Рішення № 124847287, 29.01.2025, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2025 року Справа№200/8140/24

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Череповського Є.В., розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

22 листопада 2024 року ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_2 (далі - Відповідач), в якому просив:

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_4 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) додаткової винагороди, збільшеної до 100000,00 гривень та грошового забезпечення за період з 25.06.2024 року по 17.07.2024 року в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, одержаним 13.02.2024 року;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_4 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) додаткову винагороду, збільшену до 100000,00 гривень та грошового забезпечення за період з 25.06.2024 року по 17.07.2024 року в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, одержаним 13.02.2024 року.

В обґрунтування позову позивач вказує, що є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_2 , що підтверджується записом у військовому квитку. 13.02.2024 Позивач отримав поранення під час виконання бойового завдання. В період з 14.02.2024 та дотепер Позивач перебував та продовжує перебувати на стаціонарному лікуванні. Починаючи з червня 2024 року грошове забезпечення та додаткова винагорода Позивачу виплачувалися у неповному розмірі. 21.08.2024 Позивач подав рапорт до Відповідача із запитом про передачу відповідних наказів до фінансового відділу військової частини та виплату грошового забезпечення та додаткової винагороду за період лікування після отриманого поранення, починаючи з 01.06.2024 передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України № 168. 15.10.2024 на адресу, представника Позивача, надійшла відповідь від Відповідача, в якій було повідомлено про відмову у виплаті грошового забезпечення та додаткової винагороди за період з 25.06.2024 по 17.07.2024р включно. Так, у відповіді зазначено: З 25.06.2024-17.07.2024 - у Вас не має правових підстав для отримання додаткової винагороди з розрахунку 100 000 грн так як Ви не надали відповідної довідки ВЛК про необхідність тривалого лікування. Водночас, у відповіді не зазначили про відмову у виплаті грошового забезпечення за вказаний період. Однак, станом на дату подання позову грошове забезпечення також не надходило на рахунок Позивача.

Позивач вважає бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати грошового забезпечення та додаткової грошової винагороди в розмірі 100 000 грн. щомісячно протиправною, у зв`язку з чим звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26.11.2024 було відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Витребувано у Військової частини НОМЕР_2 довідку про грошове забезпечення відносно ОСОБА_1 за період з лютого 2024 року по липень 2024 року (включно) накази на підставі яких проводилась виплата додаткової винагороди, збільшеної до 100 000,00 гривень та грошового забезпечення за період з лютого 2024 року по липень 2024 року.

Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд повністю відмовити у задоволенні позову.

Відповідач вважає, що заявлені Позивачем вимоги є безпідставними, не обґрунтованими, надуманими, Позивач не надавав до Відповідача документів медичного характеру про необхідність продовження лікування більше 4 місяців поспіль, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 "Про введення воєнного стану в Україні" та №69 "Про загальну мобілізацію", Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята постанова №168, пунктом 1 якої установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Пунктом 5 зазначеної постанови передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування застосовується з 24.02.2022.

Пунктом 2-1 постанови встановлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

Відповідно до пункту 1 постанови КМУ від 28 лютого 2022 р. №168 встановлено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

З метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. №168, окремим дорученням МОУ від 23.06.2022 №912/з/23 Міністром оборони України було врегульовано умови та порядок виплати додаткової винагороди військовослужбовцям.

Відповідно до пункту 7 окремого доручення у період дії воєнного стану, до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень також включати військовослужбовців, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на СТАЦІОНАРНОМУ лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), -з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я ·до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після ТЯЖКОГО поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Підставою для видання наказу щодо виплати додаткової винагороди в розмірі 100 000, 00 грн є довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), визначена додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 (далі - Довідка), видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва), під час захисту Батьківщини (зразок заповнення наведено в додатку № 5).

Наказом Міністра оборони України №260 від 07.06.2018, затверджений Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам.

