Рішення № 124847623, 31.01.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2025 року справа № 320/15127/23

Київський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів головуючого судді Кушнової А.О., суддів Дудіна С.О., Щавінського В.Р., розглянув у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Сіньцзян Комм`юнікейшнз Констракшн Груп Ко., ЛТД., (Китайська Народна Республіка), що діє через зареєстроване в Україні постійне Представництво «Xinjiang Communications Construction Group Co., Ltd» (Сіньцзян Комм`юнікейшнз Констракшн Груп Ко., ЛТД.) до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Суть спору: До Київського окружного адміністративного суду звернулось Сіньцзян Комм`юнікейшнз Констракшн Груп Ко., ЛТД., (Китайська Народна Республіка) (також далі позивач, Компанія), що діє через зареєстроване в Україні постійне Представництво «Xinjiang Communications Construction Group Co., Ltd» (Сіньцзян Комм`юнікейшнз Констракшн Груп Ко., ЛТД.) (також далі Представництво) із позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі відповідач, ГУ ДПС у м. Києві), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 16.01.2023

№00043840702, №00043870702 та №00043890702.

Мотивуючи позовні вимоги, позивач вказує, що висновки відповідача про допущення Представництвом порушень вимог податкового законодавства, що призвело до заниження суми грошового зобов`язання по сплаті податку на додану вартість (також далі ПДВ)у розмірі 42 857 537,00 грн та завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту, у розмірі 20 622 515,00 грн, не ґрунтуються на повному, всебічному аналізі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, наданих позивачем під час документальної перевірки.

Позивач стверджує, що відповідач безпідставно дійшов висновку про заниження Представництвом податкового зобов`язання по ПДВ у розмірі 17 222 215,00 грн, оскільки сума грошових коштів в розмірі 3 848 539,70 дол США(в еквіваленті 103 333 291,00 грн), яка була отримана 05.03.2018 на банківський рахунок нерезидента материнської компанії «Xinjiang Communications Construction Group Co., Ltd.» (Китайська Народна Республіка) як авансовий (забезпечувальний/гарантійний) платіж, по-перше, не є сумою грошових коштів, що виплачена за виконані роботи Представництвом згідно з умовами контрактної угоди від 10.10.2017, а є саме авансовим гарантійним платежем, сплаченим «Xinjiang Communications Construction Group Co., Ltd.» (Китайська Народна Республіка), який материнська компанія як підрядник за умовами контрактної угоди зобов?язана утримувати в забезпечення повернення згідно з умовами контракту, або в разі підписання замовником за контрактною угодою кінцевого сертифікату про завершення робіт може бути врахована при проведенні остаточних розрахунків за умовами такого контракту; по-друге, Представництво не отримувало на свої банківські рахунки вказані кошти; по-третє, податкові зобов`язання з суми грошових коштів в розмірі 3 848 539,70 дол США, отриманих «Xinjiang Communications Construction Group Co., Ltd.» (Китайська Народна Республіка), виникають виключно у нерезидента - отримувача таких грошових коштів. При цьому формування податкових зобов`язань у Представництва на суму забезпечувального/гарантійного платежу в розмірі 3 848 539,70 дол США призведе до подвійного оподаткування, що суперечить змісту Угоди між Урядом України та Урядом Китайської Народної Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи та майно.

Також, на переконання позивача, ГУ ДПС у м. Києві помилково визначило суму незавершеного виробництва по 23 рахунку у розмірі 223 836 680,00 грн, що спричинило заниження Представництвом податкового зобов`язання по ПДВ у розмірі 44 767 336,00 грн. Так позивач наголошує, що контролюючим органом в складі суми незавершеного будівництва по 23 рахунку неправомірно взято суму витрат, які не можуть обкладатися відповідним податковим зобов`язанням (ПДВ), водночас отримані від Представництва роздруківки з бухгалтерських регістрів взяті до уваги відповідачем вибірково.

Позивач зазначає, що відповідач дійшов помилкового висновку про заниження Представництвом суми податкового зобов`язання по сплаті ПДВ у розмірі 991 000,00 грн по безнадійній заборгованості ТОВ «ПБФ «Одеспромстрой» у розмірі 5 946 000,00 грн та про заниження суми податкового зобов`язання по сплаті ПДВ у розмірі 218 637,48 грн по безнадійній заборгованості ТОВ «Партнер Постач» у розмірі 1 311 824,90 грн, оскільки наявність такої заборгованості у ТОВ «ПБФ «Одеспромстрой» спростовується судовим рішенням у справі № 910/3802/19 та постановою приватного виконавця від 11.12.2019 про закінчення виконавчого провадження ВП № 60845632, а у ТОВ «Партнер Постач» - первинною документацією (договором, рахунками на оплатку, видатковими та податковими накладними, платіжними дорученнями, накладною-вимогою на відпуск(внутрішнє переміщення) матеріалів, актом списання товарів).

Висновок податкового органу про безпідставне віднесення Представництвом до складу податкового кредиту 79 324,87 грн за безтоварними операціями з ТОВ «ТВК «Баско», на переконання позивача, також є помилковими, оскільки реальність вказаних правочинів підтверджується наданою під час перевірки первинною документацією.

