Рішення № 124832370, 31.01.2025, Баштанський районний суд Миколаївської області

Справа № 757/31235/24-ц

2/468/41/25

БАШТАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

56101 Миколаївська область м. Баштанка вул. Полтавська 43

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

31.01.2025 року Баштанський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді Муругова В.В., за участю секретаря судового засідання Серака Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Баштанка справу №757/31235/24-ц за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між ТОВ «ФК «Профіль» та відповідачкою ОСОБА_1 11.08.2020 року був укладений кредитний договір №99108802, за яким кредитор надав відповідачу кредит в сумі 11932,80 грн.

На підставі договору факторингу від 21.12.2021 року, укладеного між ТОВ «ФК «Профіль» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» останнє отримало право вимоги за кредитним договором №99108802 від 11.08.2020 року на суму 19689,12 грн, із яких: 11932,80 грн заборгованість за тілом кредиту; 7756,32 грн заборгованість за процентами.

У зв`язку з викладеним, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь вказану суму заборгованості за кредитним договором, витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000 грн.

Позов надійшов до Печерського районного суду м. Києва 10.07.2024 року (сформований в системі «Електронний суд» 07.07.2024 року).

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 27.09.2024 року справа направлена до Баштанського районного суду Миколаївської області за підсудністю.

10.12.2024 року справа надійшла до Баштанського районного суду Миколаївської області.

16.12.2024 року відкрите провадження у справі, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

В тексті позову представник позивача заявив про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач до суду не з`явився, про час слухання справи повідомлявся рекомендованим листом з рекомендованим повідомленням. До суду не надійшло відзиву на позов.

З огляду на те, що сторони належним чином повідомлені, відповідач не з`явився в судове засідання та не подав відзив, суд ухвалив про заочний розгляд справи.

Дослідивши наявні у справі матеріали (копію акту надання правничої допомоги від 24.06.2024 року; копію витягу з додатку до договору факторингу від 27.05.2024 року; копію додаткової угоди до договору про надання правової допомоги від 24.06.2024 року; копію розрахунку заборгованості; копію договору про надання правової допомоги від 01.04.2024 року; копію договору факторингу №21122021 від 21.12.2021 року з додатками; копію заяви-анкети від 11.08.2020 року; копію паспорту споживчого кредиту від 11.08.2020 року; копію товарного чеку від 11.08.2020 року; копію фіскального чеку від 11.08.2020 року; копію чек-листа від 11.08.2020 року; копію детального опису робіт від 24.06.2024 року), суд, розглянувши спір між сторонами в межах заявлених позовних вимог, приходить до висновку про можливість часткового задоволення позову

Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В судовому засіданні встановлено, що між ТОВ «ФК «Профіль» та відповідачкою ОСОБА_1 11.08.2020 року був укладений кредитний договір №99108802, за яким кредитор надав відповідачу кредит в сумі 11932,80 грн строком на 12 місяців з 11.08.2020 року по 10.08.2021 року.

Розмір процентної ставки за договором становив 0,0001% річних та відповідно до графіка платежів не підлягав нарахуванню взагалі.

Відповідно до умов кредитного договору передбачалось щомісячне нарахування комісії за управління позикою в розмірі 5% у фіксованій сумі 596,64 грн.

На підставі договору факторингу від 21.12.2021 року, укладеного між ТОВ «ФК «Профіль» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» останнє отримало право вимоги за кредитним договором №99108802 від 11.08.2020 року на суму 19689,12 грн, із яких: 11932,80 грн заборгованість за тілом кредиту; 7756,32 грн заборгованість за процентами.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» банківський кредит це будь-яке зобов`язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов`язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов`язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Із ст. 526 ЦК України слідує, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення ЦК України про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

При цьому позивач окрім тіла кредиту в розмірі 11932,80 грн просив стягнути з відповідача нараховані проценти в сумі 7756,32 грн, натомість, як вказано вище, кредитний договір не передбачав нарахування процентів, що свідчить про безпідставність вимоги про стягнення з відповідача процентів за таким договором.

Крім того згідно з ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5-6 ст. 203 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочинуне можесуперечити цьомуКодексу,іншим актамцивільного законодавства,а такожінтересам державиі суспільства,його моральнимзасадам.

Згідно з ч.1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції, що діяла на час укладення кредитного договору) після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до ч.5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції, що діяла на час укладення генерального кредитного договору) умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Як вказано вище, відповідно до умов кредитного договору передбачалось щомісячне нарахування комісії за управління позикою в розмірі 5% у фіксованій сумі 596,64 грн.

При цьому вказаний пункт договору не уточнює систематичність запитів позичальника про надання відповідної інформації як підставу для нарахування вказаної комісії та передбачає щомісячне нарахування такої комісії в незалежності від таких запитів.

Відповідно до розрахунку заборгованості (а.с. 24) заявлені в позові 7756,32 грн є саме такою комісією, а не процентами, як вказує в позові позивач.

Згідно з ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При цьому відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 року №496/3134/19 банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку. За змістом загальних норм права об`єктом зобов`язання не можуть бути дії, які однаіз сторін вчиняє на власну користь. Укредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом.Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов`язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів. Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату занадання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць.Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року),щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно дочастин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

За такого, оскільки умови кредитного договору щодо встановлення плати за управління кредитом без уточнення систематичності запиту відповідної інформації споживачем є нікчемним як такий, що суперечить ч.1-2 ст. 11, ч.5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», тому відсутні підстави також і для стягнення 7756,32 грн в якості комісії за даним договором.

Тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №99108802 від 11.08.2020 року в сумі 11932,80 грн, що становить заборгованість за тілом кредиту.

За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно зі ст. 141 ЦК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог, які задоволені судом на 61 %, тому з відповідача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 1477,66 грн. (2422,40 грн. х 61 %).

Також судом мають бути розподілені витрати позивача на професійну правничу допомогу.

Вирішуючи питання розподіл таких витрат, суд виходить з наступного.

Факт понесення витрат на професійну правничу допомогу підтверджується наданими суду копією договору від 01.04.2024 року про надання правової допомоги, копією акту надання правничої допомоги від 24.06.2024 року.

При цьому, згідно зі ст. 141 ЦК України вказані витрати також підлягають розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог, які задоволені судом на 61 %, тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3660 грн. (6000 грн. х 61 %).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12; 13; 81; 264; 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором №99108802 від 11.08.2020 року в сумі 11932 (одинадцять тисяч дев`ятсот тридцять дві) гривні 80 копійок.

В задоволенні позовних вимог про стягнення процентів за кредитним договором №99108802 від 11.08.2020 року відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» 1477 (одну тисячу чотириста сімдесят сім) гривень 66 копійки в рахунок відшкодування сплаченого судового збору пропорційно задоволеній частині позовних вимог.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» 3660 (три тисячі шістсот шістдесят) гривень в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу пропорційно задоволеній частині позовних вимог.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивачем апеляційна скарга на рішення суду може бути подана Миколаївському апеляційному суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (місцезнаходження: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8 м. Київ, ідентифікаційний код 42649746);

Відповідач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Повне судове рішення складене 31.01.2025року.

суддя: