Рішення № 124842869, 31.01.2025, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

31 січня 2025 рокум. Рівне№460/14838/24

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Максимчука О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

1. Стислий виклад позицій учасників справи

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з вказаним адміністративним позовом (позовною заявою) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач-1), Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - відповідач-2), у якому позивач просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення відповідача-2 №172650003115 від 15.08.2024 про відмову у призначенні пенсії позивачу відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов`язати відповідача-2 призначити позивачу пенсію зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з дня звернення до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії, з урахуванням одного року страхового стажу; зобов`язати відповідача-1 виплачувати позивачу пенсію зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з дня звернення до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії.

Обґрунтовуючи свій позов, позивач зазначає про те, що звернувся 04.09.2024 до пенсійного органу за призначенням пенсії відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі Закон №796-ХІІ), однак отримав відмову, яка обгрунтована тим, що відповідно до статті 10 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон №1058-IV) особі, яка має право на різні види пенсії, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором. Оскільки чоловік ОСОБА_2 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області та з 28.09.2014 та по даний час отримує дострокову пенсію за віком як батько, який виховав п`ятьох і більше дітей до шестирічного віку, відповідач-2 вважає, що призначення йому пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ можливе у разі припинення виплати дострокової пенсії за віком ОСОБА_2 . Вважає таке рішення відповідача-2 протиправним та таким що порушує право позивача на соціальний захист, а тому просить позовні вимоги задовольнити повністю.

08.01.2025 від відповідача-2 надійшов відзив. В своїх запереченнях щодо позовної заяви зазначає, що згідно довідки №995 від 09.05.2024, виданої Антонівською сільською радою Вараського району Рівненської області, період проживання Позивача на території зони гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 становить 0 років 8 місяців 7 днів. Загальний період проживання на території зони гарантованого добровільного відселення становить 0 років 8 місяців 7 днів. До періоду проживання/роботи у зоні гарантованого добровільного відселення не враховано період перебування Позивача у зоні гарантованого добровільного відселення з 01.09.1986 по 01.08.1991, з 01.12.1991 по 01.01.1993, згідно рішення Володимирецького районного суду від 05.09.2024 у справі №556/2051/24 про встановлення факту проживання, оскільки органи Пенсійного фонду України не зобов`язано даним рішенням призначити пенсію із зменшенням пенсійного віку. За наданими документами та згідно даних індивідуальних відомостей про застраховану особу, що містяться в системі персоніфікованого обліку страховий стаж становить 22 роки 11 місяців 03 дні, отже дії Пенсійного органу щодо відмови в призначенні дострокової пенсії позивачу є правомірними, а відтак позовні вимоги не підлягають задоволенню.

14.01.2025 від відповідача-1 надійшов відзив. Заперечуючи щодо позовних вимог зазначає, що дії зобов`язального характеру щодо призначення позивачу пенсії має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, яким у цьому випадку є відповідач-2. Зазначає, що позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону №796-ХІІ, оскільки правом на призначення дострокової пенсії за віком (незалежно від виду) до досягнення віку, передбаченого статтею 26 використано чоловіком ОСОБА_2 . Призначення позивачу пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ можливе у разі припинення виплати дострокової пенсії за віком ОСОБА_2 . Відтак, право на призначення пенсії відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ у ОСОБА_1 відсутнє, оскільки даним право скористався батько ОСОБА_2 . З огляду на вказане відповідач-2 зазначає про те, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

2. Заяви, клопотання учасників справи, інші процесуальні дії у справі.

Позовна заява подана до суду 02.12.2024 у паперовій формі шляхом направлення засобами поштового зв`язку, надійшла до суду і була зареєстрована в автоматизованій системі діловодства суду 05.12.2024.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.12.2024 визначено суддю Максимчука О.О. головуючим суддею (суддею-доповідачем) з розгляду справи за вказаною позовною заявою.

