Ухвала суду № 124841984, 30.01.2025, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/26125/24

У Х В А Л А

з питань вжиття заходів забезпечення позову

30 січня 2025 рокум. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Андрусів У. Б., розглянувши у порядку письмового провадження заяву представниці позивача про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Державного підприємства «Інфоресурс» про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) пред`явив позов до Міністерства освіти і науки України (місцезнаходження: пров. Берестейський, буд. 10, м. Київ, 01135; ЄДРПОУ 38621185), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Державного підприємства «Інфоресурс», у якому просить суд:

- визнати протиправними дії Міністерства освіти і науки України щодо внесення до Єдиної державної електронної бази з питань освіти відомостей про порушення ч. 2 ст. 10 Закону України «Про освіту» ОСОБА_1 , що стосуються здобуття ним на денній формі навчання освіти рівня Бакалавр за спеціальністю 015 Професійна освіта (015.39 Цифрові технології) в Івано-Франківському навчально-науковому інституті менеджменту Західноукраїнського національного університету;

- зобов`язати Міністерство освіти і науки України замінити запис в Єдиній державній електронній базі з питань освіти відомостей про порушення ч. 2 ст. 10 Закону України «Про освіту» ОСОБА_1 , що стосуються здобуття ним на денній формі навчання освіти рівня Бакалавр за спеціальністю 015 Професійна освіта (015.39 Цифрові технології) в Івано-Франківському навчально-науковому інституті менеджменту Західноукраїнського національного університету у вигляді «НІ, ПОРУШУЄ» на запис «ТАК, НЕ ПОРУШУЄ».

Ухвалою судді від 06.01.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

28.01.2025 представниця позивача подала заяву про забезпечення позову, у якій просить заборонити вчинення мобілізаційних дій щодо призову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на військову службу до моменту набрання рішенням законної сили у справі №380/26125/24.

В обґрунтування заяви представниця позивача зазначає, що позивач має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» як здобувач вищої освіти, який навчається на денній формі навчання і здобуває рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий, у послідовності, визначеній ч. 2 ст. 10 Закону України «Про освіту». Стверджує, що у разі визнання протиправними дій Міністерства освіти і науки України щодо внесення до Єдиної державної електронної бази з питань освіти відомостей про порушення ОСОБА_1 послідовності здобуття освіти, він не підлягатиме мобілізації.

Крім того звертає увагу, що 01.12.2024 в інформаційній підсистемі «Єдиний облік» ІКС ІПНП за №7679 відділенням поліції №1 (м. Мостиська) Яворівського РВП ГУНП у Львівській області зареєстровано звернення ІНФОРМАЦІЯ_2 (Мостиська) №Е409764 щодо необхідності доставлення позивача, який вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

На переконання представниці позивачки, якщо ОСОБА_1 буде призвано на військову службу під час мобілізації в особливий період, він набуде нового юридичного статусу військовослужбовця, що унеможливить реалізацію права на відстрочку, у разі встановлення наявності у нього такого права, а також унеможливить виконання рішення суду у цій справі, якщо його буде ухвалено на користь позивача, оскільки надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації особі, яка вже є військовослужбовцем, є неможливим. З огляду на викладене просить задовольнити заяву.

За правилами ч. 1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов.

Приписами ч. 2, 3 ст. 154 КАС України регламентовано що суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.

З огляду на те, що матеріалів заяви достатньо для вирішення відповідного процесуального питання, суд не вважає за потрібне розглядати заяву у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін. Відтак, розгляд заяви про забезпечення позову здійснюється у порядку письмового провадження без повідомлення заінтересованих осіб.

Вирішуючи питання щодо наявності/відсутності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суд керувався таким.

Інститут забезпечення позову є інструментом попереднього судового захисту. Забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили.

Цей правовий інститут унормований ст. 150-151 КАС України, які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також види забезпечення позову в адміністративному процесі.

Частинами 1, 2 ст. 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

- невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

- очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Тобто цією нормою визначений вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Частиною 1 ст. 151 КАС України унормовано, що позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта, забороною відповідачу вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору, зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (ч. 2 ст. 151 КАС України).

