Рішення № 124847510, 30.01.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2025 року справа №826/17642/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Брокенергія» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправними та скасування постанов.

Суть спору: у жовтні 2018 року до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Брокенергія» (далі позивач, ТОВ «Брокенергія») з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі відповідач, НКРЕКП) з вимогами визнати протиправними та скасувати постанови НКРЕКП від 28.09.2018:

- №1137 «Про накладення штрафу на ТОВ «Брокенергія» за порушення Ліцензійних умов з виробництва теплової енергії»,

- №1138 «Про здійснення заходу державного регулювання до ТОВ «Брокенергія» за результатами перевірки дотримання Ліцензійних умов з виробництва теплової енергії»,

- №1139 «Про накладення штрафу на ТОВ «Брокенергія» за порушення Ліцензійних умов з виробництва електричної енергії,

- №1140 «Про здійснення заходу державного регулювання до ТОВ «Брокенергія» за результатами перевірки дотримання Ліцензійних Умов з виробництва електричної енергії».

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.11.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.12.2018 адміністративний позов задоволено у повному обсязі.

Визнано протиправними та скасовано постанови НКРЕКП від 28.09.2018 року:

- №1137 «Про накладення штрафу на ТОВ «Брокенергія» за порушення Ліцензійних умов з виробництва теплової енергії»,

- №1138 «Про здійснення заходу державного регулювання до ТОВ «Брокенергія» за результатами перевірки дотримання Ліцензійних умов з виробництва теплової енергії»,

- №1139 «Про накладення штрафу на ТОВ «Брокенергія» за порушення Ліцензійних умов з виробництва електричної енергії,

- №1140 «Про здійснення заходу державного регулювання до ТОВ «Брокенергія» за результатами перевірки дотримання Ліцензійних Умов з виробництва електричної енергії».

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2019 апеляційну скаргу НКРЕКП залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2018 року - без змін.

Постановою Верховного Суду від 17.11.2022 касаційну скаргу НКРЕКП задоволено частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.12.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2019 в частині задоволення позову про скасування постанов про накладення стягнення у вигляді штрафу №1137 та №1139 скасовано. В цій частині справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

В решті рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.12.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2019 змінено в частині мотивів задоволення позовних вимог.

Верховний Суд у постанові від 17.11.2022 вказав, що судами не надано належної правової оцінки спірним постановам про накладення стягнення у вигляді штрафу та зроблено передчасні висновки про порушення положень ЗУ «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» без дослідження наявності чи відсутності порушень положень відповідних спеціальних законів та підзаконних актів.

При цьому Верховний Суд зазначив, що у випадку наявності колізії між загальним та спеціальним законом, застосуванню підлягають норми спеціального закону, яким є саме Закон України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг».

У разі, якщо норми нормативних актів рівної юридичної сили містять різні моделі правового регулювання, перевагу при застосуванні слід надавати тій нормі, яка регулює вужче коло суспільних відносин, тобто є спеціальною.

Аналогічна правова позиція вже висловлювалась Верховним Судом у постанові від 20.03.2020 у справі №454/1522/16-а.

При цьому повноваження та обов`язки Регулятора не обмежуються виключно Законом України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», а й конкретизовані у спеціальних підзаконних актах.

Крім того, Верховний Суд зауважив, що судами не надано жодної оцінки факту відсутності кворуму у Регулятора, що і стало підставою відтермінування прийняття спірних рішень.

01.12.2022 матеріали справи повернулись на адресу Окружного адміністративного суду міста Києва та згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.12.2022 передані на новий розгляд судді Окружного адміністративного суду міста Києва Шуваловій Т.О.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.12.2022 прийнято справу №826/17642/18 до провадження судді Шувалової Т.О. Вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні). Витребувано докази у справі від відповідача. Запропоновано учасникам справи надати суду письмові пояснення з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 17.11.2022 р. по справі №826/17642/18.