Ухвалою від 09.12.2024 суд зазначену позовну заяву залишив без руху, встановив позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви тривалістю 10 днів з дня вручення позивачу цієї ухвали та встановити позивачу спосіб усунення недоліків вказаної позовної заяви, а саме подання позивачем до суду: оригіналу або копії оспорюваного акта (рішення від 15.08.2024 №172650003115) або засвідчений витяг з нього, а у разі відсутності акта - клопотання про його витребування; оригінали або належним чином засвідчені копії додатків до позовної заяви для суду і відповідача.

17.12.2024 на виконання ухвали суду від 09.12.2024 позивач подав до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви, до якої долучено позовну заяву з уточненими позовними вимогами та копії додатків до позовної заяви відповідно до кількості учасників справи.

Ухвалою від 23.12.2024 суд прийняв вказану позовну заяву до розгляду і відкрив провадження в адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановив відповідачам п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позов.

Відповідачі скористалися правом на подання відзивів на позовну заяву та подали 08.01.2025 та 14.01.2025 до суду відзиви, у яких відповідачі виклали свої заперечення проти позову.

На момент розгляду справи по суті і ухвалення судом цього рішення інші заяви, клопотання від учасників справи до суду не надійшли, а також суд не здійснював інші процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо).

З урахуванням вимог частини 4 статті 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження суд не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

3. Встановлені судом обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Розглянувши наявні у справі матеріали, з`ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх позовні вимоги і заперечення, дослідивши подані сторонами письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, що враховані судом при вирішення спору по суті.

ОСОБА_1 , народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Зносичі Сарненського району Рівненської області, є громадянкою України, має статус особи, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням категорії 3 серії НОМЕР_1 , виданим позивачу 08.10.2012 Рівненською обласною державною адміністрацією.

Відповідно до довідки Зносицького старостинського округу Сарненського району Рівненської області від 22.07.2024 №583 позивач дійсно проживала та була зареєстрована в с. Зносичі Сарненського району Рівненської області в період з 01.01.1986 по 01.07.1987, з 07.09.1988 по 29.10.1991, територія даного населеного пункту віднесена до зони гарантованого добровільного відселення згідно з постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 №106.

Відповідно до довідки Центру надання адміністративних послуг Сарненської міської ради Рівненської області від 22.08.2024 №03/23-207 позивач дійсно зареєстрована в с. Костянтинівка Сарненського району Рівненської області в період з 17.05.1996 по даний час, територія даного населеного пункту віднесена до зони гарантованого добровільного відселення згідно з постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 №106.

Після досягнення 22.08.2024 віку 54 роки, позивач 04.09.2024 звернулась до Пенсійного фонду України з заявою про призначення/перерахунок пенсії за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку на 6 років.

З урахуванням принципу екстериторіальності, заяву позивача про призначення пенсії розглянуто відповідачем-2 та 11.09.2024 прийнято рішення №172650003115 про відмову у призначенні пенсії за віком за нормами статті 55 Закону №796-ХІІ. В рішенні вказано, що відмову, яка обгрунтована тим, що відповідно до статті 10 Закону №1058-IV особі, яка має право на різні види пенсії, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором. За вибором матері або в разі її відсутності, якщо виховання п`ятьох або більше дітей, дитини з інвалідністю чи тяжко хворої дитини, якій не встановлено інвалідність, до шестирічного віку здійснювалося батьком, батьку призначається дострокова пенсія за віком після досягнення віку 55 років та за наявності страхового стажу не менше ніж 20 років. Згідно поданий документів підтверджено період роботи (проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 4 роки 03 місяці 29 днів, тобто право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку особа має, так як набула статусу потерпілої особи, оскільки станом на 01.01.1993 прожила на вище зазначеній території 3 роки. Підтверджено право на зниження пенсійного віку на 6 років. Відповідно до документів, доданих до заяви про призначення пенсії заявниця народила та виховала до шестирічного віку семеро дітей. Чоловік заявника перебуває на обліку Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області та з 28.09.2014 та по даний час отримує дострокову пенсію за віком як батько, який виховав п`ятьох і більше дітей до шестирічного віку. Враховуючи вищевикладене заявнику відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону №796-ХІІ оскільки виплату дострокової пенсії за віком батькові не припинено.