Також позивач стверджує, що помилковим є висновок ГУ ДПС у м. Києві про заниження Представництвом суми податкового зобов`язання по сплаті ПДВ у розмірі 201 539,00 грн через не нарахування такого на залишкову вартість автомобілів, які почали використовуватись в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку. Згідно із твердженнями позивача у зв`язку з військовою агресією російської федерації на території України весь іноземний персонал (громадяни КНР) Представництва виїхали службовими автомобілями до Угорщини та Польщі, де останніми вживаються заходи щодо розширення ринків реалізації послуг, що надаються Представництвом, а тому вказані транспортні засоби використовуються позивачем у власній господарській діяльності.

Зважаючи на помилковість висновків податкового органу про заниження Представництвом суми грошового зобов`язання по сплаті ПДВ та завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту, на переконання позивача, відсутні й підстави для застосування до нього штрафу в розмірі 8 621 308,00 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.05.2023 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

19.06.2023до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву з додатками, в якому останній стверджує про правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник ГУ ДПС у м. Києві стверджує, що в ході перевірки встановлено, що Представництвом на підставі проміжного платіжного сертифікату здійснено роботи по реконструкції та капітальному ремонту автомобільної дороги М-12 Стрий - Тернопіль - Кіровоград - Знам?янка (через м. Вінницю) на суму 3 848 539,70 дол США, що становить 103 333 291,00 грн, у т.ч. ПДВ 17 222 215,00 грн. Проте в порушення вимог податкового законодавства податкові зобов?язання з ПДВ у розмірі 17 222 215,00грн в бухгалтерському обліку та податкових деклараціях з податку на додану вартість Представництвом не відображались.

Відповідач звертає увагу суду на те, що в ході перевірки Представництва встановлено наявність незавершеного виробництва по реконструкції та капітальному ремонту доріг на рахунку 231 «Основне виробництво» на суму 309 947 755,68 грн, а сума неоплаченого залишку по 23 рахунку пов`язаного з будівництвом дороги склала 223 836 680,00 грн. Ураховуючи, що фактично роботи з реконструкції та капітального ремонту доріг М-12 та М-03 Представництвом були виконані, то витрати по незавершеному будівництву станом на 31.07.2022 є звичайною ціною для визначення бази оподаткування робіт з реконструкції та капітального ремонту автомобільної дороги М-12 у розмірі 223 836 680,00 грн. Таким чином, у порушення вимог податкового законодавства Представництвом не нараховані податкові зобов?язання з ПДВ у розмірі 44 767 336,00 грн.

Також ГУ ДПС у м. Києві наголошує, що по рахунку 631 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» станом на 01.02.2019 та станом на 31.07.2022 у Представництва рахується про термінована дебіторська заборгованість по ТОВ «Партнер Постач» у розмірі 1 311 820,87 грн та по ТОВ «ПБФ «Одеспромстрой» у розмірі 5 704 467,00грн, яка за нормами бухгалтерського обліку підлягає списанню та в балансі не відображається. При цьому перераховані Представництвом кошти на користь ТОВ «Партнер Постач» та ТОВ «ПБФ «Одеспромстрой» не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість, оскільки товар (послуги), за які здійснено перерахування грошових коштів не були придбані Представництвом протягом строку позовної давності, а отже не можуть відноситися до податкового кредиту з податку на додану вартість. Таким чином, на порушення вимог податкового законодавства Представництвом занижено суму податкових зобов?язань з податку на додану вартість за липень 2022 року у розмірі1 209 637,48 грн.

Крім того в ході перевірки встановлено нереальність господарських операцій між Представництвом та ТОВ «ТВК «Баско», у зв`язку з чим позивачем безпідставно віднесено до податкового кредиту 79 324,87 грн. Відповідач звертає увагу суду на те, що ТОВ «ТВК «Баско», свідоцтво платника ПДВ якого анульоване 26.06.2020, не є виробником поставленого товару (щебінь) та в інших постачальників відповідний товар не придбавав.

Відповідач також зауважує, що 24.02.2022 Представництвом вивезено з території України належні останньому транспортні засоби, відповідно з 25.02.2022 такі не використовуються позивачем у власній господарській діяльності. Водночас у порушення вимог податкового законодавства Представництвом не нараховано ПДВ на залишкову вартість автомобілів, що призвело до заниження податкових зобов`язань по ПДВ за липень 2022 року в сумі 201 538,60 грн.

Також перевіркою встановлено не реєстрацію відповідних податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

20.07.2023до суду представником позивача подано відповідь на відзив на позовну заяву, де ним зазначено про те, що зміст відзиву на позовну заяву не спростовує тверджень Компанії, які викладені нею у позовній заяві.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.10.2023 задоволено клопотання представника позивача про колегіальний розгляд справи.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.07.2024 закрито підготовче провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.01.2025 відмовлено в задоволенні клопотання ГУ ДПС у м. Києві про залишення позову Сіньцзян Комм`юнікейшнз Констракшн Груп Ко., ЛТД., (Китайська Народна Республіка), що діє через зареєстроване в Україні постійне Представництво «Xinjiang Communications Construction GroupCo., Ltd» (Сіньцзян Комм`юнікейшнз Констракшн Груп Ко., ЛТД.), без розгляду.

Ураховуючи подане клопотання, протокольною ухвалою від 29.01.2025 суд ухвалив здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження.

