Рішення № 124841574, 29.01.2025, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/7393/24

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сагуна А.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо ненарахування та невиплати йому одноразової грошової допомоги відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 № 460 «Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом у зв`язку з мобілізацією»;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України нарахувати і виплатити йому одноразову грошову допомогу відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 № 460 «Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом у зв`язку з мобілізацією» у розмірі 116 відсотків місячного грошового забезпечення;

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо ненарахування та невиплати йому суми грошової компенсації за додаткову відпустку тривалістю 14 календарних днів як учаснику бойових дій за 2024 рік;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України нарахувати і виплатити йому суму грошової компенсації за додаткову відпустку тривалістю 14 календарних днів як учаснику бойових дій за 2024 рік, обчисливши її розмір, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою КМУ № 168;

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо невключення до складу його грошового забезпечення сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні щорічних оплачуваних відпусток за 2022-2024 роки;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України перерахувати йому компенсацію за невикористані дні щорічних оплачуваних відпусток, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» та доплатити суми грошової компенсації за невикористані дні щорічних оплачуваних відпусток за 2022 - 2024 роки, обчисливши їхній розмір, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою КМУ № 168.

В обґрунтування вимог позивачем зазначено, що відповідачем протиправно не нараховано та не виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 року № 460 «Про затвердження Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби»; не нараховано та не виплачено компенсацію за додаткову відпустку тривалістю 14 календарних днів як учаснику бойових дій та виплачено грошову компенсацію за невикористані дні оплачуваних відпусток 2022-2024 роки, розмір яких відповідач обчислив без урахування сум винагороди, установленої постановою КМУ №168 та індексації.

Представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву ( а.с. 36-39), в якому зазначив, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства. Так, відповідно до довідки про нарахування та утримання грошового забезпечення за період 01/2024 - 12/2024, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 позивачу нараховано та виплачено 25504.92 грн. одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби. Також, позивачу нараховано та виплачено компенсацію за додаткову відпустку та за невикористані дні щорічних оплачуваних відпусток відповідно до норм чинного законодавства у повному обсязі.

Позивачем подано відповідь на відзив ( а.с.55-57), в якому вказано, що відповідачем протиправно не нараховано та не виплачено компенсацію за додаткову відпустку тривалістю 14 календарних днів як учаснику бойових дій за 2024 рік та виплачено грошову компенсацію за невикористані дні оплачуваних відпусток 2022-2024 роки, розмір яких відповідач обчислив без урахування сум винагороди, установленої постановою КМУ №168.

Ухвалою суду від 20 листопада 2024 року відкрито провадження в адміністративній справі.

Ухвалою суду від 20 січня 2025 року зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України, протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали, подати до суду:

-детальний розрахунок із зазначенням складових (повна назва, період та розмір) нарахованої та виплаченої грошової допомоги позивачу у разі звільнення з військової служби у сумі 25504,92 грн;

-детальний розрахунок із зазначенням складових (повна назва, період та розмір) нарахованої та виплаченої грошової допомоги позивачу, як компенсації за невикористані дні щорічних та додаткових оплачуваних відпусток у розмірі 52786,18 грн;

-надати пояснення щодо урахування суми додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану при розрахунку компенсації за невикористані дні щорічних відпусток за 2022 - 2024 роки.

Судом встановлено, що позивач проходив військову службу по мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 з 22.03.2022 року ( а.с.112).

Відповідно до Витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 №267 від 17.09.2024 року ( а.с.111), вважається виключеним зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_2 , НОМЕР_2 , який знаходиться у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , колишній навідник 1 танкового взводу 1 танкової роти танкового батальйону військової частини НОМЕР_1 , звільнений наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) № 189-РС від 05.09.2024 відповідно до підпункту «б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" У ЗАПАС (про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців) і вважати, що справи та посаду здав та направити для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З 17 вересня 2024 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. З продовольчого забезпечення виключений з 27 березня 2024 року.