Отже у цій справі, яка розглядається судом, предметом спору є визнання протиправним та скасування рішення відповідача-2 №172650003115 від 11.09.2024 про відмову в призначенні пенсії за віком на підставі ст. 55 Закону №796-XII; зобов`язання відповідача-2 призначити та відповідача-1 виплачувати позивачу пенсію за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону №796-XII з дня звернення до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії.

4. Нормативно-правове регулювання спірних правовідносин та висновки суду.

Встановивши наведені вище фактичні обставини справи та відповідні їм спірні правовідносини, суд вважає, що до спірних правовідносин за наведених фактичних обставин справи підлягають застосуванню такі норми права і висновки Верховного суду про їх застосування.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Частиною 1 статті 9 Закону №1058-ІV, який набрав чинності 01.01.2004, передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Умови призначення пенсії за віком встановлено ст.26 Закону №1058-ІV.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон №796-XII.

Згідно зі статтею 49 Закону №796-XI, пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Статтею 55 Закону №796-XII визначено умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення. Відповідно до частини 1 статті 55 Закону №796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-ІV за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Абзацом 5 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону №796-XII передбачено, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку на 3 роки та додатково на 1 рік за 2 роки проживання або роботи, але не більше 6 років. При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Частиною 3 статті 55 Закону №796-XII прямо передбачено, що призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону №1058-ІV і цього Закону. Згідно з п.13 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-ІV, у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до законів України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором. Порядок фінансування цих пенсій встановлюється відповідними законами.

Системний аналіз вказаних правових норм свідчить про те, що призначення та виплата пенсій особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, провадиться, у разі вибору цих осіб, згідно з нормами Закону №1058-ІV і з урахуванням додаткових пільг, встановлених Законом №796-XII. Іншими словами, норми спеціального закону в даному випадку застосовуються субсидіарно із нормами загального закону, доповнюють і конкретизують їх.

Таким чином, особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та яка проживала або працювала на території зони гарантованого добровільного відселення з моменту аварії на ЧАЕС до 01.01.1993 протягом не менше трьох років, має право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку. При цьому, постійне проживання такої особи або постійна праця у зазначеній зоні з моменту аварії по 31.07.1986, незалежно від часу проживання або роботи в цей період, дає особі право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 3 роки (початкова величина), а також додатково 1 рік за кожні два повні роки проживання або роботи на такій території, але не більше 6 років.

Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058-ІV, затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1, далі - Порядок №22-1).

Пунктом 4.7 розділу ІV Порядку №22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Згідно з абзацом 9 підпункту 5 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1 документами, які засвідчують особливий статус особи є, зокрема, посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи (за наявності)) та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).

Статтею 14 Закону №796-XII визначено категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, для встановлення пільг і компенсацій. До них, зокрема, належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, - категорія 3.

Документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» (частина 3 статті 65 Закону №796-XII).

Відповідно до статті 15 Закону №796-XII довідка про період проживання, роботи на цих територіях, є підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях.

Отже, єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-XII, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».

Видача посвідчень проводиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій. Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено, що таке посвідчення позивачу видане уповноваженим на те державним органом (Рівненською обласною державною адміністрацією), який при видачі зазначеного посвідчення перевіряв достовірність поданих позивачем документів.

Наявність у позивача посвідчення особи, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи підтверджує факт проживання або роботи станом на 01.01.1993 у зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років, оскільки наведена обставина є умовою для видачі такого посвідчення відповідно до пункту 10 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.1992 №501 (в редакції чинній на момент видачі позивачці посвідчення).

Вказана позиція суду узгоджується з висновками викладеними в постанові Верховного Суду від 18.09.2024 у справі №240/6201/23.

Довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.