Відповідно до пункту 10, 12 розділу XXXIV вищезазначеного Порядку у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на СТАЦІОНАРНОМУ лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних),- з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після ТЯЖКОГО поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Відповідно до пункту 6.13, підпунктів б, в пункту 20.3. Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом МОУ від 14.08.2008 № 402 на підставі постанови ВЛК відпустка для лікування у зв`язку з хворобою надається військовослужбовцям на 30 календарних днів, а за медичними показаннями після травм (поранень, контузій) або оперативного лікування - на 45 або 60 календарних днів. За наявності медичних показань відпустка для лікування у зв`язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) продовжується ВЛК на 30 календарних днів, а в окремих випадках - на 45 або на 60 календарних днів.

Таким чином, із вищезазначеного можна зробити висновок про те, що додаткова винагороди в розмірі 100 000 гривень виплачується виключно: за період перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я за період перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії. Крім того підставою для надання такої відпустки є виключно постанова ВЛК в якій, крім того, обов`язково зазначається ступінь важкості поранення.

Окремо звертаємо увагу, що обов`язок встановлення ступеня важкості поранення покладається на відповідні ВЛК, якими надається висновок про необхідність надання військовослужбовцю відпустки за станом здоров`я та жодним чином не командирами військових частин де проходить службу військовослужбовець.

Представником Відповідача були надані заперечення на відповідь на відзив, в яких він просив відмовити у задоволенні позовних вимог, та підтримав доводи викладені ним у відзиві.

Відповідностатті 258 Кодексу адміністративного судочинства України(далі -КАС України) суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

За приписами частини 5статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Розглянувши наявні заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, дослідивши докази, які наявні в матеріалах справи, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), є громадянином України, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_5 .

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_6 ОСОБА_1 є учасником бойових дій та має право на пільги, що встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.

23.08.2024 року Позивач звернувся до Відповідача з рапортом, в якому просив з урахуванням вимог Постанови Кабінету міністрів України №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 та «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженого Наказом Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197, передати відповідні накази до фінансового відділу військової частини та виплатити мені грошове забезпечення та додаткову винагороду за період лікування після отриманого поранення, починаючи з 01.06.2024.

Листом від 04 жовтня 2024 року № 815/2913 на зазначений рапорт Відповідачем було повідомлено, що 13.02.2024 під час виконання бойового завдання ОСОБА_1 отримав поранення, яке згідно з Довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) №1372 від 18.02.2024 пов`язане із захистом Батьківщини. Згідно Довідки військово-лікарської комісії №443/1942 від 26.03.2024 поранення пов`язане із захистом Батьківщини та згідно Класифікатора розподілу травм за ступенем тяжкості травма відноситься до тяжких.

13.02.2024 ОСОБА_1 було надано невідкладну медичну допомогу, про що свідчить первинна медична карта (форма 100) від 13.02.2024 та медична карта №1269 Ф. №300 від 13.02.2024.

В періоди:

З 14.02.2024 по 16.02.2024 перебував на стаціонарному лікуванні у Військово-медичному клінічному центрі Північного регіону 61058, м. Харків, що підтверджується Випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №1896.

З 17.02.2024 по 08.03.2024 перебував на стаціонарному лікуванні у військово-медичному клінічному центрі Західного регіону, м. Львів, що підтверджується Епікризом (перевідним в інший лікувальний заклад) від 08.03.2024.

З 08.03.2024 по 26.03.2024 перебував на стаціонарному лікуванні у Військовій частині НОМЕР_7 у АДРЕСА_3 , що підтверджується Медичною карткою хворого №613 від 26.03.2024.

З 26.03.2024 по 25.04.2024 перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «Лікарня святого Мартина», м. Мукачево, що підтверджується Випискою з медичної карти стаціонарного хворого №6231/2024 від 25.04.2024.

З 25.04.2024 по 26.04.2024 перебував на стаціонарному лікуванні у Військовій частині НОМЕР_7 , АДРЕСА_3 , що підтверджується Медичною картою хворого №1006 від 26.04.2024. Там же проходив військово-лікарську комісію, яка визначила потребу у подальшому лікуванні (реабілітації) на 60 днів, що підтверджується Довідкою військово-лікарської комісії №619/2753 від 26.04.2024.

З 27.04.2024 по 19.07.2024 перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «1 територіальне медичне об`єднання м. Львова», що підтверджується Випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №38664 від 20.05.2024, Випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №45284 від 13.06.2024, Випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №53461 від 03.07.2024, Випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №59970 від 19.07.2024.