Вислуга у Збройних Силах станом на 17.09.2024 становить: календарна 02 роки 05 місяців 25 днів, пільгова - 00 років 00 місяців 00 днів, загальна 02 роки 05 місяців 25 днів.

Відповідно до вимог наказу Міністра оборони України від 07 червня 2018 року №260, рішення Міністра оборони України від 04.03.2022 №248/1210 виплатити: щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби за період по 17 вересня 2024 року у розмірі 513 % від посадового окладу; надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військове звання та надбавки за вислугу років за період по 17 вересня 2024 року.

Відповідно до ПКМУ № 168 від 28.02.2022 премію за безпосередню участь у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, НЕ ВИПЛАЧУВАТИ (не перебував у районах забезпечення вищезазначених заходів у вересні 2024 року).

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року № 460 «Про затвердження Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби» виплатити грошову допомогу у розмірі 04 відсотки місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний місяць, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення, за 00 місяців.

Грошову допомогу для оздоровлення за 2024 рік, відповідно до пункту 2 розділу ХХІІІ «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 отримав.

Щорічна основна відпустка за 2022 рік використана у кількості 10 діб, виплатити грошову компенсацію за 13 діб невикористаної відпустки.

Щорічна основна відпустка за 2023 рік не використана, виплатити грошову компенсацію за 30 діб невикористаної відпустки.

Щорічна основна відпустка за 2024 рік не використана, виплатити грошову компенсацію за 30 діб невикористаної відпустки.

Перевізні документи на проїзд військовослужбовця, членів його сім`ї та перевезення домашніх речей не видавались.

Постійним або службовим житлом не забезпечувався.

За період з 23.10.2024 по 25.10.2024 позивачу на банківську карту зараховано грошові кошти у сумі 140 124,19 грн. (коментар до платежу: зарах. на карт. рах. грошового забезпечення згідно відомості за жовтень 2024 року), та 25 122,35грн. (коментар до платежу: зарах. на карт. рах. грошового забезпечення згідно відомості за жовтень 2024 року), що підтверджується скріншотом з програми Приват24 ( а.с.7, 8).

Позивач вважає, що відповідачем протиправно не нараховано та не виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 року № 460 «Про затвердження Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби»; не нараховано та не виплачено компенсацію за додаткову відпустку тривалістю 14 календарних днів як учаснику бойових дій та виплачено грошову компенсацію за невикористані дні оплачуваних відпусток 2022-2024 роки, розмір яких відповідач обчислив без урахування сум винагороди, установленої постановою КМУ №168 та індексації.

Для поновлення своїх порушених прав позивач звернувся до суду.

Щодо ненарахування та невиплати одноразової грошової допомоги відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 № 460 "Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом у зв`язку з мобілізацією".

Відповідно до абз. 7 ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ (далі Закон № 2011-ХІІ) військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої цим пунктом, здійснюється за період такої служби з дня їхнього призову на військову службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні з військової служби не набули права на отримання такої грошової допомоги. Зазначена допомога виплачується на день звільнення таких військовослужбовців. Умови та порядок виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які звільняються з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 4 розд. ХХХІІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України №260 від 07.06.2018, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 (далі - Порядок №260) особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які були призвані на військову службу за призовом у зв`язку з мобілізацією, при звільненні зі служби після прийняття рішення про демобілізацію виплачується грошова допомога в порядку та розмірах, визначених Порядком та умовами виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом у зв`язку з мобілізацією, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року № 460 (далі Порядок №460).

Пунктом 1 Порядку №460, який прийнятий відповідно до пункту 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», передбачено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (далі - військовослужбовці) та звільняються із служби, виплачується одноразова грошова допомога (далі - допомога) в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення.

Приписи п. 2 Порядку №460 визначають, що військовослужбовцям виплата допомоги здійснюється за період військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період із дня їх призову на відповідну військову службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні з військової служби не набули права на отримання грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Правила обчислення такої допомоги регламентовані пунктами 3-4 Порядку №460, а пунктом 5 його передбачено, що виплата військовослужбовцям допомоги у разі звільнення з військової служби здійснюється Міноборони, іншими утвореними відповідно до законів військовими формуваннями та правоохоронними органами за рахунок коштів державного бюджету, передбачених на їх утримання.