14.12.2022 на виконання вимог ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.12.2022 від відповідача надійшли витребувані судом докази разом із заявою із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного провадження.

Законом України від 13.12.2022 № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX, з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

14.12.2022 вказаний Закон був опублікований в газеті «Голос України» №254 та набрав чинності 15.12.2022.

04.05.2023 на адресу Київського окружного адміністративного суду супровідним листом від 26.12.2022 №03-19/5012/22 «Про скерування за належністю справи» надійшли матеріали адміністративної справи №826/17642/18.

04.05.2023 відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Кушновій А.О.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.06.2023 справу №826/17642/18 прийнято до провадження судді Кушнової А.О.; вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 11.07.2023.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.07.2023 підготовче судове засідання відкладено у зв`язку із клопотанням представника позивача на 10.08.2023.

08.08.2023 на адресу суду надійшли додаткові пояснення від представника відповідача, в яких останній повідомив, що у зв`язку з відсутністю кворуму для прийняття рішень з підстав, що не залежали від НКРЕКП, викликаних, зокрема, поступовою ротацією членів НКРЕКП, більшість питань, які пов`язані зі здійсненням державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, розглянуто не було.

10.08.2023 підготовче судове засідання було знято з розгляду у зв`язку із перебуванням судді у відпустці. Призначено наступне підготовче судове засідання на 05.09.2023.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.09.2023 підготовче судове засідання відкладено у зв`язку із неявкою представника позивача на 05.10.2023.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.10.2023 підготовче судове засідання відкладено у зв`язку із клопотанням представника позивача на 31.10.2023.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31.10.2023 продовжено строк підготовчого засідання на 30 днів у зв`язку із клопотанням представника позивача, відкладено підготовче судове засідання на 11.01.2024.

10.01.2024 на адресу суду надійшли додаткові пояснення від позивача, в яких останній наголошував на тому, що у відповідача були відсутні правові підстави для ухвалення спірних рішень понад встановлений нормами чинного законодавства строк.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.01.2024 відкладено підготовче судове засідання у зв`язку із клопотанням представника відповідача на 23.01.2024.

23.01.2024 підготовче судове засідання було знято з розгляду у зв`язку із отриманням сигналу повітряної тривоги. Призначено наступне підготовче судове засідання на 05.03.2024.

05.03.2024 підготовче судове засідання знято з розгляду у зв`язку із розглядом іншої термінової справи. Призначено наступне підготовче судове засідання на 11.04.2024.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.04.2024 закрито підготовче судове засідання та призначено справу для розгляду по суті на 23.05.2024.

23.05.2024 судове засідання було знято з розгляду у зв`язку із розглядом іншої адміністративної справи. Призначено наступне судове засідання на 11.07.2024.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.07.2024 відкладено судове засідання у зв`язку із клопотанням представника позивача на 13.08.2024.

13.08.2024 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на додаткові пояснення НКРЕКП від 03.08.2023.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.08.2024 відкладено підготовче судове засідання у зв`язку із клопотанням представника відповідача на 20.09.2024.

27.08.2024 на адресу суду від відповідача дійшли пояснення, в яких останній повторно наголошував на довготривалій відсутності кворуму з незалежних від відповідача причин, що блокувало діяльність Регулятора та унеможливлювало своєчасність прийняття рішень. Окрім того, відповідач наголошував, що саме по собі порушення процедури прийняття акту не повинно породжувати правових наслідків для його правомірності, крім випадків прямо передбачених законом.