Тобто метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.

Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами, а також застосовані у дозволений законодавством спосіб.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Необхідність застосування заходів забезпечення повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен з урахуванням доказів, наданих позивачем (заявником) на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні.

Обов`язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі, із зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам особи, яка звернулася до суду, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов`язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому, ознаки протиправності повинні бути пов`язані саме з порушеними правами, свободами чи інтересами.

Забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень є очевидно протиправними.

Суд враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 826/13306/18, відповідно до якої, обґрунтовуючи клопотання про забезпечення позову щодо «очевидності» ознак протиправних бездіяльності, дій або рішень відповідача та порушення прав позивача, то попри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх «якість»: вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваної бездіяльності дії або рішення поза обґрунтованим сумнівом. Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів, повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими ч. 2 ст. 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення. Твердження про «очевидність» порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.

Сама ж лише незгода позивача із діями (рішеннями) суб`єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання їх протиправними і зобов`язання вчинити певні дії ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.

На момент розгляду заяви представниці позивача в суду відсутні правові підстави для встановлення очевидних ознак протиправності дій Міністерства освіти і науки України.

Слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Доводи, які представниця позивача наводить в обґрунтування заявлених вимог щодо вжиття заходів забезпечення позову, базуються на припущеннях щодо ймовірності вчинення представниками територіального центру комплектування та соціальної підтримки мобілізаційних заходів щодо позивача.

Безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на осіб, на яких поширюються. Вони можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте відповідно до ст. 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

З матеріалів справи вбачається, що предметом спору в адміністративній справі №380/26125/24 є дії Міністерства освіти і науки України в частині відмови у внесенні відомостей до Єдиної державної електронної бази з питань освіти інформації про те, що здобуття ОСОБА_1 освіти не порушує послідовність, визначену ч. 2 ст. 10 Закону України «Про освіту».

В силу вимог п. 5 ч. 3 ст. 151 КАС України не допускається вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають із такого рішення.

У справі №380/26125/24 заборона вчинення мобілізаційних дій щодо призову ОСОБА_1 не є предметом оскарження, а ІНФОРМАЦІЯ_3 не є стороною у справі.

З огляду на це заявлена у заяві про забезпечення позову вимога про заборону вчинення мобілізаційних дій щодо позивача не стосується предмета позову, оскільки спір щодо призову позивача на військову службу під час мобілізації в особливий період наразі відсутній, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні поданої заяви про забезпечення позову.

Покликання представниці позивача на ймовірну загрозу ускладнення або унеможливлення ефективного захисту та поновлення порушених прав та інтересів не може бути єдиною підставою для забезпечення позову, оскільки, у разі вирішення спору на користь позивача по суті, застосовуються відповідні правові механізми, спрямовані на відновлення попереднього становища та виконання вимог законодавства.

Під час розгляду заяви про забезпечення позову судом не встановлено факту існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення у цій справі, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, або необхідності докладання значних зусиль та витрат для відновлення таких прав та інтересів під час виконання у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь позивача (заявника).

Перевіривши зазначені у заяві доводи на предмет їх відповідності приписам ч. 2 ст. 150 та ч. 2 ст. 151 КАС України та з`ясованим судом обставинам, а також оцінивши додані до неї докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

За правилами ч. 8 ст. 154 КАС України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суд роз`яснює, що позивач не позбавлений можливості ініціювати питання перед судом про доцільність забезпечення позову на будь-якій стадії розгляду справи у разі виникнення відповідних підстав для цього.

Керуючись ст. 150, 151, 154, 243, 248 КАС України, суд

п о с т а н о в и в:

у задоволенні заяви представниці позивача про забезпечення позову у справі №380/26125/24 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Державного підприємства «Інфоресурс» відмовити.

Копію ухвали надіслати (надати) заявнику (позивачу).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвалу з питань вжиття заходів забезпечення позову може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного її тексту.

СуддяАндрусів Уляна Богданівна