18.07.2024 проходив військово-лікарську комісію, яка визначила потребу у подальшому лікуванні (реабілітації) на 30 днів, що підтверджується Довідкою військово-лікарської комісії №753 від 18.07.2024.

З 19.07.2024 по 29.07.2024 перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «Львівський обласний госпіталь ветеранів війни та репресованих ім. Ю. Липи», що підтверджується Випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №2500 від 29.07.2024.

З 29.07.2024 по 16.08.2024 перебував на стаціонарному лікуванні (реабілітації) медичному центрі благодійної організації «БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД «СУПЕРЛЮДИ»», м. Винники Львівської області, що підтверджується Випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №171 від 16.08.2024.

З 16.08.2024 і по теперішній час ОСОБА_1 перебуває на стаціонарному лікуванні у КНП «Львівський обласний госпіталь ветеранів війни та репресованих ім. Ю. Липи», що підтверджується картою стаціонарного хворого №2857/550 та Довідкою №1350 від 21.08.2024.

Згідно Довідки військово-лікарської комісії №4167 від 19.08.2024 ОСОБА_1 потребує тривалого лікування та протезування.

Згідно доданих до рапорту документів. Ваше лікування почалося 14.02.2024 року.

Однак, довідка ВЛК №4167 з висновком про потребу у тривалому лікуванні видана 19.08.2024 року, шо перевищує на 2 місяці термін проведення огляду військово-лікарською комісією для вирішення питання про потребу у тривалому лікуванні вказаний у абз. 1 п. 11 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців».

За період Вашого лікування з 13.02.2024 - 24.06.2024 військова частина Вам здійснила в повній мірі усі виплати додаткової винагороди з розрахунку 100 000 грн.

З 25.06.2024 - 17.07.2024 - у Вас не має правових підстав для отримання додаткової винагороди з розрахунку 100 000 грн. так як Ви не надали відповідної довідки ВЛК про і необхідність додаткового тривалого лікування.

Таким чином, зважаючи на пропущений термін проведення огляду військово- лікарською комісією для вирішення питання про потребу у тривалому лікуванні вказаний у абз. 1 п. 11 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців» підстави для виплати - відсутні.

З 18.07.2024 - 16.08.2024 та 19.08.2024-21.08.2024 Ваше прохання підлягає задоволенню та військова частина НОМЕР_2 подала рапорт на здійснення Вам відповідної виплати/доплати грошових коштів з розрахунку 100 000 грн., яка буде здійснена після 25 жовтня 2024 року (період здійснення відповідних виплат).

Обставини викладені у зазначеному листі сторонами не заперечуються та не є спірними.

Листом Командування ДШВ ЗСУ №117/ВихЗВГ/8830 від 16.10.2024, було повідомлено, що частиною НОМЕР_8 , де перебуває на фінансовому забезпеченні частина НОМЕР_2 , на Ваш картковий рахунок зараховано:

13.04.2024 - грошове забезпечення за період з 01.02.2024 по 29.02.2024 у сумі 23 678,05 грн;

22.03.2024 - додаткову винагороду за період з 01.02.2024 по 29.02.2024 з розрахунку 100 тис. грн у сумі 95 395,44 грн;

26.03.2024 - доплату додаткової винагороди за період з 01.02.2024 по 29.02.2024 з розрахунку 100 тис. грн у сумі 3 725,25 грн;

15.04.2024 - грошове забезпечення за період з 01.03.2024 по 31.03.2024 у сумі 23 529,78 грн;

23.04.2024 - додаткову винагороду за період з 01.03.2024 по 31.03.2024 з розрахунку 100 тис. грн у сумі 98 500,00 грн;

14.05.2024 - грошове забезпечення за період з 01.04.2024 по 30.04.2024 у сумі 23529,78 грн.;

23.05.2024 - додаткову винагороду за період з 01.04.2024 по 25.04.2024 та з 27.04.2024 по 30.04.2024 з розрахунку 100 тис. грн у сумі 95 216,67 грн;

31.05.2024 - матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік у сумі 23 529,78 грн.;