Заслухавши учасників справи, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в :

У період з 26.12.2022 по 03.01.2023ГУ ДПС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку Представництва «Сіньцзян Комм`юнікейшнз Констракшн Груп Ко., ЛТД.» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні від`ємного значення з податку на додану вартість за липень 2022 року, з питань, що стали предметом оскарження, за наслідком якої складено акт від 10.01.2023 № 1131/26-15-07-02-01-03/26628090 (далі Акт перевірки).

Згідно з висновками Акту перевірки встановлено порушення Представництвом вимог:

1)п. 198.5, абз. «г» п. 198.5 ст. 198, п.189.1 ст. 189, п.185.1 ст. 185, п.187.1, п.187.9 ст. 187, п.200.1, п.200.2 ст.200, п.188.1 ст. 188, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (далі ПК України), у результаті чого:

- завищено від?ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду рядка 21 Декларації з податку на додану вартість за липень 2022 у сумі 20 622 515,00 грн;

- занижено податок на додану вартість за липень 2022 у сумі 42 857 537,00 грн;

2)п. 201.1, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 ПК України в частині відсутності реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму 63 400 727,00 грн.

У подальшому, з урахуванням висновків Акту перевірки, ГУ ДПС у м. Києві 16.01.2023 прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №00043840702, яким збільшено Представництву суму грошового зобов`язання по податку на додану вартість на загальну суму 53 571 921,00грн, з яких 42 857 537,00грн за податковими та/або іншими зобов`язаннями, та 10 714 384,00грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- № 00043870702, яким зменшено Представництву за липень 2022 року суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 20 622 515,00 грн;

- №00043840702, яким за відсутність складення та реєстрації протягом граничного строку, передбаченого ст. 201 ПК України, податкових накладних на суму ПДВ63 400 727,00 грн до Представництва застосовано штраф у сумі 8 621 308,00 грн.

У подальшому а вказані податкові повідомлення-рішення позивачем подано скаргу, за результатами розгляду якої рішенням Державної податкової служби України від 30.03.2023 № 7845/6/99-00-06-01-07-06 скаргу залишено без задоволення, а оскаржувані рішення без змін.

Не погоджуючись з указаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір по суті суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло станом на час виникнення спірних правовідносин та звертає увагу на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який визначає, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.п. 36.1, 36.2 ст. 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором.

За правилами пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

З Акту перевірки вбачається, що висновок податкового органу про заниження Представництвом суми грошового зобов`язання по сплаті ПДВ у розмірі 42 857 537,00 грн, завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту, у розмірі 20 622 515,00 грн, а також про відсутність складення та реєстрації податкових накладних на суму ПДВ 63 400 727,00 грн ґрунтується на встановленому в ході перевірки факті:

- заниження податкового зобов`язання по ПДВ у розмірі 17 222 215,00 грн за результатами виконання умов контрактної угоди від 10.10.2017;

- заниження податкового зобов`язання по ПДВ у розмірі 44 767 336,00 грн, у зв`язку з ненарахуванням таких на витрати по незавершеному будівництву в розмірі 223 836 680,00 грн;

- заниження суми податкових зобов?язань з податку на додану вартість у розмірі 1 209 637,48 грн у зв`язку віднесенням до податкового кредиту протермінованої дебіторської заборгованості по ТОВ «Партнер Постач» у розмірі 1 311 820,87 грн та по ТОВ «ПБФ «Одеспромстрой» у розмірі 5 704 467,00 грн;

- завищення податкового кредиту з ПДВ на суму 79 325,00 грн за господарськими операціями з ТОВ «ТВК «Баско»;

- заниження податкових зобов`язань по ПДВ в сумі 201 538,60 грн у зв`язку з ненарахуванням ПДВ на залишкову вартість автомобілів, які вивезено з території України та з 25.02.2022 не використовуються позивачем у власній господарській діяльності.

Щодо висновків ГУ ДПС у м. Києві про заниження Представництвом податкового зобов`язання по ПДВ у розмірі 17 222 215,00 грн за результатами виконання умов контрактної угоди від 10.10.2017 суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 180.1 ст. 180 ПК України для цілей оподаткування платником ПДВ є будь-яка особа, яка провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.

Пунктом 185.1 ст. 185 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.

При цьому відповідно до п. 187.9 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань виконавця довгострокових договорів (контрактів) є дата фактичної передачі виконавцем результатів робіт за такими договорами (контрактами).

Для цілей цього пункту довгостроковий договір (контракт) - це будь-який договір на виготовлення товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва та якщо договорами, які укладені на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапного їх здавання.

10.10.2017 між Державним агентством автомобільних доріг України, як замовником, та Компанією укладено контрактну угоду на виконання робіт з покращення безпеки руху (реконструкція та капітальний ремонт) відповідно до рекомендацій EuroRAP на ділянці автомобільної дороги М-12 Стрий - Тернопіль - Кіровоград - Знам`янка (через Вінницю), км 291+240 - км 332+052.

Згідно з доданими до вказаної контрактної угоди відомостями (т. 4 а.с. 59) час виконання робіт становить 540 днів.

На виконання вказаного контракту 05.03.2018 замовник перерахував підряднику авансовий платіж у загальному розмірі 3 848 539,70 дол США для здійснення останнім передбачених контрактом робіт.