Такі висновки щодо застосування норм права викладені Верховним Судом у постановах від 27.02.2018 у справі №344/9789/17, від 24.10.2019 у справі №152/651/17, від 25.11.2019 у справі №464/4150/17 та від 27.04.2020 у справі №212/5780/16-а, від 17.05.2021 №398/494/17, від 17.05.2021 №336/6218/16-а, від 07.05.2024 у справі №460/38580/22.

Визначення категорій зон радіоактивного забруднення передбачено статтею 2 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 27.02.1991 №791а-ХІІ (далі - Закон №791а-ХІІ), частина 1 якої, у редакції чинній до 01.01.2015, визначала чотири зони радіоактивного забруднення, а саме: зона відчуження; зона безумовного (обов`язкового) відселення; зона гарантованого (добровільного) відселення; зона посиленого радіоекологічного контролю.

Відповідно до частин 2 та 3 статті 2 Закону №791а-ХІІ, повноваження щодо установлення меж цих зон, визначення переліку населених пунктів, які відносяться до конкретної зони радіоактивного забруднення делеговані Кабінету Міністрів України.

Перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення затверджено постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 23.07.1991 №106.

Відповідно до довідки Зносицького старостинського округу Сарненського району Рівненської області від 22.07.2024 №583 позивач дійсно проживала та була зареєстрована в с. Зносичі Сарненського району Рівненської області в період з 01.01.1986 по 01.07.1987, з 07.09.1988 по 29.10.1991, територія даного населеного пункту віднесена до зони гарантованого добровільного відселення згідно з постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 №106.

Відповідно до довідки Центру надання адміністративних послуг Сарненської міської ради Рівненської області від 22.08.2024 №03/23-207 позивач дійсно зареєстрована в с. Костянтинівка Сарненського району Рівненської області в період з 17.05.1996 по даний час, територія даного населеного пункту віднесена до зони гарантованого добровільного відселення згідно з постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 №106.

Суд зауважує, що відповідно до частини 3 та частини 4 статті 15 Закону №796-ХІІ, підставами для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.

Тобто, факт проживання особи на території зони гарантованого добровільного відселення засвідчує довідка органу державної влади чи органу місцевого самоврядування.

Відтак, суд відхиляє твердження відповідача-1 викладені ним у відзиві на позовну заяву про відсутність у позивача права на призначення дострокової пенсії, так як в період з 1990 по 1994 рік позивач навчалась в Московському гідрометеорологічному технікумі, тобто поза межами зони гарантованого добровільного відселення, оскільки в силу вимог п.7 Порядку №22-1 при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 №796-XII документами, що підтверджують факт проживання особи на територіях радіоактивного забруднення є посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування. Дані щодо місця навчання чи роботи позивача в іншому місті не можуть спростувати факту постійного проживання у зоні гарантованого добровільного відселення, що підтверджено довідкою органу місцевого самоврядування та посвідченням позивача як громадянина, який потерпів від Чорнобильської катастрофи (категорія 3).

Також, суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутня інформація про те, що відповідна довідка була відкликана, будь-якими суб`єктами оскаржена та відповідним органом скасована, а тому слугує належним доказом у справі та підтверджує факт проживання позивача на території зони гарантованого добровільного відселення у вищевказаний період.

Така позиція суду узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 27.03.2019 у справі №569/7589/17 (№14-560цс18), від 10.04.2019 у справі №162/760/17 (№14-550цс18) та постанові Верховного Суду від 06.05.2020 у справі №381/3359/17 (№61-16015св18), які є обов`язковими для врахування судом в силу вимог частини 5 статті 242 КАС України.

Окрім того, виходячи зі змісту абзацу 5 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону №796-XII де зазначається, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років мають право на зниження пенсійного віку на 3 роки та додатково на 1 рік за 2 роки проживання або роботи, але не більше 6 років, суд з цього приводу зауважує, що з наявної в матеріалах справи трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 від 15.09.1987 вбачається, що в період з 17.05.1989 позивач була працевлаштована в м. Сарни, що в свою чергу виключає її фактичне перебування в Московському гідрометеорологічному технікумі з 1990 по 1994 роки як про це зазначає у своєму відзиві на позовну заяву відповідач-1, оскільки суд не виключає та відповідачами не доведено зворотного, що позивач міг навчатись дистанційно, на заочній формі навчання або за індивідуальним планом.

