Рішення № 124843375, 31.01.2025, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

31 січня 2025 року № 636/4860/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мельникова Р.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Чугуївського відділу у місті Чугуєві Управління Державної міграційної служби України в Харківській області, Управління Державної міграційної служби України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Чугуївського міського суду Харківської області з позовом, в якому просить суд:

- зобов`язати Чугуївський відділ ГУ ДМС в Харківській області оформити та видати йому паспорт громадянина України у вигляді книжечки зразка 1994 року.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що Чугуївський відділ ГУ ДМС в Харківській області відмовив у видачі паспорта книжечки зразка 1994 року у зв`язку з відсутністю рішення суду, що, на думку позивача, є протиправною відмовою, оскільки порушує його права та інтереси як громадянина. Своєю чергою позивачем зазначено, що право особи на отримання паспорта у традиційній формі у вигляді книжечки, а не у вигляді ID- картки, підтверджене постановою Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 року у зразковій справі №806/3265/17. Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.

Ухвалою судді Чугуївського міського суду Харківської області Буніна Є.О. від 12.07.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі за вказаним вище позовом, розгляд справи вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.

Ухвалою судді Чугуївського міського суду Харківської області Буніна Є.О. від 06.08.2024 року передано адміністративну справу № 636/4860/24 за вказаним вище позовом за підсудністю до Харківського окружного адміністративного суду.

Зазначена адміністративна справа надійшла до Харківського окружного адміністративного суду 09.09.2024 року.

Згідно проведеного автоматизованого розподілу судової справи між суддями дану адміністративну справу 09.09.2024 року передано в провадження судді Мельникова Р.В.

Ухвалою судді Харківського окружного адміністративного суду Мельникова Р.В. від 16.09.2024 року адміністративну справу за вказаним вище позовом прийнято до розгляду; розгляд адміністративної справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

Представником відповідача через канцелярію суду надано відзив на адміністративний позов, в якому вказано, що відповідач проти заявленого позову заперечує. Також відповідачем зазначено, що ОСОБА_1 звертався у січні 2020 р. до Чугуївського відділу ГУДМС в Харківській області з питання отримання паспорта громадянина України для виїзду за кордон та після оформлення такого документа 07.02.2020 р. серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 було присвоєно УНЗР 19870915-10911, котрий є незмінним протягом усього життя громадянина України. Таким чином, позивач при зверненні за отриманням вказаного документа, не заявляв будь-яких зауважень чи заперечень з релігійних переконань стосовно зазначеного документа. Крім того, серед поданих ОСОБА_1 документів, є також і код РНОКПП. Представником відповідача зазначено, що в даному випадку УНЗР у відношенні ОСОБА_1 вже сформований за його згодою та відомості внесені до ЄДДР, у зв`язку з чим доводи позивача щодо відмови від формування УНЗР відносно нього та внесення відомостей відносно нього до ЄДДР є безпідставними. На переконання відповідача, посилання позивача на його небажання присвоєння унікального номеру запису в Реєстрі, як на правомірну підставу його відмови в отриманні паспорта у вигляді ID-картки є необґрунтованими, оскільки номер УНЗР, який вже є присвоєним позивачу при оформленні паспорта громадянина України для виїзду за кордон, є незмінним та повторно не присвоюється. Попереднє отримання позивачем паспорта громадянина України для виїзду за кордон, при виготовленні якого було надано згоду на обробку персональних даних та було присвоєно унікальний номер запису в Реєстрі, який є єдиним та присвоюватись повторно не буде, свідчить, що отримання паспорта громадянина України у вигляді ID-картки жодним чином не порушує права позивача та в будь-якому разі не є втручанням у його приватне сімейне життя.