У судове засідання, призначене на 20.09.2024, з`явилися представник відповідача та представник позивача. Представниками сторін було подано клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.09.2024 суд вирішив продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

Відповідно до Плану здійснення заходів державного контролю суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, на 2017 рік, затвердженого постановою НКРЕКП від 01.12.2016 № 2125 (зі змінами), на підставі постанови НКРЕКП від 19.09.2017 № 1145 «Про проведення планових виїзних перевірок суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, у IV кварталі 2017 року» з урахуванням постанови НКРЕКП від 24.10.2017 № 1287 «Про збільшення строку проведення планової перевірки ТОВ «Брокенергія» та посвідчень на перевірку, від 26.09.2018 № 220, від 27.10.2018 №243 від 26.09.2017 № 209 та від 27.10.2017 №244, з 17.10.2017 по 13.11.2017 Комісією було проведено планову виїзну перевірку щодо виконання ТОВ «Брокенергія» Умов та Правил з виробництва електричної енергії та Умов та Правил з виробництва теплової енергії.

За результатами проведення планової перевірки було складено Акт планової виїзної перевірки дотримання Умов та Правил здійснення підприємницької діяльності з виробництва електричної енергії від 13.11.2017 № 202 (далі Акт №202) та Акт планової виїзної перевірки дотримання Умов та правил (ліцензійних умов) провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, ТЕС, АЕС, когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії від 13.11.2017 № 203 (далі Акт №203).

Як вбачається з матеріалів справи регулятором під час проведення планової перевірки встановлено, що ТОВ «Брокенергія» порушено:

пункт 3.1 Умов та правил (ліцензійних умов) провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, ТЕС, АЕС, когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії, затверджених постановою НКРЕ від 26 квітня 2006 року № 540, щодо зобов`язання ліцензіата провадити ліцензовану діяльність відповідно до законодавства у сфері теплопостачання, у тому числі згідно з цими Ліцензійними умовами, іншими нормативно-правовими актами та нормативно-технічними документами;

- Умови та Правила здійснення підприємницької діяльності з виробництва електричної енергії, затверджені постановою НКРЕКП від 08 лютого 1996 року № 3.

28.09.2018 за результатами розгляду Акта № 202 та Акта № 203 на засіданні Комісії, яке було проведено у формі відкритого слухання, прийнято постанови НКРЕКП №1137 «Про накладення штрафу на ТОВ «Брокенергія» за порушення Ліцензійних умов з виробництва теплової енергії», №1138 «Про здійснення заходу державного регулювання до ТОВ «Брокенергія» за результатами перевірки дотримання Ліцензійних умов з виробництва теплової енергії», №1139 «Про накладення штрафу на ТОВ «Брокенергія» за порушення Ліцензійних умов з виробництва електричної енергії» та №1140 «Про здійснення заходу державного регулювання до ТОВ «Брокенергія» за результатами перевірки дотримання Ліцензійних умов з виробництва електричної енергії».

Позивач вважає, що приймаючи вищезазначені постанови НКРЕКП вийшла за межі своїх повноважень, порушила принцип дії нормативно-правових актів в часі, прийняла постанови без дослідження всіх матеріалів та доказів, а тому звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд керується положеннями чинного законодавства, яке діє станом на час виникнення спірних правовідносин та звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовий статус Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, її завдання, функції, повноваження та порядок їх здійснення визначені Законом України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим незалежним державним колегіальним органом, метою діяльності якого є державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Згідно статті 3 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.

Регулятор здійснює державне регулювання шляхом: 1) нормативно-правового регулювання у випадках, коли відповідні повноваження надані Регулятору законом; 2) ліцензування діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг; 3) формування цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг та реалізації відповідної політики у випадках, коли такі повноваження надані Регулятору законом; 4) державного контролю та застосування заходів впливу; 5) використання інших засобів, передбачених законом.

Приписами статті 19 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» визначено, що Регулятор здійснює державний контроль за дотриманням суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов шляхом проведення планових та позапланових виїзних, а також невиїзних перевірок відповідно до затверджених ним порядків контролю.

Перевірка проводиться на підставі рішення Регулятора.

За результатами перевірки складається акт у двох примірниках, який підписується членами комісії з перевірки.

У разі виявлення порушень акт про результати перевірки вноситься на засідання Регулятора, за результатами якого Регулятор приймає рішення про застосування до суб`єкта господарювання, що провадить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, санкції, передбаченої цим Законом.