14.06.2024 - грошове забезпечення за період з 01.05.2024 по 31.05.2024 у сумі 23 529,78 грн;

24.06.2024 - додаткову винагороду за період з 01.05.2024 по 31.05.2024 з розрахунку 100 тис. грн у сумі 98 500,00 грн;

15.07.2024 - грошове забезпечення за період з 01.06.2024 по 14.06.2024 в повному обсязі та з 15.06.2024 по 30.06.2024 у розмірі окладу за військовим званням у сумі 11 258,98 грн.;

14.08.2024 - грошове забезпечення за період з 01.07.2024 по 31.07.2024 у розмірі окладу за військовим званням у сумі 522,05 грн;

16.09.2024 - грошове забезпечення за період з 01.08.2024 по 31.08.2024 у розмірі окладу за військовим званням та індексацію грошового забезпечення у сумі 650,30 грн;

27.09.2024 - додаткову винагороду за 26.04.2024, з 01.06.2024 по 24.06.2024, з 18.07.2024 по 16.08.2024 та з 19.08.2024 по 21.08.2024 з розрахунку 100 тис. грн у сумі 186 938,17 грн;

28.09.2024 - грошове забезпечення за період з 15.06.2024 по 30.09.2024, з урахуванням раніше виплачених коштів, у сумі 58 286,25 грн.

Відповідно до довідки ВЛК від 26.03.2024 №443/1942 стосовно ОСОБА_1 зазначено, що травма, поранення, ТАК пов`язані із захистом Батьківщини. Згідно Класифікатора розподілу травм за ступенем тяжкості, дана травма відноситься до тяжких. Потребує відпустки для лікування після травми на 30 днів.

У довідка ВЛК від 26.04.2024 року №619/2753, від 18.07.2024 року №753, від 19.08.2024 року № 4167 зазначено, що травма, поранення отримане ОСОБА_1 , ТАК пов`язані із захистом Батьківщини. Згідно Класифікатора розподілу травм за ступенем тяжкості, дана травма відноситься до тяжких.

Згідно довідки від 27 листопада 2024 року № 133/9943 про те, що нарахований дохід ОСОБА_1 з 26.12.2023 року по 31.10.2024 року складає:

Грошове забезпечення за червень 2024 року 23888,10 грн., додаткова винагорода за червень 2024 року 80000,00 грн. (з 01.06.2024 по 24.06.2024 з розрахунку 100 тис.). Грошове забезпечення за липень 2024 року 23888,10 грн., додаткова винагорода за липень 2024 року 45161,29 грн. (з 18.07.2024 по 31.07.2024 з розрахунку 100 тис.). Грошове забезпечення за серпень 2024 року 24018,30 грн., додаткова винагорода за серпень 2024 року 93548,38 грн. (з 01.08.2024 по 16.08.2024, з 19.08.2024 по 31.08.2024 з розрахунку 100 тис.).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами першою-другою статті 7 КАС України встановлено, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює та визначає Закон України від 25 березня 1992 року №2232-XII Про військовий обов`язок і військову службу (далі Закон №2232-XII, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

За змістом статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини Рішення від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, посилаючись на своє ж Рішення від 06 липня 1999 року №8-рп/99, зауважив, що служба в міліції, державній пожежній охороні передбачає ряд специфічних вимог, які дістали своє відображення у законодавстві. Норми, що регулюють суспільні відносини у цих сферах, враховують екстремальні умови праці, пов`язані з постійним ризиком для життя і здоров`я, жорсткі вимоги до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватись наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення. Частина п`ята статті 17 Конституції України покладає на державу обов`язки щодо соціального захисту не тільки таких громадян, а й членів їхніх сімей. Конституційний Суд України вважає, що ці положення поширюються і на службу в Збройних Силах України, Військово-Морських Силах України, в органах Служби безпеки України, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України від 20 грудня 1991 року №2011-XII Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон №2011-ХІІ).