Суд звертає увагу, що вказаний авансовий платіж згідно з умовами контрактної угоди від 10.10.2017не є сумою грошових коштів, що виплачена за виконані роботи Представництвом, а є саме авансовим гарантійним платежем, сплаченим Компанії, який материнська компанія як підрядник за умовами контрактної угоди зобов?язана утримувати в забезпечення повернення згідно з умовами контракту, або в разі підписання замовником за контрактною угодою кінцевого сертифікату про завершення робіт може бути врахована при проведенні остаточних розрахунків за умовами такого контракту.

Разом з тим03.06.2019 дію контракту припинено замовником у зв`язку з істотним порушенням виконавцем контрактних зобов`язань.

01.08.2019 Державне агентство автомобільних доріг України листом №1911/1/9.1-10 звернулось до емітента банківської гарантії Bank of China з вимогою щодо проведення оплати авансового платежу (т. 4 а.с. 142 145).

Bank of China (гарант) листом повідомив заявнику, що виплата за зазначеною гарантією неможлива, оскільки ним отримано припис від Народного суду проміжної інстанції міста Урумчі Сіньцзян-Уйгурського автономного району від 15.08.2019, який забороняє будь-які платежі згідно вказаної банківської гарантії.

При цьому з матеріалів справи вбачається, що 17.01.2024 з Компанії на підставі рішення Народного суду середньої інстанції Сіньцзян-Уйгурського автономного району міста Урумчі Китайської Народної Республіки від 19.12.2023 обслуговуючим банком списано суму грошових коштів у розмірі 3 848 539,70 дол США (т. 5 а.с. 100 104).

Ураховуючи вищезазначене, зокрема, зважаючи на те, що контрактна угода від 10.10.2017 є довгостроковим договором (контрактом), за яким фактичної передачі виконавцем результатів робіт не відбулося, а сплачений на користь Компанії авансовий гарантійний платіж у розмірі 3 848 539,70 дол США останнім повернуто замовнику, відповідно відсутні правові підстави для визначення Представництву податкових зобов`язань по сплаті ПДВ у розмірі 17 222 215,00 грн.

Щодо висновків відповідача про заниження Представництвом податкового зобов`язання по ПДВ у розмірі 44 767 336,00 грн суд зазначає наступне.

Зазначений висновок податкового органу ґрунтується на тому, що в ході перевірки, згідно наданих пояснень, первинних документів та оборотно-сальдових відомостей, встановлено наявність незавершеного виробництва по реконструкції капітальному ремонту доріг на рахунку 231 «Основне виробництво» на суму 309 947 755,68грн, де:

- 144 920 126,68 грн - сума незавершеного виробництва, з урахуванням Дт сальдо на01.02.2019у розмірі 37 634 155,33 грн, що відображена підприємством по Дт 23 та Кт 13, 20, 22, 37,47, 63, 65, 66 рахунків;

- 165 027 629,00 грн - сума незавершеного виробництва, що відображена по Дт 231«Основне виробництво» та Кт 442 «Непокриті збитки».

Сума незавершеного виробництва по Державному агентству автомобільних дорігУкраїни «Укравтодор» станом на 31.07.2022 складає 309 947 755,68 грн.

Сума неоплаченого залишку по 23 рахунку пов`язаного з будівництвом дороги склала223 836 680,00грн (309 947 755,68 - 86 111 076 грн).

Ураховуючи зазначене, ГУ ДПС у м. Києві дійшло висновку, що фактично роботи з реконструкції та капітального ремонту доріг М-12 та М-03 Представництвом були виконані, то витрати по незавершеному будівництву станом на 31.07.2022 є звичайною ціною для визначення бази оподаткування робіт з реконструкції та капітального ремонту автомобільної дороги М-12, а тому позивачем протиправно не нараховано податкові зобов`язання з ПДВ у розмірі 44 767 336,00 грн (223 836 680,00грн х 20%).

Зазначені твердження відповідача суд вважає помилковими, виходячи з наступного.

У бухгалтерському обліку Представництва на рахунку 231 Дт сальдо на 01.02.2019 становить 37 634 155,33 грн, у своєму складі містить:

- Дт 23 на суму 2 660 823,20 грн витрати на відрядження / Кт 3721 «Облік операцій із підзвітними особами»;

- Дт 23 на суму 23 613,71 грн компенсація відпустки / Кт 47 «Забезпечення майбутніх витрат і платежів»;

- Дт 23 на суму 1 199 851,41 грн відрахування на загальнообов?язкове страхування / Кт 65«Розрахунки за страхуванням»;

- Дт 23 на суму 5 344 669,43 грн нарахована заробітна плата / Кт 66 «Розрахунки за заробітною платою».

Водночас у бухгалтерському обліку Представництва на рахунку 231 Дт сальдо на01.07.2019 становить 107 285 971,35 грн, у своєму складі містить:

- Дт 23 на суму 286 062,00 грн витрати на відрядження / Кт 3721 «Облік операцій із підзвітними особами»;

- Дт 23 на суму 389 298,12 грн компенсація відпустки / Кт 47 «Забезпечення майбутніх витрат і платежів»;

- Дт 23 на суму 819 071,80 грн відрахування на загальнообов?язкове страхування / Кт 65«Розрахунки за страхуванням»;

- Дт 23 на суму 3 650 737,54 грн нарахована заробітна плата / Кт 66 «Розрахунки за заробітною платою».