Суб`єкт господарювання, діяльність якого перевірялася, має право надати письмові пояснення та обґрунтування щодо проведеної перевірки та/або виявлених порушень у строк до п`яти робочих днів з дня отримання акта про результати перевірки.

У разі виявлення порушень акт про результати перевірки вноситься на засідання Регулятора, за результатами якого Регулятор приймає рішення про застосування до суб`єкта господарювання, що провадить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, санкції, передбаченої цим Законом.

Акт про результати перевірки разом із поясненнями та обґрунтуванням суб`єкта господарювання, діяльність якого перевірялася, підлягає оприлюдненню на офіційному веб-сайті Регулятора до розгляду акта на засіданні Регулятора.

Відповідно до частини другої статті 22 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» за порушення законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг до суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у відповідній сфері, Регулятор може застосовувати санкції у вигляді: 1) застереження та/або попередження про необхідність усунення порушень; 2) накладення штрафу; 3) зупинення дії ліцензії; 4) анулювання ліцензії.

У разі виявлення порушень законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор розглядає питання відповідальності суб`єкта господарювання, його посадових осіб на своєму засіданні та приймає рішення про застосування до суб`єкта господарювання санкцій та/або застосування адміністративного стягнення до посадової особи такого суб`єкта господарювання. При застосуванні санкцій Регулятор має дотримуватися принципів пропорційності порушення і покарання та ефективності санкцій, які мають стримуючий вплив (частина третя статті 22 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг»).

Регулятор застосовує штрафні санкції до суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, у розмірах, встановлених цим Законом, законами України «Про ринок електричної енергії», «Про природні монополії», «Про питну воду та питне водопостачання», «Про ринок природного газу», «Про теплопостачання» (частина четверта статті 22 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг»).

Згідно з частиною першою статті 77 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку, які порушили нормативно-правові акти, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, несуть відповідальність згідно із законом.

Правопорушеннями на ринку електричної енергії є, зокрема, порушення ліцензіатами відповідних ліцензійних умов провадження господарської діяльності (пункт 1 частини другої статті 77 Закону України «Про ринок електричної енергії»).

У разі скоєння правопорушення на ринку електричної енергії до відповідних учасників ринку можуть застосовуватися санкції, зокрема, у виді штрафу (пункт 2 частини третьої статті 77 Закону України «Про ринок електричної енергії»).

Регулятор у разі скоєння правопорушення на ринку електричної енергії приймає у межах своїх повноважень рішення про накладення штрафів на учасників ринку (крім споживачів) у розмірах від 5 тисяч до 100 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - на суб`єктів господарювання, що провадять господарську діяльність на ринку електричної енергії, що підлягає ліцензуванню за порушення ліцензійних умов провадження відповідного виду господарської діяльності на ринку електричної енергії, що підлягає ліцензуванню (підпункт «б» пункту 4 частини четвертої статті 77 Закону України «Про ринок електричної енергії»).

Відповідно до частини шостої статті 77 Закону України «Про ринок електричної енергії» рішення Регулятора про застосування санкцій за правопорушення, передбачені цією статтею, може бути прийнято протягом п`яти днів з дня виявлення правопорушення Регулятором.

На момент складення актів перевірки №202 та №203 від 13.11.2017 процедура проведення та оформлення результатів перевірок ліцензованої діяльності ліцензіатів встановлювалась Порядком контролю за додержанням ліцензіатами умов та правил здійснення діяльності, пов`язаної з виробництвом, передачеюта постачанням електричної енергії, комбінованим виробництвом теплової та електричної енергії, виробництвом теплової енергії на теплоелектроцентралях та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії, затвердженим постановою НКРЕ №882 від 19.05.2011 (далі Порядок №882).