За приписами статті 1 Закону №2011-ХІІ соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з пунктом другим статті 1-2 Закону №2011-ХІІ у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до пунктів першого-четвертого статті 9 Закону №2011-ХІІ обумовлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Отже, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з пунктом 1 статі 9-2 Закону №2011-ХІІ під час дії воєнного стану військовослужбовцям щомісячно виплачується додаткова винагорода на умовах, у розмірах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до першого абзацу пункту 11 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ військовослужбовцю на підставі висновку військово-лікарської комісії надається відпустка для лікування у зв`язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої відпустки визначається характером захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва). Відпустка надається без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Загальний час безперервного перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) становить не менше тижня та не може перевищувати в цілому чотирьох місяців підряд (крім випадків, коли законодавством передбачено більш тривалі строки перебування на лікуванні). У разі направлення військовослужбовця на лікування за кордон у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, загальний час його перебування на лікуванні за кордоном, включаючи час переміщення з одного іноземного закладу охорони здоров`я до іншого та час очікування між плановими хірургічними втручаннями, не може перевищувати дванадцяти місяців підряд.

Наказом Міністра оборони України №260 від 07 червня 2018 року затверджений Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок №260) (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з першим-третім абзацами пункту 9 розділу І Порядку №260 виплата грошового забезпечення за останніми займаними посадами зберігається за час відряджень, а також надання оплачуваних відповідно до чинного законодавства України відпусток.

Грошове забезпечення за останніми займаними посадами виплачується за період звільнення від виконання службових обов`язків у зв`язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою (відпустці за станом здоров`я) (далі - відпустка для лікування у зв`язку з хворобою), але не більше чотирьох місяців із дня вибуття з військової частини (крім випадків, передбачених чинним законодавством України, більш тривалих строків перебування на лікуванні).

Грошове забезпечення після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні в лікарняних закладах виплачується на підставі висновку лікарняного закладу (військово-лікарської комісії), рішення командира військової частини про продовження перебування в лікарняних закладах та відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до пункту 17 розділу І Порядку №260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.

Відповідно до пункту 11 розділу XXXIV Порядку №260 у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які, зокрема, у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, - за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.

Згідно з пунктом 12 розділу XXXIV Порядку №260 підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який продовжено станом і на теперішній час.

Пунктом 1-1 постанови Кабінету Міністрів України Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану від 28 лютого 2022 року №168 (далі Постанова №168), в редакції Постанови №386 від 09 серпня 2023 року, установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

09 серпня 2023 року до Постанови №168 постановою Кабінету Міністрів України №386 внесено зміни, згідно з якими Постанову №168 доповнено пунктом 1-2.

Відповідно до пункту 1-2 Постанови №168 виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.

Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які:

у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії;

захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі, коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення);

загинули (померли) внаслідок отриманого після введення воєнного стану поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини (виплата здійснюється за весь місяць, у якому особа загинула (померла)., що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Так, з урахуванням змін до Постанови №168 постановою Кабінету Міністрів України №386 від 09 серпня 2023 року, відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які, зокрема, у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Таким чином, додаткова винагорода у розмірі 100000,00 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні виплачується військовослужбовцям, зокрема, тим, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

При цьому, суд зауважує, що для виплати додаткової винагороди у розмірі 100000,00 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, на період дії воєнного стану, немає обов`язкової умови щодо безперервного перебування особи на стаціонарному лікуванні.

Тобто, у разі повторного та кожного наступного перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), за медичними показниками отриманого раніше поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини, виплата додаткової винагороди здійснюється у розмірі 100000,00 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні.

Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000,00 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення під час захисту Батьківщини. Така довідка видається відповідно до наказу командира військової частини.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.02.2024 Позивач отримав поранення під час виконання бойового завдання в складі підрозділу військової частини НОМЕР_2 , а саме поблизу населеного пункту АДРЕСА_4 , що підтверджується довідкою про обставини травми №1372 від 18.02.2024.

13.02.2024 отримав невідкладну медичну допомогу, про що свідчить первинна медична карта (форма 100) від 13.02.2024 та медична карта №1269 Ф. № 300 від 13.02.2024.

Відповідно до довідки ВЛК від 26.03.2024 поранення, отримане 13.02.2024 року пов`язане із захистом Батьківщини, згідно Класифікатора розподілу травм за ступенем тяжкості травма відноситься до тяжких.