З указаного вбачається, що при проведенні донарахування податкових зобов?язань з ПДВ контролюючим органом у складі суми незавершеного виробництва по 23 рахунку неправомірно взято суму витрат, які не можуть обкладатися ПДВ.

Окрім того, за змістом Акту перевірки суму в розмірі 165 027 629,00 грн визначено як сума незавершеного виробництва, що відображена по Дт23 «Основне виробництво» та Кт 442 «Непокриті збитки». При цьому, роздруківки з бухгалтерських регістрів Представництва взяті до уваги відповідачем вибірково.

Крім того, як стверджує позивач, а відповідач не заперечує, в процесі проведення перевірки Представництвом повідомлено інспекторів ГУ ДПС у м. Києві про обставину невірного відображення бухгалтерської проводки, яка підлягала виправленню, що призвело до завищення рахунку 23.

Так, сума в розмірі 165 027 629,00 грн згідно з актом перевірки Представництва від 12.12.2019 № 47/1-26-15-05-06-06 була визначена як завищення значення об?єкту оподаткування з податку на прибуток за 2018 рік.

Крім того на сторінці 5 Акту перевірки зазначено, що попереднім актом перевірки від 12.12.2019 за № 47/1-26-15-05-06-06 податковою службою було встановлено завищення від`ємного значення об`єкту оподаткування з податку на прибуток за 2018 рік у розмірі 165 027 629,00 грн, та завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту за червень 2018 року в сумі 226 667,00 грн.

Так, враховуючи виявлену в ході попередньої податкової перевірки обставину завищення від`ємного значення об`єкту оподаткування з податку на прибуток за 2018 рік у розмірі 165 027 629,00 грн Представництвом з метою коригування, зазначена сума була відображена на витратних рахунках 901, 91, 92, 93, за якими Представництвом була проведена проводка 31.12.2019 на зменшення витрат Дт 903 Кт 791 в сумі - 165 027 629,00 грн.

З викладеного слідує, що ГУ ДПС у м.Києві з підстав протиправного вибіркового взяття наданої Представництвом інформації з бухгалтерських регістрів невірно сформована сума неоплаченого залишку по 23 рахунку пов?язаного з будівництвом, що призвело до помилкового висновку про заниження позивачем податкових зобов`язань з ПДВ у розмірі 44 767 336,00 грн.

Щодо висновків податкового органу про заниження Представництвом суми податкових зобов?язань з податку на додану вартість за липень 2022 року у розмірі 1 209 637,48 грн у зв`язку віднесенням до податкового кредиту протермінованої дебіторської заборгованості по ТОВ «Партнер Постач» у розмірі 1 311 820,87 грн та по ТОВ «ПБФ «Одеспромстрой» у розмірі 5 704 467,00 грн суд зазначає наступне.

Зазначений вище висновок відповідача ґрунтується на тому, що перераховані позивачем на користь ТОВ «Партнер Постач» та ТОВ «ПБФ «Одеспромстрой» кошти не є об`єктом оподаткування ПДВ, оскільки відповідні товари (послуги) не були отримані протягом строку позовної давності, а тому вказані суми не можуть бути включені до податкового кредиту.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно із пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

За пунктом 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця (пункт 201.4 статті 201 ПК України).

Пунктом 201.7 ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

При цьому, п. 201.8 ст. 201 ПК України регламентовано, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість платник податку на додану вартість повинен мати оформлені належним чином податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

З матеріалів справи вбачається, що 13.04.2018 між Компанією, як покупцем, та ТОВ «Партнер Постач», як постачальником, укладено договір поставки № 04/01 (далі Договір № 04/01), за умовами якого постачальник зобов`язувався поставити та передати покупцю товар, а покупець прийняти та оплатити поставлений товар.

Суд звертає увагу, що відповідачем не ставиться під сумнів реальність вказаного вище правочину, натомість спірним у межах цієї справи є факт поставки ТОВ «Партнер Постач» за Договором № 04/01 позивачу відповідного товару на загальну суму 1 311 824,90 грн, у т.ч. ПДВ 218 637,48 грн.

Відповідно до наявних у матеріалах справи видаткових накладних від 27.04.2018

№ 329, № 330 та № 331 (т. 3 а.с. 179, 185, 190)ТОВ «Партнер Постач» на виконання умов Договору № 04/01 поставив Компанії товар (клапани зворотні, насоси для води ручні,фільтри сітчасті, гідроакумулятори, акумулятори електричні та ін.) на загальну суму 1 311 824,90 грн, у т.ч. ПДВ 218 637,48 грн, у зв`язку з чим 27.04.2018 на відповідну суму складені податкові накладні № 18, № 19 та № 20.

Крім того позивачем також надано суду докази використання вказаних вище товарів у власній господарській діяльності, а саме, накладну вимогу на відпуск (внутрішнє переміщення матеріалів) від 20.05.2019 та акти списання товарів від 30.05.2020 № 183 (т. 3 а.с. 193 199).

Ураховуючи зазначене, твердження відповідача щодо наявності у Представництва протермінованої дебіторської заборгованості по ТОВ «Партнер Постач» у розмірі 1 311 820,87 грн у ході судового розгляду справи не знайшли свого підтвердження.

Щодо наявності у Представництва протермінованої дебіторської заборгованості по ТОВ «ПБФ «Одеспромстрой» у розмірі 5 704 467,00 грн суд зазначає наступне.