Так, відповідно до п. 7.17 Порядку №882 на підставі акта перевірки, який складено за результатами здійснення перевірки, під час якої виявлено порушення вимог законодавства в галузі електроенергетики або сфері теплопостачання та ліцензійних умов, протягом п`яти робочих днів з дня завершення перевірки НКРЕ приймає письмове рішення про усунення порушень, виявлених під час здійснення перевірки, та/або про накладення санкцій, крім анулювання ліцензії.

В подальшому, відповідно до вимог законів України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», «Про ліцензування видів господарської діяльності», «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» та інших законодавчих і нормативно-правових актів, які регулюють діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг розроблено Порядок контролю за дотриманням ліцензіатами, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов, затверджений постановою НКРЕКП від 14 червня 2018 року №428 (далі по тексту - Порядок №428).

Пунктом 5.4 Порядку №428 (в редакції, що була чинною на момент прийняття спірних рішень) передбачено, що у разі виявлення порушень акт про результати перевірки розглядається на засіданні НКРЕКП, що проводиться у формі відкритого слухання, не пізніше п`яти робочих днів після отримання від ліцензіата, діяльність якого перевірялася, письмових пояснень та обґрунтувань до акта перевірки, але не пізніше десяти робочих днів з дати отримання ліцензіатом акта про результати перевірки. За результатами розгляду приймається рішення про застосування до ліцензіата санкцій, передбачених, зокрема, законами України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» та «Про ринок електричної енергії».

Як встановив суд під час розгляду справи, акти перевірки складені 13.11.2017.

Таким чином, суд дійшов висновку, що акти про проведення перевірки відповідач повинен був розглянути не пізніше п`яти робочих днів з дня завершення перевірки, а тому граничний строк для застосування санкцій встановлений Законом України «Про ринок електричної енергії» та Порядком №882 (який був чинний на момент складання актів перевірки) становив 20.11.2017.

Однак, оскаржувані постанови відповідач прийняв 28.09.2018, порушивши при цьому строки прийняття рішення про застосування до ліцензіата санкцій за правопорушення на ринку електричної енергії.

Про необхідність дотримання НКРЕКП п`ятиденного строку для накладення штрафу з моменту закінчення перевірки вказано також в постанові Верховного Суду від 18 липня 2018 року №826/14481/17, від 06 червня 2019 року у справі №804/7661/17 та від 14 березня 2023 року у справі №540/2183/19.

Щодо посилань відповідача на відсутність кворуму для прийняття рішень з підстав, що не залежали від НКРЕКП, викликаних, зокрема, поступовою ротацією членів НКРЕКП, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів «доброго врядування» і «належної адміністрації» (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до «якості» закону).

У пунктах 70-71 рішення по справі «Рисовський проти України» (29979/04) Європейський Суд з прав людини, аналізуючи відповідність мотивування Конвенції, підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування», зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), № 33202/96, пункт 120, «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), № 48939/99, пункт 128, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), № 21151/04, пункту 72, «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), № 10373/05, пункту 51). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (ToscutaandOthers v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), пункт 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), пункт 119).

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), № 10373/05, пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, interalia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (PincovaandPine v. theCzechRepublic), № 36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), пункту 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (PincovaandPine v. theCzechRepublic), пункту 58, «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), № 32457/05, пункту 40, «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), № 35298/04, пункту 67). У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип «належного урядування» може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку (наприклад, рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), пункту 69), а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові (зазначені вище рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (PincovaandPine v. theCzechRepublic), пункт 53 та «Тошкуце та інші проти Румунії» (ToscutaandOthers v. Romania), пункт 38).

Судом встановлено, що Указом Президента України від 26.05.2017 № 144/2017 було звільнено члена НКРЕКП ОСОБА_1 , Указом Президента України від 26.05.2017 № 145/2017 було звільнено члена НКРЕКП ОСОБА_2 . При цьому, член НКРЕКП ОСОБА_3 з 13.11.2017 по 30.11.2018 перебував на лікарняному, що підтверджується листками непрацездатності, які міститься в матеріалах справи. Водночас, Указом Президента України від 27.11.2017 № 390/2017 було звільнено члена НКРЕКП ОСОБА_3 . Указом Президента України від 13.12.2017 № 414/2017 було звільнено члена НКРЕКП ОСОБА_4 .