З 14.02.2024 по 16.02.2024 перебував на стаціонарному лікуванні у Військово-медичному клінічному центрі Північного регіону 61058, м. Харків, що підтверджується Випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №1896.

З 17.02.2024 по 08.03.2024 перебував на стаціонарному лікуванні у військово-медичному клінічному центрі Західного регіону, м. Львів, що підтверджується Епікризом (перевідним в інший лікувальний заклад) від 08.03.2024.

З 08.03.2024 по 26.03.2024 перебував на стаціонарному лікуванні у Військовій частині НОМЕР_7 у АДРЕСА_3 , що підтверджується Медичною карткою хворого №613 від 26.03.2024.

З 26.03.2024 по 25.04.2024 перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «Лікарня святого Мартина», м. Мукачево, що підтверджується Випискою з медичної карти стаціонарного хворого №6231/2024 від 25.04.2024.

З 25.04.2024 по 26.04.2024 перебував на стаціонарному лікуванні у Військовій частині НОМЕР_7 , АДРЕСА_3 , що підтверджується Медичною картою хворого №1006 від 26.04.2024. Там же проходив військово-лікарську комісію, яка визначила потребу у подальшому лікуванні (реабілітації) на 60 днів, що підтверджується Довідкою військово-лікарської комісії №619/2753 від 26.04.2024.

З 27.04.2024 по 19.07.2024 перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «1 територіальне медичне об`єднання м. Львова», що підтверджується Випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №38664 від 20.05.2024, Випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №45284 від 13.06.2024, Випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №53461 від 03.07.2024, Випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №59970 від 19.07.2024.

18.07.2024 проходив військово-лікарську комісію, яка визначила потребу у подальшому лікуванні (реабілітації) на 30 днів, що підтверджується Довідкою військово-лікарської комісії №753 від 18.07.2024.

З 19.07.2024 по 29.07.2024 перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «Львівський обласний госпіталь ветеранів війни та репресованих ім. Ю. Липи», що підтверджується Випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №2500 від 29.07.2024.

З 29.07.2024 по 16.08.2024 перебував на стаціонарному лікуванні (реабілітації) медичному центрі благодійної організації «БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД «СУПЕРЛЮДИ»», м. Винники Львівської області, що підтверджується Випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №171 від 16.08.2024.

З 16.08.2024 по 30.09.2024 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «Львівський обласний госпіталь ветеранів війни та репресованих ім. Ю. Липи», що підтверджується картою стаціонарного хворого та випискою №2857.

Згідно Довідки військово-лікарської комісії №4167 від 19.08.2024 ОСОБА_1 потребує тривалого лікування та протезування.

У довідка ВЛК від 26.03.2024 №443/1942, від 26.04.2024 року №619/2753, від 18.07.2024 року №753, від 19.08.2024 року № 4167 зазначено, що травма, поранення отримане ОСОБА_1 , ТАК пов`язані із захистом Батьківщини. Згідно Класифікатора розподілу травм за ступенем тяжкості, дана травма відноситься до тяжких.

В період стаціонарного лікування з 14.02.2024 року по 30.09.2024 року Позивачу нараховувалось грошове забезпечення да додаткова винагорода 100000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні, передбаченої Постановою №168. Проте в період перебування Позивача на стаціонарному лікуванні з 25.06.2024 року по 17.07.2024 року, Відповідачем нарахування та виплата щомісячної додаткової винагороди у розмірі 100 000,00 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні, передбаченої Постановою №168 здійснена не була.

Вказана обставина підтверджується листом від 04 жовтня 2024 року № 815/2913, листом Командування ДШВ ЗСУ №117/ВихЗВГ/8830 від 16.10.2024 та довідкою від 27 листопада 2024 року № 133/9943.

Тобто, враховуючи вище встановлені судом факти, Відповідачу було достеменно відомо, що позивач у період з 14.02.2024 року по 30.09.2024 року перебував на безперервному стаціонарному лікуванні після тяжкого поранення за висновками військово-лікарських комісій, водночас, нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди у розмірі 100 000,00 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні, передбаченої Постановою №168, за періоди з 25.06.2024 року по 17.07.2024 року відповідач не здійснив.