27.03.2018 між Компанією, як замовником, та ТОВ «ПБФ «Одеспромстрой», як підрядником укладено договір № О-12/02 (далі Договір № О-12/02), за умовами якого замовник доручає, а підрядник бере на себе зобов`язання виконати власними та залученими силами та засобами весь комплекс робіт з розробки робочої документації для об`єкту «Капітальний ремонт автомобільної дороги М-03 Київ-Харків-Довжанський внаслідок припинення дії контрактів на ділянках: км 210+000 - км 220+782; км 228+000 - км 239+000 - км 275+000; км 282+000 - км 300+550; км 300+550 - км 323+000; км 329+050- км 333+250».

Суд звертає увагу, що відповідачем не ставиться під сумнів реальність вказаного вище правочину, натомість спірним у межах цієї справи є факт надання ТОВ «ПБФ «Одеспромстрой» за Договором № О-12/02позивачу відповідних послуг на загальну суму 5 946 000,00 грн, у т.ч. ПДВ 991 000,00 грн.

Водночас відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так рішенням Господарського суду міста Києва від 16.12.2021, яке набрало законної сили 11.01.2022, у справі № 910/3802/19 за позовом ТОВ «ПБФ «Одеспромстрой» до «Сіньцзян Комм`юнікейшнз Констракшн Груп Ко., ЛТД», третя особа - TEMELSU INTERNATIONAL ENGINEERING SERVICES INC (Темелсу Інтернешенал Інженірінг Сервісіз Інк), про стягнення 6 036 759,87 грн, та за зустрічним позовом «Сіньцзян Комм`юнікейшнз Констракшн Груп Ко., ЛТД» до ТОВ «ПБФ «Одеспромстрой» про стягнення 5 946 000,00 грн задоволено первісний позов, стягнуто з Компанії на користь ТОВ «ПБФ «Одеспромстрой» 5 704 467,00 грн основного боргу, 171 134,02 грн пені, 33 612,00 грн, 3% річних, 127 546,61 грн втрат від інфляції, 90 551,40 грн судового збору. При цьому у задоволенні зустрічного позову про стягнення з ТОВ «ПБФ «Одеспромстрой» на користь Компанії 5 946 000,00 грн відмовлено повністю.

З указаного вище судового рішення вбачається, що в межах справи № 910/3802/19 вирішувався спір щодо неналежного виконання ТОВ «ПБФ «Одеспромстрой» та Представництвом умов Договору № О-12/02.

При цьому приймаючи таке рішення Господарський суд міста Києва виходив з того, що ТОВ «ПБФ «Одеспромстрой» виконав взяті на себе зобов`язання з виконання робіт за Договором № О-12/02, а Компанія не виконала свого обов`язку з їх оплати в повному обсязі та має перед ТОВ «ПБФ «Одеспромстрой» заборгованість за договором на суму 5 704 467,24 грн з урахуванням часткової оплати.

При цьому постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Д`яченка Є.С. від 11.12.2019 (т. 1 а.с. 138 140) закінчено виконавче провадження ВП №60845632 по примусовому виконанню наказу Господарського суду міста Києва від 06.12.2019 № 910/3802/19 про стягнення з Компанії на користь ТОВ «ПБФ «Одеспромстрой», зокрема, 5 704 467,00 грн основного боргу, у зв`язку з фактичним виконанням у повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Ураховуючи вищезазначене, ГУ ДПС у м. Києві безпідставно дійшло висновку щодо наявності у Представництва протермінованої дебіторської заборгованості по ТОВ «ПБФ «Одеспромстрой» у розмірі 5 704 467,00 грн.

Таким чином, відповідач помилково встановив заниження Представництвом суми податкових зобов?язань з податку на додану вартість за липень 2022 року у розмірі 1 209 637,48 грн у зв`язку віднесенням до податкового кредиту протермінованої дебіторської заборгованості по ТОВ «Партнер Постач» та по ТОВ «ПБФ «Одеспромстрой».

Щодо висновків контролюючого органу про завищення Представництвом податкового кредиту з ПДВ на суму 79 325,00 грн за господарськими операціями з ТОВ «ТВК «Баско» суд зазначає наступне.

Як вже зазначалось вище, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість платник податку на додану вартість повинен мати оформлені належним чином податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

01.02.2019 між Компанією (Покупець) та ТОВ «ТВК «Баско» (Постачальник) укладено договір поставки № 01022019 (далі Договір № 01022019), за умовами якого постачальник зобов`язувався поставити покупцю, а покупець прийняти та оплатити будівельні матеріали (щебінь), при цьому вид, одиниця виміру, ціна, умови та строки поставки товару визначалися сторонами в специфікаціях та/або видаткових накладних, що мають силу специфікацій.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору № 01022019ТОВ «ТВК «Баско» поставило позивачу товар (щебінь) на загальну суму 475 949,20 грн, у т.ч. ПДВ 79 324,87 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями:

- рахунків на оплату від 11.02.2019 № 2 (на суму 101 318,64 грн, у т.ч. ПДВ 16 886,44 грн), № 3 (на суму 98 338,68 грн, у т.ч. ПДВ 16 389,78 грн), № 4 (на суму 95 358,72 грн, у т.ч. ПДВ 15 893,12 грн), № 8 (на суму 76 634,57 грн, у т.ч. ПДВ 12 772,43 грн) та № 1 (на суму 104 298,60 грн, у т.ч. ПДВ 17 383,10 грн)

- видатковими накладними від 18.02.2019 № 2 (на суму 101 318,64 грн, у т.ч. ПДВ 16 886,44 грн), № 3 (на суму 98 338,68 грн, у т.ч. ПДВ 16 389,78 грн), № 4 (на суму 95 358,72 грн, у т.ч. ПДВ 15 893,12 грн), № 5 (на суму 76 634,57 грн, у т.ч. ПДВ 12 772,43 грн) та № 6 (на суму 104 298,60 грн, у т.ч. ПДВ 17 383,10 грн);

- товарно-транспортних накладних (т. 5 а.с. 17 62).