Враховуючи, що в період з 07.09.1988 по 29.10.1991 позивач був зареєстрований та проживав у с. Зносичі Сарненського району Рівненської області, що підтверджується довідкою органу місцевого самоврядування від 22.07.2024 №583, то факт працевлаштування особи у м. Сарни, сам по собі не виключає можливості постійного фактичного проживання такої особи у зоні гарантованого добровільного відселення, враховуючи не спростовану відповідачем будь-якими доказами можливість щоденного або періодичного доїзду особи з місця свого постійного проживання у зоні гарантованого добровільного відселення до місця роботи поза населеним пунктом проживання і у зворотному напрямку.

Відтак, суд відхиляє доводи відповідача-1 наведені ним у відзиві на позовну заяву як такі, що не доводять відсутності у позивача достатнього періоду проживання в зоні гарантованого добровільного відселення з наведених вище міркувань.

Суд також звертає увагу, що відповідач-2 під час винесення оскаржуваного рішення від 11.09.2024 №172650003115 не піддавав сумніву достатність періоду проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993, а навпаки зазначив, що «згідно поданих документів підтверджено період роботи (проживання у зоні гарантованого добровільного відселення позивача станом на 01.01.1993 4 роки 03 місяці 29 днів, тобто право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку особа має, так як набула статусу потерпілої особи, оскільки станом на 01.01.1993 прожила на вище зазначеній території 3 роки. Підтверджено право на зниження пенсійного віку на 6 років».

Відтак, відповідно до обставин даної справи, період проживання позивача на території зони гарантованого добровільного відселення не є спірним та не ставиться під сумнів відповідачем-2 в його рішенні від 11.09.2024 №172650003115, а отже позивач має право на зниження пенсійного віку на максимально можливих 6 років.

Суд зауважує, що другою обов`язковою умовою для призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII є наявність у особи відповідного страхового стажу, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

В силу приписів статті 26 Закону №1058-IV, для призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку особи мають право за наявності страхового стажу, зокрема у період з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.

Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії (абзац 2 частини 4 статті 26 Закону №1058-ІV).

Суд встановив, що позивач досягнув віку 54 років у 2024 році.

Таким чином, на момент досягнення необхідного віку, а саме станом на 2024 рік, страховий стаж позивача повинен становити не менше 31 року, а з урахуванням зменшення на 6 років, страховий стаж повинен становити не менше 25 років.

Отже, для осіб, які набули право на зменшення пенсійного віку на 6 років відповідно до статті 55 Закону №796-XII, призначається пенсія за умови: 1) досягнення віку 60-6 = 54 роки, 2) наявності страхового стажу 31-6 = 25 років.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи розрахунку стажу (Форма РС-право) станом на дату звернення позивача з заявою про призначення дострокової пенсії (04.09.2024) страховий стаж позивача становить 34 роки 1 місяць 2 дні, що є достатнім для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ з урахуванням зменшення на 6 років.

Суд не бере до уваги доводи відповідача-2 наведені ним у відзиві на позовну заяву від 08.01.2025 щодо відсутності у позивача достатнього періоду проживання у зоні гарантованого добровільного відселення та відсутності необхідного страхового стажу, оскільки відомості наведені ним в оскаржуваному рішенні від 11.09.2024 та у відзиві від 08.01.2025 відрізняються, окрім того містять посилання на документи, які відсутні в матеріалах справи та ймовірно не стосуються позивача, а саме рішення Володимирецького районного суду від 05.09.2024 у справі №556/2051/24 про встановлення факту проживання та довідка №995 від 09.05.2024, видана Антонівською сільською радою Вараського району Рівненської області. Відповідач не доводить належними та допустимими доказами описані ним події у відзиві, які серед іншого суперечать обставинам наведеним ним в оскаржуваному рішенні від 11.09.2024 №172650003115.

