Ухвала суду № 124847418, 09.01.2025, Оболонський районний суд міста Києва

09.01.2025 Справа № 756/15374/24

Справа № 756/15374/24

Провадження № 6/756/15/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2025 року Оболонський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Тихої О.О., за участі секретаря судового засідання Косянчук Н.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ФОРТ», заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Інвест Хаус», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про заміну стягувача у виконавчих листах, видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК ФОРТ» (далі - ТОВ «ФК ФОРТ») звернулося до Оболонського районного суду м. Києва з вищезазначеною заявою.

В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 27.02.2012 задоволено позов ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №27/МК06/2006-840 від 14.07.2006.

Ухвалою суду від 03.08.2020 замінено стягувача Публічне акціонерне товариство «КБ «НАДРА» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Хаус» (далі - ТОВ «ФК «Інвест Хаус») по справі №2-1084/2012 про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором №27/МК06/2006-840 від 14.07.2006 року.

05.11.2020 між ТОВ «ФК «Інвест Хаус» та ТОВ «ФК ФОРТ» укладено Договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № б/н, відповідно до якого ТОВ «ФК «Інвест Хаус» відступило ТОВ «ФК ФОРТ», а ТОВ «ФК ФОРТ» набуло право вимоги за договорами, в тому числі за кредитним договором № 27/МК06/2006-840 від 14.07.2006, укладеним з ОСОБА_1

Оболонським районним судом м. Києва було видано виконавчі листи на виконання вищевказаного рішення суду.

Так, у провадженні приватного виконавця Бердар М.М. перебуває виконавче провадження № 73122394 з примусового виконання виконавчого листа № 2-1084/2012, виданого 16.05.2018 Оболонського районного суду м. Києва про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором №27/МК06/2006-840 від 14.07.2006.

Відповідно до даних з Автоматизованої системи виконавчих проваджень відкритих виконавчих проваджень з примусового виконання рішення Оболонського районного суду м. Києва у цивільній справі № 2-1084/2012 про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 за кредитним договором №27/МК06/2006-840 від 14.07.2006 немає.

Оригінал вказаного виконавчого листа у ТОВ «ФК ФОРТ» та первісного стягувача відсутній, а його місцезнаходження невідоме.

Зазначає, що строк стяґувачем був пропущений у зв`язку з перебуванням первинного кредитора ПАТ «КБ «НАДРА БАНК» у стадії ліквідації, а тому причини пропуску строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання були поважними та не залежали від заявника.

З урахуванням наведеного, представник заявника просить: 1) замінити стягувача ТОВ «ФК «Інвест Хаус» на його правонаступника ТОВ «ФК ФОРТ» у виконавчих листах, виданих на підставі рішення Оболонського районного суду м. Києва від 27.02.2012 у цивільній справі № 2-1084/2012; 2) видати дублікат виконавчого листа з примусового виконання рішення Оболонського районного суду м. Києва від 27.02.2012 у цивільній справі № 2-1084/2012 про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 за кредитним договором №27/МК06/2006-840 від 14.07.2006 та поновити пропущений строк для його пред`явлення до виконання.

Представник заявника у судове засідання не з`явилася, надіслала клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Заінтересовані особи у судове засідання не з`явились, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені в установленому законом порядку.

Відповідно до ст.ст. 433, 442 ЦПК України неявка вказаних осіб не перешкоджає розгляду заяви.

Суд розглянув справу без фіксації судового процесу технічними засобами відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 27.02.2012, яке набрало законної сили 09.03.2012, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ТОВ "ДАНАТРАНС" на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Надра" заборгованість за кредитним договором №27/МК06/2006-840 від 14 липня 2006 року у розмірі 11797 (одинадцять тисяч сімсот дев`яносто сім) доларів 17 центів США, що за курсом НБУ станом на 23 вересня 2011 року становить 94067 (дев`яносто чотири тисячі шістдесят сім) грн. 11 коп. та сплачені судові витрати у розмірі 940 грн. 67 коп.

Ухвалою суду від 03.08.2020 замінено стягувача Публічне акціонерне товариство «КБ «НАДРА» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Хаус» (далі - ТОВ «ФК «Інвест Хаус» по справі №2-1084/2012 про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором №27/МК06/2006-840 від 14.07.2006 року.

05.11.2020 між ТОВ «ФК «Інвест Хаус» та ТОВ «ФК ФОРТ» укладено Договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № б/н, відповідно до якого ТОВ «ФК «Інвест Хаус» відступило ТОВ «ФК ФОРТ», а ТОВ «ФК ФОРТ» набуло право вимоги за договорами, в тому числі за кредитним договором № 27/МК06/2006-840 від 14.07.2006, укладеним з ОСОБА_1 .