Також судом встановлено, що первинні документи позивача оформлені у порядку, передбаченому Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (далі Закон № 996-XIV) та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Мінфіну від 24.05.95 № 88 (далі Положення № 88).

Нормами Закону № 996-XIV визначено, що всі юридичні особи, створені відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з п. 1. ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ст. 1Закону № 996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження опрацьованих документів, регістрів та звітності протягом установленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством згідно із законодавством та установчими документами, передбачено ч. 3 ст. 8 Закону № 996-XIV.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, згідно зі ст. 9 Закону № 996-XIV, є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, та повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Також, для контролю та впорядкування опрацювання даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Звернемо увагу, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають: змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення №88 вимоги при заповненні обов`язкових реквізитів первинних документів: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ; назву документа (форми); дату і місце складання; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі); посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильність її оформлення; особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом № 996-XIV.

Так, судом встановлено, що на договорі, видаткових та товарно-транспортних накладних наявні підписи керівників та печатки Представництва та ТОВ «ТВК «Баско».

Тому, на підставі вищевикладеного, твердження податкового органу про те, що первинні документи не відповідають вимогам п.2 ст.9 Закону № 996-XIV, є суб`єктивним баченням і не відповідає дійсності, так як всі необхідні дані були відображені в первинних документах, а саме зазначено особистий підпис працівника товариства, що дає змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснені господарської операції та відтиск печатки підприємства, що фактично підтверджує здійснення господарської операції.

Згідно зч.2 ст.3 Закону № 996-XIV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За статтею 1 Закону № 996-XIV господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

На підтвердження реального здійснення господарських операцій за спірними правочинами позивачем надані також: платіжні доручення від 18.02.2019 № 2799(на суму 101 318,64 грн, у т.ч. ПДВ 16 886,44 грн), № 2800 (на суму 98 338,68 грн, у т.ч. ПДВ 16 389,78 грн), № 2801 (на суму 95 358,72 грн, у т.ч. ПДВ 15 893,12 грн), № 2802 (на суму 76 634,57 грн, у т.ч. ПДВ 12 772,43 грн) та № 2798 (на суму 104 298,60 грн, у т.ч. ПДВ 17 383,10 грн); податкові декларації з податку на додану вартість за звітний (податковий) період лютий2019 року із Квитанцією №2 про прийняття; податкові накладні від 18.02.2019 № 1 (на суму 101 318,64 грн, у т.ч. ПДВ 16 886,44 грн), № 5 (на суму 98 338,68 грн, у т.ч. ПДВ 16 389,78 грн), № 2 (на суму 95 358,72 грн, у т.ч. ПДВ 15 893,12 грн), № 10 (на суму 76 634,57 грн, у т.ч. ПДВ 12 772,43 грн) та № 4 (на суму 104 298,60 грн, у т.ч. ПДВ 17 383,10 грн); накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів від 05.06.2019.

Усі первинні документи містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, що відповідає вимогам ст. 9 Закону № 996-XIV та підтверджують реальність здійснення господарських операцій.

Отже, наявні в матеріалах справи докази (документи) підтверджують, що господарські операції по придбанню позивачем товару (щебню) у ТОВ «ТВК «Баско» є реальними, підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, які містять достатні дані про зміст господарських операцій і їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій, та безпосередньо пов`язані з власною господарською діяльністю.

Окрім того, в якості доказу не підтвердження реальності господарських операцій, є твердження податкового органу про неможливість реального виконання ТОВ «ТВК «Баско» умов Договору № 01022019 через відсутність в останнього необхідних умов для ведення господарської діяльності.

Однак, суд вважає, що зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, оскільки податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Чинним законодавством України не передбачено обов`язку сторони договору перевіряти повноваження контрагентів на підписання первинних бухгалтерських та податкових документів, як і не передбачено відповідальності сторони договору за порушення її контрагентом вимог чинного законодавства при укладанні договору. У тому випадку, якщо не доказано обізнаності сторони договору про факт порушення законодавства його контрагентом на момент укладання договору, вважається, що така сторона діяла правомірно.

Також вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними (Постанова ВС від 12.06.2018 р. у справі № 826/11879/13-а).

Також, посилання ГУ ДПС у м Києві на відсутність у ТОВ «ТВК «Баско» матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди Представництвом, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві власності, оренди або лізингу. Отже, відсутність достатньої кількості трудових ресурсів, виробничих засобів у контрагента, а тим паче взаємовідносини контрагента з іншими суб`єктами господарювання, не свідчить про нереальність господарської операції за умови підтвердження її належними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку (постанова Верховного Судувід 12.06.2018 у справі № 802/1155/17-а).