Однак, спірним питанням в межах розгляду даної справи є питання наявності або ж відсутності в позивача права на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, оскільки правом дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 3 частини 1 статті 115 Закону №1058-ІV скористався чоловік позивача ОСОБА_2 , як батько, який виховав п`ятьох і більше дітей до шестирічного віку.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам в цій частині суд зазначає наступне.

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 №137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 115 Закону №1058-IV право на призначення дострокової пенсії за віком мають жінки, які народили п`ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матері осіб з інвалідністю з дитинства, які виховали їх до зазначеного віку, - після досягнення 50 років та за наявності страхового стажу не менше 15 років. При цьому до числа осіб з інвалідністю з дитинства належать також діти з інвалідністю віком до 18 років.

За вибором матері або в разі її відсутності, якщо виховання п`ятьох або більше дітей, дитини з інвалідністю чи тяжко хворої дитини, якій не встановлено інвалідність, до шестирічного віку здійснювалося батьком, батьку призначається дострокова пенсія за віком після досягнення віку 55 років та за наявності страхового стажу не менше ніж 20 років.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон №1788-ХІІ) жінки, які народили п`ятеро або більше дітей і виховали їх до восьмирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на пенсію за віком після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 15 років із зарахуванням до стажу часу догляду за дітьми (пункти "є" і "ж" статті 56). При цьому до числа інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди віком до 16 років, які мають право на одержання соціальної пенсії (стаття 94).

У разі відсутності матері, коли виховання дитини-інваліда здійснювалось його батьком, йому призначається пенсія за віком після досягнення 55 років при стажі роботи 20 років.

Отже, із аналізу пункту 3 частини 1 статті 115 Закону №1058-IV та частини 1 статті 17 Закону №1788-XII слідує, що право на призначення дострокової пенсії має не лише матір, але і її чоловік, який виховав п`ятьох або більше дітей до шестирічного віку.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не заперечує обставини, які надають право позивачу на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ на 6 років.

При цьому, позиція пенсійного органу полягає в тому, що право на призначення дострокової пенсії за віком (незалежно від виду) до досягнення віку, передбаченого статтею 26 вже використано чоловіком позивача ОСОБА_2 , а тому позивач не має права на дострокову пенсію за віком, оскільки виплату дострокової пенсії за віком її чоловіку не припинено.

Разом з тим, суд звертає увагу, що така позиція пенсійного органу є помилковою з огляду на наступне.

Як слідує з матеріалів справи, своє право на отримання пенсії із підстав, встановлених пунктом 3 частини 1 статті 115 Закону №1058-IV позивач не використала, а навпаки відмовились від такого виду пенсії на користь свого чоловіка, що підтверджується наявною в матеріалах справи заявою позивача від 30.10.2014.

Суд зауважує, що позивач делегував своє дострокове право на пенсію за віком відповідно до пункту 3 частини 1 статті 115 Закону №1058-IV та статті 17 Закону №1788-ХІІ своєму чоловіку, водночас підставою звернення позивача до відповідача із заявою про призначення їй пенсії зі зниженням пенсійного віку було саме наявність такого права за нормами іншого закону, а саме Закону №796-ХІІ, яким передбаченого інші умови і підстави призначення дострокової пенсії.

Тобто, маючи у 2014 році право на такий вид дострокової пенсії як жінка, яка народила п`ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, позивач відмовився від такої на користь свого чоловіка, водночас досягнувши необхідного віку з урахуванням зниження на 6 років, звернулась за призначенням пенсії як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи за нормами Закону №796-ХІІ.

Разом з тим, суд вважає протиправними такі мотиви відмови відповідача-2 у призначенні пенсії, оскільки допустимість реалізації права позивача на призначення дострокової пенсії у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 115 Закону №1058-IV, не може ставитися у залежність від реалізації особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи свого права на призначення пенсії за віком, передбаченого іншими нормами законодавства, зокрема статтею 55 Закону №796-ХІІ.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що відповідач-2 безпідставно відмовив позивачу в призначенні пенсії дострокової пенсії, внаслідок чого порушив гарантоване державою право позивача на пенсійне забезпечення.