Поряд з цим, Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» щодо надання повноважень Президенту України для забезпечення сталої діяльності Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» до Закону було внесено зміни. Зокрема, розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» доповнено пунктом 31, згідно з яким до призначення нового складу (нових членів) НКРЕКП відповідно до статті 8 цього Закону та у разі неправомочності НКРЕКП Президент України призначає членів НКРЕКП у кількості, що дорівнює кількості вакантних посад, до дня призначення членів НКРЕКП, обраних за результатами відкритого конкурсного відбору, але не більш як на три місяці.

З огляду на зазначене, відповідно до Указу Президента України від 23.12.2017 № 428 та Указу Президента України від 23.12.2017 № 429 ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було призначено членами НКРЕКП до дня призначення членів НКРЕКП, обраних за результатами відкритого конкурсного відбору, але не більш як на три місяці.

Водночас, 23.03.2018 Указами Президента України за № 80/2018 та №81/2018 було звільнено ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з посад членів НКРЕКП, що свідчить про повторну відсутність кворуму в НКРЕКП для прийняття рішень. При цьому, 26.05.2018 Указами Президента України за №№ 146/2018 та 149/2018 було звільнено ОСОБА_7 з посади Члена НКРЕКП та Голову НКРЕКП ОСОБА_8 . Разом з тим, лише 29.05.2018 Указами Президента України за №№ 150/2018, 151/2018, 152/2018, 153/2018 та 154/2018 було призначено новий склад членів НКРЕКП.

Оцінивши доводи відповідача в цій частині, суд зауважує, що останній жодним чином не обґрунтував неможливість розгляду актів перевірки №202 та №203 від 13.11.2017 з моменту формування тимчасового складу членів НКРЕКП (у період з 24.11.2017 по 22.03.2018). Окрім того, суд звертає увагу, що з моменту формування нового складу членів НКРЕКП (29.05.2018) до моменту прийняття спірних рішень №1139 та №1137 від 28.09.2018, минуло чотири місяці.

Таким чином, невиконання НКРЕКП своїх законодавчо визначених повноважень в частині ефективного державного контролю за дотриманням суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов є порушенням принципу «належного урядування». А тому суд відхиляє доводи відповідача щодо відсутності кворуму для своєчасного прийняття рішень з підстав, що не залежали від НКРЕКП.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Згідно із частиною 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При цьому, згідно з частиною шостою статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Суд зазначає, що судове рішення про направлення справи на новий розгляд не є рішенням, прийнятим на користь однієї із сторін у справі, оскільки передбачає повторну передачу справи до суду відповідної інстанції для нового розгляду по суті.

Системний аналіз викладених положень дає підстави для висновку про те, що у випадках передачі справи на новий розгляд чи продовження розгляду розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та касаційної скарги, здійснює адміністративний суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Аналогічний підхід щодо розподілу судових витрат застосовано Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 17.10.2018 у справі №800/234/17, а також Верховним Судом, зокрема, в ухвалах від 28.02.2019 у справі №826/14412/17, від 16.07.2019 у справі №821/449/18.

Під час звернення до суду з адміністративним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1762,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від №290 від 17.10.2018.

Водночас, відповідачем за подання апеляційної скарги сплачено судовий збір у розмірі 2643,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням№6 від 21.01.2019, а за подання касаційної скарги у розмірі 3524,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №298 від 02.04.2019, разом - 6167,00 грн.

Водночас, суд звертає увагу, що позивачем при зверненні до суду із позовною заявою не вірно розраховано та сплачено судовий збір.