Також, не виконання контрагентами своїх податкових обов`язків не можуть бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків (постанова Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 815/3526/17).

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі Булвес АД проти Болгарії Європейського суду з прав людини дійшов такого висновку: ... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Крім того, відповідачем не надано доказів щодо недійсності первинних документів, на підставі яких позивачем відображено в бухгалтерському та податковому обліку господарських операцій з ТОВ «ТВК «Баско».

Також суд звертає увагу, що ГУ ДПС у м. Києві, в порушення вимог ч. 2 ст. 77 КАС України не надав суду жодних доказів на підтвердження власних доводів щодо нереальності господарських операцій між позивачем та ТОВ «ТВК «Баско».

Таким чином, висновок податкового органу про завищення Представництвом податкового кредиту з ПДВ на суму 79 325,00 грн за господарськими операціями з ТОВ «ТВК «Баско» є безпідставним.

Щодо висновків відповідача про заниження Представництвом податкових зобов`язань по ПДВ в сумі 201 538,60 грн у зв`язку з ненарахуванням ПДВ на залишкову вартість автомобілів, які вивезено з території України та з 25.02.2022 не використовуються позивачем у власній господарській діяльності, суд зазначає наступне.

Відповідно до пп «г» п. 198.5 ст. 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися, зокрема, в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

При цьому згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 на праві власності належать транспортні засоби марки Toyota державні номери НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 та НОМЕР_4 .

Позивач стверджує, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації на території України весь іноземний персонал (громадяни КНР) Представництва виїхав службовими автомобілями до Угорщини та Польщі, де останніми вживаються заходи щодо розширення ринків реалізації послуг, що надаються позивачем, а тому вказані транспортні засоби використовуються позивачем у власній господарській діяльності.

Так, наказами голови ради директорів Сіньцзян Комм`юнікейшнз Констракшн Груп Ко., ЛТД. від 25.02.2022 № 50, від 25.03.2022 № 74, від 25.04.2022 № 87 та від 25.05.2022

№ 95 (т. 1 а.с. 179 182) вирішено відрядити відповідних працівників компанії до Угорщини (м. Будапешт) та до Польщі (м. Краків) у період з 26.02.2022 по 25.06.2022.

Водночас пунктом 3 вказаних вище наказів зобов`язано Представництво забезпечити організацію та можливість використання вказаними працівниками на період відрядження транспортних засобів Компанії, що перебувають на балансі зареєстрованого в Україні Представництва, державні номери НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 та НОМЕР_4 .

Крім того із зазначених вище наказів вбачається, що їх видано у зв`язку із запровадженням в Україні воєнного стану, з метою збереження кадрового потенціалу зареєстрованого в Україні Представництва, а також задля вивчення Європейського ринку в сфері будівництва доріг, автострад та мостів, можливості забезпечення професійного розвитку персоналу компанії з метою подальшого використання здобутих навичок для відбудови транспортного сполучення в Україні в післявоєнний час за світовими стандартами та із залученням іноземних коштів (інвестицій), розвитку діяльності Компанії на території країн Європейського союзу, проведення презентацій щодо можливостей позивача у будівельній галузі на території Європейського Союзу.

Ураховуючи вищезазначене, відповідач дійшов помилкового висновку, що належні Сіньцзян Комм`юнікейшнз Констракшн Груп Ко., ЛТД. транспортні засоби державні номери НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , АА68184РТ та АА6508ТКз 25.02.2022 не використовуються у власній господарській діяльності платника податків, відповідно безпідставними є твердження ГУ ДПС у м. Києві про заниження Представництвом податкових зобов`язань по ПДВ в сумі 201 538,60 грн.

Таким чином, зважаючи на встановлену судом помилковість висновків відповідача про допущення Представництвом порушень вимог податкового законодавства, що призвело до заниження суми грошового зобов`язання по сплаті ПДВ у розмірі 42 857 537,00 грн та завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту, у розмірі 20 622 515,00 грн, відповідно податкові повідомлення-рішення від 16.01.2023 № 00043840702, № 00043870702 та № 00043890702 прийняті безпідставно, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Інші доводи сторін не спростовують висновків, викладених судом у цьому рішенні.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 26 840,00 грн, що підтверджується квитанцією від 26.04.2023 № 506А-4208-ЕЕТ1-0СК3.

Приймаючи до уваги те, що адміністративний позов підлягає до задоволення, то сума сплаченого судового збору підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у м. Києві.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 242-246, 250 КАС України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 16.01.2023 № 00043840702, № 00043870702 та

№ 00043890702.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ідентифікаційний код 44116011) на користь Сіньцзян Комм`юнікейшнз Констракшн Груп Ко., ЛТД., (Китайська Народна Республіка), що діє через зареєстроване в Україні постійне Представництво «Xinjiang Communications Construction Group Co., Ltd» (Сіньцзян Комм`юнікейшнз Констракшн Груп Ко., ЛТД.) (місцезнаходження: 03061, м. Київ, вул. Миколи Шепелєва, 6, ідентифікаційний код Представництва 26628090) судовий збір в сумі 26 840,00 грн (двадцять шість тисяч вісімсот сорок грн 00 коп).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Головуючий суддяКушнова А.О.

СуддіДудін С.О.

Щавінський В.Р.