Позивачем також через канцелярію суду подано відповідь на відзив, в якій зазначено, що відповідачем у поданому до суду відзиві на позов вказано неправдиві відомості відносно нього. Так позивачем зазначено про помилковість посилань відповідача на обставини його звернення до Чугуївського відділу ГУДМС в Харківській області щодо отримання паспорта громадянина України для виїзду за кордон, оскільки за паспортом громадянина України для виїзду за кордон він звертався безпосередньо до Центру надання адміністративних послуг Чугуївської міської ради, про що свідчить система електронного документообігу «Бінго Офіс». Також позивачем вказано, що він не був ознайомлений з тим, що йому, релігійній людині, буде присвоєно унікальний номер запису в Реєстрі: УНЗР 19870915-10911. З огляду на вказане позивачем також зазначено прохання до суду відмінити наданий йому раніше без його згоди та роз`яснень УНЗР 19870915-10911. Своєю чергою позивачем вказано, що у відзиві на позов представником відповідача зазначено про надання ним серед документів коду РНОКПП, що також не відповідає дійсності, оскільки 10.07.2024 було написано заяву до Головного управління ДПС у Харківській області, в якій він відмовляється від ідентифікаційного номеру та серед документів, які було надано з заявою, зазначено про надання оригіналу довідки про присвоєння ідентифікаційного номера. Вказане, на переконання позивача, свідчить на користь того, що є порушення ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основних свобод від 04.11.1950 року. Крім того. позивачем вказано на обставини невірного зазначення стосовно нього у Єдиному державному демографічному реєстрі відомостей, а саме прізвища, ім`я та по батькові, місця народження, статусу паспорта громадянина України, який ним було втрачено.

Суд зазначає, що відповідно до положень ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 20.05.2024 р. звернувся до Чугуївського відділу ГУДМС в Харківській області із заявою щодо вчинення дій з приводу видачі йому паспорта громадянина України у вигляді книжечки у зв`язку з втратою раніше виданого документа.

На вказану заяву листом Чугуївського відділу Головного управління ДМС України в Харківській області від 30.05.2024 року № 6355-114/6355-24 позивача повідомлено про те, що постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 року №398 «Про внесення змін до пункту 3 постанови КМУ від 25.03.2015 року №302 (набрала чинність 06.07.2019), внесено зміни, якими передбачається, що Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року. Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом МВС від 06.06.2019 №456, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14.06.2019 року №620/33591. Отже, зазначено, що за відсутності відповідного рішення суду на сьогодні у Чугуївського відділу ГУ ДМС у Харківській області відсутні правові підстави оформлення та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки зразка 1994року у зв`язку з втратою.

Вказані обставини, на переконання позивача, свідчать на користь того, що відповідачем було допущено порушення його прав та протиправно не оформлено та не видано йому паспорт громадянина України у вигляді книжечки зразка 1994 року, що в свою чергу є підставою для зобов`язання відповідача вчинити такі дії.

Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам та запереченням проти них, суд зазначає наступне.

Згідно з вимогами статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Приписами ст.3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Згідно із ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ч. 2 ст.32 Конституції України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

За змістом частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України, зокрема, визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; громадянство, правосуб`єктність громадян, засади регулювання демографічних та міграційних процесів.

Згідно із п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про громадянство України» від 18 січня 2001 року № 2235-III (далі - Закон № 2235-ІІІ) документом, що підтверджує громадянство України є паспорт громадянина України.

Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20 листопада 2012 року № 5492-VI (далі - Закон № 5492-VI) визначено правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи.

Положеннями ч.1 ст. 4 Закону № 5492-VI визначено, що Єдиний державний демографічний реєстр - електронна інформаційно-телекомунікаційна система, яка призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.

Відповідно до частин першої-другої статті 14 Закону № 5492-VI форма кожного документа встановлюється цим Законом.

Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст.21 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.

Кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов`язаний отримати паспорт громадянина України. Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частина 4 ст.21 Закону № 5492-VI регламентує, що паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.

Водночас за змістом пункту 3 Положення № 2503-XII бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно із пунктом 16 Положення № 2503-XII обмін паспорта провадиться у разі: зміни (переміни) прізвища, імені або по батькові; встановлення розбіжностей у записах; непридатності для користування.