Згідно частиною 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI (далі Закон № 3674-VI) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

У відповідності до підпункту 1 пункту 3 частини 4 Закону № 3674-VI за подання до адміністративного суду: заяви немайнового характеру, яка подана суб`єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою-підприємцем ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму працездатних осіб.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» від 07.12.2017№2246-VIII установлено, що у 2018 році прожитковий мінімум для працездатних осіб становить: з 1 січня 2018 року - 1762 гривні, з 1 липня - 1841 гривня, з 1 грудня - 1921 гривня.

Згідно з положеннями частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, чинній на момент звернення з позовом до суду) за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

В даній справі позов містив: одну майнову вимогу про визнання протиправними та скасування постанов НКРЕКП про накладення штрафу у розмірі 34000,00 грн. та 85000,00 грн. (всього 119000,00 грн.); дві немайнові вимоги про визнання протиправними та скасування постанови № 1138 «Про здійснення заходу державного регулювання до ТОВ «Брокенергія» за результатами перевірки дотримання Ліцензійних умов з виробництва теплової енергії» та постанови № 1140 «Про здійснення заходу державного регулювання до ТОВ «Брокенергія» за результатами перевірки дотримання Ліцензійних Умов з виробництва електричної енергії».

Таким чином, сума судового збору, що підлягала сплаті за звернення до суду із даною позовною заявою складала: 1785,00 грн. за вимоги майнового характеру (119000,00 грн. * 1,5% = 1785,00 грн.); 3524,00 грн. за дві вимоги немайнового характеру; всього 5309,00 грн.

Відповідно розмір судового збору, що підлягав сплаті в апеляційній інстанції становив 7963,5 грн., а в касаційній інстанції 10618,00 грн.

Отже, з вищевикладеного вбачається, що позивачем при поданні позовної заяви не сплачено судовий збір у розмірі 3547,00 грн. (5309,00 грн. 1762,00 грн.), а відповідачем не сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 5320,5 грн. (7963,5 грн. 2643,00 грн.), та касаційної скарги у розмірі 7094,00 грн. (10618,00 грн. 3524,00 грн.).

Приймаючи до уваги те, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі, то сума сплаченого позивачем судового збору підлягає стягненню на користь ТОВ «Брокенергія» за рахунок бюджетних асигнувань НКРЕКП.

Суд зауважує, що питання розподілу судових витрат, сплачених позивачем було вирішено в рішенні Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.12.2018, залишеного в цій частині без змін постановою Верховного Суду від 17.11.2022 шляхом присудження за рахунок відповідача судового збору на користь позивача у розмірі 1762,00 грн.

Водночас, вищевказаним рішенням не вирішено розподіл судових витрат, що підлягали сплаті сторонами за подання позовної заяви, апеляційної та касаційної скарги, проте помилково сплачені не були.

В силу ч.1 ст.139 КАС України суд вважає за необхідне стягнути з Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг за рахунок її бюджетних асигнувань судовий збір у розмірі 15961,5 грн. (3547,00 грн. + 5320,5 грн. + 7094,00 грн.) в дохід держави, у зв`язку із задоволенням позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати постанови НКРЕКП від 28.09.2018:

- №1137 «Про накладення штрафу на ТОВ «Брокенергія» за порушення Ліцензійних умов з виробництва теплової енергії»,

- №1139 «Про накладення штрафу на ТОВ «Брокенергія» за порушення Ліцензійних умов з виробництва електричної енергії.

3. Стягнути з Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (код ЄДРПОУ 39369133, адреса:03057, м. Київ, вул. Бродських Сім`ї, буд. 19) на користь Державного бюджету України (Отримувач коштів - ГУК у Київ. обл./м.Київ/22030101, Код отримувача - (код за ЄДРПОУ) 37955989, Банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), Код банку отримувача (МФО) 899998, Рахунок отримувача UA718999980313151206084010001, Код класифікації доходів бюджету 22030101) судовий збір у розмірі 15961,50 грн (п`ятнадцять тисяч дев`ятсот шістдесят одна грн 50 коп).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Кушнова А.О.