Як вбачається з матеріалів справи, з урахуванням приписів абз. 7 ч. 2 ст. 15 Закону та норм Порядку №460, позивач належить до кола звільнених з військової служби осіб, які мають право на отримання грошової допомоги за визначеними Порядком №460 правилами.

Вислуга позивача у Збройних Силах станом на 17.09.2024 становить: календарна 02 роки 05 місяців 25 днів, пільгова - 00 років 00 місяців 00 днів, загальна 02 роки 05 місяців 25 днів, тобто 29 повних місяців.

Відповідно до довідки відповідача від 24.11.2024 №1/1014 ( а.с.69, зворотній бік), 25.10.2024 зараховано на картковий рахунок позивача грошова допомога у розмірі 04 відсотки місячного грошового забезпечення за 29 місяців, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року №460 «Про затвердження Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби» у сумі 25122,35 грн.

Зазначена обставина підтверджується скріншотом з програми Приват24 ( а.с.7.)

З огляду на викладене позовна вимога позивача про визнати протиправною бездіяльність відповідача та зобов`язати військову нарахувати і виплатити йому одноразову грошову допомогу відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 № 460 «Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом у зв`язку з мобілізацією» у розмірі 116 відсотків місячного грошового забезпечення не підлягає задоволенню.

Стосовно ненарахування та невиплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, передбаченою п. 12 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гаранти їх соціального захисту", за 2024 рік.

Правовий статус ветеранів війни визначає Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" №3551-XII від 22.10.1993 року (далі - Закон №3551-XII), який забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Згідно з пунктом 12 частини першої статті 12 Закону №3551-XII, учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про відпустки" №504/96-ВР від 05.11.1996 (далі - Закон №504/96-ВР) передбачено такі види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Згідно зі статтею 16-2 Закону №504/96-ВР, учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Згідно з пунктом 8 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України "Про відпустки". Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

У разі якщо Законом України "Про відпустки" або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.

Абзацом третім пункту 4 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Відповідно до пункту 17 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.

Згідно з пунктом 18 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ, в особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин зі збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.

Відповідно до пункту 19 статті 10-1 Закону 2011-ХІІ, надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв`язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв`язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.

При цьому визначення поняття особливого періоду наведене у Законах України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" №3543-XII від 21.10.1993 та "Про оборону України" №1932-XII від 06.12.1991 року (далі - Закони №3543-XII та №1932-XII відповідно).

Згідно зі статтею 1 Закону №3543-XII, особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Статтею 1 Закону №1932-XII визначено термін "особливий період", як період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи моменту введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний стан і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Крім того, у статті 1 Закону №3543-XII надано визначення мобілізації та демобілізації. Мобілізація комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано; демобілізація - комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що в особливий період з моменту оголошення мобілізації припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток, в тому числі додаткової соціальної відпуски. Однак, Законом №2011-XII не встановлено припинення виплати компенсації за невикористані частини додаткової соціальної відпустки, право на яку позивач набув за період проходження ним військової служби.

Водночас у разі невикористання додаткової соціальної відпуски протягом календарного року, в якому у особи виникає право на таку відпустку, додаткова соціальна відпустка переноситься на інший період, тобто особа не втрачає самого права на надану їй чинним законодавством України соціальну гарантію, яке може бути реалізовано в один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.

Отже, припинення надання військовослужбовцям додаткових відпусток (відповідно до пункту 19 статті 10-1 Закону 2011-ХІІ у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті) є тимчасовим обмеженням способу реалізації права на використання додаткової відпустки безпосередньо. Між тим, обмеження щодо одного з двох способів реалізації такого права не впливає на суть цього права, яке гарантується пунктом 12 частини першої статті 12 Закону №3551-XII, пунктом 8 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ, статтею 16-2 Закону №504/96-ВР.