В силу пунктів 1 - 4 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302 (далі - Порядок № 302) паспорт громадянина України (паспорт) є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.

Паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.

Кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, зобов`язаний отримати паспорт.

Паспорт оформляється особам, які не досягли 18-річного віку, на чотири роки, а особам, які досягли 18-річного віку, - на кожні 10 років.

Пунктом 5 Порядку № 302 визначено, що у разі втрати або викрадення паспорта особі замість втраченого або викраденого оформляється та видається новий паспорт.

Згідно із ч.1 ст.6 Закону України «Про захист персональних даних» від 01 червня 2010 року № 2297-VI (далі - Закон - № 2297-VI) мета обробки персональних даних мас бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних та відповідати законодавству про захист персональних даних.

Статтею 2 Закону № 2297-VI визначено, що персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Положеннями ч.ч. 5-6 ст.6 Закону № 2297-VI передбачено, що обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.

Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Відтак з аналізу викладеного вище вбачається, що правове регулювання свідчить про те, що Положенням № 2503-XII передбачено дві форми паспорта громадянина України, а саме у формі книжечки або картки.

Під час розгляду справи встановлено доводи позивача стосовно того, що він був документований паспортом громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року серії НОМЕР_2 , який видано Чугуївським РВ УМВС України в Харківській області 14.09.2004 року, проте такий було втрачено, що зумовило звернення позивача до відповідача із заявою про видачу йому паспорту громадянина України зразка 1994 року, замість втраченого.

При цьому судом встановлено, що відповідач листом повідомив позивача про відсутність підстав для видачі паспорта громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року з огляду на відсутність рішення суду.

Своєю чергою в рамках розгляду справи встановлено, що позивач також був документований паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 , який було видано 07.02.2020 року та який є дійсним до 07.02.2030 року, та позивачу присвоєно УНЗР 19870915-10911.

В той же час, видача такого документу позивачу відбулась за його особистим зверненням у січні 2020 року із заявою про видачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон.

Позивачем у поданій до суду відповіді на відзив вказано на обставини того, що він не був обізнаний про присвоєння йому УНЗР та про це йому стало відомо лише з поданого до суду представником відповідача відзиву на позов. В той же час, наголошено на обставинах звернення до податкового органу з приводу відмови від ідентифікаційного номера та розміщення про таке оголошення у засобах масової інформації.

Позивачем вказано на те, що його звернення до відповідача щодо оформлення та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року та до податкового органу щодо відмови від ідентифікаційного номера обумовлено його релігійними переконаннями, а спір, що виник між ним та відповідачем у цій справі належить розглядати з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 19 вересня 2018 року у зразковій справі № 806/3265/17.

Надаючи оцінку вказаним обставинам, суд зазначає, що правова позиція щодо наявності права громадян на отримання паспорта у формі книжечки була викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року в зразковій справі №806/3265/17 (Пз/9901/2/18).

У зразковій справі № 806/3265/17 Велика Палата Верховного Суду вказала на ознаки цієї типової справи: а) позивач - фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки, у відповідності до Положення № 2503-ХІІ; б) відповідач - територіальні органи ДМС України; в) предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов`язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки, у відповідності до Положення № 2503-ХІІ.

Водночас у цій справі відповідачі не приймали рішення про відмову позивачу у видачі паспорту у вигляді книжечки з підстав ненадання особою згоди на обробку персональних даних.

Велика Палата Верховного Суду, розглянувши зразкову справу № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18), дійшла висновку про те, що норми Закону №5492-VI, на відміну від норм Положення №2503-XII (теж діючого на момент виникнення правовідносин), не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорта у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім`я та по батькові, та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було «встановлене законом»), не було «необхідним у демократичному суспільстві» у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя в контексті неможливості реалізації права на власне ім`я, що становить порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.

Також Велика Палата Верховного Суду у зразковій справі констатувала, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.