Як вбачається з матеріалів справи, на виконанні приватного виконавця Бердар М.М. перебуває виконавче провадження № 73122394 з примусового виконання виконавчого листа № 2-1084/2012, виданого 16.05.2018 Оболонського районного суду м. Києва про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором №27/МК06/2006-840 від 14.07.2006.

Відповідно до п.1 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч.1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Питання заміни сторони виконавчого провадження регулюється ст.442 ЦПК України, відповідно до ч. 1 та ч. 2 якої у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Хоча дана норма і дійсно має назву заміна сторони виконавчого провадження, в той же час вказана стаття містить також і ч. 5, відповідно до якої положення цієї статті застосовуються також й у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

За таких умов передбачена ст.442 ЦПК України процедура застосовується і тоді, коли заміна кредитора здійснюється поза межами виконавчого провадження до його відкриття. В даному випадку здійснюється заміна стягувача у виконавчому листі.

Згідно ч.5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

За змістом ст. 512 ЦК України, ст. 442 ЦПК України та ч.5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником.

Виходячи із цих норм, зокрема, пп. 1, 2 ч. 1 ст. 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.

У зв`язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13 та постанові Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 2-230/11 (провадження № 61-46230св18).

Отже, підставою для заміни процесуального правонаступництва є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.11.2020 у справі № 916/617/17, розглядаючи питання заміни сторони виконавчого провадження, зазначила, що на стадії виконавчого провадження як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому ст. 334 цього Кодексу, з урахуванням підстав, визначених статтею 52 ГПК України. У цьому випадку приписи ст. 334 ГПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва на стадії виконання судового рішення, застосовуються разом з положеннями статті 52 цього Кодексу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 2-7763/10 (провадження № 14-197цс21) зроблено висновок, що особа, на користь якої видано виконавчий документ, набуває статусу стягувача з моменту видачі такого виконавчого документа, а не з моменту відкриття виконавчого провадження. Але разом з тим ця особа до відкриття виконавчого провадження як юридичного процесу є лише стягувачем у виконавчому документі на стадії виконання судового рішення з відповідним потенціалом прав у виконавчому провадженні, які повноцінно реалізує лише у статусі стягувача як сторони відкритого виконавчого провадження, за виключеннями, передбаченими законодавством. Тому заміна стягувача саме як сторони виконавчого провадження неможлива, якщо заява правонаступника про це подана, зокрема, після спливу строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, але якщо цей строк не був поновлений судом. Водночас заміна стягувача у виконавчому документі іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) допускається на будь-якій стадії судового процесу, у тому числі до відкриття виконавчого провадження.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.

За таких обставин, звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження».

Крім того, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання.

У пункті 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Частиною першою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов`язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор, без вирішення питання про заміну сторони у зобов`язанні, не має права звернутись до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 643/4902/14-ц (провадження № 61-26197св18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 201/8548/16-ц (провадження № 61-16059св18) та від 15 серпня 2018 року у справі № 190/2119/14-ц (провадження № 61-20171св18).

З огляду на викладене, суд вважає, що заявником правомірно заявлено вимогу про заміну сторони кредитора ТОВ «ФК «Інвест Хаус» на його правонаступника - ТОВ «ФК ФОРТ» (код ЄДРПОУ - 42725156) у виконавчому листі, виданому 16.05.2018 на підставі рішення Оболонського районного суду м. Києва від 27.02.2012 у цивільній справі № 2-1084/2012 за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «НАДРА» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ТОВ «ДАНАТРАНС» про стягнення заборгованості за кредитним договором №27/МК06/2006-840 від 14.07.2006, у зв`язку з чим заява в цій частині падлягає задоволенню.

Щодо вимог заяви про видачу дублікату виконавчого листа на підставі рішення Оболонського районного суду м. Києва від 27.02.2012 у цивільній справі № 2-1084/2012 про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 за кредитним договором №27/МК06/2006-840 від 14.07.2006, поновлення строку пред`явлення його до виконання та заміну стягувача у вказаному виконавчому листі суд зазначає наступне.

Згідно з п.п.5, 6, 7 Розділу 13 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року, який набрав чинності 05.10.2016 року, виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом. Рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження. Виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років.

Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до ст. 433 ЦПК України, у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання суд постановляє ухвалу.

Згідно з п. 17.4 Розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд зазначає, що поважність причин пропуску строку пред`явлення виконавчого документу до виконання є оціночною категорією і встановлюються у кожному конкретному випадку. Поважними можна визнати ті причини, які не залежали від волі стягувача.

Поважними причинами пропуску строку визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, та пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справу «Пономарьов проти України» 03 квітня 2008 року, встановив, що вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте, навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності. Як зазначено у рішенні ЄСПЛ «Устименко проти України», якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є обмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип правової визначеності, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.