Крім того, відповідно до пункту 3 розділу XXXI Порядку №260 у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Отже, у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону №504/96-ВР та пункту 12 частини першої статті 12 Закону №3551-ХІІ.

В силу вимог чинного законодавства, яким врегульовано дію особливого періоду, надання додаткової відпустки військовослужбовцям у цей період призупиняється, що однак не може позбавляти особу права на отримання грошової компенсації за невикористання дні такої відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації, при звільненні зі служби.

Судом встановлено, що позивач є учасником бойових дій (посвідчення серії НОМЕР_3 від 07.03.2024) та не використав додаткову відпустку у період проходження військової служби за 2024 рік, а отже набув право на отримання грошової компенсації за таку невикористану додаткову відпустку у зв`язку із звільненням зі служби.

Позивачем у позовній заяві вказано, що йому не нараховано та не виплачено грошову компенсацію за дні невикористаної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, передбаченою п. 12 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гаранти їх соціального захисту", за 2024 рік.

Як вбачається зі змісту наказу командира військової частини НОМЕР_1 №267 від 17.09.2024 року ( а.с.111), позивачем щорічна основна відпустка за 2022 рік використана у кількості 10 діб, виплатити грошову компенсацію за 13 діб невикористаної відпустки. Щорічна основна відпустка за 2023 рік не використана, виплатити грошову компенсацію за 30 діб невикористаної відпустки. Щорічна основна відпустка за 2024 рік не використана, виплатити грошову компенсацію за 30 діб невикористаної відпустки.

Матеріали справи містять підтвердження того, що позивачу виплачена грошова компенсація за 13 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік, за 2023 рік 30 діб, за 2024 рік 30 діб у сумі 52 786,18 грн., однак не містять доказів виплати компенсації за додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2024 рік.

Відповідач не надав доказів нарахування і виплати компенсації за додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2024 рік.

Зважаючи на викладене, суд зазначає, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо ненарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2024 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 17.09.2024.

При цьому, як свідчить зміст указаної частини позовних вимог та їх підстав, позивач вважає, що така компенсація має бути виплачена з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди.

Відповідно до частини другої третьої статті 9 Закону України від 20.11.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ тут і надалі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначає Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений Наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року № 260 (далі - Порядок №260 тут і надалі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини першої статті 10-1 Закону №2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців, які проходять базову військову службу, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Тривалість щорічної основної відпустки для військовослужбовців, які мають вислугу в календарному обчисленні до 10 років, становить 30 календарних днів; від 10 до 15 років - 35 календарних днів; від 15 до 20 років - 40 календарних днів; понад 20 календарних років - 45 календарних днів, без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Святкові та неробочі дні при визначенні тривалості щорічних основних відпусток не враховуються.

Абзацами 1, 2 пункту 3 розділу ХХХІ Порядку №260 передбачено, що у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів), які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Отже, у випадку звільнення з військової служби у військовослужбовця (крім військовослужбовця строкової служби) виникає право, зокрема, на грошову компенсацію за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану, встановлена додаткова винагорода на період дії воєнного стану.

Суд звертає увагу, що оскільки відповідно до вже згаданих вище положень ч. 2 ст. 9 Закону винагороди, які мають постійний характер, віднесено до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а норми Порядку №260 не містять застережень щодо включення винагород у розрахунок грошової компенсації за всі невикористані дні основної та додаткової відпустки, можна дійти висновку, що додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», має бути врахована відповідачем при розрахунку компенсації за невикористані дні основної та додаткової відпустки.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що з метою повного та всебічного захисту прав позивача щодо цієї частини позовних вимог, необхідно зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, з урахуванням додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2022 №168.

При прийнятті цього рішення суд враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові 23 вересня 2024 року у справі №240/32125/23.

Щодо невключення до складу грошового забезпечення сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні щорічних оплачуваних відпусток за 2022-2024 роки.