З урахуванням викладеного, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що позовні вимоги про визнання протиправними дії Відділу УДМС щодо відмови у видачі позивачеві паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення №2503-ХІІ є обґрунтованими. При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що самі по собі дії Відділу УДМС щодо відмови позивачеві у видачі їй паспорта громадянина України у формі книжечки відповідали Закону №5492-VI.

Суд зазначає, що відповідно до пунктів 21, 22 частини 1 статті 4 КАС України типові адміністративні справи - адміністративні справи, відповідачем у яких є один і той самий суб`єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи), спір у яких виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких позивачами заявлено аналогічні вимоги; зразкова адміністративна справа - типова адміністративна справа, прийнята до провадження Верховним Судом як судом першої інстанції для постановлення зразкового рішення.

Отже, з огляду на викладене вище слід дійти висновку про те, що ознаками типових адміністративних справ є один і той же відповідач-суб`єкт владних повноважень та/або його відокремлені структурні підрозділи, аналогічні підстави публічно-правового спору, однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин та аналогічні позовні вимоги.

З огляду на встановлені під час розгляду цієї справи обставини суд доходить висновку про те, що справа №636/4860/24 не може бути визначена як типова, оскільки позивач звернувся до відповідача із заявою про видачу паспорта громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року та попередньо був вже документований паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 , із одночасним присвоєнням УНЗР 19870915-10911.

Отже, при оформленні зазначеного документу позивач надавав згоду на обробку персональних даних, що і обумовили внесення даних про нього до Єдиного державного демографічного реєстру (ЄДДР).

Доказів протилежного до суду під час розгляду справи надано не було.

Однак, у зразковій справі правовідносини стосувались майбутнього внесення персональних даних до Реєстру, та предметом розгляду у такій справі було порушене право мати паспорт у альтернативній формі особи, яка не надавала згоду на обробку персональних даних.

Відтак, посилання позивача на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у зразковій справі № 806/3265/17, не можуть вважатися судом релевантними до спірних правовідносин, оскільки ці висновки стосуються інших правовідносин, а саме при їх прийнятті суд захистив право позивача на виготовлення паспорта у традиційній формі книжечки зразка 1994 року (внутрішній паспорт громадянина України) виключно з огляду на його релігійні переконання для особи, яка ніколи не зверталася за оформленням біометричних документів.

Водночас суд враховує висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 08 червня 2023 року у справі № 380/5977/21, від 22 березня 2024 року у справі № 540/4500/21, відповідно до яких, використання позивачем паспорта громадянина України для виїзду за кордон, при виготовленні якого було надано згоду на обробку персональних даних та було присвоєно унікальний номер запису в Реєстрі, який є єдиним та присвоюватись повторно не буде, свідчить, що отримання паспорта громадянина України у вигляді ID-картки жодним чином не порушує права позивачки та в будь-якому разі не є втручанням у її приватне і сімейне життя.

Також суд враховує посилання позивача на обставини звернення до контролюючого органу стосовно відмови від реєстраційного номеру облікової картки платника податків з огляду на релігійні переконання, проте зазначає, що вказане не впливає на зміст спірних правовідносин, з огляду на їх характер та викладені вище висновки. Крім того, суд зазначає, що позивачем до суду не надано доказів розгляду зазначеної заяви уповноваженим органом.

Таким чином, суд вважає вимоги позивача щодо зобов`язання Чугуївського відділу ГУ ДМС в Харківській області оформити та видати йому паспорт громадянина України у вигляді книжечки зразка 1994 року станом на час розгляду цієї справи такими, що не підлягають задоволенню.

При розгляді справи судом також враховано висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 28.11.2024 року у справі №420/6552/24 та в ухвалі від 21.01.2025 року.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Положеннями ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст.2, 6-11, 14, 77, 78, 139, 243-246, 250, 255, 257-262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Чугуївського відділу у місті Чугуєві Управління Державної міграційної служби України в Харківській області (вул. Гвардійська, буд. 31, м. Чугуїв, Харківська обл., 63503), Управління Державної міграційної служби України в Харківській області (вул. Римарська, буд. 24, м. Харків, 61057) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Мельников Р.В.