Згідно з положеннями статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, вчинення правочинів, наслідком яких є заміна особи в окремому зобов`язанні через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги), є різновидом переходу до особи прав у матеріальних правовідносинах. Унаслідок такої заміни кредитора в матеріальному правовідношенні відбувається його заміна на іншу особу і в процесуальних правовідношеннях у визначених законом випадках. Зокрема, у процесуальних відносинах правонаступник може бути замінений там, де вони є триваючими, або за умови відновлення процесуальних строків для вчинення процесуальних дій. Втрата первісним кредитором певних процесуальних прав унаслідок пропуску ним строків для вчинення процесуальних дій до моменту укладення договору відступлення права вимоги означає, що саме у такому обсязі новий кредитор може стати процесуальним правонаступником і автоматичного поновлення процесуальних прав за наслідком укладення договору відступлення права вимоги не відбувається.

Вказана позиція узгоджується з позицією, викладеною у постанові великої Палати верховного Суду від 18.01.2022 у справі №34/425.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що новим кредитором - ТОВ «ФК ФОРТ» було набуто права вимоги у тому обсязі, яким володіло ТОВ «ФК «Інвест Хаус».

З матеріалів справи вбачається, що Оболонським районним судом м. Києва 16.05.2018 був виданий виконавчий лист у цивільній справі №2-1084/12 про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "Надра" заборгованості за кредитним договором №27/МК06/2006-840 від 14.07.2006.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бердар М.М. від 24.10.2023 відкрито виконавче провадженняч № 73122394 з примусового виконання вказаного виконавчого листа, де боржником є ОСОБА_1 , стягувачем - ТОВ «ФК «Інвест Хаус».

За даними Автоматизованої системи виконавчих проваджень з відкритим доступом на сайті: asvpweb.minjust.gov.ua, відкриті виконавчі провадження з примусового виконання рішення Оболонського районного суду м. Києва у цивільній справі № 2-1084/2012 про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 за кредитним договором №27/МК06/2006-840 від 14.07.2006 відсутні.

Матеріали справи взагалі не містять доказів видачі стягувачам ПАТ КБ "Надра" або ТОВ «ФК «Інвест Хаус» виконавчого листа № 2-1084/2012 щодо боржника ОСОБА_2 .

Договір про відступлення прав вимоги №б/н укладений між року між ТОВ «ФК «Інвест Хаус» та ТОВ «ФК ФОРТ» ще 05.11.2020, проте з заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання ТОВ «ФК ФОРТ» звернулося лише 03.12.2024.

Ті обставини, які заявник зазначає у заяві, як поважні причини пропуску пред`явлення виконавчого документа до виконання і вважає їх достатніми для поновлення пропущеного строку не є переконливими та не відносяться до непереборних, пов`язаних із дійсними істотними труднощами, а також не належать до тих, що виникли об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк.

Поновлення процесуального строку зі спливом встановленого строку та з підстав, які не видаються переконливими, може свідчити про порушення принципу юридичної визначеності (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України»)

Окрім того, суд звертає увагу на те, що заміна стягувача у виконавчому провадженні не може вважатися поважною причиною пропуску строку, так як і не може давати більший обсяг прав новому стягувачу, аніж первісному.

На підставі викладеного, враховуючи те, що заявником не надано суду належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку для пред`явлення виконавчого листа з примусового виконання рішення Оболонського районного суду м. Києва у цивільній справі № 2-1084/2012 про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 за кредитним договором №27/МК06/2006-840 від 14.07.2006 до виконання, беручи до уваги те, що безпідставне поновлення процесуальних строків є порушенням принципу правової визначеності, заява в частині вимог про видачу дублікату виконавчого листа про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 на підставі рішення Оболонського районного суду м. Києва від 27.02.2012 у справі № 2-1084/2012, поновлення строку для пред`явлення вказаного виконавчого листа до виконання та заміну стягувача у вказаному виконавчому листі з ТОВ «ФК «Інвест Хаус» на ТОВ «ФК ФОРТ» задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 76-81, 260, 261, 353-355, 433, 442, п. 17.4 Розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ФОРТ», заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Інвест Хаус», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про заміну стягувача у виконавчих листах, видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання задовольнити частково.

Замінити стягувача - Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Інвест Хаус» на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК ФОРТ» (код ЄДРПОУ - 42725156) у виконавчому листі № 2-1084/2012, виданому 16.05.2018 на підставі рішення Оболонського районного суду м. Києва від 27.02.2012 про стягнення з ОСОБА_1 на користьТовариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Інвест Хаус» заборгованості за кредитним договором №27/МК06/2006-840 від 14.07.2006.

В іншій частині у задоволенні заяви відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з моменту її підписання суддею.

Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручені у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя О.О. Тиха