Суд зауважує, що відсутність у відповідача станом на 25.06.2024 року висновку лікарняного закладу (військово-лікарської комісії) для прийняття командиром військової частини рішення про виплату йому грошового забезпечення після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні в лікарняних закладах, не може ставитись в провину позивачу та обмежувати його право на отримання належного йому грошового забезпечення, зокрема, додаткової винагороди у розмірі 100 000,00 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні, передбаченої Постановою №168, за періоди з 25.06.2024 року по 17.07.2024 року.

Враховуючи зазначене, суд критично відноситься до доводів відповідача відносно того, що військовослужбовцям, які перебувають на лікуванні у зв`язку з пораненням більше 4 місяців, та яким таке перебування рішенням командира військової частини не продовжено (у зв`язку з ненадходженням із лікарняного закладу або ВЛК висновку про необхідність подальшого лікування військовослужбовця), виплата грошового забезпечення та додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень не здійснюється.

Суд не погоджується з наведеними вище доводами відповідача та додатково враховує, що в контексті спірних правовідносин Постанова №168 передбачає дві підстави для проведення нарахування і виплати додаткової винагороди особам, зазначеним у пункті 1 та 1-1 такої Постанови, у розмірі 100 000,00 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні, а саме:

1) які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого;

2) які перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Також, відповідно до приписів Постанови №168 нарахування і виплата додаткової винагороди у розмірі 100 000,00 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні здійснюється особам, зазначеним у пункті 1-1 такої Постанови, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних). В той же час, наведені приписи не виокремлюють випадки перебування на стаціонарному лікуванні більше як 4 місяці, як обставину, коли виплата додаткової винагороди у розмірі 100 000,00 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні не здійснюється.

При цьому суд наголошує, що згідно з дослідженою медичною документацією (виписками із медичної карти стаціонарного хворого), позивач проходив безперервне лікування саме в умовах стаціонару у період з 14.02.2024 року по 30.09.2024 року, що відповідачем не заперечується.

Крім того, таке лікування відбувалося у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а саме отриманням позивачем 13.02.2024 року вибухове поранення, що підтверджується відповідним діагнозом, зазначеним у виписках з медичної карти стаціонарного хворого.

Так, позивач оскаржує, бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати щомісячної додаткової винагороди 100 000 гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року, пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні у періоди: з 25.06.2024 року по 17.07.2024 року.

Докази нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди у розмірі 100 000,00 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні, яка передбачена Постановою №168, за період з 25.06.2024 року по 17.07.2024 року в матеріалах справи відсутні.

Відтак, позивач має право на отримання додаткової винагороди у розмірі 100 000,00 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні, яка передбачена Постановою №168, з 25.06.2024 року по 17.07.2024 року, а тому бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати такої винагороди у відповідні періоди є протиправною.

Проте позовні вимоги в частині нарахування та невиплати Позивачу грошового забезпечення за період з 25.06.2024 року по 17.07.2024 року в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, суд зазначає, що такі вимоги задоволенню не підлягають, оскільки відповідно до листа від 04 жовтня 2024 року № 815/2913, листа Командування ДШВ ЗСУ №117/ВихЗВГ/8830 від 16.10.2024 та довідки від 27 листопада 2024 року № 133/9943, Позивачу за вказаний період було здійснено нарахування та виплату грошового забезпечення в повному обсязі.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), від 01.07.2003 №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 139 КАС України судовий збір у даній справі стягненню не підлягає, оскільки Позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись статтями 2, 4, 7-14, 19, 143, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_4 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) додаткової винагороди, збільшеної до 100 000,00 гривень за період з 25.06.2024 року по 17.07.2024 року в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, одержаним 13.02.2024 року, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_4 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) додаткову винагороду, збільшену до 100 000,00 гривень за період з 25.06.2024 року по 17.07.2024 року в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, одержаним 13.02.2024 року, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду у паперовому вигляді або через електронний кабінет (https://id.court.gov.ua/) у підсистемі Електронний суд.

У разі застосування судом частини третьої статті 243 КАС України строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Є.В. Череповський