Як вже зазначалося вище, зі змісту наказу командира військової частини НОМЕР_1 №267 від 17.09.2024 року ( а.с.111), вбачається змісту наказу командира військової частини НОМЕР_1 №267 від 17.09.2024 року ( а.с.111), що позивачем щорічна основна відпустка за 2022 рік використана у кількості 10 діб, виплатити грошову компенсацію за 13 діб невикористаної відпустки. Щорічна основна відпустка за 2023 рік не використана, виплатити грошову компенсацію за 30 діб невикористаної відпустки. Щорічна основна відпустка за 2024 рік не використана, виплатити грошову компенсацію за 30 діб невикористаної відпустки.

Згідно грошового атестату позивача ( а.с.13) та довідки про нарахування та утримання грошового забезпечення ( а.с.69), сума компенсації за невикористані відпустки складає 53590, 03 грн.

Відповідно до довідки відповідача від 24.11.2024 №1/1014 ( а.с.69, зворотній бік), 26.09.2024 зараховано на картковий рахунок позивача грошова компенсація за 13 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік, за 2023 рік 30 діб, за 2024 рік 30 діб у сумі 52 786,18 грн.

Відповідачем не виконано вимоги ухвали суду від 20 січня 2025 року щодо надання детального розрахунку із зазначенням складових (повна назва, період та розмір) нарахованої та виплаченої грошової допомоги позивачу, як компенсації за невикористані дні щорічних та додаткових оплачуваних відпусток у розмірі 52786,18 грн.

Натомість, у відповіді на відзив позивач наводить розрахунок компенсації за невикористані відпустку за 73 календарні дні (13 к.д. за 2022 рік, 30 к.д. за 2023 рік, 30 к.д.-за 2024 рік , 13+30+30=73 к.д. ) у розмірі 53590,03 грн. (73 к.д. невикористаних днів щорічних основних відпусток х 734,11 грн.(одноденний розмір грошового забезпечення=53 590,03 грн. ).

Одноденний розмір грошового забезпечення, який визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів, складає 734,11 грн. (22023,3:30=734,11 грн.).

В даному випадку розмір грошового забезпечення відповідачем обчислено у розмірі 22023,3 грн. (530+2910+860+2795+14928,3=22023,3).

Вказаний розмір розраховано з наступних складових - оклад за військовим званням складає 530 грн., посадовий оклад -2910 грн., надбавка за вислугу років від 1 і до 5 860 грн. (2910 посадовий оклад + 530оклад за військовим званням ) * 25%=860 грн.), надбавка за особливості проходження служби 2795 грн. (2910 посадовий оклад + 530 оклад за військовим званням+ 860надбавка за вислугу років) * 65%=2795 грн.), щомісячна премія 14928,3 (2910 посадовий оклад * 513%=14928,3 грн.).

Отже, до складу грошового забезпечення не включено додаткову винагороду, визначену постановою КМУ № 168, яку позивач отримав за останньою займаною посадою.

Як вже зазначалось вище судом, додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», має бути врахована відповідачем при розрахунку компенсації за невикористані дні основної та додаткової відпустки, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.

Враховуючи, що позивач, звільнений від сплати судового збору, питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішувалось.

Керуючись ст.ст.132, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 суми грошової компенсації за додаткову відпустку тривалістю 14 календарних днів, як учаснику бойових дій за 2024 рік.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України нарахувати і виплатити ОСОБА_1 суму грошової компенсації за додаткову відпустку тривалістю 14 календарних днів як учаснику бойових дій за 2024 рік, обчисливши її розмір, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою КМУ № 168.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо невключення до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні щорічних оплачуваних відпусток за 2022-2024 роки.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України перерахувати ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні щорічних оплачуваних відпусток, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» та доплатити суми грошової компенсації за невикористані дні щорічних оплачуваних відпусток за 2022 - 2024 роки, обчисливши їхній розмір, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою КМУ № 168, з урахуванням раніше виплачених сум.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду А.В. САГУН