Відтак, враховуючи протиправність дій відповідача-2 щодо відмови позивачу в призначенні дострокової пенсії за нормами статті 55 Закону №796-ХІІ суд зазначає, що позивач досягнув віку, визначеного Законом №1058-IV з врахуванням зменшення, проживав необхідну кількість років в зоні гарантованого добровільного відселення та має достатню кількість страхового стажу для призначення пенсії відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ, а тому суд відхиляє доводи відповідачів про те, що позивачу правомірно відмовлено в призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсії віку.

Відповідно до статті 45 Закону 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, а саме пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

За таких обставин, враховуючи дату звернення позивача до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком 04.09.2024, дату народження позивача - ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд вважає, що така пенсія повинна бути призначена з 23.08.2024.

Підсумовуючи викладене вище, зважаючи на встановлені обставини справи і наведені вище норми права, якими врегульовані спірні правовідносини, суд дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення від 11.09.2024 №172650003115 прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області не на підставі, не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а також без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому це рішення є протиправними та підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

У справі, яка розглядається суд встановив, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурними підрозділами визначено ГУ ПФУ в Житомирській області, рішенням якого позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку.

Тож, дії зобов`язального характеру щодо призначення позивачу пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення позивачу пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, яким у цьому випадку є ГУ ПФУ в Житомирській області.

Суд також враховує позицію Верховного Суду, висловлену в постанові від 08.02.2024 у справі №500/1216/23, згідно з якою дії зобов`язального характеру щодо зарахування стажу, призначення пенсії має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.

За правилами пункту 4.10. розділу IV Порядку №22-1 (у редакції згаданих вище змін), після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії. З аналізу вказаних вище положень випливає, що після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення (перерахунок) пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, тобто територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, тобто, територіальному органу Пенсійного фонду України, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця перебування особи для здійснення виплати такої пенсії. Тобто, нарахування та виплату пенсії проводить територіальний орган Пенсійного фонду України за місцем фактичного проживання (реєстрації)/перебування особи.

У відповідності до частини 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про наявність підстав для повного задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування рішення відповідача-2 від 11.09.2024 №172650003115 щодо відмови позивачу у призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку на 6 років на підставі статті 55 Закону №796-ХІІ, зобов`язання відповідача-2 призначити позивачу пенсію за віком із зниженням пенсійного віку на 6 років на підставі статті 55 Закону №796-ХІІ з 23.08.2024 та зобов`язати відповідача-1 виплачувати позивачу пенсію за віком із зниженням пенсійного віку на 6 років на підставі статті 55 Закону №796-ХІІ, починаючи з 23.08.2024.

5. Розподіл судових витрат.

З огляду на приписи чинного законодавства при зверненні до суду із позовною заявою у цій справі позивач сплатив до бюджету судовий збір у розмірі 1211,20 грн, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним документом. З урахуванням наведеного та оскільки суд визнав по суті обґрунтованою позовну вимогу позивача щодо визнання протиправною відмови відповідача-2 та зобов`язання його до вчинення певних дій, то понесені позивачем витрати зі сплати судового збору у зв`язку із розглядом справи (за подання позовної заяви) підлягають присудженню на його користь у розмірі 1211,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-2.

Керуючись статтями 241-246, 255, 262, 263, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій, - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 11.09.2024 №172650003115 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку за нормами статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку на 6 років за нормами статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 23.08.2024.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку на 6 років за нормами статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 23.08.2024.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області понесені витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 );

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (місцезнаходження: вул. Олександра Борисенка, буд. 7, м. Рівне, Рівненська обл., 33028, код ЄДРПОУ: 21084076). Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (місцезнаходження: вул. О. Ольжича, буд. 7, м. Житомир, Житомирська обл., 10003, код ЄДРПОУ: 13559341).

Суддя Олександр МАКСИМЧУК