлювати або змінювати розмір винагороди судді, використовуючи свої повноваження як інструмент впливу на судову владу».

З урахуванням викладеного та з метою ефективного захисту порушеного права позивача, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про зобов`язання Вищий господарський суд України здійснити перерахунок стажу роботи судді Вищого господарського суду України ОСОБА_1 з урахуванням періоду військової служби на офіцерських посадах в якості слідчого та старшого слідчого військової прокуратури ДВО у період з 15.09.1989 року по 03.12.1991 року на пільгових умовах, з розрахунку - один місяць служби за півтора місяці, встановивши такий стаж, станом на момент звільнення судді з посади, з урахуванням такого обчислення вислуги років - 40 років 7 місяців 6 днів, у тому числі стаж, який дає право на доплату за вислугу років станом на 05.06.2023 року - 35 років, а на день звільнення 22.02.2024 року - 35 років 8 місяців 26 днів, що дає право на доплату за таку вислугу у розмірі 80% від посадового окладу судді Вищого господарського суду України до щомісячної суддівської грошової винагороди та відповідно, з урахуванням такого перерахунку, виплатити ОСОБА_1 заборгованість по суддівській грошовій винагороді, з урахуванням нарахованих та виплачених йому раніше сум за весь період перебування на посаді судді Вищого господарського суду України, починаючи з 21.10.2008 року і по день звільнення - 22.02.2024 року.

Перевіряючи обґрунтованість та законність дій та рішень суб`єкта владних повноважень, суд враховує наведене нормативне регулювання та вимоги частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Суд також враховує встановлений статтею 3 Конституції України, статті 6 КАС України принцип верховенства права, який в адміністративному судочинстві зобов`язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачі не довели правомірність своїх дій, з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 241, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Вищого господарського суду України у період з 21.10.2008 року по 22.02.2024 року щодо обчислення вислуги років судді Вищого господарського суду України ОСОБА_1 без урахування періоду проходження ним військової служби на офіцерських посадах в якості слідчого та старшого слідчого військової прокуратури ДВО у період з 15.09.1989 року по 03.12.1991 року на пільгових умовах з розрахунку - один місяць служби за півтора місяці, що дає право на встановлення розміру доплат за вислугу років у відповідні періоди, у тому числі, починаючи з 05.06.2024 року і по час звільнення судді - у розмірі 80% від його посадового окладу, а також на отримання відповідного розміру щомісячної суддівської грошової винагороди що, з урахуванням такого розміру доплат, починаючи з 22.02.2024 року - дає право і на відповідний розмір довічного грошового утримання судді у відставці.

Зобов`язати Вищий господарський суд України здійснити перерахунок стажу роботи судді Вищого господарського суду України ОСОБА_1 з урахуванням періоду військової служби на офіцерських посадах в якості слідчого та старшого слідчого військової прокуратури ДВО у період з 15.09.1989 року по 03.12.1991 року на пільгових умовах, з розрахунку - один місяць служби за півтора місяці, встановивши такий стаж, станом на момент звільнення судді з посади, з урахуванням такого обчислення вислуги років - 40 років 7 місяців 6 днів, у тому числі стаж, який дає право на доплату за вислугу років станом на 05.06.2023 року - 35 років, а на день звільнення 22.02.2024 року - 35 років 8 місяців 26 днів, що дає право на доплату за таку вислугу у розмірі 80% від посадового окладу судді Вищого господарського суду України до щомісячної суддівської грошової винагороди та відповідно, з урахуванням такого перерахунку, виплатити ОСОБА_1 заборгованість по суддівській грошовій винагороді, з урахуванням нарахованих та виплачених йому раніше сум за весь період перебування на посаді судді Вищого господарського суду України, починаючи з 21.10.2008 року і по день звільнення - 22.02.2024 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Колеснікова І.С.